Постанова
від 30.11.2020 по справі 910/8376/20
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. Справа№ 910/8376/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль - Контакт"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2020 (повне судове рішення складено 19.08.2020)

у справі № 910/8376/20 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоран Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль - Контакт"

про стягнення 129 495, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

В червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Лоран Груп звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Текстиль - Контакт про стягнення 129 495, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання щодо поставки товару на суму позову чи повернення зазначених коштів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №910/8376/20 позов задоволено, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль - Контакт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоран Груп" стягнуто заборгованість у розмірі 129 495 грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірів 11 000 грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач звертався до відповідача з листом - вимогою № 304 від 10.04.2020 з проханням повернути кошти у розмірі 129 495, 00 грн., в той же час доказів повернення коштів відповідачем станом на момент розгляду справи не надано.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2020, ТОВ Текстиль-Контакт звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема, скаржник зазначає, що звертався до позивача з листами про готовність товару до відвантаження, проте, останній на зазначені звернення не відповів, а відтак, не виконав свого обов`язку щодо отримання товару.

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідачем подано до суду заперечення на відзив позивача на апеляційну скаргу, які залучені до матеріалів справи і враховані судом.

Позивачем подано до суду відповідь на заперечення на відзив відповідача, яку залучено до матеріалів справи і враховано судом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 справу № 910/8376/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль - Контакт" на рішення міста Києва від 12.08.2020 у справі №910/8376/20. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль - Контакт" на апеляційне оскарження рішення міста Києва від 12.08.2020 у справі №910/8376/20 здійснюється у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю Лоран - Груп та Товариством з обмеженою відповідальністю Текстиль - Контакт була досягнута домовленість про купівлю-продаж товарів медичного призначення (медичного одягу), у зв`язку з якою Товариством з обмеженою відповідальністю Текстиль - Контакт було направлено позивачу рахунок № 11173 від 02.04.2020, в якому вказані артикул, найменування товару, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії товару у розмірі 221 160, 00 грн.

На виконання зазначеного рахунку за платіжним дорученням від 03.04.2020 № 728 позивачем сплачено 221 160, 00 грн.

Відповідач, в свою чергу, поставив позивачу товар на суму 91 665, 00 грн за видатковою накладною від 06.04.2020 № 6351

Листом - вимогою від 10.04.2020 № 304 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти у розмірі 129 495, 00 грн, сплачені на підставі рахунку № 11173. Згідно з наданими позивачем доказами наведений лист було направлено на адресу відповідача (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, буд. 2) 29.05.2020, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 29.05.2020, накладною № 0813800602328.

Відповідач не повернув кошти у розмірі 129 495, 00 грн, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути різницю між оплаченою вартістю товару та фактично поставленим товаром у вказаному вище розмірі.

Також, матеріалами справи підтверджено, що відповідач листами від 22.05.2020 № 566 та від 02.06.2020 № 597 звертався до позивача про готовність до відвантаження товару на загальну суму 230995, 80 грн, в тому числі і за рахунком № 11173.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, сторонами був укладений договір у спрощений спосіб (рахунок № 11173 від 02.04.2020, виставлений відповідачем та його оплата позивачем платіжним дорученням № 728 від 03.04.2020)

Матеріалами справи підтверджено, що будь-яких угод (листування тощо) щодо поставки визначеного у рахунку від 02.04.2020 № 11173 товару окремими партіями між сторонами не укладалось.

Отже посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що вимога про часткове повернення сплаченої суми є передчасною, оскільки не встановлений строк поставки товару, є безпідставним.

За наявними у справі доказами, відповідачем не здійснено поставку товару на всю зазначену у наведеному рахунку суму.

За положеннями ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З врахуванням зазначеного вище, вимога позивача про повернення перерахованих відповідачу коштів є правомірною, а відтак, обґрунтовано задоволена місцевим господарським судом.

В частині посилання скаржника на безпідставне стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зважає на те, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Наведеним спростовується посилання скаржника на те, що кошти на професійну правничу допомогу фактично позивачем не сплачено, а відтак, у нього відсутні підстави для заявлення вимог про таке стягнення.

З огляду на викладене, а також те, що матеріали справи містять докази на підтвердження надання позивачу Адвокатським бюро Максима Пустового послуг в розмірі заявлених до стягнення 11 000 грн, місцевим господарським судом вмотивовано стягнуто зазначену суму з відповідача.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу (у відзиві на апеляційну скаргу).

На обґрунтування клопотання про відшкодування судових витрат позивач надав оригінал ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1007534, копію додаткової угоди від 16.09.2020 до договору про надання правової допомоги від 24.04.2020, укладеного між ТОВ ЛОРАН ГРУП та АБ Максима Пустового (його копія міститься в матеріалах справи а.с.7-8) та копію платіжного доручення № 766 від 18.09.2020 про сплату ТОВ ЛОРАН ГРУП на рахунок АБ Максима Пустового 10 000 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 16.09.2020 до договору про надання правової допомоги від 24.04.2020 сторони погодили розмір винагороди (гонорару) Бюро в розмірі 10 000 грн за представництво інтересів Клієнта у Північному апеляційному господарському суді (включаючи участь у судових засіданнях, підготовку та подачу заяв, клопотань по суті справи та з процесуальних питань) під час розгляду судової справи № 910/8376/20 про стягнення заборгованості з ТОВ Текстиль-контакт за рахунком № 11173 від 02.04.2020. Клієнт сплачує на користь Бюро суму гонорару у розмірі 10 000 грн не пізніше 26.09.2020.

Позивач навів у відзиві на апеляційну скаргу перелік юридичних послуг у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме: 1) контроль по справі, підготовка додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги, виїзд, зустріч з клієнтом (1 год. 40 хв.); виїзд до Північного апеляційного господарського суду, написання, подання заяви, ознайомлення з матеріалами справи (1 год. 50 хв.); підготовка, оформлення, направлення відзиву на апеляційну скаргу відповідача (3 год. 20 хв.).

Відповідач в запереченні на відзив позивача на апеляційну скаргу просить відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу адвоката, посилаючись на їх завищення та недостатню обґрунтованість.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала у постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Однак такі витрати в сумі 10 000 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, яка розглядається судом у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції (зокрема підготовка додаткової угоди та відзиву на апеляційну скаргу не вимагало великого обсягу юридичної та технічної роботи), затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Отже з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії витрат колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача про розподіл судових витрат і стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Текстиль - Контакт залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №910/8376/20 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Текстиль - Контакт .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль - Контакт" (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, буд. 2; код ЄДРПОУ 32043747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоран Груп" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 8/10; код ЄДРПОУ 40571542) 5 000, 00 грн (п`ять тисяч гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

Матеріали справи № 910/8376/20 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 30.11.2020.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова

Дата ухвалення рішення30.11.2020
Оприлюднено01.12.2020

Судовий реєстр по справі —910/8376/20

Постанова від 30.11.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Ухвала від 28.09.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Рішення від 12.08.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 29.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 23.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні