Постанова
від 23.11.2020 по справі 903/451/20
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року Справа № 903/451/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мельник О.В.

судді Грязнов В.В.

судді Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд" на рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2020 року у справі №903/451/20 (суддя Шум М.С., повний текст рішення складено 31.08.2020 року)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "СМП"

про визнання відсутнім права на стягнення орендної плати

за участю представників:

позивача - Кавчук А.В.,

відповідача - Кецко В.Я.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.08.2020 року у справі №903/451/20 за позовом ТОВ "Ексім Фуд" до ТОВ "СМП" про визнання відсутнім права щодо нарахування і стягнення орендної плати в задоволені позову відмовлено.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, зокрема, що враховуючи умови договору від 11.07.2017 року №11/07/17 та додаткової угоди до договору, судом встановлено, що договір оренди №11/07/17 від 11.07.2017 припинив свою дію 31.12.2019, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. При цьому, судом встановлено, що в п. 4.8 договору оренди зазначено: орендна плата сплачується орендарем по день фактичної здачі об`єкта оренди орендодавцю за актом приймання-передачі . Отже, сторони передбачили, що зобов`язання позивача - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку дії договору, оскільки припинення нарахування орендної плати пов`язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного акту про повернення орендарем предмета договору оренди.

Своє рішення суд першої інстанції мотивує тим, що орендар як зобов`язана сторона в частині повернення об`єкта оренди не надав суду доказів на підтвердження вчинення повноти дій щодо передачі майна з оренди, зокрема, проте не виключно в частині складання акту прийому-передачі чи іншого документа з відповідними необхідними реквізитами, що засвідчили б таку господарську операцію між сторонами як передача майна з оренди в тому числі і перелік майна, що передається з оренди орендодавцю. Суд бере до уваги, що дефектний акт від 03.01.2020 стороною орендаря не підписаний, його зміст становить визначений орендодавцем перелік недоліків орендованого майна з яким орендар в подальшому не погодився.

Отже, з врахуванням позовної вимоги про визнання за відповідачем відсутності права на нарахування та стягнення з позивача орендної плати за договором оренди №11/07/17 від 11.07.2017, починаючи з 01.01.2020, місцевий господарський суд вважає, що ТОВ Ексім Фуд не надано суду доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про те, що спірний об`єкт оренди був повернений з оренди на підставі акту приймання-передачі чи іншого документу, який би засвідчив таке повернення саме у строки, встановлені договором оренди, тобто до 03.01.2020 включно, а тому дійшов висновку про відмову у позові.

Також, судом першої інстанції зазначено, що враховуючи приписи ст. 20 ГК України та висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 27.11.2018 №905/2260/17, позивачем обрано спосіб захисту, що передбачений законом та такий, що є ефективним в розумінні досягнення бажаного для позивача правового результату, право та інтерес якого, як він сам зазначає, порушені.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Ексім Фуд" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2020 року у справі №903/451/20 в частині відмови в задоволенні позову та покладення на позивача судових витрат та ухвалити нове рішення в цій частині, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, зокрема, що висновок суду першої інстанції з приводу того, що визначений п. 11.2. договору оренди обов`язок позивача підготувати об`єкт оренди до передачі, передбачає в тому числі складення акту приймання-передачі об`єкта оренди, спростовується п. 11.4-11.7 договору оренди та ч. 2 ст. 795 ЦК України. Вказаними умовами договору оренди та вимогами ЦК України передбачено взаємні зобов`язання сторін договору оренди: орендаря та орендодавця із підписання письмового документа (акту), яким оформлюється повернення (здача) об`єкта оренди.

Вказує, що складений відповідачем в процесі приймання (здачі) об`єкта оренди 03.01.2020 року письмовий документ (акт) за своїм змістом є актом приймання-передачі, в якому відповідач на підставі п.11.5 договору оренди відобразив недоліки, які на його думку були виявлені під час приймання-здачі об`єкта оренди.

Зазначає також, що суд першої інстанції неналежно дослідив докази, а саме листи ТОВ СМП від 04.01.2020 року №204, від 27.01.2020 року №209, від 28.01.2020 року №210, від 18.02.2020 року, якими відповідач повідомив позивача про відмову прийняти (повернути) об`єкт оренди, у зв`язку із виявленням певних недоліків. Однак, а ні договір оренди, а ні чинне законодавство України, не передбачає правових підстав для вчинення відповідачем таких дій.

Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, зокрема, що акт про виявлені недоліки від 03.01.2020 року не може свідчити про приймання-передачу майна з оренди, оскільки він не відображає всього переліку майна, яке було передано позивачу в користування. Окрім того, вказує, що об`єкт оренди не був звільнений позивачем, що підтверджується листом №62 від 28.05.2020 року згідно якого позивач просив відповідача прийняти з оренди нерухоме майно. Відповідач вказує, що враховуючи приписи ст. 795 Цивільного кодексу України та п.п. 11.4, 11.5, 11.7. договору оренди позивач має повернути орендоване майно відповідачу в належному стані та на підтвердження такого повернення надати належний документ, а саме акт приймання-передачі. Зазначає, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про те, ТОВ Ексім Фуд не було надано суду доказів на підтвердження повернення об`єкта оренди відповідачу у строки встановлені договором, а саме до 03.01.2020 включно.

Також відповідачем було подано суду додаткові письмові пояснення, в яких зокрема, зазначено про необхідність залучення до матеріалів справи копії договору оренди №30-08/17 від 30.09.2017 року, як додатковий доказ, що не був поданий відповідачем при розгляді даного спору в суді першої інстанції.

Враховуючи пояснення відповідача та приписи ст.80, 269 ГПК України, колегія суддів ухвалила про долучення вказаного доказу до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

11.07.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю СМП , як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю Ексім Фуд , як орендарем, укладено договір оренди №11/07/17 (т.1, а. с. 22-26).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 3.4, 12.1 договору відповідач зобов`язується передати позивачеві у строкове платне користування рухоме та нерухоме майно, перелік, кількість та характеристики якого вказані в Додатку №1 (додаток №1 долучено до матеріалів справи) до даного договору, що є його невід`ємною частиною, а позивач зобов`язується прийняти об`єкт оренди, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути об`єкт оренди відповідачеві відповідно до умов даного договору. Об`єкт оренди належить відповідачеві на праві приватної власності, що посвідчується витягами з реєстру права власності на нерухоме майно. Майно передається в оренду з метою організації забою та переробки свинини. Приймання-передача майна здійснюється сторонами або їх уповноваженими представниками протягом 3 календарних днів з моменту вступу в дію даного договору. Майно вважається переданим з моменту підписання акту приймання-передачі. Даний договір вступає в дію з 04.08.2017 та діє до 04.08.2018.

04.08.2017 року між сторонами підписано акт прийому-передачі, яким погоджено перелік майна, що передано товариству з обмеженою відповідальністю Ексім Фуд в оренду (т.1, а. с. 30-32).

02.08.2018 року між ТОВ СМП та ТОВ Ексім Фуд підписано додаткову угоду до договору оренди від 11.07.2017, якою п. 12.1 договору викладено в наступній редакції: 12.1 Даний договір вступає в дію з 04 серпня 2017 року та діє до 31.12.2019 (т. 1, а. с. 33).

Відповідач (орендодавець) листом від 09.12.2019 №196 повідомив позивача (орендаря) про те, що строк дії договору оренди встановлено до 31.12.2019 та продовжуватися не буде, відтак орендодавець просить орендаря керуючись п.п. 11.3, 7.1.13, 7.1.8, 7.1.9 договору до 31.12.2019 звільнити об`єкт оренди від сторонніх предметів та підготувати його до передачі орендодавцю (т. 1, а. с. 34).

В листі від 20.12.2019 №200 відповідач (орендодавець) повідомив позивача (орендаря) про те, що 09.12.2019 направлено лист про небажання продовжувати дію договору оренди від 11.07.2017, просив до 26.12.2019 направити представника для можливості проведення приймання-передачі майна з оренди. Крім того, в листі зазначив, що під час візуального огляду орендованого майна виявлено погіршення його стану в порівнянні з тим, який був на момент передачі його в оренду. Для уникнення непорозумінь та спірних моментів просив до 27.12.2019 узгодити кандидатуру будівельно-технічного експерта та оцінщика для визначення технічного стану орендованого майна (т.1, а. с. 35).

У відповідь на зазначені листи, ТОВ Ексім Фуд (орендар та позивач у справі) надіслав ТОВ СМП (орендодавець та відповідач у справі) лист від 27.12.2019 №48 про те, що належно виконував свої зобов`язання за договором оренди, а також те, що у відповідності до п. 7.1.13 договору орендар має повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального фізичного зносу, зазначив про своє зобов`язання усунути недоліки, що зафіксовані під час спільних оглядів орендованого майна. Крім того, орендар запропонував продовжити дію договору оренди №11/07/17 (т.1, а. с. 36).

Листом від 27.12.2019 №202 відповідач (орендодавець) зазначив, що окрім переліку недоліків, які позивач (орендар) погодився усунути для позитивного вирішення ситуації щодо продовження співпраці, вимагає в обов`язковому порядку провести інші зазначені в листі роботи. Крім того, орендодавець в листі зазначив про інші обставини для продовження договору оренди, зокрема, погодження орендної плати, погодження співвідношення оплати ремонтних робіт тощо (т. 1, а. с. 37).

В листі від 28.12.2019 №203 орендодавець повідомив орендаря про те, що відповідь надана в листі №48 від 27.12.2019 орендодавця в повній мірі не задовольняє, оскільки перелік недоліків, які готовий усунути орендар, є неповним. Відтак, оголошена раніше позиція щодо припинення співпраці залишається в силі. Просив до 30.12.2019 повідомити про час та дату передачі майна з оренди, а також вказати перелік представників, які візьмуть участь у відповідній процедурі (т.1, а. с. 38).

Наказом ТОВ Ексім Фуд від 02.01.2020 створено та затверджено склад робочої групи для участі у комісії із здачі орендованого майна згідно договору оренди №11/07/17 від 11.07.2017 у зв`язку із закінченням строку його дії (т.1, а. с. 64).

03.01.2020 року представниками ТОВ СМП складено дефектний акт про виявлені недоліки орендованого майна згідно договору оренди №11/07/17 від 11.07.2017 з переліком таких недоліків (т.1, а. с. 39-45). Вказаний дефектний акт від орендодавця (відповідача у справі) підписаний комісією у складі 13 осіб із значенням прізвища та ініціалів, стороною орендаря (позивача у справі) відповідний акт не підписаний. В дефектному акті міститься запис: представники ТОВ Ексім Фуд з даним актом ознайомлені 03.01.2020р., від підпису відмовилися в присутності комісії та свідків .

ТОВ СМП листом від 04.01.2020 №204 надіслав на адресу ТОВ Ексім Фуд оригінал дефектного акту, що датований 03.01.2020 (т.1, а. с. 65).

ТОВ Ексім Фуд в листі від 04.01.2020 №51 повідомило орендодавця, що висновки дефектного акту оцінюються підприємством критично та запропонувало узгодити повторний огляд орендованого майна для врегулювання існуючого конфлікту (т. 1, а. с. 66).

Листами від 15.01.2020 року №206, від 27.01.2020 року №209, від 28.01.2020 року №210, від 29.01.2020 року №211 ТОВ СМП повторно зверталось до ТОВ Ексім Фуд , зокрема, з проханням про: залучення будівельно-технічного експерта для визначення технічного стану орендованого майна та складання кошторису для його відновлення; приведення у відповідність майна до стану, не гіршого, ніж той в якому майно було передано в оренду; визначення дат усунення недоліків вказаних у дефектному акті (т.1, а. с. 67-81).

Листом від 28.05.2020 №62 позивач надіслав відповідачу складений та підписаний ТОВ Ексім Фуд акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна, що датований 03.01.2020 (т. 1, а. с. 101-109).

У відповідь на вказаний лист, відповідач ТОВ СМП надіслав на адресу позивача лист від 05.06.2020 №241 в якому зазначив, що готовий прийняти з оренди нерухоме майно, передане в тимчасове користування ТОВ Ексім Фуд з урахуванням особливостей майна, що вказаний в акті про виявлені недоліки орендованого майна від 03.01.2020 та долучив підписаний акт прийому-передачі (повернення) орендованого майна, що датований 05.06.2020 із зазначенням окрім переліку рухомого та нерухомого майна, що повертається, зауважень щодо стану такого майна.

Враховуючи те, що ТОВ СМП продовжувало нараховувати орендну плату за договором від 11.072017 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.02.2020 ТОВ СМП (т. 1, а. с. 97-100) після припинення дії спірного договору та, як зазначає позивач, після прийняття орендованого майна ТОВ СМП (відповідачем у справі) з оренди, ТОВ Ексім Фуд звернулося до суду з позовом про визнання за відповідачем відсутнім права на нарахування та стягнення з позивача орендної плати за договором оренди №11/07/17 від 11.07.2017 починаючи з 01.01.2020.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції в частині обрання позивачем належного способу захисту, що передбачений законом та такий, що є ефективним в розумінні досягнення бажаного для позивача правового результату, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав ; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати. Водночас відповідно до абзацу 2 частини другої статті 20 Господарського кодексу України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 27.11.2018 справа №905/2260/17).

Відповідно до п. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання відсутнім за відповідачем права на нарахування та стягнення з нього орендної плати за договором оренди №11/07/17 від 11.07.2017 починаючи з 01.01.2020, позивач прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати, що узгоджується з передбаченим у ст. 20 ГК України способом захисту про визнання наявності або відсутності права.

Враховуючи викладене, приписи ст. 20 ГК України, правові позиції наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 №905/2260/17, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обрано такий спосіб захисту, що передбачений законом та такий, що є ефективним в розумінні досягнення бажаного для позивача правового результату, право та інтерес якого, як він сам зазначає, порушені.

При цьому надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження повернення позивачем відповідачу об`єкту оренди на підставі акту приймання-передачі чи іншого документу, який би засвідчив таке повернення саме у строки, встановлені договором оренди, тобто до 03.01.2020 включно, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у позові, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Пунктом 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Пунктами 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 договору оренди визначено порядок передачі спірного майна з оренди та значено, що при передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, в якому відображається його стан . Даний акт підписується уповноваженими представниками сторін. У випадку, якщо в процесі приймання об`єкта оренди будуть виявлені його недоліки, останні повинні бути відображені у акті приймання-передачі. Об`єкт оренди вважається переданим з моменту підписання акту приймання-передачі. У випадку, якщо об`єкт оренди перебуває у стані, який є гірше, ніж той стан, в якому об`єкт оренди перебував на момент передачі в оренду, орендар зобов`язаний до моменту повернення об`єкту оренди орендодавцеві відновити об`єкт оренди до стану не гіршого, ніж той в якому об`єкт оренди перебував на момент передачі в оренду з урахуванням нормального зносу.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин і приписи ч.1 ст. 526 та ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, з наведених приписів чинного законодавства та умов договору оренди вбачається, що у разі припинення договору орендар наділений обов`язком повернути орендоване майно, а орендодавець зобов`язаний вчинити дії щодо прийняття такого майна . Наведені дії сторін оформляються відповідним документом (актом) та у разі виявлення пошкодження майна, такі недоліки відображаються у вказаному акті.

У дефектному акті від 03.01.2020 зазначено, що комісія у складі представників ТОВ Ексім Фуд та представників ТОВ СМП оглянула майно разом з відеофіксацією, що передане ТОВ СМП на ТОВ Ексім Фуд згідно договору оренди №11/07/17 від 11.07.2017, що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Нововолинськ, вул. Луцька, 3 (т.1, а. с. 39-45).

Враховуючи наведене, а також приписи ч. 1 ст. 75 ГПК України суд приймає до уваги безспірне визнання представниками обох сторін факту вчинення дій з приймання-передачі об`єкта оренди 03.01.2020 року та, як результат, складення відповідачем дефектного акту від 03.01.2020 року.

За наведених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказаний дефектний акт від 03.01.2020 року свідчить про повернення орендарем орендованого майна відповідачу, а відсутність підпису орендаря в акті не впливає на висновок суду про припинення між сторонами орендних відносин 31.12.2019 року (відповідно до п. 12.1 договору, з урахуванням положень додаткової угоди від 02.09.2018р.).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що ТОВ Ексім Фуд не надало суду доказів на підтвердження повернення спірного об`єкту оренди, зокрема, акту приймання-передачі чи іншого документу, який би засвідчив таке повернення саме у строки, встановлені договором оренди, тобто до 03.01.2020 включно.

При цьому оцінюючи доводи відповідача про неприйняття ним майна з оренди та посилання на останній абзац дефектного акту, в якому зазначено: "Враховуючи стан орендованого майна, значну кількість невідповідностей нормальному стану, що зазвичай застосовується до подібного виду майна, орендодавцем вказане майно не може бути прийнято до моменту відновлення об`єкту оренди до стану не гіршого, ніж той в якому об`єкт оренди перебував на момент передачі в оренду з урахуванням нормального зносу.", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ні положення чинного законодавства, ні умови укладеного між сторонами договору не наділяють орендодавця правом на відмову від прийняття майна з оренди з підстав повернення такого майна в неналежному та несправному стані.

Натомість, з умов пунктів 3.5, 8.4., 7.1.13 договору оренди вбачається, що ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкту оренди з моменту передачі в оренду і до моменту його повернення з оренди несе орендар; у випадку знищення, псування, погіршення властивостей об`єкта оренди з вини орендаря, він зобов`язаний, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання претензії, відшкодувати орендодавцеві вартість знищеного, зіпсованого майна та відшкодувати завдані збитки; у разі припинення даного договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, у стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого майна з вини орендаря .

З наведеного вбачається, що встановлення факту погіршення стану майна (його пошкодження), не звільняє орендодавця від обов`язку прийняти таке майно після закінчення договору оренди, натомість наділяє його правом стягнути збитки з орендаря за пошкодження майна, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

При цьому оцінюючи наявні в матеріалах справи листи ТОВ СМП №204 від 04.01.2020 року (т. 1, а.с.65), №206 від 15.01.2020 року (т.1, а.с. 67), №209 від 27.01.2020 року (т.1, а.с. 68), №210 від 28.01.2020 року (т.1, а.с. 74), №211 від 29.01.2020 року (т.1, а.с. 76), №217 від 18.02.2020 року (т.1., а.с. 86-90) в яких йдеться, зокрема, про з`ясування обставин усунення позивачем недоліків пошкодженого майна, можливості залучення експерта для визначення оцінки стану пошкодженого майна, а також вказано, що відповідач відмовився приймати об`єкт оренди у зв`язку з його незадовільним станом , колегія суддів зазначає, що вказані листи не можуть бути належним та допустимим доказами на підтвердження фактичного користування позивачем та не звільнення ним орендованого майна після 03.01.2020 року.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в листах ТОВ Ексім Фуд №51 від 04.01.2020 року (т.1, а.с. 66), №60 від 11.02.2020 року (т. 1, а.с., 82-86), №61 від 27.02.2020 року (т.1, а.с.902-96), №62 від 28.05.2020 року (т.1, а.с. 101-105) позивач зазначав, що ним було звільнено об`єкт оренди 03.01.2020 року, а також висловлював свої заперечення, щодо переліку недоліків майна, викладених в дефектному акті від 03.01.2020 року. Надаючи оцінку вказаним листам, колегія суддів зазначає, що вони не можуть бути належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження визнання позивачем не звільнення ним орендованого майна, про що помилково вказує відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглядаючи даний спір, судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично між сторонами існує спір щодо неналежного стану орендованого майна, а не спір щодо відмови від повернення об`єкта оренди орендарем.

Відповідно до ч.2, ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктами 4.8, 11.2 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем по день фактичної здачі об`єкта оренди орендодавцю за актом приймання-передачі; якщо строк звільнення об`єкта оренди буде перевищувати 3 дні з моменту закінчення строку оренди орендодавець має право нарахувати та стягнути з орендаря орендну плату пропорційну фактичному строку використання об`єкта оренди.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції було встановлено припинення дії договору оренди 31.12.2019 року, а також факт повернення позивачем орендованого майна відповідачу 03.01.2020 року, колегія суддів вважає, що позовна вимога про визнання за ТОВ СМП відсутнім права на нарахування та стягнення з ТОВ Ексім фуд орендної плати за договором №11/07/17 від 11.07.2017 року починаючи з 01.01.2020 року. підлягає задовленню.

Відповідно до пунктів 3 частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Враховуючи те, що колегія суддів не погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів, зокрема, в частині встановлення обставин справи щодо повернення позивачем відповідачу орендованого майна, апеляційний суд дійшов висновку, про недоведеність встановлених судом першої інстанції обставин справи, та як наслідок - невідповідності висновків суду таким обставинам.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та здійснивши перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд" на рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2020 року у справі №903/451/20 - задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2020 року у справі №903/451/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

3. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "СМП" відсутність права на нарахування та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд" орендної плати за договором оренди №11/07/17 від 11.07.2017 року починаючи з 01.01.2020 року.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" (Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 3, ідент. код 31401373) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд" (Львівська обл., Жовківський район, смт. Куликів, вул. Б.Хмельницького, буд.10, ідент. код 36763010) 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 3153 грн. (три тисячі сто п`ятдесят три гривні) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Господарському суду Волинської області видати судовий наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "30" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Дата ухвалення рішення23.11.2020
Оприлюднено02.12.2020

Судовий реєстр по справі —903/451/20

Судовий наказ від 15.06.2021

Господарське

Господарський суд Волинської області

Шум Микола Сергійович

Постанова від 28.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Ухвала від 26.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Постанова від 21.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Ухвала від 21.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Ухвала від 05.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Ухвала від 23.03.2021

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Власов Юрій Леонідович

Окрема думка від 23.03.2021

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Пільков Костянтин Миколайович

Ухвала від 24.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Ухвала від 24.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні