Постанова від 18.11.2020 по справі 924/547/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року Справа № 924/547/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

прокурора: не з`явився

позивача Кабінету Міністрів України: Лавров Д.О.

позивача Міністерства оборони України: не з`явився

позивача Квартирно - експлуатаційного відділу м. Хмельницький: Марків Ю.С.

відповідача 1: Демчук Л.Г.

відповідача 2: Коруняк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.07.2020 р. у справі №924/547/20, ухвалене суддею Музика М.В., повний текст рішення складено 29.07.2020 р.

за позовом Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах: Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу м. Хмельницький

до відповідача 1 Хмельницької міської ради

до відповідача 2 Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування п.п.1.1. п.1 рішення Хмельницької міської ради від 26.08.2015 №19 "Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та втрату чинності", в частині оспорюваної земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121, що визначена п.1 додатку №1 до вказаного рішення

визнання протиправним та скасування державної реєстрації ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121

До господарського суду Хмельницької області 06.05.20 надійшла позовна заява Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах: Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу м. Хмельницький, у якій прокурор просить визнати протиправним та скасувати п.п. 1.1. п. 1 рішення Хмельницької міської ради від 26.08.2015 №19 "Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та втрату чинності", в частині оспорюваної земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121, що визначена п. 1 додатку №1 до вказаного рішення; визнати протиправним та скасувати державну реєстрацію ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 23.12.1975 року Хмельницькій квартирно-експлуатаційній частині Хмельницького району, правонаступником якої є Квартирно - експлуатаційний відділ м. Хмельницький, видано акт на право користування землею, згідно якого в постійне користування було відведено, в тому числі, 176,9871 га земель оборони, що належать до військового містечка №66 Хмельницького гарнізону, які призначались для використання військовою частиною НОМЕР_1 для потреб оборони за призначенням та для забезпечення повсякденної (постійної) діяльності, утримання та охорони. Проте, оскаржуваним у даній справі рішенням Хмельницької міської ради, без відповідних повноважень, на території військового містечка №66 окремим громадянам надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам дляобслуговування та будівництва житлових будинків, господарських будівель та споруд, в тому числі, громадянину ОСОБА_1 земельну ділянкою площею 0,06 га із кадастровим номером 6810100000:35:003:0121, що спричинило звернення до суду з даним позовом.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.07.2020 р. у справі №924/547/20 у задоволенні позову Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах: Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу м. Хмельницький - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 28.07.2020 р. у справі №924/547/20 скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах: Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький щодо визнання протиправним та скасування п.п. 1.1. п. 1 рішення Хмельницької міської ради від 26.08.2015 №19 "Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та втрату чинності", в частині оспорюваної земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121, що визначена п.1 додатку №1 до вказаного рішення, визнання протиправним та скасування державної реєстрації ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/547/20 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2020 р. апеляційну скаргу Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.07.2020 р. у справі №924/547/20 - залишено без руху. Зобов`язано апелянта - Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору у встановленому розмірі на рахунок Північно-західного апеляційного господарського суду UA668999980313171206082017002.

21.09.2020 р. на адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України надійшла заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до частини 3 статті 262 ГПК України питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 260 цього Кодексу.

Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя Василишин А.Р. перебуває у відпустці з 21.09.20 р. по 04.10.20 р. включно.

Згідно розпорядження керівника апарату суду №01-04/554 від 23.09.2020 автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/547/20 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Грязнов В.В.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.07.2020 р. у справі №924/547/20 та призначено справу до розгляду.

07.10.2020 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника Квартирно - експлуатаційного відділу м. Хмельницький про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/547/20, забезпечення проведення якої просить доручити господарському суду Хмельницької області.

09.10.2020 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Хмельницької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/547/20, забезпечення проведення якої просить доручити господарському суду Хмельницької області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 р., клопотання Квартирно - експлуатаційного відділу м. Хмельницький та Хмельницької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/547/20 - задоволено, доручено забезпечити проведення відеоконференції господарському суду Хмельницької області (29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1).

15.10.2020 р. на адресу апеляційного господарського суду від Квартирно - експлуатаційного відділу м. Хмельницький надійшли письмові пояснення, в яких позивач підтримує апеляційну скаргу прокурора та просить рішення господарського суду Хмельницької області від 28.07.2020 р. у справі №924/547/20 скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах: Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу м. Хмельницький щодо визнання протиправним та скасування п.п. 1.1. п. 1 рішення Хмельницької міської ради від 26.08.2015 №19 "Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та втрату чинності", в частині оспорюваної земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121, що визначена п.1 додатку №1 до вказаного рішення, визнання протиправним та скасування державної реєстрації ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121.

28.10.2020 р. на електронну пошту Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення від представника Міністерства оборони України, в яких позивач просить провести судове засідання 29.10.20р. без участі представника Міністерства оборони України та задовольнити позовні вимоги військового прокурора Хмельницького гарнізону в повному обсязі.

У зв`язку із відрядженням судді - члена колегії Грязнова В.В. з 26.10.2020р. по 30.10.2020 р. судове засідання у справі №924/547/20 29 жовтня 2020 р. не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 р. розгляд апеляційної скарги Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.07.2020 р. у справі №924/547/20, призначено до розгляду на 19.11.20р. в режимі відеоконференції з господарським судом Хмельницької області (29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники Кабінету Міністрів України та Квартирно - експлуатаційного відділу м. Хмельницький підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надали пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважають, що рішення господарського суду Хмельницької області від 28.07.2020 р. у справі №924/547/20 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представники Хмельницької міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 28.07.2020 р. у справі №924/547/20 є законним та обґрунтованим, тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Військовий прокурор Хмельницького гарнізону Західного регіону України в судове засідання не з`явився, хоча про дату та час був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.07.2020 р. у справі №924/547/20 відмовлено у задоволені позову у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку що прокурором в інтересах позивачів оспорюється право власності фізичної особи Автодійчука С.О. на земельну ділянку кадастровим номером 0:35:003:0121, право власності якого набуте та зареєстроване на підставі оскаржуваного п. 1 додатку №1 до рішення Хмельницької міської ради від 26.08.2015р. №19, відтак належним відповідачем є власник земельної ділянки Автодійчук С.О.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №570/3439/16-ц від 12.12.2018р.)

Отже, оскільки прокурором, позивачами не заявлено про залучення співвідповідача, а у суду відсутня відповідна процесуальна можливість, то суд першої інстанції відмовив у позові.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо неї інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Військовий прокурор Хмельницького гарнізону Західного регіону України стверджує про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим рішення господарського суду Хмельницької області підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції відмовив прокурору у клопотанні про залучення до справи третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Автодійчука С.О.

Також апелянт акцентує увагу на тому, що у рішенні суду відсутнє обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог, окрім як незалучення співвідповідача, якого суд був уповноважений залучити, вбачаючи на це підстави; норми матеріального та процесуального права судом при розгляді даної справи не були додержані; завдання господарського судочинства, зокрема, щодо вирішення спору не виконане, що підтверджується відсутністю висновків суду щодо предмета спору у рішенні; обставини повно і всебічно не були судом досліджені, зокрема, шляхом призначення земельно-технічної експертизи, яка необхідна була вирішення спору між сторона в частині приналежності земельної ділянки 6810100000:35:003:0121 до земель оборони, що в сукупності свідчить про порушення судом вимог ст. 236 ГПК України щодо законності і обгрунтованості судового рішення.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Разом з тим, як зазначено вище, суд своїм рішенням не вирішив наявність обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, зупинившись виключно на необхідності залучення співвідповідача у справі, чим порушив вимоги ст. 237 ГПК України.

Водночас, у рішенні суду по даній справі, а саме в його мотивувальній частині, суд не навів перелік обставин, які є предметом доказування у справі, та не зробив жодного посилання на докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, не зробив висновків про те, які обставини, що є предметом доказування у справі, визначились судом встановленими або спростованими з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, не навів мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, не надав мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, не вказав чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення да суду, та мотиви такого висновку, а також не зазначив норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування, зупинившись виключно на необхідності залучення співвідповідача у справі та навівши мотиви такого свого рішення, чим порушив вимоги ст. 238 ГПК України щодо змісту судового рішення.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Хмельницька міська рада мотивує це відсутністю обґрунтованих підстав звернення у даній справі військового прокурора до суду в інтересах держави (порушення Закону "Про прокуратуру"); відсутністю доказів на підтвердження права на спірну земельну ділянку та факту порушення цього права Хмельницькою міською радою; порушення строку для звернення до суду; рішення господарського суду з того самого предмету і з тих самих підстав у справі №924/693/17. Також звертає увагу суду на відсутність доказів того, що Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України не здійснюють або неналежним чином здійснюють повноваження відносно спірної земельної ділянки.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області акцентує увагу на недоведеності того, що земельні ділянки, зазначенні в оскаржуваному рішенні відносяться до земель оборони. Наголошує, що ухвалення судом рішення про скасування реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав щодо такої земельної ділянки. Водночас, на земельну ділянку із кадастровим номер 6810100000:35:003:0121 зареєстровано право приватної власності гр. Автодійчука С.О., натомість прокурор не ставить вимоги про припинення всіх речових прав на земельну ділянку, отже не дотримана виключна умова для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки на підставі рішення суду.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом

Виконавчий комітет Хмельницької районної ради депутатів трудящих рішенням №277-в від 23.12.1975 року "Про затвердження акту на право користування землею Хмельницької КЕЧ району ПрикВО Хмельницької області" затвердив акт на право користування землею Хмельницької КЕЧ з відповідними до нього юридичними документами загальною площею в плані 2490,1 га, в тому числі, в користуванні Хмельницької КЕЧ - 2487,6 га.

Відповідно до акту приймання (передачі) для утримання і експлуатації будівель, споруд та території військового містечка, затвердженого начальником Хмельницького гарнізону 10.10.2013 року КЕВ м. Хмельницький передано військовій частині НОМЕР_1 для утримання та експлуатації будівлі, споруди та територію військового містечка № НОМЕР_2 м. Хмельницький, вул. Раскової.

26.08.2015 Хмельницькою міською радою прийнято рішення №19 "Про надання громадян дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та втрату чинності", відповідно до п.1.1. п.1 якого вирішено надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам з метою передачі у власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови із земель міської ради (додаток № 1).

У п.1 додатку №1 передбачено надання ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 600 м. кв., з метою передачі у власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови із земель міської ради.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, станом на 05.05.2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121, цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,06 га. за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває з 23.05.2016 року на праві приватної власності у ОСОБА_1 .

Аналогічна інформація міститься у даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно формації від 05.12.2017 року та від 26.05.2020 року.

Наказом начальника КЕВ м.Хмельницький від 04.01.2016р. «Про призначення комісії щодо проведення інвентаризації, обстеження, приймання-передачі та визначення якісного ті технічного стану нерухомого військового майна і земель оборони по КЕВ м.Хмельницький» призначено комісію, якою проведено обстеження земель оборони військового містечка №66 Хмельницького гарнізону у м. Хмельницький по вул. Митрополита Шептицького (Раскової), 204, які захоплені та використовуються не за цільовим призначенням, за результатами якого складено акт від 19.05.2017 року.

Комісією у акті зроблено висновки, що земельна ділянка має орієнтовну площу 20, 0000 га, згідно даних обліку КЕВ м. Хмельницький належить до земель державної власності, до земель оборони військового містечка № НОМЕР_2 Хмельницького гарнізону і закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 як учбове поле; захоплена Хмельницькою міською радою і використовується не за цільовим призначенням під індивідуальне житлове будівництво.

Вбачаючи підстави для захисту інтересів держави, прокурор в інтересах позивачів звернувся з позовом до суду.

Матеріали справи місять справу по видачі акту на право користування землею Хмельницькій КЕЧІ району ПрикВО, розроблену Хмельницький філіалом Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню "Укрземпроект" у 1975 році, а також матеріали для надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель оборони, наданих Хмельницькій КЕЧ району (КЕВ м. Хмельницький, для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за адресою: м. Хмельницький. вул. Митрополита Шептицького, 204, військове містечко №66 Хмельницького гарнізону).

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-У1ІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обгрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзац перший - третій частини четвертої).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується із статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Так, відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У свою чергу, згідно зі ст.84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Згідно з абзацом 3 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном, в тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних сил України, в тому числі у разі їх розформування. Частиною першою статті 10 Закону України "Про оборону України" передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Статтями 153, 155 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.І ст. 21 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 статті 59 Затну України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації-позивача у справі.

Згідно з приписами ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 сформулювала правовий висновок, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обгрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджування порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументоваго повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом, для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. А якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Матеріалами справи стверджується, що прокурор 13.04.2020 року звернувся до позивачів із повідомленням про намір звернутися до суду із даним позовом, чим дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Оскільки позивачами не вчинено жодних дій з даного приводу, а також ними не оспорюються в ході розгляду спору підстави для представництва, суд приходить до висновку про обґрунтованість звернення прокурора до суду із даним позовом, чим спростовуються відповідні доводи відповідача 2.

Судом встановлено, що 26.08.2015 Хмельницькою міською радою прийнято рішення №19 "Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та втрату чинності", відповідно до п. п.1.1. п. 1 якого вирішено надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам з метою передачі у власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови із земель міської ради (додаток №1). У п. 1 додатку №1 до рішення, визнати протиправним та скасувати який просить прокурор, передбачено надання ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 600 м. кв., з метою передачі у власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови із земель міської ради.

В подальшому, гр. ОСОБА_1 розроблено проект землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121, цільове призначення:02.01Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснено 23.05.2016 року реєстрацію права приватної власності на таку земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, у зв`язку з реалізацією оскаржуваного п. І додатку 1 рішення Хмельницької міської ради №19 від 26.08.2015 року, з 23.05.2016 року власником земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121, цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,06 га. за адресою: АДРЕСА_1 , є громадянин ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 11,15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Крім цього, частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Із матеріалів справи стверджується, що прокурором в інтересах позивачів фактично оспорюється право Автодійчука С.О. на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121, за адресою: м. Хмельницький, вул. Дністрянська, 34, яке ним зареєстроване 23.05.2016 року. При цьому, станом на даний час відповідачі в даній справі не заявляють жодний майнових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121.

У постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 492/624/16-ц (провадження №61- 27001св18) за аналогічних обставин висловлена позиція, що оскільки спір стосується права власності особи, якій надано земельну ділянку оскаржуваним рішенням, то саме така особа є належним відповідачем у справі (при цьому, процесуальні права відповідача та третьої особи є різними за своїм змістом та впливом на процес).

Аналогічно ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачає, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, враховуючи реалізацію оскаржуваного п. 1 додатку №1 до рішення Хмельницької міської ради шляхом реєстрації права приватної власності на спірну земельну ділянку за іншою особою, а також визначений предмет спору, належним відповідачем є власник земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121 - гр. ОСОБА_1 .

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №570/3439/16-ц від 12.12.2018 року).

За наведених вище обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміст спірних відносин, за наявності реалізованого права фізичної особи Автодійчука С.О. на земельну ділянку, стосується не лише прийнятого Хмельницькою міською радою рішення №19 від 26.08.2015 року (у відповідній частині), яке оскаржується, а є спором про право власності на земельну ділянку між державою, в інтересах якої позов подано, і яка вважає себе позбавленою земельної ділянки як об`єкта власності, та особою, яка набула права власності на земельну ділянку на певних підставах і зареєстрована як власник у встановленому порядку.

Апеляційним судом враховується тлумачення поняття «юридичного спору», який, як зазначив Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у постанові від 03.05.2018р. №404/251/17 має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.07.2020 р. у справі №924/547/20 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/547/20 повернути господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "30" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Бучинська Г.Б.