Постанова

від 24.11.2020 по справі 922/1839/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р. Справа № 922/1839/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Гребенюк Н.В. , суддя Чернота Л.Ф.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шафоростова А.А., посвідчення №2692 дійсне до 31.12.2020; положення б/н від 26.02.2020,

відповідач - Носов К.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №2719 від 09.04.2019; довіреність б/н від 03.07.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.2583) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 (суддя Лаврова Л.С., повний текст складено 16.09.2020) у справі №922/1839/20

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Приватного агропромислового підприємства "ЮЛІАН", м.Харків

про стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд стягнути з ПАП "Юліан" заборгованість в розмірі 366711,50 грн. зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Слави, 1 у м. Харкові, площею 0,1676 га відповідно до договору оренди землі від 11.01.2006.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором оренди землі від 11.01.2006 в частині повної сплати орендних платежів, у зв`язку з чим, за останнім утворилась заборгованість за період з 15.06.2017 по 31.12.2019 в розмірі 366711,50 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 у справі №922/1839/20 позов задоволено.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не заперечується факт наявності заборгованості з орендної плати та її розмір. При цьому, місцевий господарський суд визнав необґрунтованими доводи відповідача про те, що стягнення заборгованості повинно здійснюватися контролюючим органом, а не Харківською міською радою, оскільки, як вказав суд, предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості з орендної плати, а не податкового боргу відповідача.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано наступне: орендна плата за землі комунальної власності є місцевим податком (податком на майно); відповідач має податковий борг зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, яка є предметом договору оренди землі від 11.01.2006; органом стягнення (органом, який уповноважений стягувати податковий борг) є Головне управління Державної податкової служби у Харківській області. Відповідач вважає, що спір у цій справі стосується стягнення податку на майно, а тому Харківська міська рада є неналежним позивачем.

В судовому засіданні 24.11.2020 представник відповідача підтримав вказані доводи апеляційної скарги.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні 24.11.2020 представник позивача зазначав про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду- без змін.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

11.01.2006 між Харківською міською радою (орендодавець) та ПАП Юліан (орендар) укладено договір оренди землі (далі-договір) (а.с.27).

Відповідно до п.п.1, 2 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1676 га, несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м.Харкові по пр.Слави, 1.

Згідно п.9 договору, розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: 2005 рік - 1121,53 грн.; 2006 рік - 1460,10 грн.; з 2007 року - 2116,09 грн.

За положеннями п.10 договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів , наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.11 договору).

Договір укладено строком до 01.10.2029 (п.8 договору).

11.01.2006 сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.33).

26.03.2014 позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду (а.с.34) до договору оренди землі від 11.01.2006, якою внесено зміни до п.9 договору та викладено його в наступній редакції:

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно у грошові формі на рахунок управління Державної казначейської служби України в м.Харкові.

Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно розрахунку №646/14 від 15.11.2013 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки (1918517 грн.) і складає 107436,95 грн., або в місяць - 8953,08 грн. .

Згідно листа Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 24.04.2020 №9159/9/20-40-04-03-17, ПАП "Юліан" сплатило орендну плату за землю в 2017 році в розмірі 222814,45 грн., в 2018 році- 122345,84 грн., в 2019 році- 32000 грн. (а.с.39-40).

Департамент земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради в листі від 28.04.2020 повідомив, що розмір орендної плати за користування ПАП Юліан земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі від 11.01.2016 та додаткової угоди від 26.03.2014 до нього складає за 2017-2020 роки - 203 830,03 грн в рік, 16985,84 грн. - в місяць (а.с.37).

Позивач в позові зазначає про те, що ПАП "Юліан" повинно було сплатити за період з 15.06.2017 по 31.12.2019 (що складається з 16 днів червня та 6 місяців 2017 року, 2018 та 2019 років) орендну плату в розмірі 642 367,44 грн., проте, фактично сплатило лише 275655,94 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 15.06.2017 по 31.12.2019 в розмірі 366 711,50 грн.

Судова колегія враховує наступне.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди

За положеннями ст.24 Закону України Про оренду землі , орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

В п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 31 договору оренди землі від 11.01.2006 встановлено обов`язок відповідача сплачувати орендну плату в строки та розмірах, встановлених цим договором.

Згідно довідки Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (а.с.39) за період з 01.01.2017 по 20.04.2020 орендна плата внесена відповідачем частково.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с.6-7), за період з 15.06.2017 по 31.12.2019 заборгованість відповідача з орендної плати складає 366 711,50 грн.

При розрахунку орендної плати позивачем, відповідно до п.10 договору та ст.21 Закону України Про оренду землі , враховано індекси інфляції.

Факт існування заборгованості та її розмір відповідач не заперечував ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи.

Доказів погашення боргу відповідач суду не надав, розрахунок відповідача не спростував.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 366711, 50 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Слави, 1 у м. Харкові, площею 0,1676 відповідно до договору оренди землі від 11.01.2006.

В апеляційні скарзі відповідач посилається на те, що Харківська міська рада є неналежним позивачем у цій справі, оскільки, як вважає відповідач, право на стягнення податкового боргу з орендної плати за землю належить контролюючому органу - Головному управлінню Державної податкової служби у Харківській області.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

У п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України зазначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно пункту 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72).

Відповідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.72 Податкового кодексу України).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2. Податкового кодексу України).

Відповідно пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Отже, податковим законодавством України розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі", визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Отже, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою саме згідно з договором оренди землі, а не Податковим кодексом України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №909/815/16).

Оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України "Про оренду землі", стаття 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів відповідно до договору оренди землі від 11.01.2016, а не податкового боргу.

Отже, спірні правовідносини склалися між орендодавцем та орендарем саме в межах виконання договору оренди земельної ділянки і їх правове регулювання здійснюється відповідно до статті ст.2 ЗУ Про оренду землі .

Відповідно до ст.2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтями 12, 189 Земельного кодексу України визначено, що повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства покладено на сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Земельна ділянка, яка надана в оренду відповідачу, є власністю територіальної громади м. Харкова, належить до земель комунальної власності і право власності від імені територіальної громади здійснює міська рада.

Відповідно до ст.21, 24 Закону України Про оренду землі , орендар зобов`язаний вносити орендну плату орендодавцеві, а останній має право вимагати своєчасної її сплати.

Невнесення відповідачем орендної плати порушує права міської ради, як орендодавця, а тому остання має право на звернення до суду за захистом порушеного права.

За предметом позову, суб`єктним складом спір є приватноправовим, оскільки сторонами спору є суб`єкт господарювання та орган місцевого самоврядування (Харківська міська рада), який діє як представник власника (територіальної громади м. Харкова) земельної ділянки комунальної власності у приватноправових земельних відносинах, а не як суб`єкт владних повноважень.

Враховуючи наведене, доводи відповідача про те, що Харківська міська рада є неналежним позивачем у цій справі ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Судова колегія враховує, що предметом позову у справі №925/230/17 було стягнення з ТОВ Флєр на користь Смілянської міської ради збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки без сплати земельного податку.

За обставинами вказаної справи №925/230/17, ТОВ Флєр є постійним користувачем земельної ділянки, а тому, відповідно до підпункту 14.1.72 Податкового кодексу, має обов`язок сплачувати плату за землю у вигляді земельного податку.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.09.2018 зроблено висновок про те, що спір у справі №925/230/17 фактично є спором про стягнення земельного податку, порядок стягнення якого регламентовано податковим законодавством, а тому міська рада не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами та є неналежним позивачем.

У справі, що розглядається №922/1839/20 обставини є іншими, оскільки предметом позову є стягнення орендної плати, а не земельного податку, а тому, Харківська міська рада, як орендодавець за договором оренди землі має право вимагати у відповідача (орендаря земельної ділянки) належного виконання умов договору та сплати заборгованості з орендних платежів.

Отже, посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №925/230/17 є безпідставними, оскільки вони стосуються спору щодо податкових правовідносин, в той час як предметом цієї справи є господарсько-правовий спір.

Правовідносини сторін базуються на договорі оренди землі.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення та додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 у справі №922/1839/20 - без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 року у справі №922/1839/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 30.11.2020р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя Л.Ф. Чернота