Постанова

від 24.11.2020 по справі 908/701/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020 року м. Дніпро Справа № 908/701/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Широбокової Л.П., Чус О.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 р.

( головуючий суддя Колодій Н.А., судді: Зінченко Н.Г., Науменко А.О., м. Запоріжжя,

повне рішення складено 19.12.2019 р. )

у справі

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Весна",

( Дніпропетровська область, Петриківський район, село Чаплина )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК",

( м.Запоріжжя )

про стягнення суми 913 351 грн 92коп.

та

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК",

( м. Запоріжжя )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Весна",

( Дніпропетровська область, Петриківський район, село Чаплина )

про стягнення суми 372 072 грн 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Весна" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК", про стягнення 913 351,92 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" звернулось до Господарського суду Запорізької області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Весна", про стягнення 372 072,80 грн., що складається з 324 000,00грн. вартості простою та 48 072,80грн. витрат понесених Позивачем.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 р. у справі № 908/701/19 первісний позов задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Весна" суму 738 000 грн. передплати 50 % за договором № 5 від 19.12.2017 р., суму 126 491,17 грн. пені; суму 10 615 грн. - 3% річних; 38 245,75 грн. втрати від інфляції, 13 700 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному об`ємі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 04.12.2019 р. у справі № 908/701/19 і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог в поному обсязі, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що винесене при не з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, та з неправильним застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного вирішення справи, а отже таким що підлягає скасуванню.

При цьому Скаржник зазначає, що у зв`язку з неможливістю вчасно розпочати роботи зі збирання часнику через причини, що не залежали від ТОВ "ЄВРОШОК" як Виконавця за Договором, сторони були змушені неодноразово переносити строки початку надання послуг. Внаслідок цього, строк простою сільгосптехніки ТОВ "ЄВРОШОК" склав 9 днів, а саме: з 26.07.2018 р. по 03.08.2018 р. ТОВ "ЄВРОШОК" було позбавлене можливості вчасно розпочати роботи зі збирання часнику не через технічно несправний стан комбайну, а через причини, що не залежали від ТОВ "ЄВРОШОК", а саме: калібр врожаю часнику виявився меншим за 1 см; вологість ґрунту виявилася більшою за допустимий показник, встановлений п. 2.9 Договору, а саме більше ніж 25%; земельна ділянка виявилася не підготовленою для роботи комбайну та збирання часнику, ґрунт - не очищений від бур`яну, каміння та сміття.

Скаржник наголошує на тому, що вартість часу простою комбайну ТОВ "ЄВРОШОК" протягом вказаного вище строку склала 324 000,00 грн., у тому числі ПДВ. Крім того, вартість витрат, понесених ТОВ "ЄВРОШОК" у зв`язку з підготовкою до надання Послуг та виконанням Договору і на відшкодування яких ТОВ "ЄВРОШОК" має право відповідно до п. 4.2 Договору, склала 48 072,80 грн., у тому числі ПДВ, ( на підтвердження чого ТОВ "ЄВРОШОК" надало до матеріалів справи копії відповідних первинних Документів ). Апелянт пояснював суду першої інстанції, що ТОВ "ЄВРОШОК" було готове повернути суму попередньої оплати, сплаченої ТОВ АГРОФІРМА "ВЕСНА" в порядку п. 3.6 Договору, за відрахуванням означеній вище сум оплати простою та відшкодування витрат ТОВ "ЄВРОШОК".

Водночас, на думку Скаржника, посилання ТОВ АГРОФІРМА "ВЕСНА" на ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення з ТОВ "ЄВРОШОК" суми індексу інфляції та трьох процентів річних є безпідставним, оскільки стягнення з ТОВ "ЄВРОШОК" суми попередньої оплати, не є грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 625 ЦК України. Крім того, ТОВ АГРОФІРМА "ВЕСНА", фактично вимагаючи стягнення суми попередньої оплати, нараховує ТОВ "ЄВРОШОК" пеню за прострочення надання послуг.

Від ТОВ АГРОФІРМА "ВЕСНА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що у порушення вимог п. 2.2 Договору Позивач за зустрічним позовом не приступив до виконання своїх обов`язків у зазначений Договором термін, а лише 26.07.2018 р. привіз до території ТОВ Агрофірма Весна комбайн для збирання часнику, тобто після обумовленого у договорі терміну. Проте вищевказаний комбайн перебував у технічно несправному стані, у зв`язку з чим не міг проводити роботи по збиранню часнику. Внаслідок чого, ТОВ ЄВРОШОК наступного дня, тобто 27.07.2018 р. забрало свій комбайн для ремонту. Надана ТОВ ЄВРОШОК товаро-транспортна накладна № 0308 від 03.08.2018 р. не була підписана представником ТОВ Агрофірма Весна , що підтверджується тим, що ТОВ ЄВРОШОК навмисно не надало зворотній бік вищевказаної ТТН № 0308, оскільки вона не містить підпису та печатки ТОВ Агрофірма Весна . Крім того, зі змісту вищевказаної ТТН № 0308 не можливо встановити, який саме вантаж перевозився, оскільки відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки.

Товариство також вказує на те, що доводи та твердження ТОВ ЄВРОШОК щодо невиконання начебто ТОВ Агрофірма Весна вимог пунктів 2.6, 2.7, 2.8, 4.1, 4.2 Договору не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, а саме ТОВ ЄВРОШОК жодного разу не направило жодної вимоги, претензії або будь-якого листа, акту, протоколу на адресу ТОВ Агрофірма Весна з вимогою щодо того, що земельна ділянка на якій планувався збір часнику не відповідала вимогам вищезазначених пунктів Договору. Також, не було складено акту або іншого документу, який би підтверджував вказані факти.

Крім того, Товариство зазначає про те, що лише після направляння ТОВ Агрофірма Весна 16.01.2019 р. претензії з вимогою повернення отриманих коштів, ТОВ ЄВРОШОК направило відповідь на претензію до якої було додано проект додаткової угоди № 2. ТОВ Агрофірма Весна відмовилося підписувати вказану додаткову угоду, оскільки збір урожаю часнику закінчився півроку тому та послуги ТОВ ЄВРОШОК вже не потрібні.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Широбокова Л.П., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2020 р., згідно до п. 2 ч. 5 ст. 260 ГПК України, було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" про відкликання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 р. у справі № 908/701/19. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 р. у справі № 908/701/19 повернуто без розгляду.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" повторно подано апеляціну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 р. у справі № 908/701/19. Одночасно, разом з апеляційною скаргою, Скаржник просив суд поновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги. Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку мотивоване тим, що ТОВ "Єврошок" не подавало до апеляційного господарського суду жодних заяв про відкликання поданої ним апеляційної скарги, підпис на поданій заяві є підробленим, що на думку Скаржника, вказує на те, що Скаржник став жертвою незаконних дій третіх осіб, протиправний умисел яких мав на меті виключно позбавлення товариства у такий незаконний спосіб права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Скаржник зазначає на те, що на теперішній час ТОВ "Єврошок" оголосило про проведення внутрішнього службового розслідування на підприємстві по факту ситуації, що склалася, а також звернулося до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення правопорушення, що може мати ознаки злочину, передбаченого ч. 3 та ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 р. поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 17.03.2020 р.. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2020 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.04.2020 р.

Судове засідання 16.04.2020 р. не відбулось через запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 р. № 215, на всій території України карантину із забороною, зокрема, проведення всіх масових заходів. Учасникам справи було повідомлено, що про дату та час судового засідання вони будуть повідомленні додатково.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.04.2020 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, для вирішення питання про призначення справи до розгляду.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2020 р. розгляд скарги призначено в судове засідання на 16.06.2020 р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 15.06.2020 р., у зв`язку з виходом на роботу судді Дарміна М.О., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 908/701/19 шляхом передачі справи раніше визначеній колегії суддів.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2020 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.08.2020 р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.08.2020 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Широбокової Л.П.,Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2020 р., колегією суддів у складі судді-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Широбокової Л.П.,Чус О.В., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 р. у справі № 908/701/19 прийнято до свого провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2020 р. по справі було оголошено перерву до 18.08.2020 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2020 р. було зупинено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 р. у справі № 908/701/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи 918/631/19.

26.10.2020 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Весна" до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення апеляційного провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2020 р. поновлено апеляційне провадження відкрите за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 р. у справі № 908/710/19. Розгляд справи призначено на 24.11.2020 р.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та посилаючись на те, що представник Товариства - Цукур А.С., не зможе забезпечити явку в судове засідання, через наявність ознак вірусного захворювання, а директор також сам не може представляти інтереси в судовому процесі, оскільки контактував з представником, який імовірно є носієм хвороби.

Представник ТОВ Агрофірми "Весна" у судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення клопотання Скаржника про чергового відкладення розгляду апеляційної скарги.

Центральний апеляційний господарський суд відхиляє вказане клопотання з огляду на те, що саме по собі оголошення карантину внаслідок поширення хвороби COVID-19 не зупиняє роботи судів, адвокатів, а Скаржник чи його представники не були позбавлені можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у тому числі і за місцем знаходження директора товариства на самоізоляції відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України, проте не скористався (лися) своїм правом.

При цьому, суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За таких обставин, враховуючи технічну можливість за бажанням сторін здійснювати проведення судового засідання у режимі відеоконференцзв`язку, та в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів шляхом використання системи відеоконференцзв`язку EasyCon , враховуючи неодноразові відкладення судових засідань, участь сторін обов`язковою не визнавалась, позиція Відповідача достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, а також враховуючи приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника Скаржника, за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 24.11.2020 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ Агрофірма "Весна" , дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.12.2017 р. між ТОВ Агрофірма "Весна" ( Замовник - Позивач у справі, Відповідач за зустрічним позовом) та ТОВ "Єврошок" ( Виконавець - Відповідач у справі, Позивач за зустрічним позовом) укладено Договір № 5 про надання послуг зі збирання часнику ( надалі за текстом Договір ), згідно п. 1.1 якого, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати послуги зі збирання часнику збиральним комбайном ( далі - "послуги" ), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги. Період надання послуг: з 03.07.2018 р. по 08.07.2018 р., та з 16.07.2018 р. по 24.07.2018 р. ( п. 2.2 договору ).

П. 5.5. Договору сторонами узгоджено, що у випадку затримки надання послуг з вини Виконавця, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно наданих послуг за кожен день прострочення.

Сторони також дійшли згоди про те, що до 20.12.2017 р. Замовник вносить на рахунок Виконавця передоплату у розмірі 50% вартості всієї площі збирання, вказаної у п. 3.2 цього договору. У випадку не виконання Замовником цієї умови Виконавець лишає за собою право відмовитись від договору з віднесенням на Замовника відповідальності за всі несприятливі наслідки такої відмови. У випадку відмови Замовника від договору до початку надання Виконавцем послуг внесена Замовником передоплата повертається Виконавцем протягом 14 днів, за винятком неустойки у розмірі 20 % вартості всієї площі збирання, вказаної у п. 3.2 цього договору ( п. 3.6 Договору ).

Відповідно до п. 3.7. договору, витрати на паливно-мастильні матеріали, інші витрати, пов`язані із забезпеченням роботи комбайну та необхідні для належного виконання цього договору включаються Виконавцем у вартість послуг, якщо сторони не домовляться про інше.

Згідно з п. 4.1 Договору, Замовник зобов`язаний своєчасно підготувати земельну ділянку для роботи комбайну та збирання часнику, очистити грунт від бур`яну, каміння н сміття, що можуть завадити роботі комбайну. У разі невиконання цієї умови, Виконавець має право відмовитись від надання послуг до усунення усіх наявних перешкод для належного виконання ним своїх обов`язків з віднесенням на Замовника відповідальності за затримку збирання часинку, простій комбайну та інші несприятливі наслідки, та/або відмовитись від договору та вимагати від Замовника відшкодування витрат, понесених Виконавцем у зв`язку з підготовкою до надання послуг та виконанням договору.

Згідно з п. 4.2 договору, Виконавець має право не розпочинати роботи зі збирання часнику до усунення відповідних перешкод у цьому з віднесенням на Замовника відповідальності за затримку збирання часнику, простій комбайну та інші несприятливі наслідки, та/або право відмовитись від договору та вимагати від Замовника відшкодування витрат, понесених Виконавцем у зв`язку з підготовкою до надання послуг та виконанням договору.

На виконання вимог п. 3.6. договору, ТОВ Агрофірма "Весна" перерахувала на розрахунковий рахунок ТОВ "Єврошок" передоплату у розмірі 50 % вартості всієї площі збирання вказаної у п. 3.2. договору, а саме 738 000 грн., з яких 123 000 грн. ПДВ, що підтверджується реєстром.

Послуги зі збирання часнику, в період визначений сторонами в договорі, Виконавцем не надані.

Враховуючи те, що Відповідач за первісним позовом не виконав взяті на себе зобов`язання по збиранню врожаю часнику, Позивач за первісним позовом, 12.12.2018 р. звернувся до ТОВ "Єврошок" з вимогою № 111 про повернення суми передплати перерахованої на виконання п. 3.6 договору в розмірі 738 000,00 грн.

На момент подачі позовної заяви до суду сума передплати за договором не повернута.

Не виконання взятих на себе зобов`язань та не повернення суми передплати, стало підставою звернення Позивача до суду за захистом порушеного права з вимогою стягнути з ТОВ "Єврошок" 913 351,92 грн., яка складається з 738 000,00 грн. суми передплати, 126 491,17 грн. суми пені за період з 25.07.2018 р. по 16.01.2019 р. нараховану на пдіставі п. 5.5. Договору за затримку надання послуг, 10 615,00 грн. суми 3% річних, 38 245,75 грн. суми індексу інфляції.

У відзиві на позовну заяву Відповідач вказує на те, що ТОВ "Єврошок" не розпочало роботи зі збирання часнику через причини, що не залежали від Відповідача, як Виконавця за договором, посилаючись на те, що Замовником не була підготовлена земельна ділянка для роботи та збирання часнику, відповідно до п. 4.1 договору.

Заперчуючи проти задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма "Весна", ТОВ "Єврошок" подало зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ Агрофірма "Весна" суми у розмірі 372 072,80 грн., яка складається з 324 000,00 грн. вартості часу простою комбайну та 48 072,80 грн витрат понесених Виконавцем.

Судом встановлено, що ТОВ "ЄВРОШОК" не надано документальних доказів порушення ТОВ Агрофірма "Весна" вимог пунктів 2.6, 2.7, 2.8, 4.1, 4.2 договору. В матеріалах справи відсутні документальні докази, оформлені з обох сторін щодо того, що земельна ділянка, на якій планувався збір врожаю часнику, не відповідала вимогам вищезазначених пунктів договору.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для задоволення первісних позовних вимог ТОВ Агрофірма "Весна", та відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви ТОВ "ЄВРОШОК", оскільки останнім не надано суду документальних доказів в підтвердження своїх доводів щодо невиконання Замовником вимог пунктів 2.6, 2.7, 2.8, 4.1, 4.2 Договору. Щодо заперечень Відповідача за первісним позовом стосовно нарахування суми пені, суми індексу інфляції та 3% річних, суд першої інстанції зазначив, що п. 5.5 договору сторони узгодили, що у випадку затримки надання послуг з вини Виконавця, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно наданих послуг за кожен день прострочення.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, з огляду на таке.

Сутність розглядуваного спору за первісним позовом полягає у спонуканні Відповідача до сплати заборгованості по неповернутій переддплаті у зв`язку із ненаданням останнім послуг та штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасного надання послуг, обумовлених в договорі.

Беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами Договору № 5 від 19.12.2017 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг.

Ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Враховуючи встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України).

Наразі, отримання коштів ( повернення передплати та штрафних санкцій) за не надані послуги та прострочення виконання такого зобов`язання є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Єврошок" за договором № 5 від 19.12.2017 р. взяло на себе зобов`язання надати Замовнику послуги у строки з 03.07.2018 р. по 08.07.2018 р. та з 16.07.2018 р. по 24.07.2018 р. Однак, у встановлений договором строк Виконавець свої зобов`язання не виконав.

Документальних доказів в підтвердження своїх доводів щодо невиконання Замовником вимог пунктів 2.6, 2.7, 2.8, 4.1, 4.2 договору, Скаржником суду не надано. Посилання представника Відповідача за первісним позовом у суді першої інстанції на усні домовленості між сторонами, обгрунтовано не прийнято судом до уваги.

Отже, Відповідач за первісним позовом не виконав взяті на себе зобов`язання по збиранню врожаю часнику, а після звернення Позивача за первісним позовом, суму передплати за договором не повернув.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Колегія суддів звертається до усталених правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи авансу, зокрема в постанові від 22.09.2020 р. № 918/631/19.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій Відповідача за первісним позовом щодо надання певних послуг передбачених умовами договору надає Позивачу за первісним позовом право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення Виконавцем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном ( рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" ( пункт 43 ), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі пов`язаних із ч. 2 ст. 625 ЦК України стсовно безпідставності стягнення з ТОВ "ЄВРОШОК" суми індексу інфляції та трьох процентів річних з посиланням на те, що суми попередньої оплати, не є грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 625 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана Позивачем за первісним позовом з Відповідача первісним позовом сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висноком суду першої інстанції, що Виконавець прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку надання послуг, та яку Замовник зажадав повернути.

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку надання послуг у Виконавця виникло зобов`язання повернути Замовнику суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч. 7 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів апеляційного суду враховані правові висновки, зазначені в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 р. у справі № 918/631/19 ( провадження № 12-42гс20 ).

Щодо доводів Скаржника стосовно нарахування Позивачем за первісним позовом суми пені, то як вірно зазначив суд першої інстанції - п. 5.5 Договору сторони узгодили, що у випадку затримки надання послуг з вини Виконавця, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно наданих послуг за кожен день прострочення.

Отже пеня нарахована у зв`язку затримкою надання послуг з вини Виконавця, а не у зв`язку з неповеренням попередньої оплати, як помилково вважає Скаржник.

Стосовно доводів апеляційної скарги пов`язаних із відмовою в задоволенні зустрічного позову, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких судвстановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Тобто, відповідно до правил доказування Позивач за зустрічним позовом, обгрунтовуючи позовні вимоги та посилаючись на порушення умов договору саме Замовником, повинен довести зазначені обставини.

Однак, як встановив суд першої інстанції, Позивач за зустрічним позовом не надав доказів порушення ТОВ Агрофірма "Весна" вимог пунктів 2.6, 2.7, 2.8, 4.1, 4.2 договору. В матеріалах справи відсутні документальні докази, оформлені з обох сторін щодо того, що земельна ділянка, на якій планувався збір врожаю часнику, не відповідала вимогам вищезазначених пунктів договору.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ Агрофірма "Весна" підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічної позовної заяви ТОВ "ЄВРОШОК" слід відмовити.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 р. у справі № 908/701/19 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Поновити дію рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 р. у справі № 908/701/19, яка була зупинена ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.11.2020 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Л. П. Широбокова

Суддя О.В. Чус