Рішення

від 24.11.2020 по справі 904/6319/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020м. ДніпроСправа № 904/6319/19 За позовом: Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до відповідача-1: Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни, м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Файне поле", м. Дніпро

відповідача-3: Фермерського господарства "Кутузовське", м. Дніпро

про скасування державної реєстрації прав оренди, суборенди за рішенням державного реєстратора та витребування земельної ділянки площею 306,4358га

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Боговенко С.Ю.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

Від відповідача-3: не з`явився

В засіданні брали участь: Карпенко О.І., прокурор відділу прокуратури

С У Т Ь С П О Р У :

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- визнати протиправним та скасувати запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г. О. № 31955707 від 10.06.2019 про реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 306,4358 га, кадастровий номер 1221083300:02:029:0079, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, на підставі договору оренди № 07/01-06/19ДО від 07.06.2019, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне поле";

- визнати протиправним та скасувати запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г. О. № 32057329 від 12.06.2019 про реєстрацію права суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 306,4358 га, кадастровий номер 1221083300:02:029:0079, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, на підставі договору оренди № 07/01-06/19Д від 12.06.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне поле" та Фермерським господарством "Кутузовське";

- витребувати із незаконного володіння та користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне поле" та Фермерського господарства "Кутузовське" земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 306,4358 га, кадастровий номер 1221083300:02:029:0079, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог перший заступник прокурора зазначає, що порушення інтересів держави полягає у вибутті з користування державою земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 306,4358 га шляхом реєстрації права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 306,4358 га, кадастровий номер 1221083300:02:029:0079, яка розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, на підставі договору оренди земельної ділянки № 07/01-06/19Д від 07.06.2019, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне поле", та договору суборенди № 07/01-06/19Д від 12.06.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне поле" та Фермерським господарством "Кутузовське".

Прокурор зазначає, що відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27.11.2019 № 10-4-0.6-9129/2-19 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області довіреність на укладання договору оренди спірної земельної ділянки не видавалася, договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не оформлявся та підписом не засвідчувався. Вказане свідчить про відсутність у поданому для державної реєстрації договорі оренди земельної ділянки № 07/01-06/19ДО від 07.06.2019, укладеному, начебто, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі начальника відділу у Верхньодніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Іванової Г.В. та ТОВ "Файне поле" статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування.

За наведеного, прокурор вбачає відсутність підстав для здійснення державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою за Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне поле" та Фермерським господарством "Кутузовське", відповідно наявність підстав для захисту інтересів держави.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області позовні вимоги першого заступника прокурора області підтримує в повному обсязі, надало до суду письмові пояснення по справі.

15 жовтня 2020 року від першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури до господарського суду надійшла заява про зміну предмета позову (вх. № 48358/20 від 15.10.2020), якою просить:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 306,4358га, кадастровий номер 1221083300:02:029:0079, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне поле", на підставі рішення державного реєстратора - Приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г.О. №47306333 від 11.06.2019 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Файне поле" на вказану земельну ділянку (номер запису про право 31955707);

- скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 306,4358га, кадастровий номер 1221083300:02:029:0079, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, проведену за Фермерським господарством "Кутузовське" на підставі рішення державного реєстратора - Приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г.О. №47415569 від 19.06.2019 з одночасним припиненням речових прав Фермерського господарства "Кутузовське" на вказану земельну ділянку (номер запису про право 32057326).

- витребувати із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Файне поле" та Фермерського господарства "Кутузовське" земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 306,4358 га, кадастровий номер 1221083300:02:029:0079, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

- стягнути з відповідачів у справі на користь прокуратури Дніпропетровської області сплачений судовий збір.

Заява про зміну предмета спору мотивована змінами, які відбулися в законодавстві, зокрема, прокурор посилається на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидіїї рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

12 листопада 2020 позивач надав до суду пояснення щодо стану земельної ділянки площею 306,4358 га, кадастровий номер 1221083300:02:029:0079. Зазначає, що станом на 01.01.2013 земельна ділянка відносилась до земель запасу державної форми власності. Перевірка стану використання земельної ділянки на сьогоднішній день не проводилась. Довіреність від позивача на ім`я Іванової Г.В. на укладення договору оренди земельної ділянки №07/01-06/19ДО від 07.06.2019 не видавалась.

Відповідачі відзиву на позов не надали.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.01.2020. З 27.01.2020 підготовче засідання відкладено на 25.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 зупинено провадження у справі №904/6319/19 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 поновлено провадження у справі №904/6319/19, продовжено строк підготовчого провадження по справі № 904/6319/19 на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 26.10.2020.

Ухвалою суду від 26.10.2020 закрито підготовче провадження у справі, судове засідання призначено для розгляду справи по суті на 24.11.2020.

Відповідачі у підготовчі та судове засідання не з`являлися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідачів, повернулися з відмітками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою", "неправильно зазначена адреса", проставленими органом поштового зв`язку (містяться в матеріалах справи).

За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ч. 10 статті 242 цього Кодексу).

За змістом статей 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (зі змінами та доповненнями) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи у Єдиному державному реєстрі зазначаються на підставі поданих нею документів.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації з нею, зв`язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Правила надання послуг поштового зв`язку затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила). Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (п. 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу.

Процедура вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає, окрім іншого, повідомлення одержувача через абонентську поштову скриньку (ст.ст. 19, 23 Закону України "Про поштовий зв`язок", п.п. 101, 110 Правил).

У разі неможливості вручення одержувачам поштових відправлень останні зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення (п. 116 Правил).

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику (п. 117 Правил).

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення судової ухвали з викликом відповідачів у судове засідання відбулося через незабезпечення ними вимог законодавства щодо можливості реального вручення їм поштових відправлень за їх офіційним місцезнаходженням.

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного виклику відповідачів в підготовчі та судове засідання у цій справі.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що відповідно до статей 1 3, 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони, справа підлягає розгляду за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідачів.

У судовому засіданні 24.11.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора відділу прокуратури області, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

11.06.2019 державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною (далі - державний реєстратор, відповідач-1) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 473306333.

На підставі цього рішення державним реєстратором вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №31955707 від 10.06.2019 про право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Файне поле" (код ЄДРПОУ 43040125) земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 306,4358 га.

Підставою виникнення речового права зазначено договір оренди № 07/01-06/19ДО від 07.06.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне поле". Строк дії - 10 років, з правом передачі в піднайм (суборенду) (а.с.33).

19.06.2019 державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною (далі - державний реєстратор, відповідач-1) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47415569.

На підставі цього рішення державним реєстратором вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №32057326 від 18.06.2019 про право суборенди Фермерського господарства "Кутузовське" (код ЄДРПОУ 36464899) земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 306,4358 га.

Підставою реєстрації (виникнення речового права) є договір суборенди № 07/01-06/19Д від 12.06.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне поле" та Фермерським господарством "Кутузовське". Строк дії: 12.06.2020.

Згідно договору оренди земельної ділянки № 07/01-06/19ДО від 07.06.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі начальника відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Іванової Г.В., яка діє на підставі довіреності від 25.02.2019 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне поле" в особі директора Коваль А.Г. (орендар) орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту біля території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки кадастровий номер 1221083300:02:029:0079, загальною площею 306,4258 га (п.п.1.1., 2.1- 2.3. договору оренди).

Строк дії договору оренди - 10 років (п.3.1. договору).

За пунктом 3.2. договору право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту державної реєстраціїї цього права відповідно до законодавства.

Умовами п.9.3.5. договору передбачено право орендаря без згоди орендодавця передавати орендовану земельну ділянку або її частину іншій особі в суборенду, за умови забезпечення використання її за цільовим призначенням.

12.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне поле" в особі директора Коваль А.Г. (суборендодавець) та Фермерським господарством "Кутузовське" в особі керівника Мураль М.М. (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки №07/01-06/19ДО.

За договором суборенди №07/01-06/19ДО від 12.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Файне поле" надало в суборенду, а Фермерське господарство "Кутузовське" прийняло у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 306,4258га (кадастровий номер 1221083300:02:029:0079) із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту біля території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (п.п.1,2 договору суборенди).

Строк суборенди - 1 рік, а саме до 16.05.2020 з можливістю пролонгації (п. 7 договору) (а.с.50-53).

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27.11.2019 № 10-4-0.6-9129/2-19, довіреність від 25.02.2019 на укладання договору оренди спірної земельної ділянки на ім`я начальника відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Іванової Г.В., не видавалась.

20.10.2020 до суду надані письмові пояснення начальника відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Іванової Г.В., яка зазначила, що договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не оформлявся, підписом не засвідчувався та печаткою не скріплювався. Вказане свідчить про відсутність у поданому для державної реєстрації договорі оренди земельної ділянки № 07/01-06/19ДО від 07.06.2019, укладеному, начебто, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі начальника відділу у Верхньодніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Іванової Г.В. та ТОВ "Файне поле" статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування.

Прокурор просить скасувати державну реєстрацію прав оренди, суборенди за рішенням державного реєстратора та витребувати земельну ділянку площею 306,4358га, яка вибула із володіння та користування державою за відсутності волі його повноваженого органу та всупереч встановленому законом порядку.

Наведене і є причиною спору.

Предметом доказування у даній справі є встановлення правомірності державної реєстрації прав оренди та суборенди спірної земельної ділянки за відповідачами 2,3, встановлення обставин правомірності вибуття спірної земельної ділянки із користування власника та наявність правових підстав для повернення земельної ділянки її власнику.

Щодо вимоги прокурора про скасування державної реєстрації прав оренди, суборенди за рішенням державного реєстратора суд зазначає таке.

Оцінюючи обраний прокурором спосіб судового захисту свого права, суд враховує нормативні положення частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За змістом статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є нотаріус.

За частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 статті 18 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Прокурор стверджує, що права власника земельної ділянки порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди за договором, який ним не укладався.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

В порушення статей 116, 122 Земельного кодексу України відповідач-2 з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення для надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не звертався, дозволу на розроблення такого проекту землеустрою не отримував. Проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу-2 не розроблялася, в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою не погоджувався. Рішення відповідного органу щодо передачі у користування відповідачу-2 спірної земельної ділянки не приймалося. Акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду, не підписувався.

Відповідних доказів сторонами до суду не надано.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (частина 1 статті 407 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Істотні умови договору оренди визначені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Так, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, в наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін ( ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 Цивільного кодексу України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення .

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Судом при розгляді даної справи установлено, що довіреність №13-1-0.25-006/11-19 від 25.02.2019 начальнику відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Івановій Г.В. на укладення з відповідачем-2 договору № 07/01-06/19ДО від 07.06.2019 оренди спірної земельної ділянки не видавалась, договір оренди земельної ділянки не оформлявся та не підписувався, печаткою не скріплювався.

Таким чином, слід дійти висновку, що такий договір між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне поле" не укладався.

Тож підстави для державної реєстрації права оренди, суборенди на підставі рішення державного реєстратора, у приватного нотаріуса були відсутні.

Відтак вимога прокурора про скасування державної реєстрації прав оренди, суборенди на підставі рішення державного реєстратора щодо спірної земельної ділянки відповідає належному способу захисту та є законною й обґрунтованою та підлягає задоволенню щодо відповідачів-2, 3.

В позові до державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни слід відмовити повністю, оскільки приватний нотаріус є неналежним відповідачем у цій справі.

Так, відповідно до частин першої - третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Характер спору у цій справі свідчить, що спір виник саме з відповідачами-2, 3 з приводу порушення саме ними прав позивача.

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації речового права не можуть бути звернені до приватного нотаріуса. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі, чи не був залучений.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63).

Також Велика Палата Верховного Суду висловила свою правову позицію що до розгляду спорів про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно та зазначила, що такий спір треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункт 72)).

Характер спору у цій справі свідчить, що спір виник саме з відповідачами-2, 3 з приводу порушення саме ними прав позивача.

Отже, позовні вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації речового права не можуть бути звернені до приватного нотаріуса. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі, чи не був залучений.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

Щодо вимоги прокурора про витребування із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Файне поле" та Фермерського господарства "Кутузовське" земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 306,4358 га, кадастровий номер 1221083300:02:029:0079, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (ч.ч. 1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1 ст.1213 Цивільного кодексу України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під час розгляду даної справи суд дійшов висновку, що договір оренди між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне поле" не укладався, оскільки довіреність №13-1-0.25-006/11-19 від 25.02.2019 начальнику відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Івановій Г.В. на укладення з відповідачем-2 договору № 07/01-06/19ДО від 07.06.2019 оренди спірної земельної ділянки не видавалась, договір оренди земельної ділянки не оформлявся та не підписувався, печаткою не скріплювався.

Як зазначено у пункті 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Доказів повернення спірної земельної ділянки відповідачами матеріали справи не містять. А тому вимога прокурора про витребування земельної ділянки на користь держави заявлена правомірно та підлягає задоволенню.

Таким чином, за встановлених судом обставин справи, позов прокурора підлягає задоволенню частково.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності Держгеокадастру для втручання прокурора є достатньо.

Наявність у позивача повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ним не здійснюються, прокурор обґрунтовує підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, який не вжив заходів до повернення спірної земельної ділянки у судовому порядку.

На підтвердження прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним на адресу позивача у справі запитів від 25.11.2019 № 05/1-585вих-19 та від 09.12.2019 № 05/1-605вих-10 про надання інформації щодо власника спірної земельної ділянки, передачі її у користування та вжитих позивачем заходів до її повернення із незаконного володіння, користування суб`єктів господарювання.

Проте, згідно з відповідями Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №10-4-0.6-9128/2-19 від 27.11.2019 та №10-4-0.6-9660/2-10 від 13.12.2019, заходів, направлених на скасування незаконних записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння, ним не вживалось.

Листом № 05/1-632вих-19 від 21.12.2019 прокурор повідомив Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про прийняте рішення про представництво інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про витребування від відповідачів у цій справі спірної земельної ділянки (а.с.54).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Враховуючи обставини справи, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 5763,00 грн покладається на відповідачів - 2, 3 порівну по 2881,50грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до відповідача-1: Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Файне поле", відповідача-3: Фермерського господарства "Кутузовське", про скасування державної реєстраціїї прав оренди, суборенди за рішенням державного реєстратора та витребування земельної ділянки площею 306,4358га задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 306,4358га, кадастровий номер 1221083300:02:029:0079, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне поле" (ідентифікаційний код 43040125), на підставі рішення державного реєстратора - Приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Андрєєвої Г.О. №47306333 від 11.06.2019 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Файне поле" (ідентифікаційний код43040125) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 31955707).

Скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 306,4358га, кадастровий номер 1221083300:02:029:0079, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, проведену за Фермерським господарством "Кутузовське" (ідентифікаційний код 36464899) на підставі рішення державного реєстратора - Приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Андрєєвої Г.О. №47415569 від 19.06.2019 з одночасним припиненням речових прав Фермерського господарства "Кутузовське" (ідентифікаційний код 36464899) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 32057326).

Витребувати із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Файне поле" (49005, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд.63, кв.12; ідентифікаційний код 43040125), Фермерського господарства "Кутузовське" (49000, м. Дніпро, вул. Кам`янська, буд. 36; ідентифікаційний код 36464899) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 306,4358 га, кадастровий номер 1221083300:02:029:0079, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39А, ідентифікаційний код 39835428), видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Файне поле" (49005, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд.63, кв.12; ідентифікаційний код 43040125) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49001, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, буд. 38, ідентифікаційний код 02909938) судовий збір у сумі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн 50 коп., видати наказ.

Стягнути з Фермерського господарства "Кутузовське" (49000, м. Дніпро, вул. Кам`янська, буд. 36; ідентифікаційний код 36464899) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49001, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, буд. 38, ідентифікаційний код 02909938) судовий збір у сумі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн 50 коп., видати наказ.

У позові до державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни відмовити повністю.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30.11.2020

Суддя Н.М. Євстигнеєва