Рішення

від 23.11.2020 по справі 909/579/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/579/20 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю"Виробнича компанія "Мегабуд",

просп. Незалежності, буд. 81 А,м. Житомир, 10001;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія",

вул. Гната Хоткевича, буд. 79, кв. 30, м. Івано-Франківськ,76002;

про стягнення 943 865,89грн, з яких: 777 081,06грн - основний борг, 77 708,11грн - 10% штраф, 64 249,06грн - пеня, 13 857,99грн - інфляційні втрати, 10 969,67грн - 3% річних.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Мегабуд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія" 943 865,89грн, з яких: 777 081,06грн - основний борг, 77 708,11грн - 10% штраф, 64 249,06грн - пеня, 13 857,99грн - інфляційні втрати, 10 969,67грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з"явився. Однак, адресував суду клопотання вих№24 від 12.11.2020 (вх№15696/20 від 16.11.2020) в якому зазначив, що станом на 12.11.2020 відповідач в повному обсязі сплатив суму основного боргу - 777 081,06грн, у зв"язку з чим, позивач відмовляється від позовних вимог в цій частині. Одночасно, підтримує позов в частині стягнення 77 708,11грн - 10% штрафу, 64 249,06грн - пені, 13 857,99грн - інфляційних втрат, 10 969,67грн - 3% річних та просить суд провести судовий розгляд справи без участі позивача.

Судом взято до уваги приписи частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, які надають право позивачу відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, оцінено подане клопотання вих№24 від 12.11.2020 (вх№15696/20 від 16.11.2020), перевірено його на відповідність загальним вимогам щодо форми та змісту письмової заяви, викладеним у статті 170 Господарського процесуального кодексу України та встановлено, що вказане клопотання відповідає вимогам частин 1, 2 цієї правової норми, підписане керівником ТОВ "Виробнича компанія "Мегабуд" (відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) така дія позивача не порушує прав чи інтересів інших осіб, а тому вважає за правильне прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 777 081,06грн, а наслідком є закриття провадження у справі у цій частині на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, який вказує на те, що суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, обґрунтовує їх укладенням між сторонами договору постачання товарів №ТМ-151/17 від 01.11.2017 та несвоєчасним виконанням відповідачем взятого на себе зобов"язання щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем по видаткових накладних від 30.10.2019, від 15.11.2019, від 29.11.2019, від 17.12.2019, від 16.01.2020, від 13.02.2020 товар (будівельні матеріали) на загальну суму 853 652,63грн, у зв"язку з чим, за порушення грошового зобов"язання позивачем на підставі пунктів 6.2., 6.3. договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 64 249,06грн - пені, 77 708,11грн - 10% штрафу, 13 857,99грн - інфляційних втрат, 10 969,67грн - 3% річних. Позовні вимоги мотивовані приписами статей 509, 510, 525, 610, 625 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 216, 217, 230, 232, 343 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання не з"явився. Ухвали суду від 13.07.2020, від 03.09.2020, від 05.10.2020, від 27.10.2020 з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія" рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною позивачем у позовній заяві, яка є тотожною адресі зазначеній у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вул. Гната Хоткевича, буд. 79, кв. 30, м. Івано-Франківськ,76002, повернулись на адресу суду підприємством зв"язку. Повідомлення про зміну місцезнаходження ТОВ "Франчайзингова компанія" суду не подано, як і не зазначено інформації про офіційну електронну адресу відповідача.

Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Слід зазначити, що відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується, у відсутності сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Мегабуд" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія" (покупець/відповідач) укладено договір постачання товарів №ТМ-151/17 від 01.11.2017. Відповідно до умов цього договору постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець приймає та своєчасно оплачує товар не пізніше 30 календарних дні з дати вказаної у видатковій накладній (пункти 1.1., 3.3. договору).

Виконуючи умови договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар (будівельні матеріали) на загальну суму 853 652,63грн, підписав без жодних зауважень та скріпив печаткою видаткові накладні №ВКМ04430 від 30.10.2019, №ВКМ04690 від 15.11.2019, №ВКМ04693 від 15.11.2019, №ВКМ04956 від 29.11.2019, №ВКМ05213 від 17.12.2019, №ВКМ00103/10 від 16.01.2020, №ВКМ00103/6 від 16.01.2020, №ВКМ00103/7 від 16.01.2020, №ВКМ00103/8 від 16.01.2020, №ВКМ00103/9 від 16.01.2020, №ВКМ00417 від 13.02.2020 (а.с.18-28).

Матеріали справи містять довідку АТ "Укрексімбанк" по рахунку ТОВ "Виробнича компанія "Мегабуд" за 08.05.2020 (а.с.29), з якої вбачається перерахування ТОВ "Франчайзингова компанія" 100 000,00грн - за матеріали згідно накладних №ВКМ04367 від 28.10.2019, №ВКМ04430 від 30.10.2019.

У клопотанні вих№24 від 12.11.2020 (вх№15696/20 від 16.11.2020) позивач достовірно стверджує, що станом на 12.11.2020 відповідач в повному обсязі сплатив вартість поставленого товару в розмірі 777 081,06грн.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку 64 249,06грн - пені, 77 708,11грн - 10% штрафу, 13 857,99грн - інфляційних втрат, 10 969,67грн - 3% річних.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Як вказують приписи статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктами 6.2., 6.3. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати вказаних у пункті 3.3. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за порушення понад 30 днів - штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховано відповідачу 64 249,06грн - пені, 77 708,11грн - 10% штрафу, 13 857,99грн - інфляційних втрат, 10 969,67грн - 3% річних. Судом здійснено перевірку правильності проведених позивачем розрахунків (а.с.9-14) та встановлено, що позивачем при визначенні початку періоду для нарахування пені та 3% річних за порушення грошового зобов"язання за видатковими накладними від 30.10.2019, від 17.12.2019, від 16.01.2020, не враховано правила статті 253 Цивільного кодексу України, якими регламентовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок та приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, які вказують на те, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а також те, що при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат позивачем не враховано проведену відповідачем часткову оплату 08.05.2020 видаткової накладної №ВКМ04430 від 30.10.2019. Усунувши вказані порушення суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 13 677,83грн - інфляційних втрат, 10 568,98грн - 3% річних (180,16 грн - інфляційних втрат, 400,69грн - 3%річних відмовити). Водночас при здійсненні перерахунку пені судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню сума, яка перевищує суму пені заявлену до стягнення позивачем, а відтак задоволенню підлягає пеня в розмірі 64 249,06грн - в межах заявлених позовних вимог. Розрахунок штрафу - 77 708,11грн визнається судом арифметично правильним.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вище викладеного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 64 249,06грн - пені, 77 708,11грн - штрафу, 13 677,83грн - інфляційних втрат, 10 568,98грн - 3%річних. В частині стягнення 180,16 грн - інфляційних втрат, 400,69грн - 3%річних відмовити. В частині стягнення 777 081,06грн - основного боргу - провадження у справі закрити.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625-629, 625, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Мегабуд" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія" про стягнення 943 865,89грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія", вул. Гната Хоткевича, буд. 79, кв. 30, м. Івано-Франківськ,76002 (ідентифікаційний код 41565676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Виробнича компанія "Мегабуд", просп. Незалежності, буд. 81 А,м. Житомир, 10001 (ідентифікаційний код 36549008) 64 249,06грн (шістдесят чотири тисячі двісті сорок дев"ять грн 06коп.) - пені, 77 708,11грн (сімдесят сім тисяч сімсот вісім грн 11коп.) - штрафу, 13 677,83грн (тринадцять тисяч шістсот сімдесят сім грн 83коп.) - інфляційних втрат, 10 568,98грн (десять тисяч п"ятсот шістдесят вісім грн 98коп.) - 3%річних, 14 149,27грн (чотирнадцять тисяч сто сорок дев"ять грн 27коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 180,16 грн - інфляційних втрат, 400,69грн - 3%річних відмовити.

В частині стягнення 777 081,06грн - основного боргу - провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 30.11.2020

Суддя С.Кобецька