Рішення

від 24.11.2020 по справі 909/995/19 (909/164/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/995/19 (909/164/20) Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Тисменицької місцевої прокуратури, вул.Василіянок, 48 м.Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, буд. 21, м.Івано-Франківськ, 76004 - Тлумацької районної державної ради, вул.Макуха, 12 м.Тлумач, 76004

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вул. Є. Петрушевича, буд.1,м. Івано-Франківськ,76004

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11 932, 35 грн., розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки площею 3,2798 га

за участю:

від Івано-Франківської обласної прокуратури: Хамець Л.М., (наказ №746к від 11.09.20)начальник відділу організації представництва

від позивача Івано-Франківська обласна державна адміністрація Луцишин І.В. ( довіреність №524/0/2-20/01-075 від 03.04.20) - головний спеціаліст юрисконсульт

від відповідача: не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11 932, 35 грн., розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки площею 3,2798 га.

Ухвалою суду від 02.03.2020, суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 17.03.2020.

Ухвалою суду від 07.04.2020, суд зупинив провадження у справі №909/164/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у справі №912/2385/18.

Ухвалою суду від 08.09.2020 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.09.2020.

Ухвалою суду від 22.09.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 13.10.2020.

13.10.2020 відкладено розгляд справи по суті на 24.10.2020.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов"язків щодо сплати орендної плати за землю.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтвердили, з підстав викладених в позовній заяві, просять позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи по суті, однак не забезпечив явки повноважного представника в судове засідання та не повідомив причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлено, що Івано-Франківською обласною державною адміністрацією 11.10.2012 видано розпорядження № 747 "Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки" на підставі якого ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" передано в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку державної власності для розробки та обслуговування піщаного кар"єру площею 3,2798 га з кадастровим номером 2625687600:10:003:0001, розташовану за межами населеного пункту с. Петрів Тлумацького району Івано-Франківської області.

Згідно вказаного розпорядження Івано-Франківська обласна державна адміністрація доручила Тлумацькій районній державній адміністрації Івано-Франківської області укласти договір оренди землі.

В подальшому між Тлумацькою районною державною адміністрацією та ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено договір оренди землі (без дати) та передано земельну ділянку згідно акту прийому-передачі (без дати) в оренду терміном на 8 років.

Відповідно до інформації Тлумацької РДА Івано-Франківської області № 2129/01-02/03 від 17.01.2020 договір укладено 20.12.2012 та складено відповідний акт прийому-передачі земельної ділянки. Договір оренди зареєстрований в управлінні Держкомзему у Тлумацькому районі 20.12.2012, запис № 2625560004008167 та на час розгляду справи є діючим.

Згідно п. 1 Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 2625687600:10:003:0001, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Петрів Тлумацького району Івано-Франківської області.

Відповідно до п. 7 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 21777, 34 грн в рік, що відповідає 4% розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2012 рік на поточний рахунок орендодавця.

Пунктом 9 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно в розмірі 1/12 частини суми річної орендної плати до 10 числа місяця наступного за звітним.

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно п. 23, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідач має заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 в розмірі 111932,32 грн.

За період 2017-2019 років до місцевого бюджету поступило 5000 грн. Загальна заборгованість по орендній платі за землю з 2015 року складає 137064,80 грн.

Це в свою чергу породжує неможливість забезпечення подальшого соціально-економічного розвитку села та перешкоджає виконанню покладених на орган місцевого самоврядування завдань і є порушенням інтересів держави у бюджетній та земельній сферах. Водночас Петрівська сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області не є стороною договору оренди землі та ненаділена повноваженнями щодо розірвання вищевказаного договору оренди та стягнення заборгованості до місцевого бюджету.

Крім цього, згідно інформації розміщеної в ЄРСР, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2019 у справі №909/995/19 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та відкрито процедуру санації.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ст. ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов"язки орендодавця і орендаря. Так, орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар в свою чергу має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобовязаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Враховуючи вищевикладене, розмір заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної власності для розробки та обслуговування піщаного кар"єру площею 3,2798 га з кадастровим номером 2625687600:10:003:0001, розташовану за межами населеного пункту с. Петрів Тлумацького району Івано-Франківської області, який підлягає стягненню з останнього на користь позивача становить 111932,32 грн.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості орендної плати є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами та не спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 24 КУ "Про надра", користувачі надр зобов"язані використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне та комплексне використання та охорону надр, виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України.

Статтею 26 КУ "Про надра" визначено, що права користування надрами припиняється у разі користування надрами застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, також якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до використання земельної ділянки з метою користування надрами.

Всупереч вимогам законодавства відповідач після отримання дозволу на користування надрами №34343 в грудні 2007 року, починаючи з 2016 року на відповідній земельній ділянці, без поважних причин, будь-яку діяльність по розробці та обслуговуванню піщаного кар"єру не здійснював.

Доказів оплати орендної плати відповідачем суду не надано.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов"язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об"єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов"язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частинами 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом наведеної норми, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати

Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.

З огляду на викладене, зважаючи на заявлені позивачем підстави для розірвання договору (порушення строків внесення орендної плати), встановленню підлягає наявність вказаних підстав для розірвання договору оренди.

Приписами частини другої статті 651 Цивільного кодексу України визначена можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина друга цієї статті визначає одну підставу для розірвання та зміну договору, а саме істотне порушення договору другою стороною . Водночас цією нормою визначено, що названа підстава не є єдиною. Апелюючи до інших підстав розірвання та зміни договору, законодавець не виключає їх існування у передбачених положеннях договору або закону. Істотність порушення договору є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки істотності у порушенні договору. У разі існування загальної підстави у вигляді істотності порушення договору суб`єктом оцінки, відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті, має бути лише суд. Відповідно визначається, що договір, у разі істотності його порушення може бути розірвано лише за рішенням суду.

Визначення істотності порушення договору у ч. 2 зазначеної статті надано через іншу оціночну категорію значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об`єктивні обставини. Так, зміст договору може допомогти визначити очікування особи на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об`єктивно погоджуючи його умови. Ч. 2 вказаної статті передбачає лише загальну підставу - істотність порушення договору без можливості вказівки на об`єктивні ознаки такого порушення. Можливість зазначення об`єктивних ознак істотності порушення договору може існувати лише у поіменованих договорах, коли у абстрактній формі можна визначити його зміст та правову мету.

З огляду на те, що істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України .

Частина 2 зазначеної статті також, у питанні розірвання або зміни договору, визначає можливість розірвання договору за рішенням суду, на вимогу однієї із його сторін, у разі коли підстави такого розірвання передбачені у договорі та законі. Законодавець не вказує у ч. 2 зазначеної статті, що інші підстави розірвання та зміни договору, мають обов`язково ґрунтуватися на істотності порушення договору. Навпаки, за змістом ч. 2 ст. 651, можна зробити висновок, що у визначенні інших договірних підстав розірвання або зміни договору, сторони можуть відійти від істотності порушення договору , як загальної підстави його розірвання у судовому порядку, і передбачати ознаки неістотного порушення договору , що за волею сторін, будуть підставою для розірвання або зміни договору. Якщо ж спеціальним законом або договором сторін не визначено інше, порушення договору, що не є істотним, не може бути підставою для розірвання договору у судовому порядку. Спеціальні норми про розірвання того чи іншого, врегульованого положеннями ЦК України договору, можуть передбачати випадки, коли договір може бути розірваний без факту істотності його порушення , вказуючи на інші обставини розірвання та зміни договорів.

За таких обставин, враховуючи, що судом встановлено несплату відповідачем орендної плати, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору оренди землі з підстав порушення орендарем (відповідачем) строків внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі , у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються на відповідача .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов заступника керівника Тисменицької місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, - Тлумацької районної державної ради, до дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11 932, 35 грн., розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки площею 3,2798 га задовольнити

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 31790584) на користь Петрівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області заборгованість по сплаті орендної плати за землю у сумі 111932,32 грн (сто одинадцять тисяч дев"ятсот тридцять дві грн 32 коп) на р/р UA678999980334199812000009479, казначейство України, МФО 899998.

Розірвати договір оренди землі від 20.12.2012, укладений між Тлумацькою РДА за дорученням Івано-Франківської ОДА та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Тлумацькому районі 20.12.2012, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 2625560004008167.

Дочірньому підприємству "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" повернути Івано-Франківській обласній державній адміністрації земельну ділянку державної власності площею 3,2798 га кадастровий номер 2625687600:10:003:0001, на якій розташований піщаний кар"єр, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Петрів Тлумацького району Івано-Франківської області.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" судовий збір в розмірі 6306 грн (шість тисяч триста шість) отримувач: прокуратура Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 03530483, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача МФО 820172, рахунок отримувача (IBAN) UA 66820172034120001000003924.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.11.2020

Суддя Шкіндер П.А.