Рішення

від 30.11.2020 по справі 910/10292/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2020Справа № 910/10292/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агростепінвест (01033, м.Київ, вул. Шота Руставелі, буд.33, оф. 27, код ЄДРПОУ 42517974)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ікс-Трейд (01601, м.Київ, вул.Мечнікова, 2, код ЄДРПОУ 43254833)

про стягнення 65 863,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агростепінвест звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ікс-Трейд про стягнення 64 683,36 грн основного боргу - попередньої оплати з договором поставки товарів № 05/03-20-4 від 05.03.2020 за товар, який залишився непоставленим, 713,07 грн інфляційних втрат та 466,57 грн штрафних санкцій.

Також у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача 5000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.07.2020 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у визначений спосіб.

10.08.2020 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.08.2020 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 18.08.2020 позивач отримав 25.08.2020, відповідач - 25.08.2020.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін не подав.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.03.2020 між позивачем - ТОВ Агростепінвест (покупець за договором) та відповідачем - ТОВ Ікс-Трейд (постачальник за договором) був укладений договір поставки № 05/03-20-4, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити (передати у власність покупця), а покупець прийняти мінеральні добрива згідно специфікації (надалі - товар).

Відповідно до п.2.2 договору узгоджено, що на підставі підписаної сторонами специфікації, постачальник надає рахунок-фактуру на оплату товару.

Згідно п.4.1 договору, постачальник робить 100% передплату вартості усієї кількості товару, вказаної у Специфікації шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника на підставі рахунків-фактур постачальника, що є невід`ємною частиною договору, на протязі 3 банківських днів з дати виписки рахунків.

У розділі 6 договору сторонами визначено умови поставки й приймання товару та узгодили, що товар поставляється і ціна товару відповідно, на умовах згідно Специфікації та транспортної інструкції з підписом керівника та печаткою підприємства, наданої покупцем (п.6.1), датою відвантаження товару вважається дата календарного штемпеля на залізничній чи товарно-транспортній накладній в пункті відвантаження товару (п.6.7 договору).

Матеріалами справи встановлено, що 05.03.2020 між позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію № 1 до договору поставки № 05/02-20-4 від 05.03.2020, в якій визначено найменування, асортимент, кількість, ціну та вартість товару: Карбамід у кількості 64 тони, загальною вартістю 492 825,60 грн з ПДВ. Оплата товару здійснюється покупцем на 100% оплати на підставі виставленого постачальником рахунку на протязі 1 банківського дня із правом виставлення рахунків частково, відповідно до вже поставленої покупцю кількості товару, місце поставки: Хмельницька область, Хмельницький район, с/рада Розсошанська, станція Скібнево, вул.Вокзальна; строк поставки: протягом 15 робочих днів з моменту оплати товару.

На виконання умов договору відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 38 від 11.03.2020 на суму 492 825,60 грн.

Згідно банківської виписки з рахунку позивача, копія якої долучена до справи, 11.03.2020 по рахунку № 38 проведено перерахування коштів у сумі 462 024,00 грн.

За видатковою накладною № 12 від 19.03.2020 відповідач поставив на користь позивача товар: Карбамід у кількості 49 тон, всього вартістю 377 319,60 грн.

У позовній заяві позивач вказує, що відповідач, отримавши кошти, не виконав свої зобов`язання щодо поставки товару в узгодженому за Специфікацією № 1 по договору обсязі та визначені строки.

Позивачем до матеріалів справи долучено лист відповідача б/н б/д, зі змісту якого вбачається, що цим листом ТОВ ІКС-ТРЕЙД гарантує ТОВ АГРОСТЕПІНВЕСТ здійснити повернення коштів за непоставлений товар на загальну суму 64 683,36 грн у строк до 08.05.2020 включно.

В подальшому, позивач листом-вимогою № 2705-1 від 27.05.2020 звертався до відповідача із проханням повернути у семиденний термін 64 683,36 грн залишку коштів, що залишились у розпорядженні відповідача, враховуючи 20 021,04 грн, яка була раніше повернена.

У зв`язку із невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару, повернення отриманих коштів за товар, що залишився непоставленим, у сумі 64 683,36 грн у визначені строки у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 64 683,36 грн основного боргу, посилаючись на положення ст. 655, 662, 712 1212 ЦК України. За прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано 713,07 грн інфляційних втрат та 466,57 грн штрафних санкцій.

Відповідач письмового відзиву на позов, доказів на спростування вищевказаних обставин не надав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Згідно положень ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, позивач шляхом оплати товару, а відповідач шляхом виставлення рахунку та прийняття попередньої оплати, створили права та обов`язки за договором поставки, встановленим статтею 712 Цивільного кодексу України, зокрема, у позивача виникло право вимагати поставки товару, а у відповідача виник обов`язок його передати у розпорядження/власність відповідача у визначеному законом порядку шляхом підписання первинних документів про його поставку.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

За умовами підписаної сторонами до договору Специфікації № 1 від 05.03.2020, та враховуючи здійснення оплати 11.03.2020, строк поставки відповідачем товару настав 01.04.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною № 12 від 19.03.2020 поставку здійснено на суму 377 319,60 грн.

Доказів поставки відповідачем товару на решту суми 84 704,40 грн оплати, та/або у повному обсязі відповідно до Специфікації, підписання сторонами первинних документів, суду не надано.

У позовній заяві позивач вказує, що 06.04.2020 він звертався до відповідача із листом-вимогою про повернення коштів у сумі 84 704,40 грн, у відповідь на яку відповідачем здійснено повернення суми 20 121,04 грн.

Проте, суд зауважує, що примірник вказаної вимоги, як і докази її надсилання відповідачу у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до гарантійного листа ТОВ ІКС-ТРЕЙД , останній зобов`язувався повернути кошти у сумі 64 683,36 грн у строк до 08.05.2020.

Також позивачем до позову додано лист-вимогу № 2705-1 від 27.05.2020 про повернення коштів у сумі 64 683,26 грн у семиденний строк з моменту отримання. Проте докази надсилання цього листа відповідачу (відмітки про його отримання) суду не надано.

Проаналізувавши обставини справи та надані докази в їх сукупності, суд зазначає, що строк повернення коштів є таким, що настав 09.05.2020, враховуючи гарантійний лист відповідача, твердження позивача про настання строку повернення коштів 10.04.2020 з огляду на ненадання доказів надсилання наданих вимог на адресу відповідача, є помилковими.

Тож, за відсутності доказів поставки товару або повернення коштів на суму 64 683,36 грн у добровільному порядку, суд дійшов висновку, що грошові кошти у сумі 64 683,36 грн є такими, що підлягають поверненню позивачу в силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині їх стягнення з відповідача.

При цьому, суд виходив із того, що у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: "суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (пункти 85, 86)".

У позовній заяві позивач просив стягнути 64683,36 грн як безпідставно набуте майно.

За змістом положень статті 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Проте, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.06.2015 у справі № 6-100цс15).

Суд зауважує, що право покупця вимагати повернення сплаченої ним продавцю суми попередньої оплати, внаслідок недопоставки товару у визначений строк, у відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, узгоджуються із позицією викладеною у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2018 у справі №904/4899/18, що згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, способом захисту покупця, який здійснив попередню оплату за товар, проте товар у встановлений строк та в обумовленому обсязі не отримав, може бути право вимагати від продавця передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, при цьому можливість обрання одного із варіантів вимоги належить виключно покупцю, а не продавцю.

Матеріалами справи встановлено, що сторони дійшли згоди про наявність зобов`язання відповідача повернути отримані кошти за непоставлений товар, що засвідчено гарантійним листом відповідача, проте докази зміни, розірвання, чи в інший спосіб припинення правовідносин сторін, що свідчило про безпідставність утримання відповідачем коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, у матеріалах справи відсутні.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 713,07 грн інфляційних втрат та 466,57 грн штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Всупереч вказаних вимог позивачем не доведено обґрунтованості заявлених вимог про стягнення 713,07 грн інфляційних втрат та 466,57 грн штрафних санкцій, не вказано умов договору, на підставі яких він заявляє штрафні санкції, не зазначено періоди прострочення, бази нарахування та вцілому правової природи зобов`язання, про прострочення якого він заявляє при нарахуванні інфляційних втрат та штрафних санкцій (несвоєчасна поставка/невиконання зобов`язання із повернення коштів), у т.ч. враховуючи, що у позовній заяві позивач помилково зазначав про стягнення 64 683,36 грн як безпідставно набутого майна, тому позовні вимоги в цій частині суд залишає без задоволення.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, стверджувань позивача не спростував.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 64 683,36 грн основного боргу. В решті позову належить відмовити у зв`язку із необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також у позовній заяві позивачем викладено клопотання про покладення на відповідача 5000,00 грн витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою адвоката.

Враховуючи положення ст. 123, 129 ГПК України, за відсутності доказів понесення заявлених витрат (враховуючи пп.3.1-3.4 договору про надання правової допомоги № 6/20 від 18.06.2020, укладеного між АБ Володимир Матюха та ТОВ АГРОСТЕПІНВЕСТ : підписання додаткової угоди, акта виконаних робіт, визначення розміру гонорара та його оплати), заяви позивача в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про надання суду цих доказів після ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення цих витрат на відповідача, у зв`язку із чим вказане клопотання залишено без задоволення.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236 - 240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ікс-Трейд (01601, м.Київ, вул..Мечнікова, 2, код ЄДРПОУ 43254833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агростепінвест (01033, м.Київ, вул.Шота Руставелі, буд.33, оф. 27, код ЄДРПОУ 42517974) 64 683 (шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 36 коп основного боргу, 2064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 35 коп витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак