Рішення

від 30.11.2020 по справі 910/13804/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2020Справа № 910/13804/20 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Морбудсервіс"

про стягнення 41 998,46 грн.

Представники сторін: не викликались.

встановив:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту) до товариства з обмеженою відповідальністю "Морбудсервіс" про стягнення 41 998,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені умови договору від 31.07.2019 №255-В-МАФ-19 та несвоєчасно надані послуги у визначений договором строк.

У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму штрафних санкцій у розмірі 0,1% від вартості послуг за кожний день прострочення у розмірі 22 399,18 грн. та штраф 7% за прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів у розмірі 19 599,28 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.09.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Ухвала господарського суду м. Києва від 21.09.2020 р. отримана відповідачем 30.09.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 74423243.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

31.07.2019 року між державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту) (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Морбудсервіс" (виконавець) укладено договір на надання послуг №255-В-МАФ-19.

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати відповідно до умов цього договору послуги з поточного ремонту причалу №15 Маріупольської філії за адресою проспект Адмірала Луніна, 99 (інв. №38102) за кодом 45450000-6 - відповідно до Єдиного закупівельного словника ДК021:2015 (CPV:2008), надалі по тексту договору - послуги, а замовник прийняти надані послуги і оплатити їх на умовах цього договору.

Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п.3.1 договору договірна ціна за цим договором згідно додатку №1 до договору, який є невід`ємною частиною цього договору, складає: 279 989,76 грн., у тому числі ПДВ 25 664,96 грн.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, якщо такі є, і діє до 31.12.2019 року, а в частині обов`язків, що виникли в період дії цього договору і відповідальності за їхнє виконання, до повного їхнього виконання проведеного належним чином, і за вимогою кредитора відшкодовування нанесених збитків і сплати неустойки (п.9.1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що послуги з поточного ремонту надаються виконавцем в наступні строки:

- початок надання послуг - не пізніше 5-ти робочих днів після отримання письмової заявки замовника про готовність об`єкту для надання послуг,

- закінчення надання послуг - через 90 робочих днів з моменту початку надання послуг (без урахування припинень в роботі погоджених із замовником).

Відповідно до п.2.2. договору перед початком надання послуг замовник направляє виконавцю письмову заявку про готовність об`єкту для надання послуг.

Письмова заявка про готовність об`єкту для надання послуг може надаватись під підпис уповноваженим представникам виконавця або надсилатись замовником поштою (рекомендованим листом з повідомленням про одержання) або кур`єрською поштою (з повідомлення про одержання) на адресу виконавця за поштовими реквізитами. Датою надання письмової заявки або дата одержання заявки, яка зазначена в поштовому повідомленні, або повідомленні кур`єра.

На виконання вищезазначених умов договору, позивач направив на адресу відповідача лист від 18.09.2019 №2044/17-02-02/Вих/17 про готовність об`єкту до надання послуг.

18.09.2019 року між сторонами договору підписано акт про податок надання послуг, в якому зазначено, що виконавець після отримання письмової заявки фактично приступив до надання послуг 19.09.2019, сторони вирішили вважати 19.09.2019 початком надання послуг за договором.

Також, актом на передачу будмайданчика для виконання поточного ремонту причалу №15 від 19.09.2019 року замовником передано будівельний майданчик для виконання поточного ремонту причалу №15.

Як зазначено позивачем, з урахуванням того, що початок робіт відбувся 19.09.2019, а строк надання послуг складає 90 робочих днів, відповідно до п.2.1 договору, кінцевою датою надання послуг за договором повинно було бути 28.01.2020.

Відповідно до п.2.3 договору строки надання послуг можуть бути призупинені у випадку:

- припинення надання послуг за ініціативою замовника,

- виникнення інших непередбачених обставин, які можуть вплинути на строки надання послуг.

У разі виникнення вищезазначених обставин, строк надання послуг продовжується на термін затримки. Термін затримки фіксується двостороннім актом.

Роботи призупинялись, що підтверджується підписаними сторонами актами призупинення поточного ремонту причалу №15, а саме:

- від 27.11.2019 року, яким призупинено надання послуг з 04.11.2019 по 21.11.2019, та продовжено строк надання послуг за договором на термін призупинення - на 14 робочих днів,

- від 13.02.2020 року, яким призупинено надання послуг з 12.01.2020 по 12.02.2020, та продовжено строк надання послуг за договором на термін призупинення - на 32 календарних дні (тобто на 23 робочих дні).

Також, 27.12.2019 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої сторони, зокрема, виклали п.9.1 договору в наступній редакції: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, якщо такі є, і діє до 29.02.2020 року, а в частині обов`язків, що виникли в період дії цього договору і відповідальності за їхнє виконання, до повного їхнього виконання проведеного належним чином, і за вимогою кредитора відшкодовування нанесених збитків і сплати неустойки.

27.02.2020 року сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору в якій зазначено, що враховуючи призупинення поточного ремонту причалу №15 (ремонт лицьової стінки) за договором №255-В-МАФ-19 від 31.07.2019р. від 27.11.2019 року та від 13.02.2020 року, кінцевою датою надання послуг по договору №255-В-МАФ-19 від 31.07.2019р. вважати 20.03.2020р.

Також, п.9.1 договору викладено в наступній редакції: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, якщо такі є, і діє до 30.04.2020 року, а в частині обов`язків, що виникли в період дії цього договору і відповідальності за їхнє виконання, до повного їхнього виконання проведеного належним чином, і за вимогою кредитора відшкодовування нанесених збитків і сплати неустойки.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, позивач протягом всього терміну надання послуг неодноразово звертався до відповідача стосовно повільних темпів виконання робіт та необхідності прискорення надання послуг, у зв`язку із закінченням терміну дії договору (листи від 14.11.2019 № 2496/17-02-02/Вих/17, від 26.11.2019 № 2598/17-02-02/Вих/17).

Після закінчення несприятливих погодних умов, що зумовили призупинення строків виконання робіт, останні так і не були відновлені відповідачем. Будь-яких обґрунтованих причин та підтверджуючих документів надано не було, хоча позивач неодноразово просив у листах від 23.01.2020 № 131/17-02-02/Вих/17, від 24.02.2020 № 356/17-02-02/Вих/17 про відновлення надання послуг та закінчення робіт.

31.03.2020 року між сторонами договору підписано протокол №1 сумісної комісії представників Маріупольської філії ДП АМПУ і ТОВ Морбудсервіс в якому зазначено:

- представниками ТОВ Морбудсервіс визнано, що завершення надання послуг не відбулось 20 березня 2020 року, проте є намір продовжувати надання послуг та виконання умови договору,

- представниками Маріупольської філії ДП АМПУ було зазначено, що згідно з умовами договору до ТОВ Морбудсервіс будуть застосовані штрафні санкції. Представники ТОВ Морбудсервіс підтвердили готовність до їх сплати,

- прийнято рішення продовжити надання послуг до повного виконання умов договору.

08.04.2020 позивач за актом-допуском на виконання будівельних робіт на території діючого підприємства та актом на передачу будмайданчика передав відповідачу ділянку причалу № 15 для надання послуг. Після чого надання послуг відповідачем було відновлено.

Відповідно до п.2.9 договору, приймання наданих послуг оформлюється сторонами підписанням актів форми № КБ-2В та довідок за формою № КБ-3, що підписують уповноважені представники сторін. Акти форми № КБ-2В та довідки за формою № КБ-3 готує виконавець і передає їх для підписання замовнику протягом 10-ти робочих днів з моменту надання послуг, а замовник перевіряє, і в разі відсутності зауважень, підписує їх протягом 10-ти робочих днів та повертає один екземпляр виконавцю.

В матеріалах справи наявні акти виконання робіт, а саме:

- №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року від 19.11.2019 року на суму 39 630,84 грн.,

- №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року від 26.12.2019 року на суму 70 455,14 грн.,

- №3 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року від 20.05.2020 року на суму 69 649,90 грн.,

- №4 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2020 року від 09.06.2020 року на суму 99 964,66 грн.

Також, 09.06.2020 року між сторонами підписано акт за договором №255-В-МАФ-19 від 31.07.2019р. в якому зазначено: 09.06.2020 виконавець пред`явив замовнику об`єкт після надання послуг у повному обсязі відповідно до умов договору; сторони погодили, що кінцевою датою надання послуг за договором є 09.06.2020.

Позивачем направлено відповідачу претензію №1280/17-01-02/Вих/17 від 02.07.2020 року в якому просив сплатити штрафні санкції (пеню, штраф) за несвоєчасне надання послуг за договором.

У відповідь відповідач зазначив, що згідно договору надання послуг від 31.07.2019 №255-В-МАФ-19 у ТОВ Морбудсервіс виникло не грошове зобов`язання. Застосування штрафних санкцій у формі пені за одне і те саме порушення договору до негрошових зобов`язань не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідачем несвоєчасно надані послуги у визначений договором строк.

У зв`язку з неналежним виконання умов договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 22 399,18 грн. нараховану за період з 21.03.2020 року по 08.06.2020 та штраф в розмірі 19 599,28 грн.

Згідно з п.5.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України ти цим договором.

Відповідно до п.5.2.2 договору, у разі порушення договірних зобов`язань, за вимогою замовника, може встановлюватись наступна відповідальність виконавця: за несвоєчасне надання послуг у строки встановлені договором пеня у розмірі 0,1% вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 днів додатково штраф у розмірі 7% зазначеної суми.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов`язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов`язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв`язку з порушенням зобов`язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов`язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Крім того, в постанові Вищого господарського суду м. Києва від 27.10.2011 року у справі №11/446 зазначено, що за умови чіткого визначення у законі уніфікованого розміру штрафних санкцій для правовідносин, пов`язаних з виконанням державного контракту, та відсутності встановлення сторонами іншого розміру штрафних санкцій , підлягають до застосування санкції у розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, для застосування вказаної норми суттєвим є встановлення лише факту того, що в спірних правовідносинах хоча б одна із сторін є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Таким чином, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та пені надано сторонам статтею 231 ГК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А тому, суд вважає, що п.5.2. договору відповідає нормам чинного законодавства.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд погоджується з розрахунком наданим позивачем та вважає вимоги щодо стягнення пені в розмірі 22 399,18 грн. та штрафу в розмірі 19 599,28 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 76, ч.1 ст. 77, ст. 129, ч.9 ст. 165, ст.236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Морбудсервіс" (01015, місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 8Б літера "А", код ЄДРПОУ 42523658) на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Маріупольської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту) (87510, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, будинок 3, код ЄДРПОУ ВП:38728439) пеню в розмірі 22 399 (двадцять дві тисячі триста дев`яносто три) грн. 18 коп., штраф в розмірі 19 599 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий