Рішення

від 19.11.2020 по справі 911/1770/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/1770/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства "Нафталіта" (UAB "Naftalita"), Литовська Республіка (код 304184789) в особі представництва "УАБ "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глинки, 7, оф. 1222, код 26561960)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовиктранс-Сервіс" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 13, код 41123974)

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Закрите акціонерне товариство "Нафталіта" (UAB "Naftalita") в особі представництва "УАБ "Нафталіта" (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовиктранс-Сервіс" (відповідач) про стягнення 81932,21 грн. з яких: 54006,00 грн. основного боргу, 9331,65 грн. пені, 5400,60 грн. штрафу, 28% річних у розмірі 11613,15 грн. та 1580,81 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 168/18 від 26.11.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 23.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі № 911/1770/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

17.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення, в яких представник відповідача просив залишити позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Нафталіта" (UAB "Naftalita"), в особі представництва "УАБ "Нафталіта" без руху.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач стверджував, що у особи, яка підписала позовну заяву відсутні повноваження на звернення до господарського суду від імені Закритого акціонерного товариства "Нафталіта" (UAB "Naftalita").

Розглянувши дане клопотання суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частинами 1, 3, 4, 10 ст. 60 ГПК України унормовано, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Довіреності або інші документи, що підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На підтвердження своїх повноважень на звернення до суду з позовними заявами представник позивача Мельник В.В. надав належним чином завірену копію посвідченої нотаріально довіреності від 12.05.2020, яка видана на його ім`я директором ЗАТ "Нафталіта" Потійком С.Ф.

Відповідно до статті 26 Закону України Про міжнародне приватне право , цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи. При цьому стаття 25 зазначеного Закону встановлює, що особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи (тобто право держави, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави).

В матеріалах справи містяться докази, які підтверджують призначення особи, яка підписала довіреність від 12.05.2020, на посаду директора ЗАТ "Нафталіта" та її перебування на цій посаді на момент видачі вказаної довіреності, а саме Розширений звіт з реєстру юридичних осіб Литовської Республіки; свідоцтво про реєстрацію Представництва ЗАТ "Нафталіта", виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України; Положення про представництво ЗАТ "Нафталіта".

Також 17.07.2020 через канцелярію суду надійшов відзив по справі, в якому відповідач зокрема просив суд поновити строк на подання відзиву. Також у відзиві відповідач просив суд розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на поданні відзиву представник відповідача зазначив, що ТОВ "Грузовиктранс-Сервіс" не отримувало позовну заяву, що позбавило його можливості надати відзив на позовну заяву та заперечення у встановлені в ухвалі строки.

Згідно з п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 5 статті 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Статтею 182 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Таким чином, одним з основних завдань підготовчого провадження у господарській справі є надання сторонам можливості подати всі наявні у них докази та викласти свої доводи та заперечення щодо суті спору.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе поновити строк на подання відзиву.

Ухвалою суду від 03.09.2020 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 911/1770/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження. Підготовче засідання призначено на 01.10.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 29.10.2020.

28.10.2020 на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшов лист із відповіддю на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.10.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/1770/20 та призначено справу до розгляду по суті на 19.11.2020.

02.11.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами.

Відповідача свого повноважного представника в судове засідання 19.11.2020 не направив.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Частиною 4 ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

26.11.2018 року між Закритим акціонерним товариством "Нафталіта" від імені за дорученням та в інтересах якого в Україні діє представництво "УАБ "Нафталіта" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грузовиктранс-Сервіс" (далі за текстом - Відповідач) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 168/18, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця нафтопродукти: змащувальні матеріали, авто хімію, антифризи (в асортименті) (далі Товар), а Покупець прийняти та сплатити за нього, відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, товар за цим Договором буде постачатись окремими партіями, протягом строку дії цього Договору. Кількість, якість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами. За цим договором, видаткова накладна на товар для сторін є специфікацією розуміння ст. 266 ГК України.

Згідно пункту 5.4 Договору, Постачальник має право відвантажити Покупцю товар без передплати та складання відповідної додаткової угоди з погодженням нових строків оплати. У такому випадку сторони домовилися, що Покупець зобов`язується сплатити за поставлений товар на підставі Договору протягом 21 (двадцяти одного) банківських днів з дати поставки товару.

Відповідно до пункту 3.7. Договору, датою поставки Товару вважається, при базисі постачання FCA, DDP, СРТ - дата, зазначена у видатковій накладній на товар та/або товарно-транспортній накладній на товар.

Згідно пункту 6.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, Сторони несуть відповідальність у відповідності до Договору та законодавства України.

За умовами пунктів 6.4. - 6.5. Договору, в разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки платежу від вартості несплаченого або невчасно сплаченого Товару. У разі якщо термін прострочки оплати перевищує 15 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі десять відсотків від вартості неоплаченого/не своєчасно оплаченого товару. Оплата пені не звільняє Покупця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Також у разі порушення строків оплати за Договором - Покупець сплачує Постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 28 % річних, за кожен день прострочки.

Пунктом 9.18 сторони передбачили, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафних санкцій за цим договором складає три роки. Також при нарахуванні пені за цим договором не застосовуються положення п. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 9.1. Договору, закінчення строку дії Договору, не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму: 149 524 гривні 00 копійок, разом з ПДВ., а саме:

видаткова накладна № 2841 від 26.11.2018 р. на суму: 44 847, 00 грн., разом з ПДВ;

видаткова накладна № 110 від 21.01.2019 р. на суму: 13 860, 00 грн., разом з ПДВ;

видаткова накладна № 371 від 19.02.2019 р. на суму: 36 811, 00 грн., разом з ПДВ;

видаткова накладна № 2228 від 02.08.2019 р. на суму: 38 304,00 грн., разом з ПДВ

видаткова накладна № 2523 від 28.08.2019 р. на суму: 15 702,00 грн., разом з ПДВ

Жодних претензій щодо кількості, якості товару, комплектності поставки та будь-яких інших претензій, пов`язаних з поставкою від відповідача до позивача - не надходило.

В свою чергу відповідач, з порушенням термінів було сплачено на користь позивача за отриманий товар 95 518 гривень.

Позивач зазначає, що відповідачем у повному обсязі не виконано свої договірні зобов`язання з оплати товару, у зв`язку з чим з у нього виникла заборгованість у розмірі 54 006, 00 грн. за видатковими накладними № 2228 від 02.08.2019 р. на суму: 38 304,00 грн., та № 2523 від 28.08.2019 р. на суму: 15 702,00 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що строк виконання зобов`язання з оплати товару настав, сума боргу в розмірі 54 006, 00 грн. за поставлений товар підтверджується належними доказами, відповідачем станом на час розгляду справи в суді, існування заборгованості у стягуваному розмірі належними та допустимими доказами не спростованою, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що прострочення оплати отриманого товару відбулось з вини позивача, оскільки відповідачеві не були відомі банківські реквізити позивача у форматі IBAN.

Як вбачається з видаткових накладних, підписних представником відповідача, вони містять номер банківського рахунку позивача у форматі IBAN.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути 9331,65 грн. пені та 5400,60 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Договір про забезпечення виконання зобов`язання у виді неустойки (штраф та пеня) укладено між сторонами у письмовому виді відповідно до приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України, ст. 232 ГК України.

Стаття 549 Цивільного кодексу України розкриває поняття неустойки. Так неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3).

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язань, то вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5400,60 грн. є обґрунтованою, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, а отже підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом.

Стосовно вимоги про стягнення пені суд зазначає, що позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 9331,65 грн. за період з 03.09.2019 по 15.06.2020 (по кожній видатковій накладній окремо).

Перевіркою розрахунку пені судом виявлено, що позивачем взято до розрахунку святковий день (24 серпня), який не є банківським днем, тому кількість днів в цьому періоді не 287, а 286, проте, за розрахунком суду розмір пені у правильних періодах є більшою, ніж заявлена до стягнення позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, суд не має права вийти за межі позовних вимог, а отже з відповідача підлягає до стягнення 9331,65 грн. пені.

Стосовно клопотання про зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до ст. ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що відповідач у даному випадку не довів наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру штрафу та пені, як і не навів поважних причин порушення зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем.

Водночас суд також враховує, що сума належної до стягнення неустойки не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної суми заборгованості за Договором та часу прострочення належних до сплати сум кредиторові.

У даному випадку судом враховано також інтереси позивача, який здійснює власну господарську діяльність та, уклавши договір на постачання газу, розраховував на своєчасне отримання оплати за поставлений відповідачу товар.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів наявність зазначених у вказаній статті обставин, суд вважає, що підстави для зменшення належного до стягнення штрафу та пені, за встановленого та підтвердженого факту прострочення зобов`язання, відсутні.

Також позивачем заявлено до стягнення 28% річних у розмірі 11613,15 грн. та 1580,81 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою розрахунку 28 % річних судом виявлено допущення позивачем аналогічної помилки, що і при нарахуванні пені (не враховано небанківський день), також позивачем допущено арифметичні помилки в розрахунку, тому вимога про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягає частковому задоволенню у розмірі 11552,83 грн.

Позивач зазначив, що сторони погодили 28 % за користування чужими грошовими коштами у зв`язку з тим, що така вартість залучення позивачем ресурсів для придбання товару для подальшої поставки його відповідачеві.

У зв`язку з цим, суд не вважає за можливе за клопотанням відповідача зменшувати розмір відсотків, що підлягають стягненню.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1580,81 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 54006,00 грн. основного боргу, 9331,65 грн. пені, 11552,83 грн. 28% річних, 5400,60 грн. штрафу та 1580,81 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовиктранс-Сервіс" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 13, код 41123974) на користь Закритого акціонерного товариства "Нафталіта" (UAB "Naftalita"), Литовська Республіка (код 304184789) в особі представництва "УАБ "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глинки, 7, оф. 1222, код 26561960) 54006 (п`ятдесят чотири тисячі шість) грн. 00 коп. основного боргу, 9331 (дев`ять тисяч триста тридцять одну) грн.65 коп. пені, 11552 (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн.83 коп. 28% річних, 5400 (п`ять тисяч чотириста) грн. 60 коп. штрафу, 1580 (одну тисячу п`ятсот вісімдесят) грн. 81 коп. інфляційних втрат та 2100 (дві тисячі сто) грн. 45 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.11.2020

Суддя Т.Д. Лилак