Рішення

від 30.11.2020 по справі 911/2828/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. м. Київ

Справа № 911/2828/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Алпакс до Дочірнього підприємства Бонус про стягнення 6000грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Алпакс" (далі - ТОВ "ТВП Алпакс") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "Бонус" (далі - ДП "Бонус") про стягнення 6 000,00грн основного боргу.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, переданого згідно видаткових накладних №139 від 01.04.2020, №240 від 02.06.2020 у встановлений строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі отримана: позивачем -12.10.2020, відповідачем - 09.10.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103274753831, 0103274939900 (а.с.30-32).

В силу п.3 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, ухвала суду від 05.10.2020 є врученою сторонам і такі особи обізнані з відкриттям провадження у справі та встановленими строками для подання заяв по суті.

Відзив на позов до закінчення строку, встановленого ст.251 ГПК України для подання відзиву, не надійшов; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.

Як визначено ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до видаткової накладної №139 від 01.04.2020 позивач передав відповідачу стрейч плівку п/е, полотно, ВТ (500*0,023) у кількості - 120 рулонів за ціною 1 рулону без ПДВ - 86,80грн на загальну суму з ПДВ 12 199,22грн.

За видатковою накладною №240 02.06.2020 позивачем передано відповідачу стрейч плівку п/е, полотно, ВТ (500*0,023) у кількості - 120 рулонів за ціною 1 рулону без ПДВ - 86,80грн на загальну суму з ПДВ 12 199,22грн.

На оплату товару, який переданий відповідно до вказаних видаткових накладних, позивачем виставлено рахунки: №128 від 01.04.2020 на суму 12 199,22грн; №254 від 01.06.2020 на суму 12499,23грн. Доказів передачі відповідних рахунків відповідачу не надано.

Однак, факт отримання рахунку №128 від 01.04.2020 підтверджується його оплатою 22.04.2020 платіжним дорученням №75, у якому у призначенні платежу є на нього посилання.

Так, як вбачається з виписки з рахунку позивача за 22.04.2020 платіжним доручення №75 від 22.04.2020 відповідачем перераховано позивачу за стрейч плівку згідно рахунку №128 від 01.04.2020 з ПДВ 12 199,22грн. Отже, товар, який переданий за видатковою накладною №139 від 01.04.2020, повністю оплачений відповідачем.

Факт передачі рахунку №254 від 01.06.2020 підтверджується його частковою оплатою 26.06.2020.

Так, з виписки з рахунку позивача за 26.06.2020 вбачається, що платіжним дорученням №217 від 26.06.2020 відповідач перерахував позивачу 6 499,20грн, вказавши у графі призначення платежу відповідного платіжного доручення: оплата за стрейч плівку зг.рах.№254 від 01.06.2020, у т.ч. ПДВ 20% - 1083,20грн Таким чином, товар, який переданий відповідачу відповідно до видаткової накладної №240 від 02.06.2020, оплачений відповідачем на суму 6 499,20грн.

Звертаючись до суд з даним позовом, позивач вказав, що підставою для поставки товару є підписаний обома сторонами договір №120202 від 12.02.2020, який відповідачем після підписання не повернутий.

Разом з тим, позивачем у підтвердження відповідного факту доказів не надано, в порушення вимог ч.1 ст.74 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже факт укладення відповідного договору не є встановленим.

Предметом спору у даній справі є виникнення у відповідача обов`язку оплатити переданий товар, борг за який, як вказує позивач, складає 6000грн.

Заявлені вимоги є обґрунтованими з наступних підстав.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Так, в силу п.1 ч.1 ст.208 ГПК України, у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами.

Згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Факт укладення сторонами договорів купівлі-продажу вказаного у накладних товару в усній формі підтверджується письмовим доказами: рахункуми, підписаними сторонами зазначеними накладними, які містять найменування та кількість товару, вартісість товару та посилання на рахунок, а також вчиненням дій сторонами: передачі товару, його прийняття, часткової оплати.

Таким чином, суд виходить з того, що сторонами укладено договір в усній (спрощеній) формі, що підтверджено письмовим доказом.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договори, укладення яких в усній формі підтверджується письмовими доказами, за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

Так, в силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Під час розгляду справи, сторонами не надано доказів зміни за взаємною згодою загального правила, визначеного вищевказаною нормою, щодо строку оплати переданого товару.

Доказів оплати боргу за товар, переданий за видатковою накладною №240 від 02.06.2020, у сумі 6000грн відповідач під час розгляду справи не надав, чим не спростував тверджень позивача про наявність боргу за поставлений товар.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, не оплативши повністю переданий йому товар, відповідач допустив порушення зобов`язання.

З урахуванням зазначеного, вимоги у даній справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг за поставлений товар у розмірі 6000грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 102грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства Бонус (ідентифікаційний код 31829254; 07455, Київська обл., Броварський район, с Княжичі, вул. Стогнія, 39) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Алпакс (ідентифікаційний код 41875999; 01103, м. Київ, Певерський узвів, 3, кім. 603-А) 6 000грн основного боргу, а також 2102грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова