Рішення

від 25.11.2020 по справі 914/2434/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2020 справа № 914/2434/20

м.Львів

За позовом : Приватного акціонерного товариства Компанія Ензим , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Яворина , м.Новояворівськ Львівської області

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 36302,73 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Приватного акціонерного товариства Компанія Ензим до Товариства з обмеженою відповідальністю Яворина про стягнення заборгованості у розмірі 36302,73 грн заборгованості, з якої: 12971,13 грн основного боргу та 23331,60 грн неустойки.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року відкрито провадження у справі №914/2434/20 за даним позовом, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 28.10.2020. Ухвалою суду від 28.10.2020 залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства Компанія Ензим без руху. Встановлено позивачу строк п`ять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду належним чином засвідченої копії договору поставки №Р/А2-43 від 02.01.2019 та доказів на підтвердження здійснення відповідачем часткової сплати заборгованості, на яке міститься посилання у позовній заяві.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2020 подано заяву вих.№592/20-вих від 06.11.2020 (вх.№32334/20 від 10.11.2020) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.11.2020 продовжено розгляд справи № 914/2434/20 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 25.11.2020.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 25.11.2020 не забезпечив.

В судове засідання 25.11.2020 відповідач явки повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву не подав, правової позиції по суті спору суду не надав. Причини неявки, не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції від 17.11.2020р., відстеженням поштового відправлення за №7901413564835 на офіційному сайті АТ Укрпошта згідно до якого ухвала суду від 16.11.2020 отримана адресатом (відповідачем) 19.11.2020. Окрім того, згідно інформації щодо відстеженням поштового відправлення за №7901413459462 на офіційному сайті АТ Укрпошта згідно до якого ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.09.2020 отримана адресатом (відповідачем) 01.10.2020.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно із ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. З врахуванням належного виконання обов`язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважних представників сторін не обов`язковою, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позиція позивача.

Поданий позов позивач обґрунтовує тим, що 02.01.2019 між сторонами укладено договір поставки №Р/А2-43, за умовами якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17348,68 грн. на підставі видаткових накладних: №4818 від 12.04.2019, №5669 від 26.04.2019, №6191 від 11.05.2019, №6793 від 24.05.2019. Оплачу здійснено частково на суму 4377,65 грн. Відтак, Позивач просить суд стягнути з відповідача 12971,13 грн. та 23331,60 грн неустойки на підставі п.9.3 договору.

Позиція відповідача .

Відповідач відзив на позов не подав, позовні вимоги не спростував.

Фактичні обставини справи .

Між Приватним акціонерним товариством Компанія Ензим (Постачальником за Договором, далі по тексту - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Яворина (Замовником за Договором, далі по тексту - Відповідач) був укладений Договір поставки №Р/А2-43 від 02 січня 2019 року (надалі по тексту - Договір), згідно умов якого Позивач зобов`язувався здійснити поставку Товару, а Відповідач зобов`язувався приймати цю продукцію та оплачувати її на умовах передбачених в Договорі.

Відповідно до п. 4.1. Договору Поставка продукції здійснювалась частинами (окремими партіями), на підставі заявок (замовлень) Покупця, які надаються Постачальнику поштою, електронною поштою, факсимільним зв`язком.

Згідно п. 5.2. Договору Ціну продукції на кожну поставку Сторони погоджують шляхом підписання видаткових накладних.

Згідно п. 6.2. Договору Сторони погодили, що Покупець оплачує кожну партію продукції на умовах післяоплати протягом 5 (п`яти) днів.

12.04.2019 Приватне акціонерне товариство Компанія Ензим здійснило поставку Товару Товариству з обмеженою відповідальністю Яворина по Договору поставки №Р/А2-43 від 02.01.2019 за адресою: 81053, Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. Ст. Бандери, 36, про що свідчить підписана представниками Сторін видаткова накладна № 4818 від 12.04.2019 на загальну вартість 15046,50 грн., в тому числі ПДВ (20%). Оплата за поставлену продукцію здійснена в розмірі 4377,65 грн. в тому числі ПДВ.

26.04.2019 згідно видаткової накладної № 5669 від 26.04.2019 Покупець по Договору отримав продукції на загальну суму 1037,50 грн., в тому числі ПДВ(20%). Оплата за поставлену продукцію не здійснена.

11.05.2019 згідно видаткової накладної № 6191 від 11.05.2019 Покупець по Договору отримав продукції на загальну суму 852,24 грн., в тому числі ПДВ(20%). Оплата за поставлену продукцію не здійснена.

24.05.2019 згідно видаткової накладної 6793 від 24.05.2019 Покупець по Договору отримав продукції на загальну суму 412,44 грн., в тому числі ПДВ(20%).

Копії вищевказаних видаткових накладних, а також товаро-транспортних накладних (№4818 від 12.04.2019, №5669 від 26.04.2019, №6191 від 11.05.2019, №6793 від 24.05.2019 підписані уповноваженими представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб (додано до матеріалів справи).

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків за період півріччя 2019 року між ПрАТ Компанія Ензим та ТОВ Яворина від 29 серпня 2019 року, підписаної уповноваженими представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб - Відповідач визнає факт господарських правовідносин з Позивачем, факт поставки та отримання Товару згідно вищевказаних видаткових накладних та суму кредиторської заборгованості в повному обсязі.

Позивачем надіслано відповідачу претензію від 10.09.2019 №820/19-вих., яку відповідач залишив без відповіді і задоволення.

Відповідно до п. 9.3. Договору у випадку несвоєчасного виконання та/або невиконання Покупцем своїх зобов`язань щодо оплати продукції. Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач звернуся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача 12971,13 грн. та 23331,60 грн неустойки на підставі п.9.3 договору.

Оцінка суду.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договір №Р/А2-43 від 02.01.2019 на підставі якого заявлено позовні вимоги, за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач по справі не вжив заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку. Станом на час розгляду справи Відповідач не погасив основний борг в повному обсязі та не надав доказів погашення заборгованості, яка заявлена до стягнення.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від,04.12.2019 справа № 916/1727/17.

З огляду на зазначене, беручи до уваги, зокрема, підписаний сторонами акт звірки розрахунків, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено доводи позивача про існування у відповідача заборгованості по оплаті вартості отриманого товару.

Однак, суд підсумувавши вартість поставленого Товару встановив, що сума становить 17348,68 грн. (15046,50+1037,50+852,24+412,44) та віднявши оплату 4377,65 грн., сума основного боргу становить 12971,03 грн., а не суму заявлену позивачем суму 12971,13 грн.

Відтак, з врахуванням наведеного позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 12971,03 грн. підлягає до задоволення частково у розмірі 12971,03 грн.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. (ч.1 ст.549 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання ( ч.1 ст.549 ЦК України). Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання ( ч.2 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.3. Договору у випадку несвоєчасного виконання та/або невиконання Покупцем своїх зобов`язань щодо оплати продукції. Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договірні правовідносини між кредитором і боржником щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення зобов`язань за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 р.: … з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом встановлено, що Позивачем обчислено неустойку у розмірі, встановленій договором у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення щодо кожної окремої поставки товару (12.04.2019, 26.04.2019, 11.05.2019, 24.05.2019) за 180 днів.

Однак, з врахуванням вищезазначеного, судом здійснено перерахунок неустойки, за допомогою програми "ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА: ЗАКОН", 2020", як відповідно до умов договору (у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення) так і відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань") і встановлено, що:

по видатковій накладній №4818 від 12.04.2019, за період з 18.04.2019 по 14.10.2019 (180 днів) від суми боргу 10668,85 грн. розмір неустойки становить 1806,69 грн. (подвійна облікова ставка НБУ); позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 19202,40 (1 % від суми боргу за кожен день прострочення);

по видатковій накладній №5669 від 26.04.2019, за період з 02.05.2019 по 28.10.2019 (180 днів) від суми боргу 1037,60 грн. розмір неустойки становить 174,46 грн.; позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 1854,00 (1 % від суми боргу за кожен день прострочення);

по видатковій накладній №6191 від 11.05.2019, за період з 17.05.2019 по 12.11.2019 (180 днів) від суми боргу 852,24 грн. розмір неустойки становить 141,89 грн.; позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 1533,60 (1 % від суми боргу за кожен день прострочення);

по видатковій накладній №6793 від 24.05.2019, за період з 30.05.2019 по 25.11.2019 (180 днів) від суми боргу 412,44 грн. розмір неустойки становить 68,08 грн.; позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 741,60 (1 % від суми боргу за кожен день прострочення).

Відтак, розмір пені розрахованої, відповідно до подвійної облікової ставки НБУ є меншою, ніж розрахована позивачем сума пені відповідно до умов договору (у розмірі 1% від суми боргу), відтак, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки підлягає до часткового задоволення, а саме до стягнення належить 2191,12 грн. неустойки. В задоволенні решти вимоги про стягнення неустойки відмовити за безпідставністю нарахування.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги з підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача належить: 12971,03 грн. основного боргу та 2191,12 грн. неустойки.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача у розмірі 877,92 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 14, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Яворина , 81053, Львівська область, м.Новояворівськ, вул.Степана Бандери, буд.36, ідентифікаційний код 31876446) на користь Приватного акціонерного товариства Компанія Ензим (79014, м.Львів, вул.Личаківська, буд.232, ідентифікаційний код 00383320) 12971,03 грн. основного боргу, 2191,12 грн. неустойки, 877,92 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено 30.11.2020.

Суддя С.Б. Кітаєва