Рішення

від 30.11.2020 по справі 918/795/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. м. Рівне Справа № 918/795/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Вейв Енерджи"

до відповідача : Фізичної особи - підприємця Дзівака Євгена Петровича

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Антонюк Т., рішення № 01/05 від 18.05.2020, Коновалова А., дов. від 31.08.2020,

від відповідача: Оспанов Р., ордер ВК № 1004472 від 31.08.2020,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Вейв Енерджи" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Дзівака Євгена Петровича про стягнення 39 084,36 грн основного боргу, 826,64 грн інфляційних та 454,91 грн 3 % річних за договором № 111 від 28.02.2020.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

28.02.2020 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 111, за умовами якого виконавець зобов`язався за завданням замовника надати послуги, а саме: проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування та їх відповідність вимогам законодавства з питань охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання заявлених робіт: технічне обслуговування обладнання для НПЗ; газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, оформивши відповідні висновки, відповідач, у свою чергу, розрахунків не провів, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість в сумі 39 084,00 грн. Окрім того, позивач здійснив нарахування 3% річних в сумі 454,91 грн та 826,64 грн інфляційних, які просить стягнути у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 173, 174, 179, 181, 193 ГК України, ст. 11, 509,525, 526, 625, 638, 640, 642, 837, 843, 846 ЦК України.

26.08.2020 від відповідача надійшла відповідь на відзив та заява свідка, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, жодних договорів та актів виконаних робіт не підписував, між керівником позивача та відповідачем існували дружні стосунки, в рамках яких позивачем були виконані відповідні роботи, а коли вони зіпсувалися, останнім було подану позовну заяву до суду.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 07.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/795/20 у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31.08.2020.

31.08.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Андрійчук О., про що складена довідка.

Ухвалою суду від 10.09.2020 розгляд справи призначено на 28.09.2020.

Ухвалою суду від 28.09.2020 постановлено здійснювати розгляд справи № 918/795/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 19.10.2020 та запропоновано позивачу надати суду у строк до 19.10.2020 ліцензію, що підтверджує його право на виконання робіт, обумовлених договором, розрахунок плати за проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання відповідно до Порядку визначення граничного розміру тарифу на проведення експертизи стану безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, затвердженого постановою КМ України від 04.11.2009 № 1251, а також первинні документи, на яких ґрунтується вказаний розрахунок, а відповідачу - перелік документів, який подавався ним до територіального органу Держпраці з метою отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

У підготовчому засіданні 19.10.2020 оголошено перерву на 26.10.2020.

Через відділ канцелярії суду від представника відповідача 26.10.2020 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.10.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву на 09.11.2020 та витребувано у Територіального управлінням Держпраці по Рівненській області увесь пакет документів, що продавався з метою отримання Фізичною особою - підприємцем Дзіваком Євгеном Петровичем дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а також повторно запропоновано відповідачу надати суду у строк до 09.11.2020 увесь перелік документів, який подався до територіального органу Держпраці з метою отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, а також копії дозволів, виданих Територіальним управлінням Держпраці по Рівненській області.

Через відділ канцелярії суду від Управлінням Держпраці у Рівненській області 09.11.2020 надійшов лист щодо документів, які витребовувалися.

У судовому засіданні оголошено перерву на 18.11.2020, повторно запропоновано відповідачу надати суду у строк до 18.11.2020 увесь перелік документів, який подався до територіального органу Держпраці з метою отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

Через відділ канцелярії суду 12.11.2020 від Управлінням Держпраці у Рівненській області надійшли документи, що витребовувалися.

Через відділ канцелярії суду 18.11.2020 від позивача надійшли копії адвокатського запиту та відповідь ГУ ДПС у Рівненській області.

Ухвалою суду від 18.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 30.11.2020.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

28.02.2020 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 111, за п. 1.1. якого виконавець зобов`язався за завданням замовника надати послуги, а саме: проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування та їх відповідність вимогам законодавства з питань охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання заявлених робіт: технічне обслуговування обладнання для НПЗ; газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до повного виконання обома сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 2.3. договору).

Вказаний договір підписаний та скріплений печаткою лише з боку позивача у справі.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що виконавець приступає до надання послуг після підписання вказаного договору повноважними представниками сторін та проведення замовником передоплати в повному розмірі ціни договору.

Згідно з підп. 3.3.1.-3.3.3. п. 3.3. договору виконавець зобов`язаний: здійснити проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування та їх відповідність вимогам законодавства з питань охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання заявлених робіт: технічне обслуговування обладнання для НПЗ; газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах; забезпечити виконання послуг персоналом, що має кваліфікацію та відповідні навички; після закінчення надання послуг надати замовнику належним чином оформлені зі свого боку акти приймання наданих послуг.

На підтвердження факту виконання робіт позивачем долучено до матеріалів справи акт прийому-передачі робіт (послуг) від 05.03.2020 на суму 39 084,36 грн, який підписаний та скріплений печаткою позивача у справі, висновок експертизи № 40010145.01-0101.20 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, висновок експертизи № 40010145.01-0102.20 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання робіт підвищеної небезпеки, що затверджені керівником позивача 06.03.2020.

На підтвердження факту використання відповідачем результатів виконаних позивачем робіт, останнім надано відомості з Інформаційної системи "Реєстр дозволів" Держгірпромнагляду України, згідно з яким 11.03.2020 відповідачу видані відповідні дозволи.

Відповідно до п. 2.1., 2.4. договору ціна договору за цим договором визначається, виходячи з обсягу робіт, які необхідно виконати згідно з умовами договору. Вартість договору становить 39 084,36 грн, у тому числі ПДВ - 6 514,60 грн. Замовник здійснює оплату послуг на рахунок виконавця. Усі розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні.

До обов`язків замовника, визначених у підп. 3.1.1. -3.1.3. п. 3.1. договору, віднесені: своєчасно та в повному обсязі відповідно до умов договору оплатити вартість наданих виконавцем послуг; прийняти надані послуги згідно з актом приймання наданих послуг. Підписаний акт свідчить про відсутність претензій та скарг у замовника до наданих виконавцем послуг; протягом 5-ти днів з моменту отримання акту приймання наданих послуг надіслати виконавцю підписаний акт.

Доказів оплати виконаних позивачем робіт відповідачем суду не надано, натомість останній заперечує факт підписання договору та акту прийому-передачі виконаних робіт, вказує, що підстав, визначених у 2.2. договору (передоплати у повному обсязі), для початку виконання робіт у позивача не було, при цьому відповідач не заперечує сам факт виконання позивачем та прийняття ним виконаних робіт.

10.06.2020 позивачем на адресу відповідача скерована претензія № 409 від 05.06.2020 про погашення заборгованості, яку відповідач отримав 17.06.2020, про що свідчать опис вкладення у цінний лист, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

19.06.2020 відповідач направив позивачу відповідь на претензію, на підтвердження чого долучено фіскальний чек, в якій просив надати договір № 111 від 28.02.2020 та акт виконаних робіт.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з укладенням договору підряду, оплатою виконаних підрядних робіт та відповідальністю за несвоєчасну оплату, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Водночас судом із фактичних обставин справи установлено, що ні договір, ні акт прийому-передачі виконаних робіт з боку відповідача не підписані.

Згідно з інформацією, що міститься в ЄДРЮОФОПГФ, до основного виду діяльності позивача належить технічні випробування та дослідження; а відповідача - діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Позивач має дозвіл № 369.18.30, виданий Державною службою України з питань праці, зі строком дії з 13.11.2018 по 13.11.2023, на виконання робіт підвищеної небезпеки: технічний огляд, випробування, експертне обстеження (технічне діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, а також атестат про акредитацію, виданий Національним агентством з акредитації України 23.08.2019, строк дії до 22.08.2024, який засвідчує компетентність позивача в сфері експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва.

Стосовно порядку отримання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, то суд установив таке.

Процедура видачі або відмови у видачі, переоформлення, анулювання Держпраці та її територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки врегульована Постановою КМ України від 26.10.2011 № 1107 "Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки".

За визначеннями, наведеними у п. 3 Порядку, висновок експертизи - документ, який складається експертною організацією за результатами проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання за формою, розробленою Держпраці і затвердженою в установленому порядку, містить інформацію про відповідність (невідповідність) об`єкта експертизи вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки і на підставі якого приймається рішення щодо видачі дозволу; експертні організації - експертно-технічні центри, що належать до сфери управління Держпраці, або незалежні експертні організації, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці та мають підтверджену компетенцію для інспекційної діяльності у сфері охорони праці відповідно до законодавства.

Пунктом 9 Порядку врегульовано, що для одержання дозволу роботодавець, виробник або постачальник подає особисто, через уповноважену ним особу або надсилає поштою до територіального органу Держпраці чи адміністратора центру надання адміністративних послуг у паперовій формі або в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держпраці, заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додається: на виконання робіт підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання робіт підвищеної небезпеки; на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки видається територіальним органом Держпраці за місцем державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця (п. 7 Порядку).

Судом із фактичних обставин справи, зокрема із заяви свідка - відповідача у справі установлено, що відповідач не заперечує існування договірних відносин з позивачем щодо проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва під час експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки і експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва під час виконання робіт підвищеної небезпеки.

Про існування таких відносин свідчать також:

- відомості, відображені в обвинувальному акті (відповідач є потерпілим у кримінальному провадженні), згідно з якими на початку січня 2020 у відповідача, у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності, виникла необхідність в отриманні дозвільних документів на проведення робіт з підвищеною небезпекою та використанням обладнання на АЗС на території м. Рівне по вул. Млинівській, 14 та Курчатова, 11;

- заяви на одержання дозволів від 06.03.2020, які адресовані Управлінню Держпраці у Рівненській області та підписані відповідачем, до яких долучені висновки експертизи № 40010145.01-0101.20 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, № 40010145.01-0102.20 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання робіт підвищеної небезпеки, що затверджені керівником позивача 06.03.2020;

- відомості, розміщені в Інформаційній системі "Реєстр дозволів" Держгірпромнагляду України, за якими 11.03.2020 Управлінням Держпраці у Рівненській області відповідачу видані дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

- використання висновків, підготовлених позивачем, у господарській діяльності відповідача, на підтвердження чого свідчить відповідь ГУ ДПС у Рівненській області № 12258/ФОП/17-00-09-03-07 від 09.11.2020, відповідно до якої відповідачу видано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: м. Рівне, вул. Курчатова,11, торговий об`єкт "АЗС", для отримання якої, у тому числі подався дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

Окрім того, відповідач підтвердив (у підготовчому провадженні), що оригінали дозволів, виданих Управлінням Держпраці у Рівненській області, знаходяться у нього, а також пояснив, що АЗС наразі не працюють, однак ним вчиняються підготовчі дії до їх записку у роботу.

Отже, відповідач прийняв роботу, виконану позивачем, та використовує її результати для здійснення своєї господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України).

За ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та постанові Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 923/831/18, підстав для відступу від якої немає.

Стосовно заперечень відповідача щодо ціни договору та строку і порядку розрахунків (твердження про те, що такі, фактично, відбулися), то суд уважає за необхідне зазначити таке.

У матеріалах справи беззаперечних доказів вручення (надсилання) позивачем примірника договору та акта приймання-передачі виконаних робіт відповідачу немає.

Щодо долученого позивачем запису про вручення договору відповідачеві, а також показів свідків, то за результатами дослідження вказаного запису установити документи, які фігурують в ньому, а також осіб, зокрема від позивача, присутніх на записі, суд достеменно не може.

Отже, з наявних матеріалів справи неможливо вірогідно встановити обставини, пов`язані із врученням відповідачу договору, акту прийому-передачі виконаних робіт тощо, а тому відсутні підстави стверджувати, що відповідач був ознайомлений зі змістом договору, зокрема з умовами про вартість робіт і строк їх оплати, та погодив їх.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ст. 843 ЦК України).

Плата за проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання визначається експертними організаціями відповідно до Порядку визначення граничного розміру тарифу на проведення експертизи стану безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, затвердженого постановою КМ України від 04.11.2009 № 1251.

Цей Порядок установлює механізм визначення граничного розміру тарифу на проведення експертизи стану безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання щодо його спроможності забезпечувати додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки, результати якої є підставою для видачі дозволу (далі - граничний розмір тарифу на проведення експертизи) (п. 1 Порядку).

За п. 2 Порядку граничний розмір тарифу на проведення експертизи визначається відповідно до законодавства виходячи з особливостей економічної діяльності суб`єкта господарювання без урахування податку на додану вартість.

Пунктами 3-5 Порядку передбачено, що граничний розмір тарифу на проведення експертизи визначається на підставі таких вихідних даних: кількість заявлених працівників суб`єкта господарювання, що виконують роботи підвищеної небезпеки; кількість заявлених видів робіт підвищеної небезпеки відповідно до переліку видів робіт підвищеної небезпеки; кількість заявлених одиниць устатковання відповідно до переліку машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки. Граничний розмір тарифу на проведення експертизи визначається за формулою Т гр. = К сум х 0,5 МЗП, де Т гр. - граничний розмір тарифу на проведення експертизи, гривень; К сум - сумарний коефіцієнт для визначення граничного розміру тарифу на проведення експертизи; МЗП - розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законодавством на момент визначення граничного розміру тарифу на проведення експертизи, гривень. Сумарний коефіцієнт для визначення граничного розміру тарифу на проведення експертизи розраховується за формулою К сум = К + (0,1 х N), де К - коефіцієнт, який розраховується виходячи з кількості заявлених працівників суб`єкта господарювання, що виконують роботи підвищеної небезпеки, та видів робіт підвищеної небезпеки, зазначений в таблиці.

Згідно із розрахунком, проведеним позивачем на підставі вказаного Порядку, загальна вартість робіт становить 40 523,34 грн з ПДВ, при заявленому - 39 084,36 грн.

Відповідач свого обов`язку щодо спростування вказаного розрахунку не виконав, належних та допустимих доказів в його спростування, у тому числі шляхом подання власного контрозрахунку, як це передбачено вимогами ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України, суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Приписами ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи, що суд, беручи до уваги фактичні обставини справи, достеменно установити укладення договору підряду саме в редакції позивача не може, вважає, що до вказаних правовідносин, в частині строків оплати вартості виконаних підрядних робіт, підлягає застосуванню ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Судом установлено, що відповідач претензію про сплату заборгованості отримав 17.06.2020, отже, строк виконання зобов`язань настав 24.06.2020.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом з урахуванням фактичних обставин справи встановлено, що позивач виконав роботи, а відповідач свого обов`язку з їх оплати не здійснив, отже, з нього на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 39 084,36 грн.

Окрім того, позивач за неналежне виконання зобов`язань з оплати виконаних робіт здійснив нарахування 3% річних в розмірі 454,91 та інфляційних в розмірі 826,64 грн за період з 28.02.2020 по 19.07.2020.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, ураховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Як установлено судом, строк виконання основного зобов`язання настав 24.06.2020, а відтак право на нарахування 3% річних та інфляційних виникло у позивача 25.06.2020.

Заразом позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних за період з 28.02.2020 по 19.07.2020.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних за період з 25.06.2020 по 19.07.2020 на суму основного боргу, на яку позивач згідно із позовною заявою проводив відповідні нарахування - 39 084,00 грн, установив, що їхній розмір становить 80,09 грн (при заявленому - 454,91 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних підлягають частковому задоволенню. Стосовно інфляційних, то підстав для їх нарахування за період з 25.06.2020 по 19.07.2020 і, відповідно, стягнення немає, оскільки це місячна величина, право на їх нарахування виникло після 15 числа червня, а позовну заяву подано через засоби поштового зв`язку 04.08.2020 .

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", Серявін та інші проти України , "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 102,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 2 039,36 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Вейв Енерджи" до Фізичної особи - підприємця Дзівака Євгена Петровича про стягнення 40 365,55 грн задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дзівака Євгена Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Вейв Енерджи" (вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 40010145) 39 084,36 грн основного боргу, 80,09 грн 3% річних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 826,64 грн інфляційних та 374,82 грн 3% річних відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дзівака Євгена Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Вейв Енерджи" (вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 40010145) 2 039,36 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Вейв Енерджи" (вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 40010145).

Відповідач: Фізична особа - підприємець Дзівак Євген Петрович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повне судове рішення складене та підписане 30.11.2020.

Суддя О. Андрійчук