Рішення

від 23.11.2020 по справі 920/946/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.2020 Справа № 920/946/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними матеріалами справу № 920/946/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компвелдінг (40004, м. Суми, вул. Металургів, буд. 24, кв. 137, код ЄДРПОУ 35742995),

до відповідача Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш (40020, м. Суми, пр-т Курський, 6, код ЄДРПОУ 00220434),

про стягнення 87139 (вісімдесят сім тисяч сто тридцять дев`ять) грн. 16 (шістнадцять) коп.,

УСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 87139 (вісімдесят сім тисяч сто тридцять дев`ять) грн. 16 (шістнадцять) коп., з яких: 64000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу; 23139 (двадцять три тисячі сто тридцять дев`ять) грн. 16 (шістнадцять) коп. пені, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання від 02.04.2013 № 10/04/13, а також 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Судом встановлено, що в прохальній частині позовної заяви позивачем допущено описку, оскільки зазначено про стягнення з відповідача 74000 (сімдесят чотири тисячі) грн. основного боргу, в той час як по тексту позовної заяви зазначена сума основного боргу - 64000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., а також зазначена сума боргу обгрунтовуєтсья розрахунком, наданим позивачем.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 21.09.2020 відкрито провадження у справі № 920/946/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано термін - до 12.10.2020 для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 24.09.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач у письмовому відзиві №04/09-008707 від 04.11.2020 на позов повідомив суд про те, що сума основного боргу в розмірі 64000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. сплачена відповідачем 28.09.2020 відповідно до платіжного доручення №4092, у зв`язку з чим просить суд закрити провадження в цій частині відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, крім того, просить суд зменшити розмір нарахованої пені на 90% у зв`язку з тим, що підприємство має певні труднощі з випуском а реалізацією продукції протягом 2019-2020 років, а стягнення пені в повному обсязі матиме вкрай негативний вплив на фінансовий стан відповідача, що як наслідок може призвести до збільшення розміру боргових зобов`язань та стати перешкодою для вчасного і нормального функціонування підприємства. Просить також врахувати, що з березня 2020 року було винесено низку актів та обмежувальних заходів щодо запобігання розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, що є форс-мажором.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, були створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

02 квітня 2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Компвелдінг і Приватним акціонерним товариством Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш було укладено договір постачання №10/04/13 (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого позивач зобов`язався на протязі терміну дії Договору поставляти й передавати у власність відповідача, а відповідач зобов`язувався приймати й оплачувати майно (товар), перелік і кількість якого визначаються рахунками-фактурами.

Згідно з п. 2.1. Договору загальна вартість Договору визначається сумарною вартістю товару, на підставі видаткових накладних або погоджених сторонами специфікацій до даного Договору.

Відповідно до Розділу 2 Договору розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

- аванс у розмірі не менше 50% вартості партії товару, якщо інші варіанти розрахунків за товар, що поставляється, не вказано у погодженій специфікації на Товар. Покупець сплачує на підставі рахунку постачальника, виставленого на всю партію Товару. Після оплати авансу вартість партії товару корегуванню не підлягає.

- остаточний розрахунок за поставлену відповідно партію товару покупець здійснює на протязі десяти календарних днів після отримання товару.

Зобов`язання покупця по оплаті поставленого товару вважаються виконаними з моменту списання коштів з поточного рахунку покупця.

Зі змісту п. 3.1. Договору вбачається, що поставка партії товару здійснюється протягом 10 календарних днів від дня отримання передоплати згідно п. 2.2.1., якщо інший термін поставки не вказано у погодженій специфікації на товар.

Відповідно до п. 3.4. Договору датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, про приймання товару в погодженому стонами пункті поставки. Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця у вище обговореному пункті поставки.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання взятих на себе зобов`язань по Договору у 2017 році відповідно до умов Специфікації №2 від 01.08.2017 до Договору передав відповідачу товар (зварювальну продукцію в асортименті) на загальну суму 228205 (двісті двадцять вісім тисяч двісті п`ять) грн. 61 (шістдесят одна) коп. відповідно до видаткової накладної № РН-00000081 від 19.09.2017 та довіреності №1149 від 19.09.2017, який був прийнятий представником відповідача без заперечень, однак відповідач всупереч умовам Договору не оплатив отриманий товар у визначені Договором строки, перерахувавши позивачу лише частину - 114102 (сто чотирнадцять тисяч сто дві) грн. 80 (вісімдесят) коп. відповідно до платіжного доручення №833 від 17.08.2017, в подальшому відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості 50102 (п`ятдесят тисяч сто дві) грн. 81 (вісімдесят одна) коп.

Проте станом на день звернення позивача з позовом заборгованість відповідача за отриманий товар складала 64 000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він має ознаки договору поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковою накладною № РН-00000081 від 19.09.2017, довіреністю №1149 від 19.09.2017, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу відповідно до умов Договору товару на загальну суму 228205 (двісті двадцять вісім тисяч двісті п`ять) грн. 61 (шістдесят одна) коп.

Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі (ухвала від 21.09.2020) відповідачем було здійснено погашення суми основного боргу- 64 000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення №4092 від 28.09.2020.

Таким чином, після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено 64 000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України в зв`язку з відсутністю предмета спору .

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 23139 (двадцять три тисячі сто тридцять дев`ять) грн. 16 (шістнадцять) коп. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань відповідно до п. 6.7 Договору, яким передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, судом встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, пеня була нарахована позивачем з урахуванням положень ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за загальний період з 14.09.2019 по 13.09.2019 та з урахуванням часткових оплат відповідачем суми боргу.

Судом був здійснений перерахунок нарахованих сум за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА з урахуванням облікової ставки НБУ з урахуванням часткових оплат відповідачем суми боргу та встановлено, що розмір пені 23139 (двадцять три тисячі сто тридцять дев`ять) грн. 16 (шістнадцять) є обґрунтованим та правомірним.

В той же час, судом встановлено, що відповідачем у відзиві заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами статті 233 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 233 Господарського кодексу України надано суду можливість пом`якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов`язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої статті 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Відповідно до пункту 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника , недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини третьої статті Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).

Правова позиція Верховного Суду Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

Враховуючи те, що відповідачем не надано письмових доказів, які б підтверджували наявність обставин, за яких можливе зменшення пені та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а основна заборгованість сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 231, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компвелдінг 64000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу - закрити відповідно до п.2 ч.1 ст 231 ГПК України.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш (40020, м. Суми, пр-т Курський, 6, код ЄДРПОУ 00220434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компвелдінг (40004, м. Суми, вул. Металургів, буд. 24, кв. 137, код ЄДРПОУ 35742995) 23139 (двадцять три тисячі сто тридцять дев`ять) грн. 16 (шістнадцять) коп. пені, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 30.11.2020.

Суддя В.Л. Котельницька