Рішення

від 25.11.2020 по справі 921/579/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2020 року м. ТернопільСправа № 921/579/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Троянда-Харків", вул. Шекспіра, буд 10, м. Харків, 61045

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Золочівське", вул. Текстильна, буд. 42, кім. 14А, м. Тернопіль, 46012

про стягнення заборгованості в загальній сумі 16 890 грн 03 коп.

за участі представників

позивача: не прибув

відповідача: не прибув

В порядку ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Троянда-Харків", надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Золочівське", надалі - відповідач, про стягнення 4 883 грн 20 коп. - заборгованості за Договором поставки №1133-42 від 25.10.2019, 386 грн 78 коп. - 10% річних, 743 грн 46 коп. - пені та 740 грн 98 коп. - штрафу. Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 102 грн в повернення сплаченого судового збору та 1 800 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №1133-42 від 25.10.2019 в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару.

В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору поставки №1133-42 від 25.10.2019 та Додаткової угоди №1 від 25.10.2019 до нього; накладних: №ТХ-32683 від 09.11.2019 на суму 1 638 грн, №ТХ-34523 від 30.11.2019 на суму 491,40 грн, №ТХ-35597 від 14.12.2019 на суму 5 413,70 грн, №ТХ-36143 від 21.12.2019 на суму 6 526,60 грн, №ТХ-2256 від 01.02.2020 на суму 883,20 грн; податкових накладних №746 від 09.11.2019, №21345 від 30.11.2019, №20140 від 14.12.2019, №20644 від 21.12.2019, №19561 від 01.02.2020; платіжних доручень №290732287 від 25.11.2019 на суму 1 638 грн, №29153606 від 02.12.2019 на суму 491,40 грн, №@2PL9461 від 27.12.2019 на суму 5 413,70 грн, №@2PL1873 від 21.04.2020 на суму 2 526,60 грн; акту приймання-передачі №1174 від 27.12.2019, розрахунок заборгованості, довідку за №1-06/2020 від 01.06.2020, а також інші документи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 27.08.2020, головуючим суддею для розгляду справи №921/579/20 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.09.2020 зазначену вище позовну заяву було залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до Господарського суду Тернопільської області: належних відомостей щодо ціни позову/позовних вимог; відомих відомостей щодо офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача та відповідача.

21.09.2020 на адресу суду надійшла заява ТзОВ "Торгівельний дім "Троянда -Харків" за №14/09-20 від 14.09.2020 про усунення визначених в ухвалі від 01.09.2020 недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/579/20; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 09:30 год. 21.10.2020; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

05.10.2020 від ТзОВ "Торгівельний дім "Троянда -Харків" на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог за №02/10-20 від 02.10.2020 (вх. №6942), згідно з якою позивач просив вважати вірною ціну позову в розмірі 16 890,03 грн.

Окрім того, позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням за вих. №02/10-20/2 від 02.10.2020 (вх. №6939), згідно з яким просив суд справу №921/579/20 розглядати без участі його повноважного представника. Одночасно зазначав, що позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.10.2020, підтримує у повному обсязі.

Також, 05.10.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява за №02/10-20/1 від 02.10.2020 (вх. №6941) про розмір судових витрат. Згідно з вказаною заявою позивач зазначив, що загальна сума судових витрат, які останній просить стягнути з відповідача у даній справі становить 3 902 грн, з яких: 2 102 грн - судовий збір та 1 800 грн - витрати, пов`язані з розглядом справи, з яких, відповідно до акту виконаних робіт за №82 від 14.08.2020: 1 500 грн - підготовка позовної заяви до Господарського суду Тернопільської області та 300 грн - складення обґрунтованого розрахунку заборгованості за позовною заявою. В підтвердження факту оплати понесених витрат до заяви долучено платіжне доручення №710 від 14.08.2020 на суму 1 800 грн.

З огляду на тимчасову непрацездатність судді Гирили І.М., розгляд справи 21.10.2020 не відбувся.

Ухвалою суду від 28.10.2020 судове засідання усправі №921/579/20 було призначене на 11:30 год. 11.11.2020.

27.10.2020 (згідно відтиску поштового штемпеля на конверті) позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог за вих. №26/10-20 від 02.10.2020 (вх. №7930 від 04.11.2020), згідно з якою, враховуючи технічну помилку в прохальній частині позовної заяви, просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Золочівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Троянда-Харків" 4 883 грн 20 коп. заборгованості за Договором поставки №1133-42 від 25.10.2019, 386 грн 78 коп. 10% річних, 743 грн 46 коп. пені, 740 грн 98 коп. штрафу, 135,61 грн інфляційних витрат та 10 000,00 грн балансової вартості морозильної камери. Поряд з цим попередню заяву про уточнення позовних вимог просив суд не брати до уваги.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2020 судом прийнято заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Троянда-Харків" за вх. №26/10-20 від 02.10.2020 (вх. №7930 від 04.11.2020); розгляд справи по суті відкладено на 10:30 год. 25.11.2020; запропоновано сторонам у справі надати визначені ст. ст. 251 ГПК України заяви по суті справи. Окрім того, в порядку ч. 4 ст. 74 ГПК України, зобов`язано позивача надати суду Договір про надання юридичних послуг №06-15 від 20.05.2015 та додаткове обґрунтування позовної вимоги про стягнення балансової вартості морозильної камери.

В судове засідання 25.11.2020 позивача явки свого уповноваженого представника не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, запропонованих судом в ухвалі від 11.11.2020 документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Поряд із цим, як вже судом зазначено вище, в матеріалах справи є клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Троянда-Харків" про розгляд справи без участі його повноважного представника.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 25.11.2020 не забезпечив, причин неявки не повідомив, запропонованих судом в ухвалах від 25.09.2020 та від 11.11.2020 заяв по суті справи не надав, хоча про дату, час та місце проведення даного судового засідання був повідомлений належним чином.

Слід зазначити, що і ухвала про відкриття провадження у даній справі від 25.09.2020, і ухвала від 28.10.2020 при призначення судового засідання на 11.11.2020 і ухвала від 11.11.2020 про відкладення розгляду справи були надіслані судом 28.09.2020, 29.10.2020 та, відповідно, 12.11.2020 на юридичну адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Золочівське" (сформований судом витяг - в матеріалах справи), яка вказана і позивачем у позовній заяві, а саме: вул. Текстильна, буд. 42, кім. 14А, м. Тернопіль, 46012. Окрім того, ухвали від 28.10.2020 та від 11.11.2020 були надіслані судом на адресу відповідача зазначену у Договорі поставки №1133-421 від 25.10.2019, а саме: вул. Центральна, 25, смт. Золочів, Золочівський район, Харківська область, 62203.

Поряд із цим усі зазначені вище процесуальні документи, надіслані на юридичну адресу відповідача, як і ухвала від 28.10.2020, надіслана на адресу останнього вказану у правочині, неналежне виконання зобов`язань за яким є підставою даного позову, були повернуті підприємствами зв`язку на адресу господарського суду із відмітками пошти: "адресат відсутній за вказаною адресою ", "за закінченням терміну зберігання " та написом працівника поштового відділення: "ТВП Золочівське немає по цій адресі" . Станом на день проведення даного судового засідання відомості про отримання відповідачем ухвали суду від 11.11.2020 за адресою вказаною у правочині у суду відсутні.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону, надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.

За даних обставин, зважаючи закінчення визначеного ч. 1 ст. 248 ГПК України процесуального строку розгляду справи, суд дійшов до висновку, що: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; позиція позивача по суті позову доведена до відома суду; наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка учасників справи не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

25.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Троянда-Харків", як Постачальником, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВП Золочівське", як Покупцем, з другої сторони, укладено Договір поставки № 1133-42 (надалі - Договір ), за умовами якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити вартість товару (продукти харчування та інші споживчі товари) на умовах, обумовлених в цьому Договорі (п. п. 1.1 - 1.2 р. 1 Договору).

Згідно з п. п. 1.3-1.5 р. 1 Договору кількість, вартість і асортимент товару вказується в видаткових накладних на товар, складених на підставі заявок Покупця на поставку товару. Ціна товару вказується у видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною Договору. Загальна вартість Договору визначається на підставі всієї вартості товару зазначеного в видаткових накладних.

Форма оплати за товар: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Покупець зобов`язаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару Покупцеві. Загальна сума Договору складає суму всіх підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печаткою видаткових накладних на поставку товару (п. п. 2.1-2.2, 2.4 р. 2Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору право власності на товар переходить до Покупця в момент поставки товару після здійснення відмітки Покупцем про отримання товару на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи та відбитком печатки (штампа) Покупця.

Приймання товару Покупцем здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і за якістю, затверджених постановою Держарбітражу СРСР при Раді Міністрів СРСР (П-6, П-7, відповідно). У разі виявлення Покупцем під час приймання товару недоліків упаковки, маркування, якості товару він зобов`язаний негайно (в день поставки) в письмовій формі повідомити Постачальника про виявлені недоліки. У разі недотримання цієї вимоги претензії про недоліки тари, упаковки, маркування, якості товару не приймаються. У разі поставки товару в кількості більшій, ніж обумовлено в заявці Покупця, Покупець має право відмовитися від приймання товару поставленого понад кількість обумовлену в заявці на поставку. У разі прийняття Покупцем товару, поставленого понад кількість зазначену в заявці на поставку, кількість поставленого товару вважається узгодженою з моменту його прийняття і подальша відмова від прийняття такого товару не допускається, а Покупець зобов`язаний сплатити вартість такого товару за цінами, визначеними відповідно до п. 1.4 цього Договору (п. п. 5.1-5.3 р. 5 Договору).

П. п. 9.1-9.2 р. 9 Договору визначено, що останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін. Якщо протягом місяця до закінчення терміну дії Договору, жодна із сторін не заявить про наміри припинити договірні відносини або переукласти договір на інших умовах, Договір автоматично продовжується на один календарний рік на тих самих умовах.

Згідно з п. 10.7 Договору всі зміни та доповнення до даного Договору мають юридичну силу, та є невід`ємною частиною цього Договору, якщо вони складені у письмовому вигляді та підписані уповноваженими представниками Сторін.

25.10.2019 між сторонами у справі було підписано Додаткову угоду №1 до Договору поставки №1133-42 від 25.10.2019, відповідно до якої, у зв`язку із запровадженням міжнародного номера банківського рахунку IBAN згідно Постанови Національного банку України №162 від 28.12.2018, сторони дійшли згоди з 01.11.2019 здійснювати розрахунки на новий рахунок в форматі (IBAN) та, відповідно, внесли відповідні зміни до Договору щодо реквізитів рахунків.

Вказаний вище правочин та Додаткова угода до нього підписано повноважними представниками сторін, підписи останніх скріплено печатками юридичних осіб.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України є предметом регулювання Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі за Договором № 1133-42 від 25.10.20189 виникли зобов`язання з договору поставки , згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 14 952 грн 90 коп.

Факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару на вказану вище суму підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- №ТХ-32683 від 09.11.2019 на суму 1 638 грн;

-№ТХ-34523 від 30.11.2019 на суму 491,40 грн;

- №ТХ-35597 від 14.12.2019 на суму 5 413,70 грн;

- №ТХ-36143 від 21.12.2019 на суму 6 526,60 грн;

- №ТХ-2256 від 01.02.2020 на суму 883,20 грн.

Слід зазначити, що усі наведені вище видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без заперечень.

Як вже зазначалось вище, умовам укладеного правочину (п. 2.2 р. 2) сторони встановили, що Покупець зобов`язаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару Покупцеві.

Таким чином, за товар отриманий 09.11.2019 відповідач повинен був розрахуватись до 16.11.2019 (включно), за товар отриманий 30.11.2019 - до 07.12.2019 (включно), за товар отриманий 14.12.2019 - до 21.12.2019 (включно), за товар отриманий 21.12.2019 - до 28.12.2019 (включно), за товар отриманий 01.02.2020 - до 08.02.2020 (включно).

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті вартості отриманого Товару виконав неналежним чином, зокрема:

- вартість товару отриманого 09.11.2019 оплатив 25.11.2019, допустивши порушення строків оплати на 8 днів;

- вартість товару отриманого 30.11.2019 оплатив 02.12.2019;

- вартість товару отриманого 14.12.2019 оплатив 27.12.2019, допустивши порушення строків оплати на 5 днів;

- вартість товару отриманого 21.12.2019 оплатив частково на суму 2 526,60 грн 21.04.2020, допустивши при цьому прострочку терміном 113 днів; заборгованість в сумі 4 000 грн залишилась непогашеною;

- вартість товару отриманого 01.02.2020 відповідачем не оплачено взагалі.

Таким чином, загальна суму боргу ТзОВ "ТВП Золочівське" перед ТзОВ "Торгівельний дім "Троянда-Харків" становить 4 883 грн 20 коп., яку останній і просить стягнути в судовому порядку.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Факт поставки позивачем, прийняття відповідачем на підставі Договору №1133-42 від 25.10.2019 за період з 09.11.2019 по 01.02.2020 товару на загальну суму 14 952 грн 90 коп., його часткової (на суму 10 069,70 грн) оплати та наявності станом на день звернення до суду та розгляду спору в суді заборгованості в сумі 4 883,20 грн підтверджено наявними в матеріалах справи та наведеними вище належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, платіжних доручень.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав доказів своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару.

За даних обставин, вимоги ТзОВ " Торгівельний дім "Троянда-Харків " про стягнення з ТзОВ "ТВП Золочівське" заборгованості в розмірі 4 883 грн 20 коп. суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П. 6.4 р. 6 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення сплати поставленого товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10% річних від простроченої суми, що, відповідно до ст. 625 ЦК України, є сплатою за користування коштами.

На підставі наведених вище норм чинного законодавства, зважаючи на допущене відповідачем порушення встановлених умовами укладеного Договору строків оплати вартості отриманого згідно з наведеними вище видатковими накладними товару, його часткову оплату, позивачем по кожній поставці, в якій мала місце прострока, нараховано та заявлено до стягнення 10% річних в загальній сумі 386,78 грн, з якої: 3,59 грн - по поставці 09.11.2019 за період з 17.11.2019 по 24.11.2019; 7,42 грн - по поставці 14.12.2019 за період з 22.12.2019 по 26.12.2019; 330,28 грн - по поставці 21.12.2019 за період з 29.12.2019 по 15.08.2020 та 45,49 грн - по поставці 01.02.2020 за період з 09.02.2020 по 14.08.2020.

Згідно із усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань "господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості ".

Судом розглянуто проведений позивачем розрахунок 10% річних та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням встановленого у видаткових накладних терміну здійснення розрахунків, здійснених відповідачем оплат, в межах визначених позивачем періодів, проведено перерахунок заявлених до стягнення сум.

Згідно з проведеним судом перерахунком, в межах визначених позивачем періодів, правомірним є нарахування 10% річних в загальній сумі 386 грн 66 коп ., з якої: 3,59 грн - по поставці 09.11.2019 за період з 17.11.2019 по 24.11.2019; 7,42 грн - по поставці 14.12.2019 за період з 22.12.2019 по 26.12.2019; 330,28 грн - по поставці 21.12.2019 за період з 29.12.2019 по 15.08.2020 та 45,37 грн - по поставці 01.02.2020 за період з 09.02.2020 по 14.08.2020.

10% річних в сумі 0,12 грн по поставці 01.02.2020 нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи ).

Також, за прострочку оплати вартості товару отриманого 21.12.2019 та 01.02.2020 позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні витрати в загальній сумі 135,61 грн, з яких: 125,90 грн - по поставці 21.12.2019 за період з 29.12.2019 по 15.08.2020 та 9,71 грн - по поставці 01.02.2020 за період з 09.02.2020 по 15.08.2020.

Судом розглянуто проведений позивачем розрахунок інфляційних втрат та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням встановленого у видаткових накладних терміну здійснення розрахунків, здійснених відповідачем оплат, в межах визначених позивачем періодів, проведено перерахунок заявлених до стягнення сум.

Поряд із цим судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі від 03.04.1997 №62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Згідно з проведеним судом перерахунком, в межах визначених позивачем періодів, правомірним є нарахування інфляційних втрат в загальній сумі 103,78 грн , з якої: 94 грн 07 коп. - по поставці 21.12.2019 за період з 01.01.2020 по 15.08.2020 та 9 грн 71 коп . - по поставці 01.02.2020 з 09.02.2020 по 15.08.2020.

Інфляційні втрати в сумі 31 грн 83 коп. по поставці 21.12.2019 нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи ).

За даних обставин правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача 386 грн 66 коп - 10% річних та 103 грн 78 коп. інфляційних втрат.

В задоволенні позову в частині стягнення 0,12 грн 10% річних та 31 грн 83 коп. інфляційних втрат суд відмовляє.

Окрім того, п. 6.3 р. 6 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної або неповної сплати вартості поставленого Постачальником Покупцеві товару, Покупець зобов`язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов`язання, незалежно від його тривалості .

Згідно з п. 6.5 р. 6 Договору додатково, крім пені, передбаченої п. 6.3 цього Договору та сплати за користування коштами, передбаченої п. 6.4 цього Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника одноразову штрафну неустойку (штраф) у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості поставленого товару у випадку прострочення сплати його вартості більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів з дати настання терміну платежу.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. ст. 610, 611 ЦК України).

В силу ст. ст. 546-551 ЦК України Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 Верховний Суд зазначив, що: "Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати)".

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно з ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судом враховано, що аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

На підставі наведених вище умов Договору, норм чинного законодавства, зважаючи на допущене відповідачем порушення встановлених умовами укладеного Договору строків оплати вартості отриманого згідно з наведеними вище видатковими накладними товару, його часткову оплату, позивачем по кожній поставці, в якій мала місце прострочка, нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 743,46 грн, з якої: 11,13 грн - по поставці 09.11.2019 за період з 17.11.2019 по 24.11.2019; 20,02 грн - по поставці 14.12.2019 за період з 22.12.2019 по 26.12.2019; 637,12 грн - по поставці 21.12.2019 за період з 29.12.2019 по 15.08.2020 та 75,19 грн - по поставці 01.02.2020 за період з 10.02.2020 по 15.08.2020.

Судом розглянуто представлений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені та з врахуванням передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, здійснених відповідачем оплат, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, проведено перерахунок заявлених до стягнення сум.

Згідно з проведеним судом перерахунком, в межах визначених позивачем періодів, правомірним є нарахування пені в загальній сумі 743 грн 27 коп ., з якої: 11,13 грн - по поставці 09.11.2019 за період з 17.11.2019 по 24.11.2019; 20,02 грн - по поставці 14.12.2019 за період з 22.12.2019 по 26.12.2019; 637,12 грн - по поставці 21.12.2019 за період з 29.12.2019 по 15.08.2020 та 75 грн - по поставці 01.02.2020 за період з 10.02.2020 по 15.08.2020.

Пеня в сумі 0,19 грн по поставці 01.02.2020 нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи ).

Окрім того, судом встановлено, що, зважаючи на період допущеної відповідачем прострочки в оплаті вартості товару, отриманого за видатковими накладними від 21.12.2019 та від 01.02.2020 та встановлену умовами укладеного правочину відповідальність, правомірним є і нарахування штрафу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу в загальному розмірі 740 грн 98 коп. (652,66 грн+ 88,32 грн, що становить 10% від 6 526,60 грн та від 883,20 грн), суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

За даних обставин правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача 743 грн 27 коп пені та 740 грн 98 коп. штрафу.

В задоволенні позову в частині стягнення 0,19 грн пені суд відмовляє.

Предметом судового розгляду у даній справі є також вимога позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн балансової вартості морозильної камери Рудь UDD 400, інв. №120275.

В підтвердження вказаної вище балансової вартості обладнання позивач покликається на Довідку за №1-06/2020 від 01.06.2020.

Обґрунтовуючи дану вимогу позивач посилається на положення ч. 5 ст. 226 ГК України. Зазначає, що в рамках укладеного між сторонами Договору, з метою збільшення обсягів продажу, 27.12.2019 Постачальником згідно з Актом прийому-передачі №1174 до Договору поставки №1133-42 від 25.10.2019 було передане у тимчасове безоплатне користування холодильне обладнання - морозильної камери Рудь UDD 400, інв. №120275, яка станом на момент подання позовної заяви відповідачем не повернута. Стверджує, що відповідач покинув орендоване приміщення, в якому здійснював діяльність, вивіз з нього усе обладнання та на зв`язок з позивачем не виходить.

Враховуючи наведене, вважає, що такі дії відповідача порушують інтереси ТОВ "ТД "Троянда-Харків" та являються господарським правопорушенням, яке позбавляє позивача можливості в повній мірі йти до досягнення статутних цілей - отримання прибутку, оскільки у господарському обігу підприємства не вистачає коштів, а також відсутнє обладнання, яке дало б змогу при наданні його в користування іншому контрагенту приносити прибуток.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією із основних умов виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 5 ст. 226 ГК України у разі невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

З долученого позивачем до матеріалів справи Акту приймання-передачі №1174 від 27.12.2019 до Договору поставки №1133-42 від 25.10.2019 вбачається, що 27.12.2019 ТзОВ "Торгівельний дім "Троянда-Харків", як Постачальник, передало, а ТОВ "ТВП Золочівське" Золочівський хлібзавод, як Покупець, в особі ТОВ "ТВП Золочівське", прийняло згідно з п. 1.7 Договору в тимчасове платне користування холодильне обладнання: Фрешка Рудь, 120275, корзини 5 шт, скло 2 шт. Заставна вартість морозильної камери 5 000,00 грн. Сторони підтвердили, що обладнання знаходиться у стані та комплектації зазначених вище і повністю відповідає меті оренди. Даний акт є невід`ємною частиною Договору. Сторони претензій одна до одної не мають.

Судом встановлено, що п. 1.7 в Договорі поставки №1133-42 від 25.10.2019, на підставі якого, як вказано в акті, Покупець прийняв в тимчасове платне користування передане холодильне обладнання, відсутній.

Жодне інше положення зазначеного правочину не містить умов щодо можливості або порядку передачі холодильного чи іншого обладнання Покупцю з метою збільшення обсягів продажу, надання відповідного обладнання в оренду, умови користування таким, порядок та умови повернення обладнання тощо.

Таким чином, твердження позивача про те, що вказане вище холодильне обладнання було передано відповідачу в рамках виконання Договору поставки №1133-42 від 25.10.2019 не знайшли свого документального підтвердження.

Слід зазначити, що, підписуючи зазначений акт (графа реквізити), його сторони іменували себе як Орендодавець - ТзОВ "ТД Троянда-Харків" та Орендар - ТОВ "ТВП Золочівське".

Однак ціна оренди, відомості про умови і термін (строк), на який морозильна камера передана відповідачу 27.12.2019, тобто істотні умови договору оренди, відсутні у долученому до матеріалів справи Акті приймання-передачі №1174 до Договору поставки №1133-42 від 25.10.2019.

За даних обставин, суд позбавлений можливості дійти обґрунтованого висновку про те, що між сторонами у справі у спрощений спосіб укладено договір оренди обладнання, за яким зобов`язання виникли на невизначений строк.

Доводи позивача про те, що відповідач покинув орендоване приміщення, в якому здійснював діяльність, вивіз з нього усе обладнання не підтверджені належними та допустимими доказами.

Докази звернення позивача до відповідача з вимогою щодо повернення переданого згідно з Актом від 27.12.2019 обладнання , а відповідно виникнення у останньої такого обов`язку з моменту отримання вимоги в матеріалах справи відсутні.

За даних обставин, в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 10 000 грн балансової вартості морозильної камери суд відмовляє за необґрунтованістю.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що ч. 5 ст. 226 ГК України передбачено право особи, у разі невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків. Однак, посилаючись на дану норму чинного законодавства, позивач просить стягнути балансову вартість такої речі.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 761 грн 26 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд покладає на відповідача.

Щодо заявлених позивачем витрат в сумі 1 800 грн, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне:

Ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "По адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц).

Ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ).

Таким чином, до складу судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню стороні в господарському судочинстві належать суми, сплачені такою особою лише адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) на підставі відповідного договору про надання правової допомоги.

В матеріалах справи наявна Довіреність № 31/01-20 від 31.01.2020, згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Троянда-Харків" уповноважило адвоката Лугову Ганну Анатоліївну (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 2904 від 09.07.2019, видане на підставі Рішення Ради адвокатів Полтавської області № 10 від 09.07.2019) діяти в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Троянда-Харків", представляти його інтереси в господарських, цивільних, адміністративних та інших правовідносинах, в господарських судах та судах загальної юрисдикції по усіх інстанціях у господарських, адміністративних, цивільних справах та справах про адміністративні правопорушення, а також перед органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката позивач надав до суду:

- копію рахунку на оплату № 81 від 14.08.2020 на суму 1 800 грн, складеного на підставі Договору про надання юридичних послуг № 06-15 від 20.05.2015, постачальник - ТОВ "Консалтингово-юридична компанія "ЮЛА", покупець - ТОВ "Торгівельний дім "Троянда-Харків";

- копію Акту надання послуг № 82 від 14.08.2020 на суму 1 800 грн, складеного ТОВ "Консалтингово-юридична компанія "ЮЛА" та ТОВ "Торгівельний дім "Троянда-Харків" на підставі Договору про надання юридичних послуг № 06-15 від 20.05.2015.

- платіжне доручення № 710 від 14.08.2020 на суму 1 800 грн.

При цьому, як у рахунку на оплату, так і у Акті надання послуг вказано, що сума 1 800 грн з ПДВ включає в себе: 1 250 грн без ПДВ (1 500 грн з ПДВ) - підготовка позовної заяви до Господарського суду Тернопільської області та 250 грн без ПДВ (300 грн з ПДВ) - складення обґрунтованого розрахунку заборгованості за позовною заявою.

У платіжному дорученні № 710 від 14.08.2020 отримувачем коштів зазначено ТОВ "Консалтингово-юридична компанія "ЮЛА"; призначення платежу - "оплата по договору № 06-15 від 20.05.2015, згідно рахунку №81 від 14.08.2020".

Як вже зазначалось вище, з метою дослідження укладеного між ТОВ "Торгівельний дім "Троянда-Харків" та ТОВ "Консалтингово-юридична компанія "ЮЛА" Договору про надання юридичних послуг № 06-15 від 20.05.2015, ухвалою від 11.11.2020 суд зобов`язував позивача надати вказаний правочин.

Однак позивачем вимог ухвали суду від 11.11.2020 не виконано, Договір про надання юридичних послуг № 06-15 від 20.05.2015, на підставі якого ТОВ "Консалтингово-юридична компанія "ЮЛА" та ТОВ "Торгівельний дім "Троянда-Харків" складено Акт надання послуг № 82 від 14.08.2020, не надано.

Договір про надання правової допомоги з адвокатом Луговою Ганною Анатоліївною / або ж адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, який би підтверджував узгодження гонорару адвоката та інших витрат матеріали справи також не містять.

Документів, які б підтверджували, що Лугова Г.А. є адвокатом ТОВ "Консалтингово-юридична компанія "ЮЛА", перебуває з ним у трудових чи інших відносинах і забезпечує представництво Клієнта саме згідно Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що дає право на відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суду також надано.

З наявних в матеріалах даної справи документів вбачається, що адвокатом Луговою Г.А. в межах даної справи було підготовлено: клопотання за №02/10-20/2 від 02.10.2020 про розгляд справи без участі позивача; заяву про розмір судових витрат вих. №02/10-20/1 від 02.10.2020 та заяви про уточнення позовних вимог вих. №02/10-20 від 02.10.2020 та №26/10-20 від 02.10.2020. Доказів на підтвердження того, що витрати в сумі 1 800 грн понесені позивачем саме у зв`язку із наданням даних послуг адвокатом Луговою Г.А. матеріали справи не містять.

Таким чином, проаналізувавши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що жодних документів, що свідчать про оплату гонорару адвокату Луговій Ганні Анатоліївні та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги (квитанції про оплату послуг адвоката, видаткові касові ордери; платіжні доручення про передачу коштів адвокату, виписки рахунків тощо) матеріали справи не містять. Враховуючи наведене вище, суд не вбачає підстав для стягнення таких витрат з відповідача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12-14, 46, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 202, 232-233, 236-238, 240, 241, 242, 248, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Золочівське", вул. Текстильна, буд. 42, кім. 14А, м. Тернопіль, 46012, ідентифікаційний код 41712146, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Троянда-Харків", вул. Шекспіра, буд. 10, м. Харків, 61045, ідентифікаційний код 36625387: 4 883 грн 20 коп. основного боргу за Договором поставки №1133-42 від 25.10.2019; 743 грн 27 коп. пені, 740 грн 98 коп. штрафу, 386 грн 66 коп. 10% річних, 103 грн 78 коп. інфляційних втрат та 761 грн 26 коп. - в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1,2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Повне судове рішення складено 30.11.2020

Суддя І.М. Гирила