Ухвала від 25.11.2020 по справі 922/4571/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"25" листопада 2020 р.Справа № 922/4571/14

Господарський суд Харківської області у складі: судді Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

та за участю:

ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Черкасова С.А. (свідоцтво про право на заняття діяльністю арбітражного керуючого № 979 від 23.05.2013);

від кредитора ГУ ДПС у Харківській області - Поліщук Я.О. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, до якого внесено інформацію про те, що зазначена особа має право на представництво ГУ ДПС у Харківській області);

від ТОВ "Лозівський автопарк" (один із засновників боржника) - директор ОСОБА_1 та адвокат Князев В.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1344 від 17.05.2005 та ордер ХВ № 1245 від 28.10.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Харківської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" (вх. 18559 від 12.08.2020) з кредиторськими вимогами до боржника у справі

за заявою ВАТ "Лозівське АТП - 16309", м. Лозова про визнання банкрутом ВАТ "Лозівське АТП - 16309", м. Лозова (код ЄДРПОУ 14082622)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 на підставі статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП - 16309", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Харківської області від 27.11.2014 визнано ВАТ "Лозівське АТП - 16309" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мішина С.І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.04.2018 задоволено клопотання голови комітету кредиторів - Лозівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (вх. № 6172 від 06.03.2018), усунено арбітражного керуючого Мішина М.І. від виконання повноважень ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП - 16309", призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Черкасова С.А.

До суду 12.08.2020 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" (вх. 18559), в якій просить суд: визнати грошові вимоги ТОВ "Лозівський автопарк" до ВАТ "Лозівське АТП 16309", що складаються з суми 2 970 330,00 грн основного боргу за договором поворотної фінансової допомоги та 4 204 грн судових витрат, загалом - 2 974 534,00 грн.

В заяві вказує на те, що у боржника є невиконані зобов`язання перед кредитором ТОВ "Лозівський автопарк" на загальну суму 2 970 330,00 грн, які виникли на підставі договорів, укладених до моменту відкриття процедури банкрутства.

В обґрунтування заявлених кредиторських вимог вказує на те, що вони виникли на підставі наступного: 14.02.2003 між ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське автотранспорте підприємство 16309" укладено договір "Про співпрацю взаємовідносин" № 1/2. В рамках цієї угоди сторони підписали договір № 2-а поворотної фінансової допомоги (позики) від 14.02.2003.

Виконання кредитором своїх зобов`язань за вказаним договором підтверджується, на думку заявника, актом звірянь взаємних розрахунків від 01.09.2014. Крім того, відповідно до акту перевірки банкрута ВАТ "Лозівське АТП 16309" від 06.10.2014, складеному Лозівською ОДПІ, встановлено, що за перевіряємий період підприємство згідно договору № 2-а від 14.02.2003 та додаткової угоди № 10 від 10.02.2006 до даного договору отримувало поворотну фінансову допомогу від ТОВ "Лозівський автопарк" в сумі 1956915 грн, в тому числі 164040 грн - на початок перевіряємого періоду; 294770 грн - 2011 рік; 716555 грн - 2012 -2013 роки.

Заявник вказує на те, що фінансова допомога за 2003-2010 роки в сумі 504077 грн, яка виходить за межі 1095 днів, підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи № 922/2473/15, на відповідні суми згідно періодів 2003 рік - 10880 грн; 2004 рік -45600 грн; 2005 рік - 62025,00 грн; 2006 рік - 41005,00 грн; 2007 -53100,00 грн; 2008 рік - 145430,00 грн; 2009 рік - 86870,00 грн; 2010 рік - 59166,00 грн.

За період 2011-2013 роки заявником на користь банкрута зроблені банківські платежі з поворотної фінансової допомоги на суму 129 322 грн. Сума поворотної фінансової допомоги за 2003-2014 роки складає 2 970 330 грн.

Заявник зазначає, що наведені обставини були предметом дослідження Господарським судом Харківської області під час розгляду справи № 922/2473/15, тому вважає, що ці обставини не потребують доказуванню у даній справі відповідно до положень статті 75 ГПК України.

ТОВ "Лозівський автопарк" вказує на те, що сторонами були вчинені дії з врегулювання відносин щодо повернення поворотної фінансової допомоги. Так, сторони намагались врегулювати ці відносини шляхом укладення договору про припинення зобов`язань передачею відступного, відповідно до якого боржник мав передати ТОВ "Лозівський автопарк" майно в рахунок погашення заборгованості за договором про поворотну фінансову допомогу. Боржником не виконані зобов`язання в частині належного оформлення такого договору.

Заявник вказує на те, що ТОВ "Лозівський автопарк" звертався до суду в порядку позовного провадження з вимогами про визнання дійсними договорів про припинення зобов`язань шляхом передачі відступного та договору купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна. Однак, за результатами такого розгляду, ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 по справі № 922/4571/14 відмовлено у задоволенні таких вимог повністю.

Заявник вважає, що оскільки вказані вище правочини не визнані судом дійсними, то задоволення вимог кредитора за рахунок майна боржника не відбулось. Тому, на думку ТОВ "Лозівський автопарк", у боржника існує обов`язок повернення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2020 прийнято заяву ТОВ "Лозівський автопарк" з грошовими вимогами до боржника та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

До суду від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Черкасова С.А. надійшло клопотання (вх. 22954 від 05.10.2020), в якому просить суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Лозівський автопарк" про визнання грошових вимог кредиторів та їх включення до реєстру вимог кредиторів.

До клопотання додано повідомлення про результати розгляду ліквідатором заяви ТОВ "Лозівський автопарк" з грошовими вимогами до боржника.

У повідомленні ліквідатором викладено наступні підстави для відхилення заявлених ТОВ "Лозівський автопарк" вимог: вважає посилання заявника на рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/2473/15 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 безпідставним та таким, що не може братися до уваги, оскільки зазначені вище рішення скасовані постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2015, а справу № 922/2473/15 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. За результатами нового розгляду в задоволенні позовних вимог ТОВ "Лозівський автопарк" відмовлено повністю.

Ліквідатор вказує на те, що у рішення за результатами нового розгляду зазначено про те, що "факт наявності або відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 2 900 000,00грн., на яку сторони посилаються в обґрунтування своїх доводів та заперечень, судом не досліджується, оскільки це не входить до предмету доказування у даній справі".

На підставі наведеного, ліквідатор звертає увагу на те, що посилання заявника на підтвердженість розміру заявлених до боржника грошових вимог судовим рішенням є таким, що не відповідає дійсності.

Крім того, ліквідатор зазначає про те, що заявник посилається на акт перевірки ВАТ "Лозівське АТП-16309" від 06.10.2014 складений Лозівською ОДПІ. З приводу зазначеного, ліквідатор вказує на те, що в ході перевірки було встановлено інший розмір заборгованості, а саме 1 535 293,00 грн, яка не була повернута відповідно до вимог Податкового Кодексу України.

Ліквідатор наполягає на тому, що оскільки зазначена сума поворотної фінансової допомоги не була повернута (не стягнута) після закінчення строку позовної давності, тому вона набуває статусу "безповоротної фінансової допомоги" відповідно до п.п. 14..257 п. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу.

Ліквідатор вважає, що оскільки 27.11.2014 ВАТ "Лозівське АТП-16309" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, отже, строк виконання всіх зобов`язань вважається таким, що настав. За висновком ліквідатора, звернення ТОВ "Лозівський автопарк" із заявою з грошовими вимогами, які складаються з суми неповернутої фінансової допомоги, до боржника у серпні 2020 року відбулось поза межами строку позовної давності, коли такі вимоги (повернення фінансової допомоги) могли бути заявлені.

Крім того, ліквідатор зауважує на тому, що на момент визнання ВАТ "Лозівське АТП - 16309" банкрутом підтверджена заборгованість підприємства перед бюджетом та державними цільовими фондами.

Ліквідатор вказує на те, що ТОВ "Лозівський автопарк" є одним із засновників боржника (ВАТ "Лозівське АТП-16309") та ці юридичні особи зареєстровані за однією і тією ж адресою. Теперішній керівник ТОВ "Лозівський автопарк" ОСОБА_1 виконує обов`язки керівника з 27.11.2014, тобто з моменту визнання ВАТ "АТП-16309" банкрутом. До визнання ВАТ "АТП-16309" банкрутом ОСОБА_1 був головою правління та входив до складу ліквідаційної комісії боржника. Отже, ліквідатор вказує на те, що ці юридичні особи пов`язані спільним керівником - ОСОБА_1 .

Ліквідатор посилається на протокол загальних зборів акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" від 30.04.2014, в якому керівник ОСОБА_1 зазначив про те, що підприємство не працює тривалий час, а саме, на протязі останніх десяти років, та має значні борги перед бюджетом.

Наведені обставини, на думку ліквідатора, ставлять під сумнів ефективне використання отриманих грошових коштів у вигляді поворотної фінансової допомоги та можуть свідчити про відсутність реальних намірів щодо виконання договору про спільну діяльність.

З огляду на зазначене, ліквідатор вважає, що заявлені ТОВ "Лозівський автопарк" вимоги не є грошовими в розумінні статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, що є підставою для відмови у їх визнанні.

До суду від ТОВ "Лозівський автопарк" надійшли заперечення (вх. 24762 від 26.10.2020) на повідомлення ліквідатора про результати розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника.

В запереченнях не погоджується з твердженнями ліквідатора про не встановлення судовими рішеннями у справі № 922/2473/15 розміру фінансової допомоги, наданої ТОВ "Лозівський автопарк" боржнику. Вказує на те, що, дійсно, рішення суду першої інстанції від 30.06.2015 та постанова апеляційного господарського суду від 26.08.2015, в яких встановлено розмір наданої фінансової допомоги в розмірі 2970330 грн, скасовані постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2015, а справу направлено на новий розгляд.

Однак, ТОВ "Лозівський автопарк" звертає увагу на те, що до підстав скасування вказаних судових рішень не належало те, що судами невірно встановлено розмір наданої (отриманої) фінансової допомоги.

Крім того, заявник зазначає про те, що у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 за результатами перегляду рішення Господарського суду Харківської області, ухваленого за результатами нового розгляду справи, зазначено : "Як підтверджено матеріалами справи, за період з 2003-2014 роки, позивачем надано відповідачу фінансової допомоги в рамках договору №2-а поворотної фінансової допомоги 2970330 грн." Отже, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 встановлено розмір отриманої боржником фінансової допомоги саме у розмірі 2970330 грн.

ГУ ДПС у Харківській області подано до суду інформацію (вх. 25091 від 28.10.2020), в якій вказує на те, що повністю підтримує доводи ліквідатора та просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Лозівський автопарк".

Ліквідатор боржника подав до суду доповнення (вх. 26353 від 11.11.2020) до повідомлення по результати розгляду заяви з грошовими вимогами. В доповненнях вказує на те, що оскільки відповідно до вимог податкового кодексу поворотна фінансова допомога не була повернута боржником у строк 365 днів з дня її отримання, то така допомога є безнадійною заборгованістю та, відповідно, безповоротною фінансовою допомогою, яка в силу вимог п.п. 135.5.4 та 135.5.5 п. 13.5 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015) була включена до складу валового доходу ВАТ "Лозівське АТП-16309" та підлягала оподаткуванню за загальновстановленими правилами оподаткування такої операції, що підтверджується актом перевірки Лозівської ОДПІ від 06.10.2014. Отже, ліквідатор наполягає на тому, що заявлені ТОВ "Лозівський автопарк" вимоги не є грошовим зобов`язанням та не можуть розглядатися як грошові вимоги до боржника.

До суду надійшли заперечення ТОВ "Лозівський автопарк" (вх. 27165 від 23.11.2020) на доповнення ліквідатора до повідомлення про результати розгляду заяви з грошовими вимогами. В запереченнях вважає, що посилання ліквідатора при кваліфікації та віднесенні неповернутої суми поворотної фінансової допомоги до безнадійної на норми Податкового кодексу в редакції, яка діяла після 01.01.2015, є помилковими. ТОВ "Лозівський автопарк" вважає, що нормами Податкового кодексу в редакції, що діяла до 01.01.2015, не передбачено списання заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги (позики), яка залишилась не повернутою кредитору на кінець звітного періоду, крім тієї, за якою минув строк позовної даності, та яка визнана безнадійною згідно з п.п. 14.1.11 статті 14 розділу 1 вищезазначеного кодексу.

На підтвердження доводів, викладених у запереченнях, ТОВ "Лозівський автопарк" надає консультативний висновок аудиторської фірми "Аудит-Легіст" від 20.11.2020 щодо зазначеного питання.

До суду від ГУ ДПС у Харківській області надійшла інформація (вх. 27185 від 23.11.2020), в якій податковий орган вказує на те, що строк позовної давності, протягом якого ТОВ "Лозівський автопарк" міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного праву або інтересу (стягнення заборгованості з наданої поворотної фінансової допомоги) пропущений. Повторно зазначає про те, що ГУ ДПС у Харківській області підтримує доводи ліквідатора.

До суду від ліквідатора боржника надійшла заява (вх. 4677 від 23.11.2020) про застосування позовної давності, встановленої ч. 1 статті 257 Цивільного Кодексу України щодо заявлених ТОВ "Лозівський автопарк" вимог до боржника.

До суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" надійшла заява (вх. 27484 від 25.11.2020), в якій просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення ТОВ "Лозівський автопарк" із заявою про грошові вимоги до ВАТ "Лозівське АТП - 16309" та захистити порушене право.

Розгляд заяви неодноразово відкладався та в судовому засіданні оголошувалось про перерву.

В судовому засіданні 25.11.2020 представник ТОВ "Лозівський автопарк" підтримав свою заяву з грошовими вимогами до боржника та просив її задовольнити в повному обсязі.

Ліквідатор боржника оголосив суду про те, що ним розглянуті заявлені ТОВ "Лозівський автопарк" вимоги за результатами розгляду заявлені вимоги повністю відхилені, про що зазначено у повідомленні про розгляд таких вимог. Підстави відхилення вимог ліквідатор виклав у повідомленні, яке надано до матеріалів справи. Крім того, ліквідатор зауважив на тому, що по-перше, розмір заявлених вимог не підтверджений жодними документами, а по-друге, не відповідає розміру, який зазначений податковим органом в акті перевірки.

Представник ГУ ДПС у Харківській області підтримав позицію ліквідатора та доводи на її обґрунтування.

Представник ТОВ "Лозівський автопарк" пояснив, що вважає невідповідність розміру заявлених вимог, які складаються із суми отриманої та неповернутої боржником поворотної фінансової допомоги, розміру визначеному в акті перевірки податкового органу, пояснюється наступним:

розмір фінансової допомоги 1535293 грн, який зазначено в акті перевірки, складається з розміру допомоги, який отримано боржником за перевіряємий період, а саме 1095 днів. Отже, розмір фінансової допомоги, що отримана боржником за період, який не охоплений періодом перевірки, не включено до акту. Саме цим пояснюється така невідповідність.

Натомість, представник боржника наполягає на тому, що під час розгляду справи № 922/2473/15 судами встановлено розмір отриманої боржником фінансової допомоги саме 2970330,00 грн. Всі первісні документи, якими підтверджується отримання боржником фінансової допомоги, були надані ТОВ "Лозівський автопарк" та додані до матеріалів справи № 922/2473/15. Копії цих документі та частково оригінали надані ТОВ "Лозівський автопарк" до матеріалів справи про банкрутство ВАТ "АТП-16309" разом із заявою про визнання дійсними договорів про припинення зобов`язання шляхом передачі відступного.

Ліквідатор боржника заявив, що він не визнає заявлені ТОВ "Лозівський автопарк" вимоги, однак, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість таких вимог, то заявляє про сплив строку позовної давності і просить застосувати наслідки спливу такого строку.

Представник ТОВ "Лозівський автопарк" оголосив заяву, в якій просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності. Пояснив, що вважав, що може отримати задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на майно та протягом всього цього строку намагався задовольнити свої вимоги та звертався до суду із вимогами про визнання права власності на майно, а після відмови у таких вимогах у зв`язку з тим, що укладені договори не відповідали встановленій законом формі та порушенням порядку їх укладення, звертався до суду із вимогами про визнання таких договорів дійсними. Однак, після того, як зазначені способи захисту були вичерпані та не призвели до бажаного результату (задоволення вимог за рахунок майна), звернувся до суду з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство.

Заслухавши пояснення представників сторін, заявника та ліквідатора, розглянувши вимоги заяви ТОВ "Лозівський автопарк" про грошові вимоги до боржника та заперечення щодо них, судом встановлено наступне.

14.02.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" та Відкритим акціонерним товариством "Лозівське автотранспортне підприємство 16309" укладено угоду "Про співпрацю та організацію взаємовідносин" № 1/2, відповідно до умов якої сторони зобов`язались спільно діяти для досягнення господарчих цілей у відповідності до уставних завдань та економічної зацікавленості кожної з сторін, які приймають участь у цій угоді.

В рамках цієї угоди між сторонами було підписано договір № 2-а поворотної фінансової допомоги (позики) від 14.02.2003 та, відповідно до додаткової угоди № 10, укладеної до неї сторонами від 10.02.2006, ТОВ "Лозівський автопарк" зобов`язався надати ВАТ "Лозівське АТП-16309" безпроцентну фінансову допомогу, а ТОВ "Лозівське АТП -16309" її повернути.

За період з 2003-2014 роки, ТОВ "Лозівський автопарк" надав ВАТ "Лозівське АТП-16309" фінансову допомогу в рамках договору №2-а поворотної фінансової допомоги на суму 2970330 грн.

30.03.2014 між сторонами (ВАТ "Лозівське АТП-16309" та ТОВ "Лозівський автопарк") укладена угода про припинення зобов`язання передачею відступного №2, відповідно до умов якої, сторони домовилися про припинення всіх зобов`язань відповідача, що випливають з договору поворотної фінансової допомоги (займу) № 2 від 14.02.2003 з доповненнями в додатковій угоді № 10 від 10.02.2006, укладеного між первісним кредитором та боржником, внаслідок надання відповідачем замість виконання цих зобов`язань, відступного відповідно до умов цієї угоди (розділ 2 угоди).

Сторонами також погоджено, що відступне повністю покриває всі вимоги кредитора щодо боржника, що випливають з договору поворотної фінансової допомоги, в тому обсязі, в якому вони існують на момент підписання угоди, щодо оплати поставленого товару і сплати неустойки за прострочення оплати (розділ 3 угоди).

У розділі 4 угоди сторонами була визначена форма надання відступного, шляхом передання відповідачем позивачу рухомого майна відповідно до додатку до договору.

У розділі 7 угоди про припинення зобов`язання передачею відступного сторони погодили обов`язковість її нотаріального посвідчення.

Крім того, 15.01.2004 між сторонами (позивач - лізингоодержувач, відповідач - лізингодавець) укладено договір оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004, за умовами якого, лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує у тимчасове володіння та платне користування майно, відповідно до актів приймання - передання (розділ 1 договору).

На виконання договору лізингу, сторонами був підписаний акт приймання - передання рухомого майна за договором оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004 (а.с. 42 т.1).

Додатковою угодою № 5 від 03.05.2012р. до договору оперативного лізингу №12-а від 15.01.2004, сторони погодили, що лізингодавець передає, а лізингоодержувач бере у тимчасове володіння в платне користування нерухоме майно терміном на 2,5 роки.

На виконання цієї додаткової угоди, сторонами був підписаний акт приймання - передання нерухомого майна за договором оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004.

Пунктом 4.8 договору оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004 сторони передбачили можливість викупу лізингоодержувачем майна, переданого в лізинг.

31.03.2014 між сторонами укладено угоду № 3 про перехід права власності майна по договору оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004, відповідно до якої сторонами було погоджено перехід у власність позивача майна відповідача, як лізингодавця, згідно із актами приймання - передання (п. 1 угоди), та домовились, в підтвердження переходу права власності на майно укласти договір купівлі - продажу.

На виконання сторонами вказаної угоди, 31.03.2014 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна № 4, відповідно до умов якого ВАТ "Лозівське АТП -16309" зобов`язався продати, а ТОВ "Лозівський автопарк" купити нерухоме майно з обладнанням та транспортними засобами, що належать ВАТ "Лозівське АТП -16309". Нежитлові будівлі, споруди, комунікації, а також найменування, кількість транспортних засобів, їх технічний стан вказуються окремими угодами до цього договору (розділ 1 договору), які було підписано сторонами 31.03.2014.

Пунктом 2.1. цього договору, сторонами визначено, що у зв`язку з повним виконанням умов оплати "майна", відсутністю претензій у сторін одна до одної, право власності на "майно" переходить до покупця після підписання сторонами акту -приймання-передачі, вказаного майна .

31.03.2014 сторонам підписані акти передачі - приймання рухомого та нерухомого майна.

Сторони звернулися до нотаріуса за нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу нерухомого майна №4 від 31.03.2014.

Однак, постановою приватного нотаріуса №135/02-31 від 01.04.2014 сторонам відмовлено у посвідченні вказаного договору, у зв`язку з невідповідністю статутних документів відповідача вимогам законодавства про акціонерні товариства - відсутність такої організаційно-правової форми, як відкрите акціонерне товариство.

Отже, у нотаріальному засвідченні договору купівлі-продажу № 4 від 31.03.2014 було відмовлено приватним нотаріусом.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Лозівське АТП-16309" з позовом про визнання права власності на нежитлові будівлі літ. "А-2", загальною площею 1073,8 кв.м., літ. "Б-2", загальною площею 3983,9 кв.м., літ. Д", загальною площею 23,5 кв.м., 2 СК-26, огорожу - 650 п.м., асфальтовану відкриту стоянку на 150 авто, площею 6400 кв.м., зовнішнє освітлення ЛЕП-10КВТ, мережі водопостачання та каналізації, газопровід внутрішній, розташовані за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1, а також транспортні засоби: ПАЗ 3205 (1991 рік випуску, державний номер НОМЕР_1 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_2 , дата реєстрації 14.05.2008 року), IKARUS 250 (1986 рік випуску, державний номер НОМЕР_3 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_4 , дата реєстрації 07.07.2007 року), DAIMLER-BENZ 0303 (1977 рік випуску, державний номер НОМЕР_5 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_6 , дата реєстрації 09.06.2007 року); DAIMLER-BENZ (1987 рік випуску, державний номер НОМЕР_7 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_8 , дата реєстрації 12.06.2002 року); IKARUS 256 (1988 рік випуску, державний номер НОМЕР_9 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_10 , дата реєстрації 21.08.1997 року), КРАЗ 256 (1993 рік випуску, державний номер НОМЕР_11 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_12 , дата реєстрації 09.04.1993 року), ГАЗ 3307 (1993 рік випуску, державний номер НОМЕР_13 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_14 , дата реєстрації 12.01.1995р.).

Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.02.2016 у справі № 922/2473/15 (за результатами нового розгляду з урахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд зазначив про невідповідність укладених сторонами угоди про припинення зобов`язань передачею відступного від 30.03.2014р. № 2 та договору купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна №4 від 31.03.2014р. вимогам чинного законодавства при їх укладенні.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 рішення Господарського суду Харківської області від 01.02.2016 залишено без змін.

При апеляційному перегляді колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна №4 від 31.03.2014, укладений між ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське АТП-16309", є нікчемним, оскільки його недійсність прямо встановлена законом.

До того ж, колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з судом першої інстанції щодо недійсності угоди про припинення зобов`язань шляхом відступного від 30.03.2014 № 2, укладеної між ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське АТП-16309", оскільки підставою недійсності такого правочину є недодержання сторонами в момент його укладення умови щодо нотаріального посвідчення такого договору.

Враховуючи наведені обставини, ТОВ "Лозівський автопарк" звернулось до Господарського суду Харківської області в межах справи про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП-16309" із заявою (вх.№896 від 14.01.2019), в якій заявник просив суд:

визнати дійсною угоду про припинення зобов`язання передачею відступного №2 від 30.03.2014, укладену між ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське АТП - 16309";

визнати дійсним договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна №4 від 31.03.2014 укладений між ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське АТП - 16309".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" (вх.№896 від 14.01.2019) повністю. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 залишено без змін.

У зв`язку з тим, що наведеними вище судовими рішеннями встановлено відсутність у ТОВ "Лозівський автопарк" права власності на майно, за рахунок якого, як він вважав, будуть задоволені його вимоги щодо повернення наданої фінансової допомоги, ТОВ "Лозівський автопарк" звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою (вх. 18559 від 12.08.2020) з грошовими вимогами до боржника.

У заяві просить суд: визнати грошові вимоги у розмірі 2970330,00 грн (розмір наданої боржнику фінансової допомоги) та 4204,00 грн (судовий збір, сплачений за звернення із завою з грошовими вимогами).

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам між сторонами, суд зазначає про таке.

Договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до статті 1046 ЦК України (в редакції, що діяла у 2003 році, коли був укладений договір про надання фінансової допомоги) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 ЦК України (у відповідній редакції) передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання поворотної фінансової допомоги не визнано недійсним у встановленому законом порядку, отже є дійсним та підлягає виконанню.

Щодо розміру наданої боржнику ТОВ "Лозівський автопарк" поворотної фінансової допомоги, то суд зазначає про таке.

Як вбачається з постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 "Як підтверджено матеріалами справи, за період з 2003-2014 роки, позивачем надано відповідачу фінансової допомоги в рамках договору №2-а поворотної фінансової допомоги 2970330 грн".

Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 набрала законної сили та не оскаржена в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17.

Отже, при розгляді справи № 922/2473/15 відповідно до наведеної вище цитати Харківським апеляційним господарським судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено розмір отриманої боржником фінансової допомоги протягом 2003-2014 років - 2970330 грн.

Зазначена постанова апеляційного господарського суду набрала законної сили і при розгляді зазначеної справи брали участь ті самі сторони ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське АТП-16309", тому, незважаючи на те, що предмет спору у справі № 922/2473/15 не був тотожним з вимогами заяви ТОВ "Лозівський автопарк" (вх. 18559 від 12.08.2020) у справі про банкрутство, однак, обставини справи були одні і ті самі.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що оскільки судовим рішенням (постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 922/2473/15) встановлено розмір отриманої боржником фінансової допомоги від ТОВ "Лозівський автопарк", а ліквідатором боржника не надано доказів повернення такої допомоги повністю або частково після 29.03.2016, тому суд вважає доведеним факт розміру отриманої боржником та не повернутої фінансової допомоги у розмірі 2970330,00 грн.

Суд вважає помилковими доводи ліквідатора про те, що оскільки за результатами розгляду справи № 922/2473/15 в задоволенні позовних вимог було відмовлено, то висновки суду та встановлені під час розгляду цієї справи обставини щодо розміру отриманої боржником фінансової допомоги не можуть братися судом до уваги при розгляді заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство. Суд наголошує на тому, що хоча позовні вимоги у справі № 922/2473/15 були іншими, однак судом досліджувались обставини щодо укладення та виконання договорів, на які посилається ТОВ "Лозівський автопарк" як на підставу виникнення у боржника грошового зобов`язання. За результатами такого дослідження (в тому числі первісних документів на підтвердження виконання договорів) судом у справі № 922/2473/15 встановлено розмір отриманої боржником фінансової допомоги, про що чітко зазначено у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016, що не спростовано ліквідатором.

З урахуванням положень статті 75 ГПК України, повторне встановлення розміру отриманої боржником від ТОВ "Лозівський автопарк" фінансової допомоги не потрібне та призведе до переоцінки встановлених судом обставин.

На підставі викладеного, суд відхиляє як необґрунтовані та такі, що не відповідають дійсності посилання ліквідатора та ГУ ДПС у Харківській області на те, що розмір наданої фінансової допомоги не підтверджений належними доказами та є недоведеним.

Крім того, суд зауважує на тому, що ТОВ "Лозівський автопарк" надав пояснення, відповідно до яких первісні документи, які підтверджують факт надання фінансової допомоги боржнику та її розмір були надані суду та долучені до матеріалів справи № 922/2473/15, про що відомо ліквідатору, який приймав участь у розгляді зазначеної справи.

Суд вважає, що те, що ліквідатор, намагаючись поставити під сумнів обставини, що встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, порушує принцип правової визначеності, який, крім іншого, передбачає стабільність та остаточність судового рішення.

Отже, факт отримання боржником поворотної фінансової допомоги від ТОВ "Лозівський автопарк" у розмірі 2970330 грн є встановленим та не підлягаю доведенню повторно.

Щодо обов`язку повернення отриманої фінансової допомоги, розглянувши та надавши оцінку доводам ліквідатора боржника про те, що оскільки поворотна фінансова допомога не була повернута боржником у встановлений строк, то вона є безнадійною заборгованістю та, відповідно, безповоротною фінансовою допомогою, суд зазначає про наступне.

Так, ліквідатор в обґрунтування своєї позиції посилається на норми Податкового Кодексу та вказує на те, що відповідно до п. 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України неповернута сума поворотної фінансової допомоги є безнадійною заборгованістю та, відповідно, безповоротною фінансовою допомогою, яка в силу вимог п.п. 135,5,4 та 135.5.5 п. 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України (в редакції, що діяла 01.01.2015) була включена до валового доходу ВАТ "Лозівське АТП -16309" та підлягала оподаткуванню за загальновстановленими правилами оподаткування такої операції. На підставі наведеного ліквідатор доходить висновку про те, що зазначена заборгованість не є грошовим зобов`язанням та не може розглядатися як грошове зобов`язання боржника.

Однак, суд вважає помилковою таку позицію ліквідатора з урахуванням наступного.

Так, відповідно до статті 1 розділу 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в редакції, що діяла до 01.01.2015 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Таким чином, Податковий кодекс України регулює питання у сфері оподаткування та адміністрування податків.

Актом перевірки від 06.10.2014, на який посилається ліквідатор охоплено період планової перевірки податкового законодавства за 01.09.2011 по 19.09.2014 (про що зазначено в самому акті).

Відповідно до статті 102 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 ( в редакції, що діяла до 01.01.2015) Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 102.2 ПК України "грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо..."

Отже, в будь якому випадку норми Податкового Кодексу України регулюють ВИКЛЮЧНО питання в сфері оподаткування та стягнення податків, зборів та обов`язкових платежів до бюджету.

Дія норм Податкового Кодексу України не розповсюджується на правовідносини суб`єктів господарювання між собою. Такі правовідносини регулюються нормами матеріального права (Цивільним Кодексом України, Господарським Кодексом України тощо).

Оскільки в даному випадку вимоги, викладені в заяві з грошовими вимогами до боржника, складаються з вимог повернути отриману боржником фінансову допомогу від іншого суб`єкта господарювання на підставі цивільно-правового договору, то права і обов`язки сторін цього договору та їх виконання не регулюються Податковим Кодексом України.

З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставним та помилковим посилання ліквідатора на положення Податкового Кодексу України в обґрунтування позиції про те, що у боржника відсутній обов`язок повернути отримане за цивільно-правовою угодою.

Натомість, як зазначено вище, на підставі статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику.

В матеріалах справи відсутні докази виконання боржником обов`язку щодо повернення отриманої фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" у розмірі 2970330,00 грн.

Зважаючи на викладене, суд доходить до висновку про наявність порушеного боржником права ТОВ "Лозівський автопарк".

Разом з тим, ліквідатором заявлено про сплив строку позовної давності, встановленого законом, для зверненням до суду за захистом порушеного права та вимоги застосувати наслідки такого спливу у вигляді відмови у задоволенні заяви ТОВ "Лозівський автопарк" з грошовими вимогами до боржника.

Розглянувши подану ліквідатором заяву про позовну давність, судом встановлено наступне.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги від 14.02.2003 кредитор зобов`язується надати позику на протязі 3-х років, а позикодавець зобов`язаний повернути отриману позику протягом цього ж строку.

В наступному між сторонами укладались додаткові угоди до цього договору, якими було продовжено терміни дії зазначеного договору.

На підставі укладеного договору з урахуванням додаткових угод поворотна фінансова допомога надавалась боржнику протягом 2003-2014 років, що підтверджено судовими рішеннями, зокрема постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 922/2473/15.

З урахуванням того, що постановою Господарського суду Харківської області від 27.11.2014 ВАТ "Лозівське АТП 16309" визнано банкрутом, отже, строк виконання всіх зобов`язань боржника вважається таким, що настав.

Тобто, з моменту визнання боржника банкрутом настав і строк виконання зобов`язань боржника з повернення фінансової допомоги.

Статтею 256 Цивільного Кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного Кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, з 27.11.2014+3роки= 27.11.2017 (строк у межах якого ТОВ "Лозівський автопарк" мав звернутися з вимогами до боржника про повернення фінансової допомоги).

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Лозівський автопарк" звернувся із заявою з грошовими вимогами до боржника, які складаються з суми неповернутої фінансової допомоги у серпні 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено ліквідатором боржника.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, суд вважає правомірними та доведеними твердження ліквідатора про те, що ТОВ "Лозівський автопарк" пропущено строк позовної давності для звернення за захистом порушеного права (вимогами про повернення поворотної фінансової допомоги).

Разом з тим, ТОВ "Лозівський автопарк" подано заяву (вх. 27484 від 25.11.2020) про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для заявлення вимог про повернення поворотної фінансової допомоги.

Частиною 5 статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Розглянувши заяву ТОВ "Лозівський автопарк" про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, суд встановив наступне.

Як встановлено під час розгляду заяви та не заперечується представниками сторін та інших учасників, підтверджується наявними в матеріалах справи (в тому числі справи про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП-16309"):

з метою врегулювання питання щодо повернення отриманої поворотної фінансової допомоги між боржником та ТОВ "Лозівський автопарк" укладені договори, за яким ТОВ "Лозівський автопарк" ВВАЖАВ, що набув права власності на майно боржника в рахунок заборгованості боржника щодо повернення фінансової допомоги.

На виконання цих договорів боржником за актами приймання передачі були передані ТОВ "Лозівський автопарк" об`єкти рухомого та нерухомого майна.

Наведене майно, яке перелічено вище, перебувало у реальному користуванні ТОВ "Лозівський автопарк", про що не заперечується сторонами.

Підписання зазначених договорів та передача майна відбувалось ще ДО відкриття провадження у справі про банкрутство ВАТ "Лозівський автопарк".

Зазначені обставини мали наслідком обґрунтовані сподівання ТОВ "Лозівський автопарк" та його висновки про те, що боржником передано майно в рахунок заборгованості за договорами надання поворотної фінансової допомоги.

Отже, ТОВ "Лозівський автопарк" мав цілком обґрунтовані підстави вважати виконаними зобов`язання боржника перед ним та відповідно відсутність вимог до останнього.

Однак, як встановлено та зазначено вище, під час реєстрації зазначених договорів ТОВ "Лозівський автопарк" стало відомо про те, що договори не відповідають встановленим до них законом вимогам, що мало наслідком відмову у реєстрації права власності за ТОВ "Лозівський автопарк" на майно, яке, як він ВВАЖАВ, отримано ним в рахунок заборгованості боржника.

Наведені обставини зумовили звернення ТОВ "Лозівський автопарк" до суду з позовом про визнання права власності на отримане ним за цими договорами майно.

Як встановлено та зазначено вище, за результатами розгляду вимог про визнання за ТОВ "Лозівський автопарк" права власності на майно ухвалено рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

Відмовляючи у задоволенні вимог, суд зауважив на тому, що договори, на які посилався позивач (ТОВ "Лозівський автопарк"), як на підставу виникнення права власності, є нікчемними, що унеможливлює задоволення позовних вимог.

ТОВ "Лозівський автопарк" з метою захисту свого порушеного права та сподівання отримати задоволення своїх вимог звернувся до суду з іншими вимогами про визнання нікчемних договорів дійсними. Такі вимоги були заявлені ТОВ "Лозівський автопарк" в межах справи про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП 16309". Однак, в задоволенні таких вимог судом було відмовлено (ухвала Господарського суду Харківської області від 18.02.2020, залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020).

Саме після того, як ТОВ "Лозівський автопарк" використав способи захисту порушеного права у вигляді вимог про визнання права власності на отримане майно та визнання договорів дійсним та пересвідчився у їх неефективності та тому, що вони не призвели до бажаного результату (не зміг отримати задоволення вимог) він звернувся до суду в межах справи про банкрутство із заявою з грошовими вимогами до боржника. Через неефективність попередньо обраних способів захисту порушеного права звернення із заявою з грошовими вимогами до боржника вважав єдиним можливим способом захистити своє право.

Зважаючи на те, що ТОВ "Лозівський автопарк" протягом всього цього строку учинялись активні дії, направлені на намагання захистити своє право, однак такі дії не дали результату, суд вважає поважними причини пропуску позовної давності.

Такі причини обґрунтовані зверненнями до суду з вимогами про визнання права власності на майно та визнання дійсними нікчемних договорів та судовим розглядом таких вимог. На протязі всього цього строку та ухвалення остаточних судових рішень за результатами такого розгляду ТОВ "Лозівський автопарк" вважав можливим задоволення своїх вимог у інший спосіб.

Суд вважає помилковими посилання ТОВ "Лозівський автопарк" на положення частин 2 та 3 статті 264 ЦК України, відповідно до якої позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Такі посилання є хибними та необґрунтованими, оскільки вимоги у зазначених вище судових справах не містили вимог про повернення отриманої фінансової допомоги у грошовому вимірі, а містили інші вимоги, які не є тотожними вимогам про повернення позики (фінансової допомоги).

Разом з тим, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Лозівський автопарк" про визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відповідно до статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Лозівський автопарк" з грошовими вимогами до боржника, та визнає вимоги ТОВ "Лозівський автопарк" до боржника у розмірі 2970330,00 грн як конкурсні, однак без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

ЯК вбачається з матеріалів справи за звернення із заявою з грошовими вимогами до боржника ТОВ "Лозівський автопарк" сплатило судовий збір у розмірі 4204 грн, які також підлягають визнанню.

Керуючись ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 267 ЦК України, ст. ст. 232-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" вх. 27484 від 25.11.2020 про визнання поважними причин пропущення строку позовної даності.

Визнати поважними причини пропуску ТОВ "Лозівський автопарк" строків позовної даності для звернення із вимогами про повернення поворотної фінансової допомоги

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" з грошовими вимогами до боржника (вх. 18559 від 12.08.2020)

Визнати грошові вимоги ТОВ "Лозівський автопарк" до боржника у розмірі 2970330,00 грн як конкурсні без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів

та 4204 грн судового збору за звернення із заявою з грошовими вимогами до боржника.

Ліквідатору боржника включити зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеній Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, передбачені статтями 254-258 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.11.2020

Суддя Усатий В.О.