Постанова

від 19.11.2020 по справі 910/13801/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/13801/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва акціонерного товариства Укрзалізниця

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020

у складі колегії суддів: В. В. Куксов - головуючий, Є. Ю. Шаптала, М. Л. Яковлєв

за позовом акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва акціонерного товариства Укрзалізниця

до товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Ексім

про стягнення 1 787 317, 28 грн

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Ексім

до акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва акціонерного товариства Укрзалізниця

про визнання правочину частково недійсним

за участю представників учасників:

позивача: Ю.В. Становова

відповідача: М. С. Зуб

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Українська залізниця (далі - АТ Українська залізниця , позивач) в особі філії Центр забезпечення виробництва звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Ексім (ТОВ Смарт Ексім , відповідач) штрафних санкцій у розмірі 1 787 317, 28 грн за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки від 26.07.2018 №ЦЗВ-07-05518-01.

ТОВ Смарт Ексім звернулось до суду із зустрічним позовом до АТ Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва про визнання недійсним п.10.1 договору поставки в частині умови, що за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції, як такого, що не відповідає вимогам розумності та справедливості.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2020 первісний позов АТ Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва задоволено. Стягнуто з ТОВ Смарт Ексім на користь АТ Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва штраф у розмірі 1 345 081, 14 грн, пеню в розмірі 442 236,14 грн та судовий збір.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ Смарт Ексім відмовлено повністю.

Рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної поставки товару та передбаченими договором штрафними санкціями за порушення строків поставки товару.

Крім того, суд вказує, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції вказав на те, що п. 10.1 договору в частині умови щодо додаткового стягнення штрафу в розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції не суперечить вимогам чинного законодавства, а ТОВ Смарт Ексім не доведено дисбаланс прав сторін у частині виду та розміру штрафних санкцій, передбачених договором за порушення зобов`язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій вказав на недоведеність ТОВ Смарт Ексім наявності обставин, за яких можливе зменшення неустойки, та зазначив, що нарахована до стягнення сума неустойки не є неспівмірною та надмірною порівняно зі збитками АТ Укрзалізниця .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 скасовано рішення суду першої інстанції та резолютивну частину викладено в наступній редакції:

Первісний позов АТ Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ Смарт Ексім на користь АТ Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва штраф у розмірі 400 000, 00 грн, пеню в розмірі 50 000, 00 грн та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 26 809,76 грн. У задоволенні зустрічного позову ТОВ Смарт Ексім відмовити повністю.

Постанова обґрунтована нормами ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Постанова мотивована правом суду на зменшення розміру штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника (зокрема, понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної поставки).

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції вказав, що оспорюваний пункт договору не суперечить вимогам чинного законодавства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

У касаційній скарзі позивач визначає підставою касаційного оскарження судових рішень п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах: № 924/709/17, № 910/9813/19, № 910/1005/19, №904/410/19.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити в силі постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

26 липня 2018 року між ПАТ Українська залізниця (правонаступником якого є АТ Українська залізниця ) в особі філії Центр забезпечення виробництва (замовник) та ТОВ Смарт Ексім (постачальник) укладено договір № ЦЗВ-07-05518-01 (договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Відповідно до п. 5.2 договору, поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.

Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail).

Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (E-mail).

Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Згідно з п. 5.3 договору датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником у відділ матеріальних ресурсів М. Фастів філії ЦЗВ ПАТ Укрзалізниця , Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною, довіреністю або актом прийому-передачі.

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню в розмірі 0.1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах передбачених п. 5.2 даного договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції.

У зв`язку із неналежним виконанням постачальником умов договору поставки №ЦЗВ-07-05518-01 від 26.07.2018, щодо своєчасної поставки товару, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивачем оскаржується постанова суду апеляційної інстанції у даній справі лише в частині відмови в стягненні штрафних санкцій.

Верховний Суд переглядає постанову суду апеляційної інстанції у справі саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій.

У касаційній скарзі позивач визначає підставою касаційного оскарження судових рішень п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у справах: №924/709/17, №910/9813/19, №910/1005/19, №904/410/2019.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.07.2018 між замовником та постачальником укладено договір, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити замовнику, у визначений період і у визначеному обсязі продукцію, а замовник зобов`язався оплатити її на умовах договору.

На виконання умов договору постачальником поставлено продукцію замовнику. Судами встановлено, що продукція поставлена в порушенням строків, встановлених договором.

Ураховуючи вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки продукції.

Водночас судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було подано клопотання про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містяться переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 03.06.2020 у справі 910/9813/19.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення суми неустойки, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/3743/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19.

Суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір штрафних санкцій, вказав на ненадання позивачем доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника (зокрема, понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної поставки), та зазначив, що застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості.

Верховним Судом відхиляються посилання позивача на постанови Верховного Суду у справах №924/709/17, № 910/9813/19, оскільки у зазначених справах штрафні санкції нараховані за порушення грошового зобов`язання та взято до уваги часткове виконання зобов`язання боржником лише під час розгляду справи про стягнення заборгованості.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем виконано умови договору та поставлено продукцію, однак, з порушенням строків, передбачених договором.

Щодо посилання позивача на позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 21.10.2019 у справі №910/1005/19, від 10.12.2019 у справі №904/410/2019 Верховний Суд вказує на те, що у зазначених справах судами взято до уваги ненадання позивачем доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної поставки.

З огляду на зазначене, та приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності та положень ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Ураховуючи викладене, доводи позивача про неврахування судом апеляційної інстанції позицій, викладених у постановах Верховного Суду у справах: №924/709/17, №910/9813/19, №910/1005/19, №904/410/2019 не знайшли свого підтвердження.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

Верховний Суд констатує, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови відсутні.

8. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва акціонерного товариства Укрзалізниця залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у справі №910/13801/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя В. І. Студенець