Рішення

від 26.10.2020 по справі 160/9920/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року Справа № 160/9920/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Кубанський до Криворізької міської ради про визнання рішенням протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просив:

- визнати рішення відповідача від 30.10.2019 року №4177 щодо відмови Обслуговуючому кооперативу Гаражний кооператив Кубанський у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 1,5416 га під існуючими забудовами розміщення гаражного кооперативу на вул.Кубанська, 1 у Саксаганському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області - противоправним;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання Обслуговуючому кооперативу Гаражний кооператив Кубанський дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на праві постійного користування розміром 1,5416 га під існуючими забудовами гаражного кооперативу на вул.Кубанська, 1 у Саксаганському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області та надати дозвіл на виготовлення технічної документації по відведенню земельної ділянки розміром 1,5416 га на праві постійного користування за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Кубанська, 1 під існуючими забудовами гаражного кооперативу ОК ГК Кубанський .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що розглянувши їх звернення та документацію від 30.09.2019 року №372821-2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під вже існуючими забудовами для розміщення ОК ГК Кубанський по вул.Кубанська, 1 у Саксаганському районі м.Кривого Рогу рішенням Криворізької міської ради від 30.10.2019 року №4177 відмовлено у задоволенні звернення. Позивач вважає, що дане рішення є противоправним з наступних підстав.

Так, земельна ділянка за гаражним кооперативом була закріплена на підставі рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів від 06.05.1981 року №182, в першому пункті якого чітко зазначена мета - упорядкування існуючої забудівлі кооперативних гаражів для особистого автотранспорту, з покладанням відводу земельної ділянки в натурі на архітектурно-планове управління міськвиконкому. 01.03.1983 року начальником технічного бюро архітектурно планового управління міськвиконкому на підставі проектного рішення було здійснено збільшення земельної ділянки. Таким чином, рішення про закріплення земельної ділянки із зазначенням її цільового призначення було прийняте в межах існуючого на той час порядку і законодавства. Місце розташування об`єкту погоджено з органом виконавчої влади, оскільки рішення про закріплення земельної ділянки було прийняте без встановлення строку - воно надало право постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності. Право постійного користування земельною ділянкою не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо суб`єкт, який за чинним законодавством не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права у інший правовий спосіб. Право постійного користування зберігається та є чинним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства та оформлення права постійного користування в право власності чи оренду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 21.09.2020 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що надані позивачем графічні матеріали з обґрунтуванням площі та меж земельних ділянок не дозволяли дійти висновку про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відомості та розрахунки, наведені в графічних матеріалах, не обґрунтовують необхідність збільшення площі земельної ділянки. Закріплення та передання у право постійного користування земельної ділянки поняття не тотожні. Фактично рішення №182 свідчить про початкову стадію оформлення кооперативом автолюбителів Кубанський права землекористування відповідною земельною ділянкою, на що вказує пункт 4 рішення щодо запланованого відведення земельної ділянки. Але наразі дане питання є невирішеним.

Відповідач стосовно безпідставної позовної вимоги щодо зобов`язання Криворізьку міську раду надати дозвіл на виготовлення технічної документації по відведенню відповідної земельної ділянки зазначив, що дане питання взагалі не поставало в оскаржуваному рішенні та ним не вирішувалось. А тому, наразі між сторонами відсутній спір в цій частині, що свідчить про невиправданість звернення до суду з цього питання. Надання дозволу на виготовлення технічної документації по відведенню відповідної земельної ділянки охоплює іншу сферу правовідносин, що є відмінною від тих, що склалася між сторонами. Виготовлення технічної документації є характерним для раніше сформованих ділянок та процедура розгляду даного питання вирішується з урахуванням ч.6 ст.79-1 ЗК України. У той час, як у даному випадку має місце інший предмет спору, а тому, відповідач вважає, що питання надання дозволу на виготовлення технічної документації по відведенню земельної ділянки не повинно піддаватись дослідженню. А в цілому, зобов`язання міську раду надати позивачу дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи-то дозвіл на виготовлення технічної документації по відведенню земельної ділянки буде втручанням у її виключні повноваження. Так як виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення від 30.10.2019 року №4177 є обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзив на позовну заяву до теперішнього часу не скористався.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Криворізької міської ради від 30.10.2019 року №4177 було відмовлено Обслуговуючому кооперативу Гаражний кооператив Кубанський у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 1,5416 га під існуючими забудовами розміщення гаражного кооперативу на вулиці Кубанська, 1 у Саксаганському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Причиною відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є:

1. Не враховані вимоги ст.16 Закону України Про основи містобудування , а саме: будівельні норми, державні стандарти, норми і правила, що встановлюють комплекс якісних, кількісних показників і вимог, які регламентують розробку й реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов.

2. Порушення вимог ст.41 Земельного кодексу України, згідно з якою житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового й гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду в розмірі, що встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Не надано документи, що підтверджують правонаступництво заявника Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Кубанський , Кооперативу автолюбителів Кубанський , за яким було закріплено земельну ділянку.

3. Невідповідність площі земельної ділянки, що виділялася рішенням виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів від 06.05.1981 №15/182 О закреплении земельних участков , наданим матеріалам.

4. У п.3 ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зазначено: у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Відсутня містобудівна документація з обґрунтування необхідності розміщення земельної ділянки.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з прийнятим рішенням відповідачем від 30.10.2019 року №4177 щодо відмови ОК ГК Кубанський у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 1,5416 га під існуючими забудовами розміщення гаражного кооперативу на вул.Кубанська, 1 м.Кривого Рогу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю та інше.

Згідно з ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

На підставі ст.80 ЗК України, ч.1 ст.10, ч.5 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Криворізька міська рада наділена повноваженнями представляти територіальну громаду міста Кривого Рогу, та здійснювати від її імені і в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні та іншими законами.

Згідно з п.34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Рішення зазначених органів про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регламентується приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) (ст.123 ЗК України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як видно з матеріалів справи, надані позивачем графічні матеріали з обґрунтуванням площі та меж земельних ділянок не дозволяли дійти висновку про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В документації, що надавалась на розгляд йде посилання на рішення №182, яким кооперативу надавалася земельна ділянка площею 1,100 га.

В той час, згідно з наданими передпроектними роботами з ТЕП для розміщення гаражного кооперативу запроектовано 2 земельні ділянки: площами 1,1200 га та 0,4216 га, що не відповідає вищевказаному рішенню.

За інформацією Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин від 16.09.2020 р.: згідно з довідкою кооперативу від 21.03.2018 р. №21/3-1 на території земельної ділянки (1,5416 га) знаходиться 232 гаража, на які відсутні документи, що підтверджують право власності на них (об`єкти самочинного будівництва). Рішенням архітектурно-містобудівної ради від 10.04.2017 р. було запропоновано відкоригувати документи відповідно до рішення. Крім того, рішеннями Криворізької міської ради від 27.07.2017 р. №1930, від 20.12.2017 р. №2340 було вказано на відсутність підстав щодо позитивного вирішення питання, порушеного у зверненні. На теперішній час рекомендації не виконано, зауваження не усунені.

Також, рішенням Криворізької міської ради від 27.02.2019 р. №3528 Про відмову в затвердженні детального плану території та наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок додаток 2 вказаному кооперативу було відмовлено в надані дозволу на розробку проекту землеустрою та додатково надані роз`яснення щодо недоліків наданої документації, а саме: невідповідність наданих матеріалів вимогам ДБН-А.2.1-1-2014, а саме: п.5.1.7, згідно з яким строк використання матеріалів інженерно-геодезичних вишукувань (інженерно-топографічних планів масштабів 1:1000, 1:500, 1:200 і точніше) - не більше року з дати реєстрації (без додаткового оновлення). Надана топографо-геодезична зйомка виконана в 2016 році.

Так, відомості та розрахунки, наведені в графічних матеріалах, не обґрунтовують необхідність збільшення площі земельної ділянки.

Не обґрунтовує такої можливості і рішення виконавчого комітету Криворізької ради народних депутатів Дніпропетровської області від 04.10.1988 р. №270, оскільки рішення №270 в розумінні закону не є документом, що доводить чи може доводити право особи на постійне користування певною земельною ділянкою чи збільшення земельної ділянки та рішенням встановлюється виключно порядок прийняття рішень по відведенню земельних ділянок.

Згідно з пунктом 2 Перехідних положень ЗК України, клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу.

Так, як зазначалось вище, статтею 116 ЗК України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації (стаття 41 цього ж Кодексу).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регламентується статтею 123 ЗК України, за якою надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.144 Конституції України, ч.1 ст.59, 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ст.79-1 ЗК України).

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (ч.6 ст.79-1 ЗК України).

Право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає державній реєстрації прав згідно з ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Отже, з системного аналізу норм закону слідує, що в даному випадку рішення Криворізької міської ради від 06.05.1981 р. №182 Про закріплення земельної ділянки за кооперативом автолюбителів Кубанський саме по собі не є достатньою підставою для задоволення позовних вимог позивача Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Кубанський .

Посилання позивача на збільшення земельної ділянки на підставі проектного рішення начальника технічного бюро архітектурно-планового управління міськвиконкому також не заслуговують на увагу, оскільки слушність таких тверджень законодавчо не підкріплена.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без задоволення з викладених вище підстав.

З огляду на положення ч.1 ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Кубанський (вул.Кубанська, 1, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027, код ЄДРПОУ 40389671) до Криворізької міської ради (пл.Молодіжна, 1, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50101, код ЄДРПОУ 33874388) про визнання рішенням протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма