Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2020 р. Справа№200/7142/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом керівника Красноармійської місцевої прокуратури до Покровської міської ради Донецької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради Донецької області, Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Керівник Красноармійської місцевої прокуратури звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровської міської ради Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради Донецької області, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Покровської міської ради Донецької області щодо тривалого не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради Донецької області, яка знаходиться за адресою: м-р. Південний, 35 в м. Покровськ Донецької області, протиправною;
- зобов`язати Покровську міську раду вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, площею 2,3650 га, на якій знаходиться загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради Донецької області.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю Покровської міської ради Донецької області з приводу невиконання вимог ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України та Розпорядження Кабінету Міністрів України № 802-р від 17.10.2012 р., а саме не оформлення права постійного користування земельною ділянкою, площею 2,3650 га, на якій розміщені будівлі та споруди навчального закладу - загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради Донецької області, розташованої за адресою: Донецька область, м. Покровськ, м-р. Південний, 35. Посилаючись на те, що вказана бездіяльність порушує інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом створення належних та безпечних умов для здобуття освіти, наполягав на задоволенні позовних вимог.
У поданому до суду відзиві на позо вовну заяву, відповідач Покровська міська рада Донецької області, заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що особа, зацікавлена в одержанні, зокрема у постійне користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, звертається до органу місцевого самоврядування з відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. На виконання вимог Земельного кодексу України, ЗОШ №2 до Покровської міської ради було подано відповідну заяву щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будівлі ЗОШ №2, за наслідками розгляду якої, рішенням Покровської міської ради від 25.10.2017 року № 7/42-13 Про надання дозволу ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель закладу освіти на мрн. Південний, буд. 35 у м. Покровськ був наданий відповідний дозвіл ЗОШ №2 на розробку землевпорядної документації.
Відповідно до рішення міської ради від 12.12.2017 року №7/47-3 Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 22.12.2016 року №7/27-2 Про міський бюджет на 2017 рік за ТПКВКМБ 1020 Надання загальної середньої освіти загальноосвітніми навчальними закладами (в т.ч. школою - дитячим садком, інтернатом при школі), спеціалізованими школами, ліцеями, гімназіями, колегіумами за КЕКВ 2240 Оплата послуг (крім комунальних) , головному розпоряднику, Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області виділено кошти в сумі 12 300,00 грн. за рахунок коштів місцевого бюджету, на проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування по об`єкту: Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 Покровської міської ради Донецької області за адресою: 85300, м-р. Південний, 35, м. Покровськ, Донецька область .
Для прийняття міською радою рішення про передачу земельної ділянки у користування, землекористувач повинен звернутися із заявою про затвердження проекту землеустрою, та надати відповідний проект, погоджений у встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу порядку, із присвоєним кадастровим номером земельній ділянці. Разом з тим, до теперішнього часу ЗОШ №2 до Покровської міської ради Донецької області, із заявою щодо затвердження проекту щодо відведення в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель закладу освіти у м-ні Південний , 35 у м. Покровськ, не зверталась, у зв`язку яз чим, жодна бездіяльність з боку міської ради щодо не вчинення передбачених законом дій з оформлення права користування земельною ділянкою за вказаним навчальним закладом - відсутня.
Що стосується стверджень позивача стосовно невиконання з боку міської ради вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №802-р Про здійснення протягом 2012 і 2013 років заходів, пов`язаних з проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади , то такі посилання є необґрунтованими, оскільки обов`язок щодо виконання цих робіт покладений на інші органи, а не на органи місцевого самоврядування, яким є Покровська міська рада Донецької області відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .
Також відповідачем зазначено про недоведеність прокурором підстав представництва інтересів держави шляхом звернення до суду із даним позовом.
У поданих до суду поясненнях щодо позовної заяви, третя особа Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради Донецької області, заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі посилаючись на недоведеність прокурором підстав здійснення представництва інтересів держави шляхом звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 02 вересня 2020 року, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради Донецької області, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 27 листопада 2020 року задоволено клопотання третьої особи Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради Донецької області про залучення до участі у справі третьої особи, та до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучений Відділ освіти Покровської міської ради Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, місто Покровськ, вул. Поштова, буд. 14, ЄДРПОУ: 02142891).
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зважаючи на те, що заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.
З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Позивачем зазначено, та підтверджується матеріалами справи, що Красноармійською місцевою прокуратурою, з посиланням на ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , в межах наданого права витребувати за письмовим запитом, ознайомлюватись та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, вивчено інформацію міськрайонного управління у Покровському районні та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, а також Покровської міської ради щодо вжиття заходів по оформленню земельних ділянок під навчальними закладами.
За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04 червня 2020 року № 211437416, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради розміщена за адресою: м. Покровськ, м-р. Південий , 35, загальна площа приміщень 5112,6 кв.м., форма власності - комунальна, власник: Покровська міська рада Донецької області, ЄДРПОУ: 04052933, нерухоме майно закріплене на праві оперативного управління за загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради (а.с. 70-72).
Згідно із повідомленням Міськрайонного управління у Покровському районні та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, від 21 травня 2020 року № 846, наданим на запит заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури №37-2823 від15.05.2020 року, щодо стану додержання вимог чинного законодавства при користуванні та розпорядженні органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування землями навчальних, оздоровчих, лікувальних, а також інших закладів для дітей на території Красноармійської місцевої прокуратури, згідно доданої таблиці, вбачається відсутність відомостей про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянки в Державному земельному кадастрі, а також інформація про наявність державного акту на земельну ділянку площею - 2,3650 га, за адресою: м-р Південий , 35 в м. Покровськ Донецької області, на якій розташована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради (а.с. 52-69).
Як вбачається з Рішення Покровської міської ради Донецької області від 25 жовтня 2017 року № 7/42-13 Про надання дозволу ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель закладу освіти на мрн. Південний, буд. 35 у м. Покровськ , розглянувши заяву керівника ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 25701896) (скорочене найменування ЗОШ № 2 Покровської міської ради) Рудик В.В. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель закладу освіти на мрн. Південний, 35 у м. Покровськ, керуючись статтями 12,92,120,122,123 Земельного кодексу України, законами України Про землеустрій та Про Державний земельний кадастр , відповідно до статей 26,59,73 Закону України Про місцеве самоврядування в України , міська рада:
Вирішила:
1. Дати дозвіл ЗОШ № 2 Покровської міської ради на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 3,50 га для будівництва та обслуговування будівель закладу освіти на мрн. Південний, буд. 35 у м. Покровськ із земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності.
2. ЗОШ № 2 Покровської міської ради оформити технічне завдання та укласти договір на розробку проекту землеустрою.
3. Проект землеустрою для названих вище цілей виконати відповідно до вимог діючого земельного та природоохоронного законодавства, санітарних норм України.
3. Складений проект землеустрою для названих вище цілей надати на розгляд і затвердження міської ради (а.с. 75).
Згідно із довідкою Фінансового управління Покровської міської ради Донецької області, від 23 вересня 2020 року № 02-17/620, відповідно до рішення міської ради від 12 грудня 2017 року № 7/47-3 Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 22.12.2016 року №7/27-2 Про міський бюджет на 2017 рік , за ТПКВКМБ 1020 Надання загальної середньої освіти загальноосвітніми навчальними закладами (в т.ч. школою - дитячим садком, інтернатом при школі), спеціалізованими школами, ліцеями, гімназіями, колегіумами за КЕКВ 2240 Оплата послуг (крім комунальних) , головному розпоряднику Відділу освіти Покровської міської ради виділено кошти в сумі 12 300,00 грн. за рахунок коштів місцевого бюджету, на проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування по об`єкту: Загальноосвітня школа І- III ступенів №2 Покровської міської ради Донецької області за адресою: 85300 м-р. Південний, 35, м. Покровськ, Донецька область.
Відповідно до Статуту Загальноосвітньої школи І- III ступенів №2 Покровської міської ради Донецької області, затвердженого Рішенням Покровської міської ради Донецької області 24.02.2017 року №7/30:
Засновником Навчального закладу є Покровська міська рада. Власником Навчального закладу є територіальна громада міста Покровськ в особі Покровської міської ради (далі - Власник).
Навчальний заклад має статує комунального закладу, утримується за рахунок коштів міського та державного бюджетів і є неприбутковим.
Навчальний заклад може мати самостійний баланс, власний рахунок (рахунки), печатку, кутовий штамп, бланки зі своїм найменуванням та ідентифікаційний номер.
Навчальний заклад самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями відповідно до чинного законодавства.
Навчальний заклад не відповідає за зобов`язання Власника, а Власник не відповідає за зобов`язаннями Навчального закладу.
У межах Статутної діяльності Навчальний заклад має право укладати від свого імені угоди, виступати позивачем і відповідачем у судах усіх інстанцій.
Взаємовідносини навчального закладу з юридичними та фізичними особами визначаються угодами, що укладені між ними, та обов`язково погоджені з відділом освіти.
Навчальний заклад мас право, зокрема, отримувати кошти і матеріальні цінності від органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб;
Майно Навчального закладу є власністю місцевої громади і закріплене за Навчальним закладом на правах оперативного управління відповідно до чинного законодавства, рішення про заснування і Статуту Навчального закладу (а.с. 17-33).
Наведені встановлені у справі обставини не є спірними.
Також не є спірною обставиною у справі, що на день звернення прокурора з цим позовом правовстановлюючі документи на земельну ділянку на якій розташована Загальноосвітня школа І- III ступенів №2 Покровської міської ради Донецької області, за адресою: м-р. Південний, 35 у м. Покровськ, Донецька область, - не оформлені.
Спірним питанням у справі є наявність правових підстав для звернення прокурора в інтересах держави з цим позовом, доведеність наявності протиправної бездіяльності з боку Покровської міської ради Донецької області в межах компетенції, щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: м-р. Південний, 35 у м. Покровськ, Донецька область, - не оформлені, на якій розташований навчальний заклад Загальноосвітня школа І- III ступенів №2 Покровської міської ради Донецької області, а саме щодо не оформлення права постійного користування земельною ділянкою, із зобов`язанням Покровської міської ради Донецької області вжити в межах компетенції заходів, спрямованих на оформлення відповідних правовстановлюючих документів на означену земельну ділянку.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює:
1) підтримання публічного обвинувачення в суді;
2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;
3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Тобто, Конституція України визначає дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: доведення, що обставини звернення є виключним випадком і здійснення представництва в порядку, визначеному законом.
За приписами частини 1 статті 2 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Статтею 23 Закону № 1697-VII врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до частини 1 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону № 1697-VII під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Частиною 1 статті 24 Закону № 1697-VII визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
За приписами частин 3-5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Верховним Судом в постанові від 05.11.2019 р. в справі № 804/4585/18 сформована наступна правова позиція в аналогічних правовідносинах, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України має враховуватися судом.
…виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .
У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру .
Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).
Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі Менчинська проти Російської Федерації (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
Так, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Разом з тим, незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини четвертої статті 53 КАС України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважали суди у цій справі.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.
У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту підлягають інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом створення належних та безпечних умов для здобуття освіти, які порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування.
На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням інтересів держави у зв`язку з наступним.
При цьому судом враховується також правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі № 810/2903/18 (адміністративне провадження № К/9901/5244/19).
У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, відповідно до статті 28 Конвенції про права дитини держави-учасниці держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей.
Відповідно до статті 1 Закону України Про охорону дитинства забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.
Згідно з положеннями частини другої статті 4 Закону України Про освіту право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.
Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для отримання дитиною освіти, забезпечення її доступності шляхом, зокрема, належного функціонування розгалуженої мережі навчальних закладів.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 359/6814/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/3692/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 442/8337/17.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у даній справі подання прокурором адміністративного позову мало на меті захист інтересів держави .
Стосовно наявності спірної протиправною бездіяльності з боку відповідача у межах його компетенції, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями ст. 14 Конституції України, земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ст. 24 Земельного кодексу України, державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Згідно з положенням статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-VI державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав є обов`язковою.
Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Отже, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оформлених у відповідності до вимог закону.
Частинами 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст.22 Закону України Про освіту від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII, що діє з 28.09.2017 року, юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.
Частиною 2 статті 63 Закону України Про освіту від 23 травня 1991 року № 1060-XII, що діяв до 28.09.2017 року, було визначено, що земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 80 Закону України Про освіту від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII, що діє з 28.09.2017 року, до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.
Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.
Заклади освіти всіх форм власності, зареєстровані у встановленому законом порядку, мають рівні умови користування нерухомим майном державної або комунальної власності, що передається в оренду.
Згідно статті 37 Закону України Про загальну середню освіту , Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в галузі загальної середньої освіти в межах їх компетенції, зокрема, контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів в галузі освіти, обов`язкове виконання Державного стандарту загальної середньої освіти всіма навчальними закладами системи загальної середньої освіти, розташованими на їх території.
Відповідно до частин 1- 2 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Згідно з ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно із ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 186 Земельного кодексу України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 123 Земельного кодексу України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Під час розгляду справи встановлено, що Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, м-р. Південний, 35, ЄДРПОУ: 25701896), є окремим та самостійним суб`єктом права із статусом юридичної особи.
Відповідно до Статуту Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради Донецької області, засновником навчального закладу є Покровська міська рада Донецької області, а власником - територіальна громада міста Покровськ в особі Покровської міської ради.
Навчальний заклад має статує комунального закладу, утримується за рахунок коштів міського та державного бюджетів і є неприбутковим; Навчальний заклад може мати самостійний баланс, власний рахунок (рахунки), печатку, кутовий штамп, бланки зі своїм найменуванням та ідентифікаційний номер; самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями відповідно до чинного законодавства; не відповідає за зобов`язання Власника, а Власник не відповідає за зобов`язаннями Навчального закладу; у межах Статутної діяльності має право укладати від свого імені угоди, виступати позивачем і відповідачем у судах усіх інстанцій; взаємовідносини навчального закладу з юридичними та фізичними особами визначаються угодами, що укладені між ними, та обов`язково погоджені з відділом освіти; має право, зокрема, отримувати кошти і матеріальні цінності від органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб (а.с. 17-33).
Суд зазначає, що ЗОШ № 2 Покровської міської ради є юридичною особою, засновником якої є Покровська міська рада Донецької області.
Тобто, у даному випадку фактичним користувачем вищевказаної земельної ділянки, та особою, зацікавленою в одержанні у постійне користування вказаної земельної ділянки із земель комунальної власності, в розумінні вищеперелічених положень Земельного кодексу України, є саме комунальний заклад Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради Донецької області.
ЗОШ № 2 Покровської міської ради, як окремий та самостійний суб`єкт суспільних відносин із статусом юридичної особи, є особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель комунальної власності, та якій надано право: 1)звернутись з відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, і 2)після одержання згаданого дозволу звернутись з відповідним клопотанням про надання асигнувань на оплату робіт з виготовлення проекту землеустрою.
З матеріалів справи встановлено, та не є спірною обставиною у справі, що керуючись статтями 12,92,120,122,123 Земельного кодексу України, законами України Про землеустрій та Про Державний земельний кадастр , відповідно до статей 26,59,73 Закону України Про місцеве самоврядування в України , Покровська міська рада Донецької області, розглянувши в межах наданих законом повноважень заяву керівника ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 25701896) (скорочене найменування ЗОШ № 2 Покровської міської ради) Рудик В.В. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель закладу освіти на мрн. Південний, 35 у м. Покровськ, своїм рішенням від 25 жовтня 2017 року № 7/42-13, надала ЗОШ № 2 Покровської міської ради Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 3,50 га для будівництва та обслуговування будівель закладу освіти на мрн. Південний, буд. 35 у м. Покровськ із земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності.
В рішенні відповідачем зазначено про необхідність ЗОШ № 2 Покровської міської ради оформити технічне завдання та укласти договір на розробку проекту землеустрою. Проект землеустрою для названих вище цілей виконати відповідно до вимог діючого земельного та природоохоронного законодавства, санітарних норм України, та складений проект землеустрою для названих вище цілей надати на розгляд і затвердження міської ради (а.с. 75).
Крім того, згідно із довідкою Фінансового управління Покровської міської ради Донецької області, від 23 вересня 2020 року № 02-17/620, відповідно до рішення міської ради від 12 грудня 2017 року № 7/47-3 Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 22.12.2016 року №7/27-2 Про міський бюджет на 2017 рік , головному розпоряднику Відділу освіти Покровської міської ради виділено кошти в сумі 12 300,00 грн. за рахунок коштів місцевого бюджету, на проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування по об`єкту: Загальноосвітня школа І- III ступенів №2 Покровської міської ради Донецької області за адресою: 85300 м-р. Південний, 35, м. Покровськ, Донецька область.
Докази оформлення ЗОШ № 2 Покровської міської ради технічного завдання, укладення договору на розробку проекту землеустрою, а також виконання відповідно до вимог діючого законодавства проекту землеустрою, дозвіл на розробку якого був наданий цьому закладу освіти відповідним рішенням відповідача, від 25 жовтня 2017 року № 7/42-13, та складення відповідного проекту землеустрою із його поданням на розгляд і затвердження Покровської міської ради Донецької області, - відсутні.
Отже, суд приходить до висновку, що Загальноосвітня школа І- III ступенів №2 Покровської міської ради Донецької області, яка зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, не виконала приписи чинного законодавства, а саме Земельного кодексу України, та не завершила процедуру оформлення земельної ділянки на якій розташована, а саме за адресою: м-р. Південний, 35, м. Покровськ Донецької області.
Разом з тим, судом не встановлено протиправної бездіяльності з боку відповідача Покровської міської ради у нездійсненні дій в межах наданої Законом компетенції, направлених на оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на вищевказану земельну ділянку за адресою: м-р. Південний, 35, м. Покровськ Донецької області, на якій розташований заклад освіти Загальноосвітня школа І- III ступенів №2 Покровської міської ради Донецької області, відповідно, для зобов`язання відповідача вчинити дії спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку.
Позивачем не обґрунтовано, які дії в межах компетенції в цьому випадку не здійснено Покровською міською радою, для оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав та земельну ділянку, а також не конкретизовано, які дії суд має зобов`язати Раду вчинити.
Доказів того, що ЗОШ І-III ступенів №2 Покровської міської ради Донецької області зверталась до Відділу освіти Покровської міської ради з питання виділення коштів на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки під будівлею закладу освіти у користування цього закладу, матеріали справи також не містять.
Підсумовуючи наведе, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.
Посилання позивача на порушення Покровською міською радою розпорядженням КМУ від 17.10.2012 р. №802-р, суд відкидає, оскільки відповідач не є суб`єктом, на якого вказане розпорядження розповсюджує свою дію. Уряд України встановив строки (протягом 2012-2013 р.р.) виконання певних дій по оформленню правовстановлюючих документів на земельні ділянки для 1) Міністерства освіти, молоді та спорту України, 2) для Міністерства фінансів України, 3) для Державного агентства земельних ресурсів, 4) для центральних органів виконавчої влади, 5) для обласних державних адміністрацій. При цьому, відповідно до п. 3 розпорядження КМУ від 17.10.2012 р. №802-р обов`язок фінансування дій по оформленню правовстановлюючих документів на земельні ділянки було покладено Урядом України виключно на Міністерство фінансів України.
Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог керівника Красноармійської місцевої прокуратури (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, буд. 148) до Покровської міської ради Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 11, ЄДРПОУ: 04052933), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Покровської міської ради Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, м-р. Південний, 35, ЄДРПОУ: 25701896), Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, місто Покровськ, вул. Поштова, буд. 14, ЄДРПОУ: 02142891) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 27 листопада 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров
Суд | Донецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2020 |
Оприлюднено | 01.12.2020 |
Номер документу | 93157856 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький окружний адміністративний суд
Христофоров А.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні