Рішення

від 30.11.2020 по справі 360/3568/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3568/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О. В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новорозсошанської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Новорозсошанської сільської ради, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Новорозсошанської сільської ради від 17 вересня 2020 року № 56/21 Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 .

- зобов`язати Новорозсошанську сільську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої в межах населеного пункту на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, відповідно до заяви від 27 грудня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області від 20.02.2020 № 52/27, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах населеного пункту на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 по справі № 360/1434/20, визнано протиправним та скасовано рішення Новорозсошанської сільської ради від 20 лютого 2020 року № 52/27 Про відмову у наданні дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства . Зобов`язано Новорозсошанську сільську раду повторно розглянути заяву від 27.12.2019 з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. 07.08.2020 рішення суду набрало законної сили.

Суд дійшов висновку, що відповідачем відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з підстав не передбачених Земельним кодексом України, що в свою чергу свідчить про протиправність відмови відповідача надати такий дозвіл.

При цьому, судом було звернута увагу відповідача на те, що при повторному розгляді заяви не можуть бути підставами відмови у задоволенні моєї заяви ті підстави, яким надавалась правова оцінка у даному рішенні суду.

Проте незважаючи на наявність зазначеного рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020, відповідачем було ухвалено рішення від 17 вересня 2020 року № 56/21 Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 , яким позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах населеного пункту на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому незважаючи на правові висновки, які були викладені у рішенні суду, оскаржуване рішення відповідача від 17 вересня 2020 року мотивоване тим, що в місці бажаного розташування земельної ділянки знаходяться землі громадських пасовищ на яких громадяни випасають велику рогату худобу.Позивач вважає, що рішення Новорозсошанської сільської ради від 17 вересня 2020 року № 56/21 підлягає скасуванню із зобов`язанням відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою суду від 30.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а. с. 16-17).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області із письмовою заявою від 27.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області від 20.02.2020 № 52/27 відповідно до статей 12, 34 Земельного кодексу України, статей 19, 26, 50 Закону України "Про місцеве самоврядування" відмовлено в надані дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах населеного пункту на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в селі Новорозсош, Новопсковського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за продовольчим магазином) у зв`язку з тим, що на даному масиві знаходяться землі громадських пасовищ, на яких громадяни випасають велику рогату худобу.

Вказану відмову позивач оскаржив до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 у справі № 360/1434/20, позов ОСОБА_1 до Новорозсошанської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Новорозсошанської сільської ради від 20 лютого 2020 року № 52/27 "Про відмову в наданні дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність". Зобов`язано Новорозсошанську сільську раду Новопсковського району Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 грудня 2019 року з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а. с. 10-12).На виконання судового рішення Новорозсошанською сільською радою повторно розглянуто заяву позивача від 27.12.2019 (а. с. 22-41) та рішенням від 17.09.2020 № 56/21 відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах населеного пункту на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в селі Новорозсош, Новопсковського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за продовольчим магазином) у зв`язку з тим, що на даному масиві знаходяться землі громадських пасовищ, на яких громадяни випасають велику рогату худобу (а. с. 49).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до змісту частини шостої цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями частини сьомої вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу наведених норм слідує, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу повторно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з тим, що за даними Державного земельного кадастру відповідна земельна ділянка враховується в селі Новорозсош Новопсковського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, та в місці бажаного розташування земельної ділянки знаходяться землі громадських пасовищ на яких громадяни випасають велику рогату худобу.

Таким чином, відповідачем повторно відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з підстав не передбачених Земельним кодексом України, що в свою чергу свідчить про протиправність відмови відповідача надати йому такий дозвіл.

При цьому суд враховує повторність неправомірної відмови відповідача за результатами повторного розгляду заяви позивача на виконання рішення суду.

Так, судом встановлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 у справі № 360/1434/20 визнано протиправним та скасовано рішення Новорозсошанської сільської ради від 20 лютого 2020 року № 52/27 "Про відмову в наданні дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність". Зобов`язано Новорозсошанську сільську раду Новопсковського району Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 грудня 2019 року з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вказане рішення суду набрало законної сили та набуло статусу остаточного. І хоча цим рішенням на відповідача не було покладено обов`язок надати позивачу дозвіл на розроблення проекту із землеустрою, суд виходить з того, що:

по-перше, цим судовим рішенням констатовано протиправність відмови Новорозсошанською сільською радою Новопсковського району Луганської області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою;

по-друге, відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивачу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду;

по-третє, зазначений спосіб захисту порушених прав та інтересів позивачу виявився неефективним, оскільки відповідач повторно надав позивачу незаконну відмову, що зумовило необхідність повторного звернення до суду.

Разом з тим, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У багатьох рішеннях Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59)

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України", п. 29).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Відтак за обставин, коли відповідач фактично не врахував висновків суду у справі № 360/1434/20 та повторно прийняв рішення з очевидними ознаками незаконності, саме собою скасування судом такого рішення з покладенням на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не матиме ефекту, а судовий захист у такому разі буде вважатися неповним.

Тому у ситуації, що склалась, беручи до уваги, що позивач повторно вимушений звертатися за захистом своїх прав до суду з одного й того ж питання, суд доходить висновку про необхідність врахування положень ст. 13 Конвенції з метою захисту прав позивачки, гарантованих ст. 6 Конвенції.

Крім того, при вирішенні справи суд також враховує висновки ЄСПЛ щодо необхідності дотримання принципу "належного урядування". Так, у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Натомість у цій справі судом встановлено недотримання відповідачем принципу "належного урядування" в розумінні практики Європейського суду з прав людини. Так, відповідач довільно трактує визначені законом підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та повторно відмовив позивачу у наданні такого дозволу з непередбачених законом підстав, незважаючи на раніше прийняте судом рішення на користь позивачу з цього ж питання.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відмова Новорозсошанської сільської ради, яка оформлена рішенням, мотивована лише тим, що на бажаній земельній ділянці знаходяться землі громадських пасовищ на яких громадяни випасають велику рогату худобу, без зазначення посилання на конкретну підставу, визначену частиною 7 статті 118 ЗК України, як на підставу для відмови у наданні дозволу.

Матеріали справи свідчать про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду, викладеної у справі №360/1434/20, оскільки відповідач повторно надав позивачу відмову з підстав, не визначених частиною 7 статті 118 ЗК України, приписи вказаного судового рішення проігнорував.

Оскільки процес надання позивачу відмов у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з формальних підстав без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути досить тривалим, на що вказує протиправна поведінка відповідача, який на виконання судового рішення у справі №360/1434/20 повторно допустив аналогічні порушення прав позивача, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання Новорозсошанську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, розглянувши на найближчому пленарному засіданні ради.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити повністю.

Що стосується клопотання позивача на встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Як було було зазначено вище, згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймається на сесії Новорозсошанської сільської ради відповідним кворумом.

Оскільки при встановленні судового контролю суд зобов`язаний встановити певний строк для надання звіту про виконання судового рішення та суд не має впливу на своєчасне скликання та проведення сесії за відповідним кворумом, та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що Новорозсошанська сільська рада буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб, суд дійшов висновку про відсутність необхідності застосування судового контролю, відповідно до положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (а. с. 7).

Керуючись статтями 2, 5, 77, 90, 139, 241-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Новорозсошанської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Новорозсошанської сільської ради від 17 вересня 2020 року № 56/21 "Про відмову в наданні дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність".

Зобов`язати Новорозсошанську сільську раду Новопсковського району Луганської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність відповідно до заяви від 27 грудня 2019 року, включивши дане питання до поряду денного найближчого пленарного засідання ради.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новорозсошанської сільської ради (код ЄДРПОУ: 04336582, Луганська область, Новопсковський район, село Новорозсош, вулиця Ювілейна, будинок 20) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова