Рішення

від 19.11.2020 по справі 1340/4043/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4043/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника позивача Бердара С.В.,

представника відповідача Кухар Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Солод" до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Солод" (далі - позивач; ТзОВ "Еко-Солод") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач), у якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 № 0014421403.

Ухвалою від 11.09.2018 суддя залишила без руху позовну заяву.

Ухвалою від 01.10.2018 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Ухвалою від 12.11.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 07.02.2019 суд зупинив провадження у справі до отримання відповіді від компетентного державного органу Російської Федерації на судове доручення.

Ухвалою від 08.08.2019 суд поновив провадження у справі.

Ухвалою від 07.10.2019 суд зупинив провадження у справі до отримання відповіді від компетентного державного органу Російської Федерації на судове доручення.

Ухвалою від 09.07.2020 суд поновив провадження у справі.

Позовні вимоги тим, що Железнодорожним районним судом м. Барнаула Алтайського краю Російської Федерації задоволено цивільний позов ТзОВ Еко-Солод , поданий в межах кримінального провадження та стягнуто з ОСОБА_1 матеріальну шкоду на користь ТзОВ Еко-Солод у розмірі 472500,00 рублів. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 №0014421403, згідно з яким щодо ТзОВ Еко-Солод застосовано пеню у розмірі 182654,33 грн, винесено неправомірно, з порушенням норм абзацу п`ятого статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті . Крім цього, старшому державному ревізору-інспектору відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту ТУ ДФС у Львівській області Рендович А.А., під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки було відомо про наявність рішення суду, яким стягнуто з ОСОБА_1 матеріальну шкоду на користь ТзОВ Еко- Солод . Однак, таку обставину не взято до уваги при складанні акта №1994/13-01-14-03/38505271.

22.10.2018 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що позивач до перевірки не надав позовної заяви або судового рішення про задоволення позову платника до нерезидента ООО Монарх (Росія). Також позивач не надав висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики щодо продовження термінів розрахунків за укладеним контрактом. Сторони також не укладали договорів щодо припинення зобов`язань між резидентом та нерезидентом шляхом зарахування зустрічних вимог. Позивач не звертався до ТПП України про засвідчення обставин форс-мажору. Відповідач вважає, що позивач в межах кримінального провадження заявив цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, а не позов про стягнення заборгованості з ООО Монарх , як юридичної особи нерезидента. Долучені до позовної заяви не можна брати до уваги, оскільки такі викладені іноземною мовою без додавання офіційного їх перекладу. Позивач також не надав доказів надсилання копій таких документів у відповідності до пункту 44.7 статті Податкового кодексу України.

01.11.2018 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що враховуючи законодавчі положення Російської Федерації помилковими є доводи відповідача про те, що позов повинен бути заявлений лише до нерезидента ООО Монарх .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.03.2016 між ТзОВ Еко-Солод в особі директора Тимець Тетяни Каролівни та ООО Монарх в особі генерального директора Колмакової Юлії Петрівни, укладений Договір поставки зерна від 30.03.2016 №301. На виконання умов вказаного договору, ТзОВ Еко-Солод здійснило передоплату у розмірі 472500 рублів, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ Монарх . Разом з тим, ТзОВ Монарх в обумовлені між сторонами строки товар не поставило.

На підставі наказу Головного Управління ДФС у Львівській області від 30.07.2018 №4421 та направлення від 31.07.2018 №7074 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ Еко-Солод з питань дотримання термінів розрахунків згідно з договором від 30.03.2016 №301 з фірмою-нерезидентом ООО Монарх (Росія) за імпортною операцією від 11.04.2016 відповідно до інформаційного повідомлення уповноваженого банку AT Ощадбанк від 06.09.2016 №28-06/8297 про порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За результатами проведеної перевірки складено акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Солод" з питань дотримання вимог Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/91-ВР при виконанні договору від 30.03.2016 №301 з фірмою-нерезидентом ООО Монарх (Росія) від 13.08.2018 № 1994/13-01-14-03/38505278 (далі - акт перевірки від 13.08.2018), в якому встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/91-ВР за договором від 30.03.2016 №301, укладеному з фірмою-нерезидентом ООО Монарх (Росія), відповідно до отриманого інформаційного повідомлення уповноваженого банку АТ Ощадбанк від 06.09.2016 № 28-06/8297.

На підставі акта перевірки від 13.08.2018 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 № 0014421403 (далі - оскаржене податкове повідомлення-рішення).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

На час спірних правовідносин порядок та строки розрахунків в іноземній валюті, а також строків здійснення імпортних операцій резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, визначались положеннями Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Згідно з частиною першою статті 2 вказаного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною четвертою статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою вказаної статті.

У частині третій статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті встановлено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 вказаного Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 вказаного Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 вказаного Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 вказаного Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Аналіз частин третьої та четвертої статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 вказаного Закону, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 11.06.2020 у справі №820/1278/18.

Крім наведеного, у частині першій статті 6 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті встановлено, що строки, зазначені у статтях 1 і 2 вказаного Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 вказаного Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 6 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 вказаного Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Суд звертає увагу на те, що позивач не надав ні висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження строків розрахунків за договором від 30.03.2016 №301, ані сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, які обумовили перевищення строків розрахунків із нерезидентом.

Водночас, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю вироку Железнодорожного районного суду м. Барнаула Алтайського краю Російської Федерації, яким, зокрема, задоволено цивільний позов ТзОВ Еко-Солод , поданий в межах кримінального провадження, та стягнуто з ОСОБА_1 матеріальну шкоду на користь ТзОВ Еко-Солод у розмірі 472500,00 рублів.

Позивач долучив до позовної заяви копію вказаного вище вироку, яка засвідчена представником позивача.

Вирішуючи питання допустимості та достовірності вказаного доказу, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Згідно зі статею 13 Закону України від 23.06.2005 № 2709-IV Про міжнародне приватне право (далі - Закон України № 2709-IV) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписаної 05.10.1961 та згідно з Законом України від 10.01.2002 № 2933-III Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів , єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Статею 4 Конвенції встановлено, що передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Відповідно до статті 5 Конвенції апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред`явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.

Таким чином, для констатації допустимості та достовірності іноземного документа, виданого уповноваженими органами іноземних держав необхідним є проставлення на такому апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що долучена позивачем копія вироку Желізодорожного районного суду м. Барнаула, Алтайського району Російської Федерації не є допустимим та достовірним доказом обставин, які входять у предмет доказування у цій справі.

Попри наведене, з метою належного встановлення всіх обставин справи суд ухвалами від 07.02.2019, 07.10.2019 звертався із судовими дорученнями до Желізодорожного районного суду м. Барнаула Алтайського району Російської Федерації про надання правової допомоги в отриманні: належно завіреної копії вироку постановленого у кримінальній справі № 1-120/2018 про обвинувачення генерального директора ТзОВ Монарх ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 159 КК Російської Федерації; надати відомості коли ТзОВ Еко-Солод звернулося із цивільним позовом в межах кримінального провадження у справі № 1-120/2018 про обвинувачення генерального директора ТзОВ Монарх ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 159 КК Російської Федерації. Крім цього, суд вказаною ухвалою зобов`язав позивача здійснити засвідчений переклад судового доручення на російську мову.

22.06.2020 на адресу суду від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшов лист від 17.06.2020 № Ін. 12013/0/1-20/09-05 за підписом начальника Добош Ю. (Вх. № 30978) з додатками. Згідно з вказаним листом Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) повернуло без виконання доручення Львівського окружного адміністративного суду про витребування документів та інформації відносно генерального директора ВАТ Монарх ОСОБА_1 та ВАТ Еко-Солод з причин, викладених у листі Міністерства юстиції Російської федерації.

Таким чином, суд вжив всіх можливих заходів з метою встановлення належності та допустимості вказаного вироку, проте такі не призвели до отримання такого доказу.

Суд вказує на те, що у судовому засіданні, яке відбулось 26.10.2020 представник позивача Бердар С.В. повідомив про те, що надасть вирок Железнодорожного районного суду м. Барнаула Алтайського краю Російської Федерації із проставленим апостилем та офіційним перекладом.

Разом з тим, у судовому засіданні, яке відбулось 19.11.2020 представник позивача Бердар С.В. повідомив про те, що позивач відмовився оплачувати витрати пов`язані із проставленням апостилю та перекладом такого документа.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 78 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи ненадання позивачем без поважних причин доказу для підтвердження обставин, на які він посилається,, а саме - вироку Железнодорожного районного суду м.Барнаула Алтайського краю Російської Федерації, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

З огляду на викладене, виходячи з відсутності факту прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви позивача (резидента) про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є обґрунтованим та підставним.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 № 0014421403 відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Солод" до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2018 № 0014421403 - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 30.11.2020.

Суддя Мричко Н.І.