Рішення

від 26.11.2020 по справі 707/2440/20

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/2440/20

2/707/1133/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2020 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання - Хандусь І.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права на земельну частку (пай) в поряду спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, у якому просила суд прийняти рішення, яким визнати за нею право на земельну частку (пай) в адміністративних межах Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, відповідно до сертифікату серії ЧР № 0211004 від 24 березня 1997 року, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) в адміністративних межах Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, на яке померлий мав право відповідно до сертифікату серії ЧР № 0211004 від 24 березня 1997 року. Спадкодавець ОСОБА_2 заповіту не залишив. У встановлений законом строк після смерті батька мати позивача - ОСОБА_3 , яка діяла від імені неповнолітньої дочки - позивача ОСОБА_1 , подала до Черкаської районної державної нотаріальної контори від імені останньої заяву про прийняття спадщини, однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом позивач не змогла у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно. За вказаних обставин позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 26 листопада 2020 року, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого розгляду справи, у підготовче судове засідання не з`явилися.

Представник позивача - адвокат Манзар Т.В. подала до суду заяву про проведення розгляду справи за її відсутності, в якій заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області звернувся до суду з письмовою заявою, у якій заявлені позовні вимоги визнав та просив суд розгляд справи провести без його участі.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно із частиною 1 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За змістом частин 5,6 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до частин 3, 4 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з частиною ч. 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести підготовче засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а також ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10 липня 1993 року встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача - ОСОБА_2 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 14 травня 2008 року виконкомом Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) в адміністративних межах Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, на яке померлий мав право відповідно до сертифікату серії ЧР № 0211004 від 24 березня 1997 року.

Оригінал вказаного правовстановлюючого документу не зберігся.

При цьому, з листів Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 29-23-0.221-93/120-19 від 02 квітня 2019 року та № 29-23-0.221-717/120-18 від 05 грудня 2018 року вбачається, що згідно відомостей книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), гр. ОСОБА_2 Черкаською районною державною адміністрацією видавався сертифікат на земельну частку (пай) в адміністративних межах Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області серії ЧР № 0211004 від 24 березня 1997 року. Відповідно до розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 08 грудня 2004 року № 359 Про внесення змін до розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 24.12.2003 № 463 Про затвердження остаточної вартості земельної частки (паю), її розміру в умовних кадастрових гектарах та схеми розподілу земель колективної власності на земельні частки (паї) власникам сертифікатів по колишньому КСП Яснозір`я в адміністративних межах Яснозірської сільської ради середній розмір земельної частки (паю) - 1,48 в умовних кадастрових гектарах, вартість земельної частки (паю) складає: ріллі - 31991,18 грн., сіножаті - 3656,29 грн., з урахуванням діючих коефіцієнтів індексації згідно чинного законодавства.

Померлий ОСОБА_2 заповіту не залишив.

У встановлений законом строк мати позивача - ОСОБА_3 , яка діяла від імені неповнолітньої дочки - позивача ОСОБА_1 , подала до Черкаської районної державної нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини, заяву про прийняття спадщини. Крім того, 20 вересня 2018 року, позивач особисто звернулася до Черкаської районної державної нотаріальної контори з вимогою видати свідоцтво на спадкове майно, зазначивши, що на час відкриття спадщини була неповнолітньою, однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) в адміністративних межах Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області після смерті батька відповідно до сертифікату серії ЧР № 0211004 від 24 березня 1997 року, не змогла у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, виданого на ім`я спадкодавця.

Згідно з відомостями, які надійшли на запит суду від Черкаської районної державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявами про прийняття спадщини, поданими ОСОБА_3 , яка діяла від імені неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , яка є рідною сестрою померлого, заведено спадкову справу № 1274/2001. Свідоцтва про право на спадщину не видавались. У матеріалах спадкової справи відсутні дані про посвідчені заповіти від імені ОСОБА_2 , а також дані про осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині.

За вказаних обставин позивач не може реалізувати свої спадкові права.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно з вимогами статті 524 ЦК УРСР від 18.07.1963 року, чинного на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом статті 525 ЦК УРСР від 18.07.1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР 18.07.1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 530 ЦК УРСР від 18.07.1963 року встановлено, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

За приписами ст. 548 та ст. 549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до частини другої статті 553 ЦК УРСР від 18.07.1963 року таким, що відмовився від спадщини, вважався той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 561 ЦК УРСР від 18.07.1963 року свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, законом, чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , було визначено, що спадщина є належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, якщо він її прийняв.

ЦК УРСР від 18.07.1963 року не було встановлено граничного строку, за спливом якого спадкоємцеві не може бути видане свідоцтво про право на спадщину.

Судом встановлено, що позивач відноситься до першої черги на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . У встановлений законом строк мати позивача - ОСОБА_3 , яка діяла від імені неповнолітньої дочки - позивача ОСОБА_1 , подала до Черкаської районної державної нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини, заяву про прийняття спадщини. Відтак, позивач вважається такою, що прийняла спадщину.

Враховуючи, що ОСОБА_4 , яка також звернулася до Черкаської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , доводиться останньому сестрою та, відповідно, є спадкоємицею другої черги, суд констатує, що вона може набути права на спадкування лише в разі відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, чого по справі не встановлено.

Статтею 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV передбачено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до частин першої та другої вказаного Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Статтею 3 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10 листопада 1994 року № 666/94 встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 17 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Документами, що підтверджують право особи-спадкоємця на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.

Згідно з п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4/-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 Черкаською районною державною адміністрацією видавався сертифікат на земельну частку (пай) в адміністративних межах Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області серії ЧР № 0211004 від 24 березня 1997 року у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Яснозір`я , тобто ОСОБА_2 став власником майнових прав за його життя.

Відтак, позивач у справі ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець першої черги за законом, який прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , має право на успадкування майнових прав останнього.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відтак, визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим виникає цивільно-правовій спір.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки судом установлено, що позивач не в змозі отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно, іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у неї немає, а тому суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У постанові Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції № 2 від 12 червня 2009 року зазначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Отже, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому може бути прийняте судом.

Оцінюючи надані суду докази на підставі повного, всебічного, об`єктивного їх дослідження в судовому засіданні, беручи до уваги те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) в адміністративних межах Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області відповідно до сертифікату серії ЧР № 0211004 від 24 березня 1997 року, після смерті батька, зважаючи на відсутність заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позивач має право успадкувати майнові права спадкодавця, як спадкоємець першої черги за законом, оскільки інших спадкоємців першої черги, які б прийняли спадщину, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, позивач ОСОБА_1 у позовній заяві судові витрати у справі просила залишити за нею.

Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору, сплачених позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права на земельну частку (пай) в поряду спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в адміністративних межах Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області у розмірі 1,48 умовних кадастрових гектари відповідно до сертифікату серії ЧР №0211004 від 24 березня 1997 року в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати у справі залишити за позивачем - ОСОБА_1 .

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Черкаський районний суд Черкаської області.

Сторони :

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач : Яснозірська сільська рада Черкаського району Черкаської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 17, с. Яснозір`я, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 26358331.

Суддя: Т. А. Миколаєнко