Рішення

від 24.11.2020 по справі 946/4627/20

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/4627/20

Провадження № 2/946/2558/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Адамова А.С.,

за участю секретаря - Тюміної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Кам`янська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2020 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просять:визнати ОСОБА_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 ; зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку Ізмаїльського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області за вказаною адресою та виселити. Свої вимоги мотивують тим, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № 182 від 29.08.2002, видане на підставі рішення виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, а ОСОБА_2 є власником 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № 182 від 29.08.2002, видане на підставі рішення виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та на підставі договору дарування від 24.04.2003, зареєстрованого в реєстрі за №2/2128. 07.09.1998 позивач ОСОБА_1 вступив у шлюб з ОСОБА_3 . Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.04.2020 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. За адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , проте остання більше року за вказаною не проживає, житлом не користується, її речей чи майна в будинку немає. У добровільному порядку відповідачка відмовляється знятися з реєстрації. У зв`язку з тим, що відповідачка зареєстрована в їхньому будинку, вони не можуть користуватися у повній мірі та розпоряджатися своїм майном.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, сповіщені належним чином, їх представник надав суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує та розгляд справи без них.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причину неявки суд не повідомляла, тому суд відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивачів.

Представник третьої особи Кам`янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву, якою не заперечує проти задоволення позовних вимог, розгляд справи без його участі.

Згідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності за №182 на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Кам`янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області Болтаков Д.К. є власником 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є власником 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № 182 від 29.08.2002, видане на підставі рішення виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та на підставі договору дарування від 24.04.2003 зареєстрованого в реєстрі за №2/2128.

Згідно довідки Кам`янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за №880 від 19.06.2020, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

З довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області від 04.08.2020р., також, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначають позивачі, відповідачка була зареєстрована в будинку як дружина ОСОБА_1 . Шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припинилися та рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.04.2020 шлюб між розірвано. Відповідачка більше року не проживає в їхньому будинку, житлом не користується, її речей чи майна в будинку немає. У добровільному порядку відповідачка відмовляється знятися з реєстрації. У зв`язку з тим, що відповідачка зареєстрована в їхньому будинку, вони не можуть користуватися у повній мірі та розпоряджатися своїм майном, чим порушуються права позивачів.

Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно положень ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші незаборонені законом угоди.

Стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до положень норм стст.16, 391, 386 ЦК, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК УРСР підстави для позбавлення права на житло.

Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об`єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов`язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім`ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири).

Частина 4 ст.156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім`ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

Згідно ч.2 ст.405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2012 року, суд касаційної інстанції аналізуючи положення статті 156 ЖК України та статті 405 ЦК України, дійшов до висновку, що збереження права користування жилим приміщенням передбачене лише для членів сім`ї власника цього приміщення.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено в ст. 13 ч. 3 Конституції України, власність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Вищезазначений висновок співпадає з позицією Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною в рішенні від 21.12.2011 року (головуючий Дьоміна О.О.), а також позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16.11.2016 року у справі №6-709цс16.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що відповідач не проживає у зазначеному приміщенні більше року, то відповідно до приписів чинного законодавство він втратив право на користування цим житлом.

В статті 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні визначено: місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрацією встановлюється офіційне місце проживання особи.

Відповідно до ст. 7 цього Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Відповідно до абзацу 6 ч.1 ст.3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.

Таким чином, будь-які правові підстави для перебування на реєстраційному обліку за адресою належного позивачам майна у відповідачки відсутні, оскільки вона є колишнім членом сім`ї, яка не проживає у помешканні більше року, своїм перебуванням на теперішній час на реєстраційному обліку у будинку АДРЕСА_1 , який утримують позивачі, відповідачка створює перешкоди в реалізації ними в повному обсязі прав та охоронюваних законом інтересів власників зазначеного майна, тобто порушує ч.ч. 1, 2 ст. 317, ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України.

Викладене не суперечить нормам ст.47 Конституції України, ст.9 ЖК України, ст.311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення цих прав особи.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року з наступними змінами, у справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки, у разі їх поважності, суд може продовжити пропущений строк.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 , не будучи власником будинку АДРЕСА_1 , залишається зареєстрованою в ньому, при цьому не проживає в квартирі, що належить на праві власності позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що свідчить про вчинення нею перешкод у користуванні власністю власникам - позивачам, та між сторонами відсутня домовленість щодо збереження права на житло, тому суд вважає, що позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що позовна вимога щодо зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку Ізмаїльського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області за вказаною адресою та виселення не підлягає задоволенню, так як судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням є самостійною підставою згідно ст. 7 ЗУ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні для зняття ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання, та для захисту прав позивачів відсутня необхідність ухвалення окремо рішення суду про зняття з реєстраційного обліку.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим позов задовольнити частково, та визнати ОСОБА_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 , оскільки позовні вимоги в цій частині є доведеними та обґрунтованими. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду є підставою для зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), третя особа Кам`янська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області (юридична адреса: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кам`янка, вул. Суворова, 4г, код ЄДРПОУ 04378511) про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстрації - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовної вимоги щодо зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку Ізмаїльського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області та виселити - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2020р.

Суддя: А.С.Адамов