Постанова

від 30.11.2020 по справі 360/2652/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року справа №360/2652/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Гайдара А.В., Ястребової Л.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 360/2652/20 (головуючий І інстанції К.О. Пляшкова) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Деркул" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 51764,53 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Деркул" на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за 2019 рік у сумі 83460,81 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2020 року по 03.07.2020 року в розмірі 1318,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно інформації за Звітом 10-ПІ за 2019 рік, який був надісланий на адресу позивача відповідачем, вбачається не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році, у зв`язку з чим нарахована адміністративно-господарська санкція, яку відповідач, враховуючи норму частини четвертої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , повинен був сплатити до 15 квітня 2020 року, про що був повідомлений листом від 18.06.2020.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Відповідач не надав належних доказів на підтвердження створення ним робочих місць, призначених для осіб з інвалідністю, у 2019 році, таких як наказ про створення робочих місць.

Для виконання нормативу створення робочих місць для осіб з інвалідністю, роботодавець має створити робоче місце, на яке повинен працевлаштувати особу з інвалідністю, брати активну участь у заходах, що проводить державна служба зайнятості, спрямованих на забезпечення зайнятості осіб з інвалідністю.

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17 липня 2020 року № 1006890036 ПСП «Деркул» , код за ЄДРПОУ 03739823, зареєстровано за адресою: 93644, Луганська область, Станично-Луганський район, село Комишне (арк. спр. 39-41).

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70), ПСП «Деркул» зареєстровано у ЛОВФСЗІ з 22 березня 2010 року за № 44/248/17, що підтверджено копією довідки про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 22 березня 2010 року № 73 (арк. спр. 26).

На виконання вимог Порядку № 70 ТОВ ПСП «Деркул» 15 червня 2020 року до ЛОВФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 74 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 2; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статі 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 3; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 6176,10; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 83460,81; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 83460,81 (арк. спр. 27).

Позивачем на адресу ПСП «Деркул» направлено лист від 18 червня 2020 року за вих. № 767/02-09 з проханням здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій (арк. спр. 28).

Позивачем 16 червня 2020 року за вих. № 736/05-14 на адресу Головного управління ДПС у Луганській області направлено запит про надання інформації про середньооблікову кількість працівників, у тому числі осіб з інвалідністю, у розрізі по місяцях за 2017, 2018, 2019 роки, а також суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ПСП «Деркул» (арк. спр. 31).

Згідно з інформацією, зазначеною у листі Головного управління ДПС у Луганській області від 25 червня 2020 року № 4587/12-32-53-06, починаючи з січня 2017 року ПСП «Деркул» звітувало про двох працівників, яким відповідно до законодавства встановлено інвалідність (арк. спр. 33).

Позивачем 22 червня 2020 року за вих. № 161/04-20 на адресу Станично-Луганського районного центру зайнятості направлено запит про те, чи надавалися ПСП «Деркул» до центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017, 2018, 2019 років; чи здійснювалося ПСП «Деркул» замовлення до центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю, яка кількість вакансій, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зазначалась у звітності за формою № 3-ПН, що подавалась ПСП «Деркул» протягом 2017, 2018, 2019 років щомісячно (арк. спр. 30).

Листом від 16 червня 2020 року № 735/05-14 Станично-Луганський районний центр зайнятості підтвердив подання відповідачем протягом 2017-2019 років відомостей про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю. Кількість вакансій, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зазначалась у звітності за формою № 3-ПН, подавалась роботодавцем протягом 2017-2019 років один раз на рік, зокрема, 1 вакансія (сторож). У зв`язку з транспортною недоступністю, серед зареєстрованих у Станично-Луганському районному центрі зайнятості осіб з інвалідністю, бажаючих працевлаштуватися не було. ПСП «Деркул» замовлення до Станично-Луганського районного центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю не здійснювалось. Представники ПСП «Деркул» неодноразово брали участь в конференціях, міні-ярмарках вакансій для осіб з інвалідністю, інформаційних семінарах (арк. спр. 32).

За несвоєчасну сплату ПСП «Деркул» адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік ЛОВФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 1318,51 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк. спр. 34).

Спірним питанням цієї справи є правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Оцінка суду.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за № 528/19266 (далі - Положення), є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Згідно з пунктом 6 Положення Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо: реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю; організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; обліку підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тощо.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів (п. 1 Положення).

Відповідно до статті 7 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII) законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875-XII).

Статтею 18-1 Закону № 875-XII визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону(частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 15 лютого 2019 року у справі № 816/678/17, від 05 березня 2019 року у справі № 815/2562/17 та від 15 квітня 2019 року у справі № 825/699/17.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення» , звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520 (далі - Порядок № 316), форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Аналіз вказаних норм свідчить, що Закон зобов`язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров`я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону № 875-XII.

Матеріали справи свідячать, що ПСП «Деркул» подавало у 2019 році до Станично-Луганського районного центру зайнятості звіт форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» 04 березня 2019 року, в якому роботодавцем вказано про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю за посадою сторож, що підтверджено її копіями (арк. спр. 65-66).

Факт подачі вказаної звітності також підтверджено листом Станично-Луганського районного центру зайнятості від 23 липня 2020 року № 156/03-20, в якому зазначено про надання відповідачем звіту за формою № 3-ПН 04 березня 2019 року про наявність вакансії сторожа в с. Комишне для осіб з інвалідністю, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

У зв`язку з транспортною недоступністю, серед зареєстрованих у Станично-Луганському районному центрі зайнятості осіб з інвалідністю, бажаючих працевлаштуватися не було. ПСП «Деркул» замовлень до РЦЗ на професійне навчання або підготовку осіб з інвалідністю не надавав (для посади сторожа перенавчання не потрібно).

Повідомлення від Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про роботодавців, які не виконали норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, надаються до Луганського обласного центру зайнятості, який перенаправляє цю інформацію до базових центрів зайнятості області.

В 2019 році РЦЗ таку інформацію отримано 02.05.2019; в 2020 році отримано 18.05.2020. В доданих списках приватне сільськогосподарське підприємство «Деркул» не вказано.

У зв`язку з тим, що безробітні з числа осіб з інвалідністю, які мешкають в с. Комишне, в РЦЗ на обліку не перебувають, у продовж 2019 року спеціалістами РЦЗ проводилась активну робота по укомплектуванню вакансії (сторож) серед осіб з інвалідністю найближчих населених пунктів, але через транспортну недоступність, бажаючих не було виявлено.

Районним центром зайнятості 29.11.2019 було проведено «Ярмарок вакансій для осіб з інвалідністю» на який представники роботодавця ПСП «Деркул» не запрошувалися у зв`язку з тим, що на обліку перебували безробітні з числа осіб з інвалідністю, населені пункти яких розташовані далеко від ПСП «Деркул» (арк. спр. 69-70).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ «Про зайнятість населення» (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 806/1368/17.

Згідно з інформацією, зазначеною в листі відповідача - ПСП «Деркул» , від 13 серпня 2020 року № 50 відкриття посади відбулось в грудні 2017 року (арк. спр. 88).

Отже подавши звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2019 рік 04.03.2019 відповідач, тим самим вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для недопущення правопорушення.

Таким чином, відповідачем вживалися всі залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантну посаду прибиральник виробничих приміщень. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

Твердження апелянта щодо невжиття відповідачем всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2019 року суд також відхиляє як безпідставні, оскільки відповідальність, визначена статтею 20 Закону № 875-XII, настає для роботодавців за не створення у необхідній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не за невжиття заходів по пошуку інвалідів для працевлаштування чи несвоєчасне повідомлення центру зайнятості про відкриття вакансії.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Зважаючи на вжиття ПСП «Деркул» усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд вважає, що позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність у населеному пункті за місцезнаходженням підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

Решта доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 360/2652/20 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 360/2652/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Л.В. Ястребова