Постанова

від 24.11.2020 по справі 160/2387/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/2387/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

за участю:

представника позивача: Потапова К.О.,

представника відповідача: Лейченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Дніпро" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 року в адміністративній справі №160/2387/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Дніпро" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал-Дніпро" звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН4379/1866/НД/АВ/ТД-ФС/23 від 31 січня 2020 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що правовідносини за угодами з фізичними особами були цивільно-правовими та не регулювалися ст. 24 КЗпП України, що свідчить про відсутність факту порушення наведеної правової норми при їх укладенні та виконанні. Зауважено, що укладеними між позивачем та фізичними особами процес організації надання послуг визначався безпосередньо виконавцями.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Дніпро" було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал-Дніпро" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначрішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу ТОВ Капітал-Дніпро залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, керуючись Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, на підставі інформації, наданої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.10.2019 №22230/05-05/26 (вхід. №24094 від 19.11.2019 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області), щодо фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року, за № ДН2919 внесення до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, згідно наказу від 11.12.2019 № 985-І та направленню на проведення інспекційного відвідування від 11.12.2019 № 701-Н, провідним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Кам`янському регіоні управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Рашевською Н.О. та Ярко Н.Ю. у період з 12.12.2019 по 21.12.2019, проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Капітал-Дніпро , з питань виявлення неоформлених трудових відносин за адресом: Товариство з обмеженою відповідальністю Капітал-Дніпро .

За результатами інспекційного відвідування був складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю №ДН4379/1866/НД/АВ від 21.12.2019 року, відповідно до якого, було встановлено порушення позивачем приписів ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

На підставі висновків наведеного акту, Головним управлінням було прийнято постанову про накладення штрафу від 31.01.2020 року № ДН4379/1866/НД/АВ/ТД-ФС/23, яким на позивача накладено штраф у розмірі 250380.00 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведеної постанови, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова про накладення штрафу була прийнята відповідачем з дотримання приписів чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно п.п. 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Згідно п. 19 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що на Державну службу України з питань праці (Держпраці) покладено обов`язок по здійсненню державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема шляхом проведення інспекційних відвідувань, за результатом яких складається акт.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Приписами абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічні правові висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року по справі № 802/2066/16-а.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірної постанови та припису були висновки відповідача відносно використання позивачем неоформленої праці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та як наслідок порушення приписів ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо необґрунтованості вказаних висновків відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правові договори від 01.01.2019 року, від 01.02.2019,

від 01.03.2019 року, від 01.04.2019 року, від 01.05.2019 року, від 01.06.2019 року, від 01.07.2019 року, від 01.08.2019 року, від 01.09.2019 року, від 01.10.2019 року, від 01.11.2019 року, від 01.12.2019 року.

Відповідно до п.п. 1.1 наведених договорів Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): послуги з охорони та прибирання приміщення за містом АДРЕСА_1 .

Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Згідно п. 2.1 наведених Договорів, за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 2210.00 грн.

Також, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено цивільно-правові договори від 01.01.2019 року, від 01.02.2019, від 01.03.2019 року, від 01.04.2019 року, від 01.05.2019 року, від 01.06.2019 року, від 01.07.2019 року, від 01.08.2019 року, від 01.09.2019 року, від 01.10.2019 року, від 01.11.2019 року, від 01.12.2019 року.

Відповідно до п.п. 1.1 наведених договорів Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): послуги з охорони та прибирання приміщення за містом АДРЕСА_1 .

Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Згідно п. 2.1 наведених Договорів, за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 2210.00 грн.

Отже, вказані договори містили умови щодо оплати результату виконаних робіт (наданих послуг), а не їх процесу, а фізична особа, що надавала послуги за зазначеними цивільно-правовими договорами не мала обов`язку дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Також, позивачем були подані до суду копії актів здавання-приймання виконаних робіт за вказаними договорами, в яких визначено зміст наданих послуг та їх вартість.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю СКЛО-ТРЕЙД в повному обсязі було сплачено з нарахованої винагороди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 єдиний соціальний внесок, що підтверджується копіями платіжних доручень від 07.02.2019 року № 56, від 06.03.2019 року № 79, від 03.04.2019 року № 114, від 03.05.2019 року № 146, від 04.06.2019 року, від 03.07.2019 року № 209, від 05.08.2019 року № 247, від 04.09.2019 року № 279, від 07.10.2019 року № 308, від 06.11.2019 року № 339, від 05.12.2019 року № 367, від 26.12.2019 року № 398.

Поряд з вказаним, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наведені цивільно-правові договори не визнано недійсними в судовому порядку, вони не мають ознак нікчемного правочину, а у відповідності до Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.042017 № 295, яким визначено права посадових осіб - інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, - інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 14.05.2020 року по справі № 640/1099/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

В свою чергу, відповідачем не було надано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України, які б підтверджували факт допуску позивачем до роботи працівників, саме без укладення трудового договору та, як наслідок, порушення останнім приписів ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Колегія суддів зауважує, що судження про відсутність цивільно-правових відносин між суб`єктом господарювання і третіми особами, які непідтверджені належними та допустимими доказами, не можуть бути підставою для висновку про допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Відтак, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відповідач при винесенні спірної постанови №ДН4379/1866/НД/АВ/ТД-ФС/23 від 31 січня 2020 року не діяв на підставі у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, що свідчить про необхідність визнання її протиправною та скасування.

Таким чином, з огляду на наведені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

При вирішенні питання відносно розподілу судових витрат суд керується приписами ст. 139 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Дніпро"- задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 року в адміністративній справі №160/2387/20 - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Дніпро"- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 31 січня 2020 року №ДН4379/1866/НД/АВ/ТД-ФС/23.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Дніпро" сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 3755.70 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 5633.55 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Дніпро" понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10000.00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за наявності підстав передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 30.11.2020 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай