Постанова

від 17.11.2020 по справі 160/1283/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/1283/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року (головуючий суддя Турлакова Н.В.)

у справі № 160/1283/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Овен

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Овен звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.01.2019 №0000314612 форми Р та №0000294612 форми В4 .

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій підтверджена первинною документацією, відповідно, підприємством правомірно сформовано податковий кредит за результатами господарських операцій з контрагентами. Придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності і пов`язаній з виробництвом комбікормів. Вироблена продукція була використана позивачем при вирощуванні продукції тваринництва. Висновки Акту перевірки про нереальність господарських операцій з контрагентами позивача ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 адміністративний позов задоволено.

Суд встановив, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з закупівлі зернової продукції в межах господарської діяльності суб`єктів господарювання, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

При цьому судом першої інстанції враховано, що означена справа вже розглядалась судом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року у справі №160/1283/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019, позов ТОВ Агро-Овен задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення

Постановою Верховного Суду від 04.02.2020 касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №160/1283/19 скасовано. Справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Верховний Суд зазначив, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені та в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

В матеріалах справи, окрім видаткових накладних, відсутні будь-які первинні документи (належно оформлені копії) по взаємовідносинах позивача з сьома контрагентами, зокрема і ті, на які суди попередніх інстанцій посилаються в своїх рішеннях, як на підставу правомірності формування позивачем даних податкового обліку, зокрема, податкові накладні та платіжні доручення.

Таким чином, Верховний Суд зауважив, що висновок судів першої та апеляційної інстанції про реальність господарських операцій, який був зроблений на підставі документів, що відсутні в матеріалах справи, є безпідставним та не підтверджений належними доказами.

Також Верховний Суд зазначив, що податковий орган під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій доводив свою позицію, посилаючись на інформацію від МОУ щодо опитування водіїв, службову записку від 28.11.2018 за №72347/28-10-21-11, наданою першим відділом оперативного управління Офісу великих платників податків ДФС, узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ Урожай Дніпро від 18.02.2019 №112/20-40-14-21-06/41029822, уніфіковану форму узагальненої податкової інформації щодо ТОВ Сідекс ЛТД від 03.10.2018 №11862/7/04-36-14-09, узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ Сідекс ЛТД від 04.03.2019 №214/20-40-14-21-07/41280416, результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ Деметра-Плюс , узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ Урожай Дніпро , узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ Агрогарант Плюс , лист МВС України від 11.02.2019 №31/4-647 тощо.

Всі зазначені документи надані відповідачем суду першої інстанції та долучені до матеріалів справи, при цьому судами попередніх інстанцій не надано оцінки цим доказам, отже неповно та не всебічно встановлені обставини справи.

Під час нового розгляду справи суд першої інстанції дослідив надані позивачем на виконання вимог ухвал суду додаткові докази на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ Обрій-2016 , ТОВ Урожай Дніпро , ТОВ Бізнеспостачкомплект , ТОВ Сайфорс , ТОВ Сідекс ЛТД , ТОВ Агрогарант-Плюс , ТОВ Деметра-Плюс , а також звітність ТОВ Агро-Овен форми №1ДФ за 4 квартал 2017 року; за 1 квартал 2018 року, за 2 квартал 2018 року (т.8-т.13).

Крім того, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що вона працює в ТОВ Агро-Овен з 2011 року комірником, а зараз ваговиком. До її обов`язків входить зважування автомобілів, які завозять зерно, комбікорм тощо для використання у господарській діяльності ТОВ Агро-Овен , після чого вона проставляє вагу у ТТН, ставить штамп та розписується. Інші відомості в ТТН надаються водіями вже заповнені та вона їх не перевіряє. У видаткових накладних розписуються працівники з бухгалтерії. Також підтвердила, що вона брала безпосередню участь у спірний період у вказаних господарських операціях.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично мотивована незгодою з висновками суду першої інстанції, скаржник наполягає, що при проведенні перевірки було встановлено істотні недоліки ТТН, зокрема зазначені в ТТН перевізники товару не мали взаємовідносин з постачальниками та не відображені в його податковій звітності, з посиланням на службову записку від 28.11.2018 за №72347/28-10-21-11, наданою першим відділом оперативного управління Офісу великих платників податків ДФС, узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ Урожай Дніпро від 18.02.2019 №112/20-40-14-21-06/41029822, уніфіковану форму узагальненої податкової інформації щодо ТОВ Сідекс ЛТД від 03.10.2018 №11862/7/04-36-14-09, узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ Сідекс ЛТД від 04.03.2019 №214/20-40-14-21-07/41280416, результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ Деметра-Плюс , узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ Урожай Дніпро , узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ Агрогарант Плюс , лист МВС України від 11.02.2019 №31/4-647 тощо.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в поданих суду заявах по суті справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ТОВ АГРО-ОВЕН зареєстровано як юридична особа 06.02.1998, Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області за номером запису: 1 206 120 0000 000012 від 28.02.2005.

Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Агро-Овен з питань правомірності формування податкового кредиту в наступних періодах декларування ПДВ: по взаємовідносинам з ТОВ Обрій-2016 (код ЄДРПОУ 40345372) - березень 2018 року, ТОВ Урожай Дніпро (код ЄДРПОУ 41029822) - січень, лютий, березень 2018 року, ТОВ Бізнеспостачкомплект (код ЄДРПОУ 41030639) - січень, лютий, березень, квітень 2018 року, ТОВ Сайфорс (код ЄДРПОУ 41165600) - січень, лютий, березень, квітень, червень 2018 року, ТОВ Сідекс ЛТД (код ЄДРПОУ 41280416) - січень, лютий 2018 року, ТОВ Агрогарант-Плюс (код ЄДРПОУ 41506736) - березень, квітень 2018 року, ТОВ Деметра-Плюс (код ЄДРПОУ 41652894) - квітень 2018 року.

За наслідками перевірки Офісом великих платників податків ДФС складений акт від 03.01.2019 № 228-10-12-25522107, яким зафіксовано порушення:

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, абз. а п. 200.4 ст.200, п. 201.1 ст.201, з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту на загальну суму 20 112 109,34 грн., у тому числі: за січень 2018 року на суму 4578 061,32 грн., за лютий 2018 року на суму 5 792 129,33 грн., за березень 2018 року на суму 4 568 167,01 грн., за квітень 2018 року на суму 3 756 861,88 грн., за червень 2018 року на суму 1 416 889,8 грн., що призвело: до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 18 481 986,34 грн., у тому числі: за січень 2018 року на суму 4 578 061,32 грн., за лютий 2018 року на суму 5 792 129,33 грн., за березень 2018 року на суму 4 568 167,01 грн., за квітень 2018 року на суму 2 792 841,88 грн., за червень 2018 року на суму 750 786,80 грн., та завищення суми від`ємного значення, що зарахований до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 630 123,00 грн., у тому числі: за квітень 2018 року на суму 964 020,00 грн., за червень 2018 року на суму 666 103,00 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на відсутність у контрагентів ТОВ Агро-Овен необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників (від 1 до 4 осіб), транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки, недоліки в товарно-транспортних накладних, а саме: неповне зазначення адреси пункту навантаження, розвантаження, що унеможливлює встановити, звідки проводилась поставка товару, та за якою адресою розвантажувалась. Також відповідач зазначив, що формування податкового кредиту здійснено за рахунок не ідентифікованого отриманого товару від контрагентів-постачальників, оскільки згідно ЕРПН та АС Податковий Блок у контрагентів відсутні в ланцюгу постачання виробники поставленої продукції.

Висновки акту також ґрунтуються на тому, що по контрагентам: ТОВ Урожай Дніпро (код ЄДРПОУ 41029822), ТОВ Бізнеспостачкомплект (код ЄДРПОУ 41030639), ТОВ Сайфорс (код ЄДРПОУ 41165600), ТОВ Сідекс ЛТД (код ЄДРПОУ 41280416), ТОВ Деметра-Плюс (код ЄДРПОУ 41652894) в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться ухвали, прийняті в рамках забезпечення триваючих та незакінчених кримінальних проваджень за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.205 КК України, про доступ до речей і документів , в яких, серед іншого, є відомості про вказаних юридичних осіб.

На підставі означеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.01.2019:

- № 0000314612, яким позивачеві визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі основного платежу 18 481 986,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9 240 993,17 грн.;

- № 0000294612, яким визначено суму завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зарахований до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1 630 123,00 грн.

Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність означених податкових повідомлень-рішень.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції підлягає з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. а п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами пп. а п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

З акту перевірки від 03.01.2019 вбачається дослідження контролюючим органом під час проведення перевірки господарських операцій позивача з придбання зернової продукції у контрагентів - постачальників ТОВ Обрій-2016 , ТОВ Урожай Дніпро , ТОВ Бізнеспостачкомплект , ТОВ Сайфорс , ТОВ Сідекс ЛТД , ТОВ Агрогарант-Плюс , ТОВ Деметра-Плюс відповідно до укладених договорів:

з ТОВ Обрій-2016 - договір про закупівлю зернової продукції від 16.03.2018 № 16-03-18,

з ТОВ Урожай Дніпро - договір про закупівлю зернової продукції від 06.12.2017 № 0612/1,

з ТОВ Деметра-Плюс - договір про закупівлю зернової продукції від 07.03.2018 № 07/03-1,

з ТОВ Агрогарант-Плюс про закупівлю зернової продукції від 07.03.2018 № 07/03,

з ТОВ Сайфорс - договір про закупівлю зернової продукції від 24.11.2017 № 2411,

з ТОВ Сідекс ЛТД - договір про закупівлю зернової продукції від 06.12.2017 №1/0612-С,

з ТОВ Бізнеспостачкомплект - договір про закупівлю зернової продукції від 06.12.2017 № 17126-1.

Згідно з пунктом 1.1 наведених договорів постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити зернову продукцію на умовах DDP (Інкотермс 2010) Зерновий склад покупця, який зазначається у відповідній видатковій накладній на Товар.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій в межах вказаних договорів вказані контрагенти позивача мали статус юридичної особи, платників податку на додану вартість, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб`єктності у контрагентів позивача в ході виконання правочинів поставки з позивачем.

Факт поставки вищевказаними контрагентами продукції на адресу позивача підтверджений поданими позивачем до контролюючого органу документами, які були досліджені також судом першої інстанції, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Використання придбаної продукції позивачем у своїй господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, згідно яким придбана позивачем продукція (шрот соняшниковий, пшениця, кукурудза, макуха соєва, ячмінь, жмих соєвий, олія соняшникова, олія соєва) використовуються як сировина при власному виробництві комбікормів для курчат-бройлерів, свинини та великої рогатої худоби.

Позивач - ТОВ Агро-Овен є аграрним підприємством, має підрозділи по виробництву свинини, яловичини, м`яса бройлерів, є власником комбікормових заводів, які спеціалізується на виробництві гранульованих комбікормів для бройлерів, а також свинини та великої рогатої худоби.

Згідно Детальної інформації про юридичну особу, розміщеної у відкритому доступі на сайті Міністерства юстиції України, витяг з якої наявний в матеріалах справи, основний вид економічної діяльності позивача є КВЕД 01.47 Розведення свійської птиці, до інших видів діяльності відноситься, зокрема, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво готових кормів для домашніх тварин, оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами і т.і.

Матеріали справи містять також докази на підтвердження наявності у позивача значних обсягів виробництва (вирощування) продукції тваринництва, необхідних основних засобів.

Позивач є власником Губиниського комбікормового заводу, Магдалинівського комбікормового заводу, птахофабрики Мар`янівська .

Також наявні в матеріалах справи Розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТОВ Агро-Овен за 4 квартал 2017 року, 1, 2 квартал 2018 року (відомість форми 1ДФ) підтверджують інформацію в акті перевірки позивача від 03.01.2019 про чисельність штатних працівників та сумісників, які перебувають у трудових відносинах з ТОВ Агро-Овен .

Як встановив суд першої інстанції і це не спростовано відповідачем, докази порушення відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання товарів/послуг у бухгалтерському обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з поданих позивачем документів на підтвердження виконання вказаних договорів, судом встановлено, що ці документи є первинними в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з поставки товару, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

З приводу посилання відповідача на недоліки товарно-транспортних накладних, які були складені під час здійснення господарських операцій, встановлені у справі фактичні обставини підтверджують висновки суду першої інстанції, що в більшості наявних в справі товарно-транспортних накладних зазначений пункт розвантаження смт.Губиниха, а позивач відповідно до договору оренди № 0111/17 від 01.11.2017 орендує комплекс с.Губиниха, в тому числі адміністративну будівлю, склад, вагову, виробниче приміщення і т.д., також Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ТОВ Агро-Овен (Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Губиниха, вул.Заводська, буд.33) підтверджують наявність основних засобів, та виробничих потужностей підприємства позивача за вказаною адресою.

Також приймаючи до уваги, що в спірному випадку продукція на адресу позивача відповідно до умов укладених з постачальниками договорів поставлялась на умовах DDP (Інкотермс 2010) Зерновий склад покупця, замовниками перевезення бути постачальники позивача, які і вносили відповідні дані в товарно-транспортні накладні, позивач же не був стороною договорів на перевезення вантажу, а був лише одержувачем продукції, який відповідав його замовленню відповідно до укладених ним договорів поставки. Доставка продукції здійснювалась безпосередньо до покупця (позивача) на адресу фактичного місцезнаходження його виробничих потужностей.

Отже, наявність виявлених контролюючим органом помилок (недоліків) в накладних не може бути розцінена як доказ на спростування реальності спірних господарських операцій, адже товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначають взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи, тому для підтвердження здійснення таких господарських операцій як поставка не є первинними документами. Матеріали справи свідчать, що позивач не формував показники звітності з віднесенням витрат на транспортування по операціям придбання продукції у контрагентів.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що пояснення водіїв, які начебто є власниками транспортних засобів, не є належним та допустимими доказами в розумінні КАС України, оскільки не містять інформацію щодо паспортних даних вказаних осіб, інформацію про факт реєстрації конкретних транспортних засобів за вказаними особами, а саме дати та номер свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, і т.і.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів ґрунтуються на податковій інформації стосовно контрагентів позивача і також висновків, що вказані контрагенти позивача в періоди, що перевірялися, фактично не могли здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі здійснювати поставку продукції на адресу позивача через відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів виробничих та складських активів, транспортних засобів та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару, який реалізовано позивачеві).

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що є такими, які не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, твердження відповідача, що відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності з придбання, зберігання та подальшої реалізації товару є свідченням неможливості поставки (продажу) позивачеві певного товару.

Чинним законодавством України не передбачено, яке конкретно майно та інші матеріальні ресурси та умови повинні бути наявні у платника податків для здійснення певної діяльності.

Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Позивач, як сторона за відповідними господарськими договорами, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також, згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.4 розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.72 КАС України.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами, висновки контролюючого органу фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються виключно на аналізі податкової інформації.

Також є помилковим посилання відповідача, як на підставу для невизнання податкового кредиту, на обрив ланцюга постачання (відсутність інформації про придбання контрагентами продукції, що була поставлена позивачеві), оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками таких операції, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу посилання контролюючого органу на наявність стосовно посадових осіб ТОВ Урожай Дніпро , ТОВ Бізнеспостачкомплект , ТОВ Сайфорс , ТОВ Сідекс ЛТД , ТОВ Деметра-Плюс кримінальних проваджень, які розслідується по ч.1 ст. 205 КК України.

Судом встановлено, що ані на час прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ані на момент розгляду даної адміністративної справи означені кримінальні провадження не є завершеними, обвинувальні вироки за наслідками розслідування судом не постановлені, тому матеріали таких кримінальних проваджень самі по собі не мають доказової сили для цієї адміністративної справи.

Докази, отримані за процедурою, встановленою Кримінально-процесуальним кодексом України, підлягають оцінці судом при прийнятті рішення у кримінальній справі та за відсутності обвинувального вироку і доведеності певних фактів у кримінальній справі не можуть носити преюдиційний характер в адміністративному процесі під час вирішення адміністративної справи.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, апеляційний суд вважає, що вказані доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків щодо взаємовідносин позивача з переліченими вище підприємствами, відповідно, не доведено порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції під час нового розгляду справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, врахував висновки і мотиви Верховного Суду, викладені у постанові від 04.02.2020 у цій справі, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі № 160/1283/19 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко