Постанова

від 24.11.2020 по справі 640/14307/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14307/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Споживчого товариства "Вітекс" до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Комунальне підприємство "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про встановлення відсутності компетенції (повноважень), визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

31.07.2019 Споживче товариство "Вітекс" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Комунальне підприємство "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яким просить:

- встановити відсутність у відповідача компетенції (повноважень) приймати рішення про демонтаж нежитлової будівлі (павільйону) за адресою: вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-Г у Святошинському районі м. Києва, яка належить позивачу на праві приватної власності;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, оформленого листом від 07.02.2019 №064-696, в частині, що стосується павільйону позивача за адресою: вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-Г у Святошинському районі м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення та демонтаж нежитлової будівлі (павільйону) за адресою: вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-Г у Святошинському районі м. Києва, яка належить позивачу на праві приватної власності, прийняте (вчинені) з порушенням вимог законодавства, оскільки вказана будівля не є тимчасовою спорудою.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, оформленого листом від 07.02.2019 №064-696, в частині, що стосується павільйону Споживчого товариства "Вітекс" за адресою: вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-Г у Святошинському районі м. Києва. Позов в іншій частині залишено без задоволення.

Приймаючі рішення у справі суд першої інстанції зробив висновок, що нежитлова будівля по вул. Литвиненко-Вольгемут, 5-Г, у Святошинському районі м. Києва не є тимчасовою спорудою, що виключає можливість застосування до неї примусових заходів, передбачених Правилами благоустрою, у тому числі винесення припису та здійснення демонтажу, тому доручення Департаменту благоустрою від 07.02.2019 №064-696 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом, оскільки елемент благоустрою - павільйон, що розташований по вул. Литвиненко-Вольгемут, 5-Г, у Святошинському районі м. Києва, є самовільно встановленою тимчасовою спорудою, яка підлягає демонтажу.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про правильність висновків суду першої інстанції.

Третьою особою також надано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що дорученням Департаменту благоустрою від 07.02.2019 №064-696, наданого КП "Київблагоустрій", доручено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, павільйону, розташованого по вул. Литвиненко-Вольгемут, 5-Г, у Святошинському районі м. Києва, на підставі припису від 05.09.2018 р. №1813889.

Посадовою особою КП "Київблагоустрій" у відношенні до СП "Вітекс" винесено припис від 05.09.2018 р. №1813889 за порушення підпункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва за адресою: Святошинський район, вул. Литвиненко-Вольгемут, 5-Г, та запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди павільйону; в разі невиконання припису вимагається демонтувати власними силами протягом трьох робочих днів, відновити благоустрій.

Вважаючи, що вказані вище припис та доручення прийняті всупереч вимог чинного законодавства, оскільки спричинили позбавлення права власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Литвиненко -Вольгемут, 5-Г, у Святошинському районі м. Києва., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV Про благоустрій населених пунктів (далі - Закон № 2807-IV).

Відповідно до частини 1 статті 7 вказаного Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, у сфері благоустрою населених пунктів, належить: забезпечення формування державної політики у сфері благоустрою населених пунктів; здійснення координації діяльності місцевих органів виконавчої влади у цій сфері; забезпечення в межах своїх повноважень розроблення державних і регіональних програм благоустрою населених пунктів; розроблення в установленому законом порядку державних стандартів, норм і правил у цій сфері; здійснення в межах своїх повноважень нормативно-методичного забезпечення у цій сфері.

Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (стаття 5 Закону № 2807-IV).

Відповідно до статті 34 Закону № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.

Правила включають: порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; вимоги до санітарного очищення території; розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27 січня 2011 року N 94 (у редакції від 10.12.2018 №2223) затверджено Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту Положення).

Відповідно до підпункту 6.7 пункту 6 Положення № 94 Департамент має право здійснювати в установленому порядку заходи щодо демонтажу та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених (встановлених) тимчасових споруд, малих архітектурних форм, елементів благоустрою, рекламних носіїв, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів у місті Києві тощо та давати доручення на їх демонтаж (переміщення).

Рішенням Київської міської ради II сесії VI скликання від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 затверджені Правила благоустрою, які визначають правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста і спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Згідно з положеннями розділу І Правил благоустрою тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

При цьому, поняття тимчасові споруди для проваджений підприємницької діяльності міститься в ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, та наведено наступним чином: тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Підпунктом 13.3.1 пункту 13.3 розділу XIII Правил благоустрою передбачено, що у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально- культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав`ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо), об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київблагоустрій вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально - культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

Згідно із пунктом 13.3.2 Правил благоустрою у разі якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої*) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а Департамент промисловості та розвитку підприємництва - щодо демонтажу об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту.

Відповідно до пункту 20.2.1 Правил благоустрою у разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог цього Положення.

Пунктом 13.3 Правил благоустрою визначено порядок демонтажу малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.

З аналізу наведених правових норм випливає, що Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наділений повноваженнями виносити припис, вживати заходи щодо демонтажу, приймати відповідні рішений про демонтаж та здійснювати демонтаж виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.

Так, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежитлова будівля по вул. Литвиненко-Вольгемут, 5-Г, у Святошинському районі м. Києва належить на праві приватної власності СП "Вітекс" згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.02.2016 р. №28059262, про що до Реєстру внесено запис №13104572.

Право власності на вказану вище нежитлову будівлю зареєстровано на підставі рішення суду.

На підтвердження того, що спірна будівля не відноситься до тимчасових споруд позивачем також було надано технічний паспорт нежитлової будівлі від 14.01.2019 (інвентаризаційна справа №062/д/19) та висновок судового експерта від 10.05.2019 № ЕD-1704-1-1320.19.

Технічним паспортом нежитлової будівлі, а саме, описом основних конструктивних елементів нежитлової будівлі зазначено, що спірна споруда має з/б фундамент, бетону підлогу, водопровід, каналізацію.(а.с.20)

Висновком судового експерта зазначено, що на вирішення експертного дослідження поставлено питання: Чи має ознаки капітальної будівництва нежитлова будівля (літ. А ) розташована по вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-Г, в м. Києві, та до якої групи капітальності вона відноситься?

Судовим експертом зроблено висновок, що нежитлова будівля (літ. А ) розташована по вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-Г, в м. Києві, має ознаки капітального будівництва, за якими вона відноситься до будівель V групи капітальності з середнім терміном служби 25 років. (24-34)

Матеріалами дослідження встановлено, що нежитлова будівля є каркасною конструктивною схемою, в якій просторово взаємопов`язані несучі елементи - бетонний фундамент, металеві колони (стовпи), металеві форми покриття, наявність яких є ознаками капітальності.

Фотографіями №№ 7, 8, 9, які знаходяться у складі експертного дослідження, зафіксовано, що спірна споруда має фундамент.

Як встановлено усталеною судовою практикою у розумінні Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київради від 25.12.2008 №1051/1051, відповідач наділений компетенцією (повноваженнями) приймати рішення щодо демонтажу виключно щодо об`єктів, які належать до малих архітектурних форм та тимчасових споруд.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що спірна споруда є капітальною будівлею, оскільки має фундамент та інші ознаки капітальності, що унеможливлює її відношення до тимчасової споруди у розумінні Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Правил №1051/1051.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що нежитлова будівля по вул. Литвиненко-Вольгемут, 5-Г, у Святошинському районі м. Києва зареєстрована на праві приватної власності за позивачем як нерухоме майно.

За загальним правилом, встановленим у статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У випадках, передбачених законодавством, обов`язковим є проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, саме з проведенням якої пов`язується момент виникнення права власності на нерухоме майно.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2 1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Статтею 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Таким чином, на відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без їх знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо, а також не потребують державної реєстрації та внесення до технічних документів та кадастру.

Отже, проведення державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю по вул . Литвиненко-Вольгемут, 5-Г, у Святошинському районі м . Києва підтверджує статус такої будівлі як нерухомого майна, тобто, вказана будівля, розташована на земельній ділянці, а її переміщення неможливе без знецінення та зміни призначення, що не дозволяє віднести спірну будівлю до категорії тимчасових.

Окрім зазначеного вище, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що державна реєстрація права власності позивача на нежитлове приміщення безумовно свідчить про відсутність підстав вважати такий об`єкт тимчасовою спорудою.

Разом з тим, відповідач має повноваження приймати рішення, вживати заходи щодо здійснення демонтажу виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд, у свою чергу належне Позивачу нерухоме майно, щодо якого винесені оскаржувані припис, доручення, не відповідає законодавчо визначеному поняттю тимчасової споруди (ТС), малої архітектурної форми, відповідно Відповідач не мав повноважень виносити оскаржувані припис, доручення, тобто діяв на не передбачених законом підставах, з перевищенням повноважень та у спосіб не передбачений Конституцією та законами України, що є підставою для визнання оскаржуваних припису, доручення протиправними та скасування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №826/14088/15, від 28 лютого 2019 року у справі №826/11229/17.

Колегія суддів також зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах Беєлер проти Італії , Онер`їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти Польщі ). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( Лелас проти Хорватії , Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ( Онер`їлдіз проти Туреччини та Беєлер проти Італії ).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії від 01 липня 2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Таким чином, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що спірна споруда є тимчасовою, в той час, коли позивачем такі обставини спростовані належними та допустимими доказами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не приймає до уваги всі наведені доводи апелянта.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і апелянти, які є суб`єктами владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довели тих обставин, на які вони посилаються, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Повне судове рішення складено 30.11.2020 року.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Споживчого товариства "Вітекс" до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Комунальне підприємство "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про встановлення відсутності компетенції (повноважень), визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

А.Г. Степанюк