Постанова

від 30.11.2020 по справі 817/1851/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 листопада 2020 року

справа №817/1851/16

адміністративне провадження №К/9901/35775/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у складі суддів Іваненко Т. В., Кузьменко Л. В., Франовської К. С..

УСТАНОВИВ:

31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2016 року № №0000101302, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 58419 грн 86 коп.; №0000111302, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по миту на товари, що ввозяться громадянами, в розмірі 11964 грн 53 коп.; №0000121302, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по акцизному податку з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами, в розмірі 160489 грн 58 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року відмовлено у задоволені позову.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 грудня 2017 року скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправними та скасовані винесені Головним управлінням ДФС у Рівненській області податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2016 року №0000101302, №0000111302, №0000121302.

07 березня 2018 року відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, якою просив скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року.

19 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

05 вересня 2018 року справа № 817/1851/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

24 листопада 2020 року здійснений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями з підстав звільнення судді з посади у відставку та визначений новий склад колегії суддів.

Позивачем заперечення або відзив на касаційну скаргу відповідача до Суду не подавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що 13 серпня 2015 року на адресу Головного управління ДФС у Рівненській області надійшов лист Волинської митниці ДФС щодо здійснення контрольно-перевірочних заходів, яким зазначено, що позивачем здійснено митне оформлення МД типу ТР 81 АА №205020101/2013/000838 від 26 червня 2013 року та ввезено на митну територію України автомобіль легковий марки ACURA , який був доставлений до місця прибуття м/п Луцьк та випущений із зони митного контролю митниці для проведення сертифікації.

Митниця листами від 29 січня 2014 року №18/42-0219 та від 23 травня 2014 року №03-70-66/42-1162 направила позивачу як власнику транспортного засобу вимоги щодо необхідності завершення митного оформлення.

Головним управлінням ДФС у Рівненській області за ініціативою митного органу у квітні 2016 року на підставі пункту 7 частини 1 статті 336, пункту 1 частини 1 статті 351 Митного кодексу України та наказу керівника митного органу від 08 квітня 2016 року №188, проведена документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України транспортного засобу, за результатами якої складено акт від 18 квітня 2016 року (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем законодавства України з питань митної справи, внаслідок недотримання вимог митного режиму при переміщенні через митний кордон України транспортного засобу, що призвело до порушення вимог статей 93, 95, 278, 325, частини 1 статті 377 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190, підпункту 215.3.5 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, та як наслідок, до несвоєчасної та не в повному обсязі сплати митних платежів на суму 184 699 грн 17 коп., в тому числі ввізне мито - 9 571 грн 62 коп., податок на додану вартість - 46 735 грн 89 коп., акцизний податок - 128 391 грн 66 коп.

26 квітня 2016 року на підставі акта перевірки керівник податкового органу прийняв податкові повідомлення-рішення №0000101302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 58419 грн 86 коп., в тому числі за основним платежем в розмірі 46735 грн 89 коп., за штрафними санкціями в розмірі 11683 грн 97 коп.; №0000111302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по миту на товари, що ввозяться громадянами, в розмірі 11964 грн 53 коп., в тому числі за основним платежем в розмірі 9571 грн 62 коп., за штрафними санкціями в розмірі 2392 грн 91 коп.; №0000121302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по акцизному податку з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами, в розмірі 160489 грн 58 коп., в тому числі за основним платежем в розмірі 128391 грн 66 коп., за штрафними санкціями в розмірі 32097 грн 92 коп.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що при переміщенні через митний кордон України транспортного засобу марки ACURA , модель TL, згідно митної декларації типу 81 АА №205020101/2013/000838 від 26.06.2013, позивачем було порушено вимоги статей 93, 95, 278, 325, частини 1 статті 377 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України; підпункту 215.3.5 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, що зумовило правомірність визначення відповідачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість, ввізного мита, акцизного податку.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову висновувався із аналізу норм Податкового та Митного кодексів України, а саме підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту в) пункту 185.1 статті 185 та підпункту 212.1.3 пункту 212.1 статті 212 Податкового Кодексу України, положень статті 272, частини 1 статті 289, частини 1 статті 377 Митного кодексу України, який зумовив висновок про те, що ввезення товарів на митну територію України за загальним правилом є об`єктом оподаткування митними платежами, а саме ввізним митом, податком на додану вартість та акцизним податком (відповідно), який виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що разом із тим Митним кодексом України передбачено випадки звільнення від оподаткування митом залежно від обраного митного режиму (стаття 283 МК України), умовне повне звільнення від оподаткування митом (стаття 284 МК України), умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом (стаття 285 МК України).

Відповідно до пункту 6 статті 282 Митного кодексу України, до товарів, поміщених у митний режим транзиту, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених главою 17 цього Кодексу.

Згідно положень статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 92 МК України, митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України. У митний режим транзиту можуть бути поміщені товари, транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу.

Згідно з частиною першою статті 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Пунктом першим частини першої статті 95 Митного кодексу України встановлено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Частиною першою статті 102 Митного кодексу України встановлено, що митний режим транзиту завершуються вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення. Частинами п`ятої та шостої цієї статті визначено, що для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту. Орган доходів і зборів після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.

Відповідно до частини 4 статті 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму.

Застосовуючи викладені норми до спірних правовідносин судом апеляційної інстанції встановлено, що 26 червня 2013 року на митну територію України через Волинську митницю ДФС за МД типу ТР 81 АА №205020101/2013/000838 від 26 червня 2013 року позивачем було ввезено транспортний засіб - легковий автомобіль марки АСURA , модель TL, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування, колір - сірий, тип двигуна - бензиновий, робочий об`єм циліндрів - 3210 см3, потужність 168kw, маркування двигуна Н/В, такий, що був у використанні, тип кузова - легковий седан, календарний рік виготовлення - 2008, модельний рік виготовлення - 2008.

До митного оформлення декларантом (ТОВ Укртрансагент , ЄДРПОУ 34652597) подано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, експертне заключення Волинської торгово-промислової палати від №Т-866, договір про надання поcлуг митного брокера №JD/201/13 від 26 червня 2013 року, довіреність.

Відповідно до статті 71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що право обрати той чи інший вид митного режиму, а також право змінити митний режим належить декларанту.

Позивачем відповідно до статті 70 Митного кодексу України був обраний митний режим "транзит". За висновком суду апеляційної інстанції обставина, що позивач ввіз свій автомобіль в митному режимі "транзит" підтверджено і відповідачем по справі, на час розгляду справи позивач зазначений автомобіль за межі митного кордону України не вивіз та не змінив вид митного режиму.

Відтак правові наслідки передбачені Митним кодексом України для позивача мають наступити саме за порушення ним митного режиму "транзит".

Відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби, передбачена статтею 470 Митного кодексу України.

Оцінюючи спірні правовідносини суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем по справі самостійно всупереч вимогам статті 71 Митного кодексу України було змінено обраний позивачем митний режим "транзит" на митний режим "імпорт", який відповідно до статті 70, частини першої статті 377 Митного кодексу України передбачає випуск іноземного товару для вільного обігу на митній території України за умови сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не обирав митний режим "імпорт", не подавав відповідної митної декларації та не сплачував митні платежі, сплата яких є обов`язковою умовою для випуску іноземного товару (транспортного засобу) для вільного обігу на митній території України.

Суд погоджується с висновком суду апеляційної інстанції про те, що зміна виду митного режиму, вчинена посадовими особами відповідача всупереч вимогам закону та є такою, що порушує права позивача.

Також правомірними є висновки суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем правил обчислення об`єктів оподаткування при визначенні податку на додану вартість в розмірі 58419,86 грн, мита на товари, які ввозяться громадянами в розмірі 11964,53 грн та акцизного податку з товарів (транспортні засоби), ввезених на митну територію України фізичними особами в розмірі 160489,58 грн, з огляду на те, що податковий орган помилково виходив із орієнтовної вартості автомобіля в порушення вимог статті 190 Податкового кодексу України та статті 279 Митного кодексу України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головне управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі 817/1851/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіР.Ф. Ханова І.А. Гончарова І.Я.Олендер