Ухвала

від 30.11.2020 по справі 640/22406/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 640/22406/18

адміністративне провадження № К/9901/32096/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 640/22406/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українські м`ясні продукції до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії ,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українські м`ясні продукти звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень: №13971/41172225/2 від 23.06.2018 року, № 763253/41172225 від 04.06.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №88 від 24.11.2017 року в ЄРПН; № 13976/41172225/2 від 23.06.2018р., № 763252/41172225 від 04.06.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №89 від 24.11.2017 року в ЄРПН; №13962/41172225/2 від 23.06.2018 року, № 763254/41172225 від 04.06.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №101 від 27.11.2017 року в ЄРПН; №17084/41172225/2 від 06.07.2018 року, № 813286/41172225 від 23.06.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2012 від 03.12.2017 року в ЄРПН; №17070/41172225/2 від 06.07.2018 року, № 813285/41172225 від 23.06.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4612 від 07.12.2017 року в ЄРПН; №17062/41172225/2 від 06.07.2018 року, № 813287/41172225 від 23.06.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №6712 від 11.12.2017 року в ЄРПН; №17075/41172225/2 від 06.07.2018 року, №813288/41172225 від 23.06.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №9812 від 14.12.2017 року в ЄРПН; №17037/41172225/2 від 06.07.2018 року, № 820727/41172225 від 27.06.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2312 від 04.12.2017 року в ЄРПН; №17048/41172225/2 від 06.07.2018 року, № 820728/41172225 від 27.06.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №8412 від 12.12.2017 року в ЄРПН та зобов`язання Державну фіскальну службу України провести реєстрацію наступних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних: № 88 від 24.11.2017р., № 89 від 24.11.2017р., № 101 від 27.11.2017р., № 2012 від 03.12.2017р., № 4612 від 07.12.2017р., № 6712 від 11.12.2017р., № 9812 від 14.12.2017р., № 2312 від 04.12.2017р., № 8412 від 12.12.2017р.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, на момент звернення до суду касаційної інстанції, скаржник повинен зазначити конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, конкретну підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену частиною четвертою статті 328 КАС України та навести відповідне обґрунтування зазначених підстав.

Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

У поданій касаційній скарзі скаржник лише формально цитує передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження, однак без їх належного обґрунтування.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 640/22406/18 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шишов