Рішення

від 27.11.2020 по справі 227/4596/20

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.11.2020 227/4596/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю

секретаря судового засідання: Коверченкової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Донецька, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Донецьк України, від цирозу печінки.

В обґрунтування вимог, посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк від цирозу печінки померла дружина заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Заявник, який є внутрішньо переміщеною особою, звернувся до Добропільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з метою реєстрації смерті дружини ОСОБА_2 , проте отримав відмову в проведенні державної реєстрації смерті за № 20.32-127/166 від 21 жовтня 2020 року. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 (зі змінами) Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення - м. Донецьк входить до цього переліку. З урахуванням того, що зареєструвати смерть своєї дружини у встановленому законодавством України порядку заявник не має можливості, тому був вимушений звернутися до суду із даною заявою. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 заявнику необхідно для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 державним органом влади на території України та подальшого отримання законного свідоцтва про смерть.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, проте в заяві про встановлення факту смерті просив розглядати її без участі заявника.

Представник заінтересованої особи - Добропільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була письмово належним чином повідомлена. Від останньої надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Рішення просила винести на розсуд суду. Письмові заперечення (пояснення) стосовно заяви з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, від представника заінтересованої особи до суду не надходили.

Суд вважає можливим розглянути справу без участі відсутніх учасників процесу, які належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту смерті підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Згідно приписів п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

Як зазначено у п. 13Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно довідки від 31 січня 2017 року № 1422-2206, ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, фактичним місцем проживання якого зазначено: АДРЕСА_2 .

Заявник ОСОБА_1 доводиться померлій ОСОБА_2 чоловіком, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 29 серпня 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька.

З матеріалів справи вбачається, що на момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 03 квітня 1996 року Будьонівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області.

На підтвердження тривалої невиліковної хвороби ОСОБА_2 заявником надано виписку з амбулаторної карти № 1843 стаціонарного хворого терапевтичного відділення ЦМКЛ №3 ОСОБА_2 ; результати відеоендоскопічних досліджень від 29 травня 2020 року та 09 червня 2020 року; виписний епікриз № 981 стаціонарного хворого гастроентерологічного відділення ОСОБА_2 ; висновок спіральної комп`ютерної томографії органів брючної черевини, забрюшного простору, тазу від 05 червня 2020 року; результати біохімічного аналізу крови від 03 липня 2020 року.

На підтвердження факту смерті своєї дружини заявником надано наступні документи:

- копію довідки № 208 від 10 липня 2020 року про причину смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 від цирозу печінки;

- копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане 10 липня 2020 року Будьоновським відділом РАЦС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у Ленінському районі міста Донецька.

Як вбачається з відмови в проведені державної реєстрації смерті від 21 жовтня 2020 року, Добропільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), заявнику ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території, так як останнім пред`явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що довідка про причину смерті та свідоцтво про смерть, копії яких надано суду заявником, є незаконними і не створюють правових наслідків.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, а відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права і враховує висновки ЄСПЛ у справі проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey , Cyprus v. Turkey ), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia , Ilascu and Others v. Moldova and Russia ), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території, і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності.

З урахуванням того, що заінтересованою особою заперечення (пояснення) стосовно заяви не надавалися, а заявником надані докази, які в сукупності підтверджують факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Донецька, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Донецьк України, суд вважає, що ці обставини в сукупності дають підстави для задоволення заяви.

Таким чином, наявність вищевказаних доказів, на думку суду, є достатньою підставою для встановлення факту смерті в певний час, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, а рішення суду є підставою для реєстрації факту смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті, що надасть заявнику можливість отримати свідоцтво про смерть, видане відповідним державним органом України.

На підставі ст. 317 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання даного рішення.

Керуючись ст.ст. 10, 81, 83, 223, 247, 264-265, 273, 315-319,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_2 ), заінтересована особа - Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ЄДРПОУ 23356225; адреса місцезнаходження: вул. Першотравнева, буд. 83, м. Добропілля Донецької області), про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Донецька, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Донецьк України.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію рішення невідкладно надіслати до Добропільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), для державної реєстрації факту смерті особи.

Суддя Добропільського міськрайонного суду

Донецької області Л.С. Мацишин

27.11.2020