Ухвала

від 23.11.2020 по справі 308/11575/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11575/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,слідчої ОСОБА_3 представника Ужгородськоїміської ради ОСОБА_4 ,представника ОСОБА_5 -адвоката ОСОБА_6 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Ужгороді клопотаннястаршого слідчогов ОВССУ ГУНП вЗакарпатській областіпідполковника поліції ОСОБА_3 ,погоджене прокурором,про накладенняарешту намайно земельну ділянку з кадастровимномером 2110100000:57:001:0065площею 0,5га.для будівництвата обслуговуваннябагатоквартирного житловогобудинку в АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням, погодженим прокурором, згідно якого просить накласти арешт у вигляді заборони на відчуження, розпорядження та використання земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:57:001:0065 площею 0,5 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 , що належить Ужгородській міській раді та право оренди якої має ОСОБА_5 , посилаючись на те, що ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42020070210000021 від 05.03.2020 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР.

Зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Ужгородської міської ради та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве, зловживаючи службовим становищем вчинили дії, внаслідок яких з державної власності усупереч волі держави в особі уповноважених органів Міністерства оборони України вибула земельна ділянка площею 0,5 га. з кадастровим номером 2110100000:57:001:0065.

Зокрема згідно наявних у органу досудового розслідування матеріалів, начальником КЕВ м.Мукачево ОСОБА_7 в листопаді 2007 року на лист Ужгородської міської ради №02-20/503 повідомлено листом, що КЕВ м. Мукачева не заперечує про передачу в запас міста частини земельної ділянки площею 1,3272 га. військового містечка №42 по АДРЕСА_1 .

Слідча обґрунтовує, що вказаний завідомо неправдивий офіційний документ став підставою винесення на розгляд сесії Ужгородської міської ради та прийняття рішення № 565 від 29.12.2007 р. «Про припинення квартирно-експлуатаційному відділу м. Мукачево в/м № 42 права користування земельною ділянкою площею 1.3272 га по АДРЕСА_1 та переведення вказаної території в запас міста», а в подальшому 16.04.2010 р. рішенням № 1404 Ужгородської міської ради затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у приватну власність громадянам ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 частину вказаної земельної ділянки загальною площею 0,5 га. Після цього земельні ділянки були об`єднані в одну з кадастровим номером 2110100000:57:001:0065 загальною площею 0,5 га. В 2016 році рішенням Ужгородської міської ради погоджено укладення договору міни земельних ділянок за адресою АДРЕСА_2 (площею 0,2400 га) (кадастровий номер 2110100000:23:002:0001) та АДРЕСА_3 (площею 0,1000 га) (кадастровий номер 2110100000:44:001:0001), які перебувають у комунальній власності на земельну ділянку, що перебуває у власності Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» та розташована за адресою АДРЕСА_1 «в» (площею 0,5000 га) (кадастровий номер 2110100000:57:001:0065). В січні 2020 р. право оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:57:001:0065 виставлено на земельні торги аукціон, та на даний час планується забудова земельної ділянки.

Слідчий обґрунтовує, що всупереч ст. 77, 84, 142 Земельного кодексу України, Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. № 483 зі змінами, внесеними наказом Міністра оборони України від 03.10.2006 р. № 57, внаслідок умисних дій службової особи начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Мукачеве було незаконно припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,3272 га вартістю 833880,69 грн. по АДРЕСА_1 , яка відносилась до земель оборони, передано до земель запасу Ужгородської міської ради, цільове призначення земельної ділянки було незаконно змінено із «земель оборони» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» чим спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави.

02.11.2020 р. у кримінальному провадженні прийнято постанову про визнання речовим доказом земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:57:001:0065 площею 0,5 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Слідчий зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:57:001:0065 є речовим доказом у кримінальному провадженні на тій підставі, що по своїй суті вона є матеріальним об`єктом, який буде використано як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також є предметом, що є об`єктом кримінально протиправних дій.

З посиланням на вказані обставини слідчий зазначає, що слід накласти арешт на земельну ділянку Ужгородської міської ради кадастровий номер 2110100000:57:001:0065, яка знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Ю.Гагаріна, 28 «в», бо така визнана речовим доказом у межах відповідного кримінального провадження.

Крім цього слідчий зазначає, що невжиття заходів щодо організації заборони відчуження, розпорядження та використання вказаною земельною ділянкою призведе до втрати її властивостей та унеможливить повернення до земель оборони, а також порушить права тих осіб, які можуть придбати земельні ділянки.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримала та просила суд задовольнити клопотання, з підстав, зазначених у ньому.

Представник Ужгородської міської ради (власника земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:57:001:0065) - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання про арешт майна, з мотивів, викладених у письмових запереченнях, поданих суду.

Представник ОСОБА_13 (орендаря земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:57:001:0065) - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання про арешт майна заперечив, з мотивів, викладених у письмових запереченнях, поданих суду.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та\або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 3ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

У той же час відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий просить накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:57:001:0065 площею 0,5 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з метою збереження її як речового доказу.

З клопотання слідчого також випливає, що збереження земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:57:001:0065, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 потрібне для того, щоб була можливість повернути її до земель оборони.

Однак слідчим не враховано ту обставину, що питання про повернення (витребування) земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:57:001:0065, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 через незаконне припинення права постійного користування цієї земельної ділянки у складі землі, що перебувала у постійному користуванні КЕВ м.Мукачево вже вирішувалося національними судами.

Зокрема, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.08.2018 р. та постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 р. у справі № 907/323/18 було відмовлено у позові Заступника військового прокурора Ужгородського району в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Мукачево до Ужгородської міської ради про витребування з незаконного володіння земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:57:001:0065, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (копії рішень додані Ужгородською міською радою до матеріалів).

Надана слідчим судова земельно-технічна експертиза, яка була проведена у межах господарської справи № 907/323/18, оформлена висновком експерта № 377/2985-2991 від 27.06.2019 р хоч і вказує на те, що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:57:001:0065 входила до складу землі КЕВ м.Мукачево, на яку було припинено право постійного користування, однак жодним чином не доводить підстав для застосування арешту майна.

Слідчий суддя бере до уваги те, що національними судами встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:57:001:0065, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 хоч і незаконно вибула із володіння Квартирно-експлуатаційного відділу м.Мукачево, однак сплив строк позовної давності із захисту порушеного права Міністерства оборони України та КЕВ м.Мукачева щодо витребування (повернення) вказаної земельної ділянки попередньому землекористувачу.

Судове рішення у справі № 907/323/18 набуло законної сили, а відтак є обов`язковим.

Вказане зумовлює неможливість повернення (витребування) вказаної земельної ділянки особі, від якої вона вибула в силу принципу правової визначеності.

Через вказане зазначена слідчим мета арешту земельної ділянки, а саме необхідність її збереження як речового доказу з метою її повернення до земель оборони, є очевидно безпідставним та необґрунтованим.

Згідно ч. 1ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак, слідчому судді не надано будь-яких доказів, які б доводили, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:57:001:0065 площею 0,5 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України, зокрема, що вона є знаряддям вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 КК України, зберігає на собі сліди злочину, передбаченого ст. 364 КК України або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.

При цьому слідчий суддя констатує, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:57:001:0065 площею 0,5 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку не має ознак речового доказу у даному кримінальному провадженні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Тобто земельну ділянку необхідно розглядати як об`єкт цивільних прав на неї певної особи, який нерозривно пов`язаний не тільки з певним місцем її розташування, але й установленими межами.

З доданих слідчим доказів випливає, що земельна ділянка, яка перебувала у постійному користуванні КЕВ м. Мукачево площею 1,3272 га. військового містечка №42 по АДРЕСА_1 перестала існувати у таких межах ще у 2010 р. Тобто такий об`єкт цивільних прав на даний час не існує.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:57:001:0065 площею 0,5 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку була створена у відповідних межах через декілька років після втрати із володіння КЕВ м. Мукачево земельної ділянки площею 1,3272 га. військового містечка №42 по АДРЕСА_1 . Тобто станом на кінець 2007 р., коли за твердженням слідчого ймовірно було вчинено злочин, такого об`єкту цивільних прав взагалі не існувало. Вказане виключає можливість ототожнювати земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:57:001:0065 площею 0,5 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з предметом, що міг би бути об`єктом кримінально протиправних дій або з річчю, набутою кримінально протиправним шляхом.

Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Отже при вирішення питання про накладення арешту слідчий суддя повинен переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був упевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Проте, слідчому судді при розгляді клопотання не надано підтвердження того, що пред`явлено підозру будь-якій посадовій особі в рамках зазначеного кримінального провадження.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтовувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі» Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп.69 і 73 , Series A N 52). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

В даному випадку накладення арешту на майно (земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:57:001:0065, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває у оренді у ОСОБА_5 ) не відповідатиме принципам законності та пропорційності задля реалізації та досягнення мети і завдань кримінального провадження, а відтак не є вочевидь необхідним заходом допустимим у демократичному суспільстві.

Крім того, при розгляді клопотання слідчим суддею встановлено, що у межах кримінального провадження №42017070210000036 відповідно до ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.02.2019 року справа № 308/12859/19 на зазначену ділянку уже накладався арешт у вигляді заборони посадовим особам Ужгородської міської радивносити на розгляд сесії Ужгородської міської ради питання щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2110100000:57:001:0065, площею 0,5 га у зв`язку з належністю земельної ділянки до земель оборони та є речовим доказом у кримінальному провадженні і зазначена ухвала не скасована.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене слідчий суддя приходить до переконання, щослідчим не доведено необхідність накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:57:001:0065 площею 0,5 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а також слідчим належними доказами не доведено, що існує хоч один із ризиків зазначених абзацом другим ч. 1 ст.170 КПК України, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст.170-173, 309КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшогослідчого вОВС СУГУ НПв Закарпатськійобласті підполковникаполіції ОСОБА_3 ,погоджене прокурором,про накладенняарешту намайно земельну ділянку з кадастровимномером 2110100000:57:001:0065 площею 0,5 га. для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1