Постанова

від 30.11.2020 по справі 915/1051/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1051/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Головея В.М.

секретар судового засідання: Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Коломійчук І.О. за посвідченням від27.09.2017 року № 048039;

від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв - не з`явився;

від Фермерського господарства "Ортус", с. Олександрівка Миколаївської області - Черепанов О.В. на підставі ордеру від 23.11.2020 року серія ОД № 654623;

від ОСОБА_1 , с. Олександрівка Миколаївської області - Вєлєв І.І. на підставі ордеру від 20.03.2019 серія ОД № 681282.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та залишення позову без розгляду в іншій частині, м. Миколаїв, суддя Ржепецький В.О., повний текст складено та підписано 25.09.2020 року

у справі № 915/1051/19

за позовом Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури, м. Баштанка Миколаївської області в інтересах держави

до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м.Миколаїв

до відповідача-2 Фермерського господарства "Ортус", с. Олександрівка Миколаївської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 , с. Олександрівка Миколаївської області

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

У квітні 2019 року Перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури, м. Баштанка Миколаївської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв та Фермерського господарства "Ортус", с.Олександрівка Миколаївської області, в якій просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 року № 3104-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району;

2) визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 року № 3102-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 4825780400:10:000:0030) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району;

3) визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 26.05.2015 року № 2709-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 6,3600 га (кадастровий номер 4825780400:03:000:0003) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району;

4) визнати недійсним укладений 25.06.2015 року між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договір про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району;

5) визнати недійсним укладений 25.06.2015 року між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договір про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 4825780400:10:000:0030), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району;

6) визнати недійсним укладений 25.06.2015 року між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договір про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 6,3600 га (кадастровий номер 4825780400:03:000:0003), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району;

7) зобов`язати Фермерське господарство "Ортус" повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 28,831 га з кадастровим номером 4825780400:13:000:0028, нормативною грошовою оцінкою 419935,95 грн., розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10751572;

8) зобов`язати Фермерське господарство "Ортус" повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га з кадастровим номером 4825780400:10:000:0030, нормативною грошовою оцінкою 41971,34 грн., розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10755357;

9) зобов`язати Фермерське господарство "Ортус" повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 6,36 га з кадастровим номером 4825780400:03:000:0003, нормативною грошовою оцінкою 99766,84 грн., розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, право оренди на яку зареєстровано з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10754807.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані у справі накази Головного управління Держземагентства в Миколаївській області прийнято без додержання чинного на час їх прийняття законодавства України, а саме в зв`язку з тим, що земельні ділянки були передані ОСОБА_1 , як фізичній особі з метою створення фермерського господарства, тоді як станом на момент прийняття рішення вказана особа вже була членом фермерського господарства та фактично вже скористалася своїм правом на отримання земельної ділянки поза конкурсною процедурою. З огляду на вказане прокурор вважав, що оскаржувані у справі накази мають бути визнані незаконними та скасовані, укладені на їх підставі договори оренди - недійсними, а земельні ділянки повернуті державі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2019 року позовну заяву Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури, м. Баштанка Миколаївської області в інтересах держави прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 915/1051/19 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , с. Олександрівка Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.04.2019 року роз`єднано позовні вимоги, позовні вимоги Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури, м. Баштанка Миколаївської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Фермерського господарства "Ортус", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 року № 3104-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району; визнання недійсним укладеного 25.06.2015 року між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договору про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району; повернення Фермерським господарством "Ортус" у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 28,831 га з кадастровим номером 4825780400:13:000:0028, нормативною грошовою оцінкою 419935,95 грн., розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10751572 постановлено розглядати у справі № 915/1051/19; інші позовні вимоги виділено в самостійні провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 року зупинено провадження у справі № 915/1051/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 587/430/16-ц.

Ухвалою суду Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2019 року провадження у господарській справі № 915/1051/19 поновлено.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 року у справі №915/1051/19 (суддя Ржепецький В.О.) закрито провадження у справі в частині позовних вимог про: визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 року № 3104-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району; визнання недійсним укладеного 25.06.2015 року між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договору про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району; позовну заяву в частині позовних вимог щодо повернення Фермерським господарством "Ортус" у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 28,831 га з кадастровим номером 4825780400:13:000:0028, нормативною грошовою оцінкою 419935,95 грн., розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10751572 залишено без розгляду; клопотання відповідача від 27.05.2019 року залишено без розгляду; клопотання третьої особи від 11.06.2019 року залишено без розгляду.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 року № 3104-сг та визнання недійсним укладеного 25.06.2015 року між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договору про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028), суд першої інстанції, із посиланням на постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 619/1680/17 (провадження № 14-83цс19), від 15.01.2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) та у справі № 627/1351/18 (провадження № 14-619цс19), виходив з того, що оскільки в наказі Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 року №3104-сг та договорі 25.06.2015 року про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 28,8310 га ОСОБА_1 зазначений, як фізична особа та громадянину ОСОБА_1 без проведення земельних торгів було повторно виділено земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яке вже було створене на земельній ділянці державної/комунальної власності, спір в цій частині підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

В частині залишення без розгляду позовних вимог щодо повернення Фермерським господарством "Ортус" у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 28,831 га з кадастровим номером 4825780400:13:000:0028, суд першої інстанції зауважив, що за загальним правилом повноваження щодо здійснення представництва регіональної прокуратури у відносинах з органами державної влади надані її керівнику і лише в разі відсутності останнього такі повноваження може виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників, відповідно, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву Прокуратури подано до Господарського суду Миколаївської області 18.04.2019 року та підписано 15.04.2020 року від імені позивача першим заступником керівника Баштанської місцевої прокуратури Корженко С.О., проте доказів відсутності 15.04.2019 року керівника Баштанської місцевої прокуратури прокурором до матеріалів справи не додано, з огляду на що дійшов висновку, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Керівник Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв з ухвалою суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суд із апеляційною скаргою, в якій просив суд ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 року у справі № 915/1051/19 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що у позові прокурора зазначено, що ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14.01.2019 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України закрито провадження у справі № 485/1803/17 за позовом Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , третя особа Фермерське господарство Ортус про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та їх повернення, які є предметом розгляду даної справи. Відповідне рішення суд мотивував тим, що у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулась фактична зміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи, а отже, справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Вказаний висновок суду ґрунтувався на правовій позиції, висловленій Великою палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 року у справі №348/992/16-ц та від 20.06.2018 року у справі № 317 /2520/15-ц.

Отже, за наявності ухвали Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14.01.2019 року про закриття провадження у справі № 485/1803/17, яка набрала законної сили, господарський суд, закриваючи провадження в частині у даній справі з підстав невіднесення частини вимог до юрисдикції господарських судів, фактично створив умови, за яких взагалі унеможливлюється захист порушених інтересів держави.

Крім того, прокурор зазначає, що у порушення приписів ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судом не враховано позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 року у справі № 695/2632/17, у якій з урахуванням позиції Верховного Суду в інших справах (№ 348/992/16-ц, 272/1652/14-ц, 606/2032/16-ц, 317 /2520/ 15-ц), зроблено висновок про те, що якщо на момент визначення юрисдикції суду у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, останнє вже було зареєстрованим, то таку справу треба розглядати за правилами господарського судочинства.

Отже, як стверджує скаржник, оскільки на час звернення прокурора до суду з позовною заявою Фермерське господарство Ортус , засноване ОСОБА_1 , вже було зареєстровано, використовувало спірну земельну ділянку, відповідний спір про законність отримання земельної ділянки фізичною особою ОСОБА_1 підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що безпідставно не враховано судом.

Також, скаржник вважає необґрунтованим висновок суду про залишення без розгляду позову прокурора в частині позовних вимог щодо повернення Фермерським господарством Ортус у розпорядження держави земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 28,831 га з підстав відсутності повноважень у першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури на підписання позовної заяви, оскільки право подання процесуальних документів при реалізації конституційної функції представництва інтересів держави визначено ст. 24 Закону України Про прокуратуру , згідно якої позовні заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства подаються Генеральним прокурором, його першим заступником та заступниками, керівниками обласних та окружних прокуратур, їх першими заступниками та заступниками, прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

При цьому, скаржник зауважив, що слід розрізняти статус прокурора, який здійснює представництво інтересів держави в суді, від статусу представника органу прокуратури в адміністративному процесі саме як юридичної особи, з огляду на що, посилання суду в оскаржуваній ухвалі на постанови Верховного Суду в адміністративних справах №819/478/17 від 27.05.2020 року та № 819/198/17 від 25.09.2019 року є безпідставними, оскільки у зазначених справах позовна заява подана на захист прав, свобод та інтересів прокуратури, як самостійного позивача у статусі юридичної особи, а не на виконання прокурорської функції представництва інтересів держави в суді.

У даній справі прокурор реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави та позов подано виключно з цією метою, а не для захисту особистих прав та інтересів Баштанської місцевої прокуратури, як юридичної особи.

Таким чином, прокурор стверджує, що у разі звернення прокурора до суду з позовною заявою в інтересах держави, останній виконує свою конституційну функцію передбачену ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру . Право подання такої заяви, як це чітко передбачено ст. 24 вищевказаного Закону, належить, у тому числі, і заступникам керівників місцевих прокуратур. Отже, системний аналіз чинного законодавства України дає підстави стверджувати, що заступник керівника місцевої прокуратури є самостійним суб`єктом, повноважним на підписання позовної заяви в інтересах держави.

Ураховуючи, що позов підписано першим заступником керівника Баштанської місцевої прокуратури в межах наданої чинним законодавством компетенції, висновок суду про підписання позовної заяви неуповноваженою особою, за твердженням скаржника, є необґрунтованим, а отже, відсутні підстави для залишення її без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та залишення позову без розгляду у справі № 915/1051/19, справу призначено до судового розгляду.

30.11.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Ортус", с. Олександрівка Миколаївської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 просив суд апеляційну скаргу Керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 року у справі № 915/1051/19 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві Фермерське господарство "Ортус", с. Олександрівка Миколаївської області щодо розгляду позовних вимог в порядку цивільної юрисдикції, із посиланням на постанови Верховного Суду у справах № 619/1680/17-ц, № 621/2501/18, № 698/119/18, № 619/1680/17, № 698/119/18, № 922/614/19, № 627/1351/18, зазначило, що враховуючи суб`єктний склад сторін спірних правовідносин, а саме, що в наказі Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 року № 3104-сг та договорі від 25.06.2015 року про надання в оренду землі зазначений ОСОБА_1 , як фізична - особа, спір є приватноправовим, а отже вищезазначені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а посилання скаржника на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14.01.2019 року є безпідставним, оскільки вищезазначене рішення не має відношення до цієї справи.

Щодо залишення позовної заяви без розгляду відповідач-2 зауважив, що за загальним правилом, повноваження щодо здійснення представництва місцевої прокуратури у відносинах з органами державної влади надані її керівнику і лише в разі відсутності останнього такі повноваження може виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників, відповідно (ч. 3 ст. 13 Закону № 1697-VII (в редакції станом на момент подання позовної заяви)). Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву Прокуратури подано до Господарського суду Миколаївської області 15 квітня 2019 року та підписано рід імені Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури С.О. Корженко. Проте, доказів відсутності 15 квітня 2019 року керівника Баштанської місцевої прокуратури матеріали справи не містять. При цьому, відповідач-2 стверджує, що аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2019 року в справі №819/198/17 та Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 819/478/17.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник прокуратури та Фермерського господарства "Ортус", с. Олександрівка Миколаївської області підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник ОСОБА_1 , с. Олександрівка Миколаївської області усно заперечував проти апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м.Миколаїв в судове засідання не з`явився, будь-яких клопотань або заяв суду апеляційної інстанції не надав, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, справа перебувала в провадженні досить тривалий час, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв .

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та залишення позову без розгляду в іншій частині у справі № 915/1051/19 не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, і наявні підстави для її скасування з передачею справи на розгляд місцевому господарському суду, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено і неоспорено учасниками справи наступні обставини.

У квітні 2019 року Перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури, м. Баштанка Миколаївської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв та Фермерського господарства "Ортус", с.Олександрівка Миколаївської області з вищевказаними позовними вимогами.

Позовна заява підписана 15.04.2019 року Першим заступником керівника Баштанської місцевої прокуратури Корженко С.О.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2019 року позовну заяву Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури, м. Баштанка Миколаївської області в інтересах держави прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 915/1051/19 та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , с. Олександрівка Миколаївської області.

Предметом розгляду даної справи є позовні вимоги Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури, м. Баштанка Миколаївської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв та Фермерського господарства "Ортус", с. Олександрівка Миколаївської області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 року № 3104-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району; визнання недійсним укладеного 25.06.2015 року між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договору про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району; зобов`язання Фермерського господарства "Ортус" повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 28,831 га з кадастровим номером 4825780400:13:000:0028, нормативною грошовою оцінкою 419 935,95 грн., розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10751572.

Обґрунтовуючи звернення з позовом в інтересах держави, прокуратура посилається на те, що наказом Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 року № 3104-сг ОСОБА_1 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у оренду земельних ділянок орієнтовними площами відповідно 30 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

Наказом Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 року № 3104-сг, затверджені проекти землеустрою та передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею відповідно 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

На підставі вищевказаного наказу між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 25.06.2015 року було укладено договір оренди та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2015 зроблено запис за №10751572 (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028) про реєстрацію права оренди на вказані ділянки за ОСОБА_1 .

Разом з тим, на час прийняття спірних наказів, громадянин ОСОБА_1 був членом фермерського господарства Нива (код ЄДРПОУ 13867982), що підтверджується витягом з ЄДРПОУ та фактично скористався правом на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства поза конкурсною процедурою.

Відповідно до розпорядження Снігурівської районної державної адміністрації від 29.05.2012 року № 302-р ОСОБА_1 , як фізичній особі та члену фермерського господарства Нива , передано у спільну сумісну власність земельну ділянку загальною площею 9,5011 га для ведення фермерського господарства (під розміщення господарських будівель і дворів майнового комплексу) за адресою: АДРЕСА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності під господарськими будівлями і дворами, раніше наданих в оренду ФГ Нива для ведення фермерського господарства на підставі договору оренди землі від 03.11.2011 року.

Отже ОСОБА_1 на час звернення до Головного управління Держземагентства в Миколаївській області (грудень 2014 року) із відповідною заявою про отримання спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства вже мав у власності земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Оскільки громадянин ОСОБА_1 , як член фермерського господарства Нива , отримав 29.05.2012 року земельну ділянку на позаконкурсній основі для ведення фермерського господарства, то надання йому на позаконкурентній основі для ведення фермерського господарства ще трьох окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, на думку прокурора, суперечить зазначеним вимогам законодавства.

Тобто, як вважає позивач, зазначені накази Головного управління Держземагентства в Миколаївській області прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим вони підлягають визнанню незаконними та скасуванню. При цьому, враховуючи те, що на підставі незаконних наказів між ГУ ДЗА в Миколаївській області та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди щодо спірних земельних ділянок від 25.06.2015 року, то, відповідно до ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, він підлягає визнанню недійсним та спірні земельні ділянки підлягають поверненню у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області саме Фермерським господарством "Ортус".

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 року у справі № 915/1051/19 (суддя Ржепецький В.О.) закрито провадження у справі в частині позовних вимог про: визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 року № 3104-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району; визнання недійсним укладеного 25.06.2015 року між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договору про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району; позовну заяву в частині позовних вимог щодо повернення Фермерським господарством "Ортус" у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 28,831 га з кадастровим номером 4825780400:13:000:0028, нормативною грошовою оцінкою 419935,95 грн., розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10751572 залишено без розгляду; клопотання відповідача від 27.05.2019 року залишено без розгляду; клопотання третьої особи від 11.06.2019 року залишено без розгляду.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.

За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права .

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено ст. 1311, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про прокуратуру (в редакції чинній на час звернення до суду із позовом у даній справі) систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

У системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в додатку до цього закону. Місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників (ч. 1, 2 ст. 12 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на час звернення до суду із позовом у даній справі).

Згідно з п. 14-19 ч. 1 ст. 15 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на час звернення до суду із позовом у даній справі) прокурором органу прокуратури є: керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, зокрема, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

При цьому, ч. 1 ст. 24 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на час звернення до суду із позовом у даній справі) визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Як вже зазначалось раніше, позовна заява у вказаній справі підписана 15.04.2019 року Першим заступником керівника Баштанської місцевої прокуратури Корженко С.О., отже, на час звернення з даним позовом Перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури Корженко С.О., був наділений правом підпису позовної заяви, чого судом першої інстанції враховано не було.

Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі помилково послався на постанови Верховного Суду у справах № 819/198/17 та № 819/478/17 та зазначив, що Законом України Про прокуратуру не передбачено можливості керівника регіональної органу прокуратури делегувати повноваження щодо представництва регіональної прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, з огляду на що дійшов помилкового висновку, що Перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури не міг підписати позов у справі, оскільки до матеріалів справи не додано доказів відсутності 15.04.2019 року керівника Баштанської місцевої прокуратури, з огляду на таке.

Дійсно, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України Про прокуратуру (в редакції чинній на час звернення до суду із позовом у даній справі) було визначено, що керівник місцевої прокуратури, зокрема, представляє місцеву прокуратуру у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Проте, судова колегія наголошує, що вказані приписи стосуються представлення інтересів місцевої прокуратури саме як юридичної особи у правовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

При цьому, відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа, незалежно від порядку її створення, бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) ( само представництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

З урахуванням викладеного, як вірно зазначив скаржник, слід розрізняти статус прокурора, який здійснює представництво інтересів держави в суді, від статусу представника органу прокуратури, як юридичної особи.

Посилання суду першої інстанції на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 819/198/17, від 27.05.2020 у справі № 819/478/17 також не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки у вказаних справах позовна заява була подана на захист прав, свобод та інтересів саме прокуратури, як самостійного позивача у статусі юридичної особи, а не на виконання прокурорської функції представництва інтересів держави в суді, тоді як у даній справі прокурор реалізує конституційну функцію представництва інтереси держави та позов подано виключно з цією метою, а не для захисту особистих прав та інтересів Баштанської місцевої прокуратури як юридичної особи.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 у справі № 819/198/17 прямо вказав: Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону № 1697-VII у відповідній редакції, на прокуратуру покладається функція щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

19. Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій закріплені у розділі IV Закону №1697-VII у відповідній редакції, до якого включено статтю 24, на яку позивач посилається в обґрунтування наявності у заступника прокурора Тернопільської області Галицького О.В. повноважень на підписання позовної заяви від імені Прокуратури.

20. Згідно з частинами 1, 4 статті 23 Закону №1697-VII у відповідній редакції, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

21. Частиною 1 статті 24 Закону №1697-VII у відповідній редакції, що регулює особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді, визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

22. Частиною 7 цієї статті у відповідній редакції встановлено, що повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

23. За приписами частини 2 статті 60 КАС України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" . Для представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.

24. Відтак, закріплені частиною 1 статті 24 Закону № 1697-VII повноваження щодо підписання заступником керівника регіональної прокуратури, у тому числі, позовної заяви повинні реалізуватись у чітко визначених законодавством випадках, а саме, у разі здійснення таким органом прокуратури представництва інтересів громадянина або держави в суді .

Крім того, судова колегія звертає увагу, що чинним процесуальним законодавством не передбачено можливості залишити позовні вимоги без розгляду тільки в якійсь частині з підстави відсутності повноважень у особи, яка підписала позов. У випадку, коли суд дійшов такого висновку, залишається без розгляду взагалі позовна заява відповідно до норм ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, і вирішувати далі питання щодо розгляду по суті або закриття провадження у справі в будь-якій іншій частині такого позову неможливо.

З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку тим, що позовна заява підписана особою, яка не має права підписувати, є помилковою та такою, що не ґрунтується на приписах чинного матеріального та процесуального права, а тому ухвала суду у вказаній частині підлягає скасуванню.

Що стосується закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 року № 3104-сг та визнання недійсним укладеного 25.06.2015 року між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договору про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028) в зв`язку із тим, що вказані позовні вимоги не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ у справі Шишков проти Росії від 20 лютого 2014 року).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Однією зі складових конституційного принципу верховенства права є право на доступ до правосуддя.

За юридичними позиціями Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003); суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Закриваючи провадження у справі в частині вищезазначених позовних вимог, суд першої інстанції керувався висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постановах від 20.03.2019 року у справі № 619/1680/17, від 15.01.2020 року у справі №698/119/18 та у справі № 627/1351/18, від 25.02.2020 року в справі № 922/614/19, відповідно до яких за правилами цивільного судочинства необхідно розглядати справи у спорах, у яких без проведення земельних торгів особі виділена друга та кожна наступна земельна ділянка для ведення фермерського господарства, яке вже було створене на земельній ділянці державної/комунальної власності.

При цьому, судова колегія також враховує, що існує протилежна позиція, викладена зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №615/2197/15-ц, від 15.01.2020 року у справі № 695/2632/17 та від 19.02.2020 року у справі № 629/4590/17, відповідно до яких у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа. При цьому, за вказаної правової позиції, якщо на момент визначення юрисдикції суду у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, останнє вже було зареєстрованим, то таку справу треба розглядати за правилами господарського судочинства.

Тобто, наразі існує дві позиції, які продовжують підтримуватись Верховним Судом щодо юрисдикції такої категорії спорів, що і спір у даній справі, при цьому, за загальним правилом, суди розглядаючи таку категорію спорів мають враховувати відповідну позицію саме виходячи з обставин конкретної справи, що розглядається.

Разом з тим, в даному випадку існують обставини, які унеможливлюють розгляд вказаної справи за правилами іншої юрисдикції, аніж господарська.

Так, судовою колегією було перевірено твердження скаржника про те, що прокурор вже звертався до Снігурівського районного суду Миколаївської області з аналогічними позовними вимогами та провадження у справі було закрито, і встановлено, що дійсно в Єдиному державному реєстрі судових рішень України наявна ухвала Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14.01.2019 року у справі № 485/1003/17, з якої вбачається, що ще у листопаді 2017 року Заступник прокурора Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв та ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Фермерського господарства "Ортус", с. Олександрівка Миколаївської області, в якій просив суд, зокрема, визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 року № 3104-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району; визнати недійсним укладений 25.06.2015 року між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договір про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району; зобов`язати повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 28,831 га з кадастровим номером 4825780400:13:000:0028, нормативною грошовою оцінкою 419935,95 грн., розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10751572.

При цьому вищевказаною ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14.01.2019 року у справі № 485/1003/17 провадження у такій справі було закрито та роз`яснено прокурору, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду, до того ж, такого висновку суд загальної юрисдикції дійшов також керуючись правовими позиціями, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 року у справі № 348/992/16-ц та від 20.05.2018 року у справі № 317/2520/15-ц.

Вказана ухвала учасниками оскаржена не була та відповідно набрала законної сили.

Вже у квітні 2019 року Перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури, м. Баштанка Миколаївської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв та Фермерського господарства "Ортус", с. Олександрівка Миколаївської області у вказаній справі.

Судова колегія зауважує, що предмет та підстава позовів у справі № 485/1003/17, провадження у якій було закрито у січні 2019 року в зв`язку порушенням правил юрисдикції та у справі № 915/1051/19, ухвала про закриття провадження у якій наразі є предметом апеляційного перегляду, є ідентичними.

При цьому судова колегія враховує наслідки закриття провадження у даній справі, а саме, неможливість повторного звернення із аналогічним позовом до суду, тобто в даному випадку за наявності ухвали Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14.01.2019 року про закриття провадження у справі № 485/1803/17, яка набрала законної сили, господарський суд, закриваючи провадження в частині позовних вимог у даній справі з підстав невіднесення таких вимог до юрисдикції господарських судів, фактично створив умови, за яких взагалі унеможливлюється захист порушених інтересів держави, що є вкрай неприпустимим, оскільки порушує гарантовані Конституцією України права осіб на доступ до правосуддя.

Проте в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказаного не врахував, з огляду на що дійшов неправомірного висновку про закриття провадження у вказаній справі в цій частині позовних вимог.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Особі має бути забезпечено можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя та таке право не може бути обмежене.

До того ж судова колегія вважає за необхідне зауважити, що в ситуації, яка склалась, за умови фактичного звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів у справі у співних правовідносинах ще в 2017 році (звернення прокурора до суду загальної юрисдикції), подальшу неодноразову зміну судової практики касаційної інстанції щодо питання юрисдикції такої категорії спорів і, як наслідок, закриття провадження у цивільній справі з цих підстав, при тому, що спори між судами з цього питання не допускаються, такі обставини не можуть бути перешкодою для доступу до суду взагалі, а отже позовні вимоги у справі № 915/1051/19 мають бути розглянуті в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим апеляційна скарга Керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та залишення позову без розгляду в іншій частині у справі № 915/1051/19 не відповідає вимогам процесуального законодавства і є достатні правові підстави для її скасування з направленням справи до місцевого господарського суду для розгляду, оскільки місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали не було в повному обсязі враховано усі обставини справи, невірно застосовано норми процесуального та матеріального права України.

При цьому, судова колегія зауважує, що оскільки в апеляційній скарзі відсутні доводи щодо скасування оскаржуваної ухвали в іншій частині, суд апеляційної інстанції, відповідно до норм ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядає ухвалу в частині залишення без розгляду клопотань відповідача та третьої особи від 27.05.2019 року та від 11.06.2019 року відповідно.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 255, 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та залишення позову без розгляду в іншій частині у справі № 915/1051/19 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та залишення позову без розгляду в іншій частині у справі № 915/1051/19 - скасувати.

Справу № 915/1051/19 направити до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 30.11.2020 року.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська В.М. Головей