Постанова

від 01.12.2020 по справі 916/254/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/254/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Разюк Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДРАЙВ» , м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 року, м. Одеса, суддя Бездоля Ю.С., повний текст рішення складено та підписано 08.09.2020 року

у справі № 916/254/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС» , м. Біляївка Одеської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДРАЙВ» , м. Одеса

про стягнення 74 540 грн. 50 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю БЄЛ-ТРАНС , м.Біляївка Одеської області звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДРАЙВ» , м.Одеса про стягнення заборгованості у розмірі 74 540 грн. 50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди автотранспортних засобів з екіпажем № 01/06-19 від 10.06.2019 року в частині повної оплати послуг вказаного договору, в результаті чого, відповідно до п. 5.2.28 договору, відповідач зобов`язаний сплатити заборгованість у сумі 74 540 грн. 50 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 року у справі №916/254/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю БЄЛ-ТРАНС , м. Біляївка задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТ ДРАЙВ , м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЄЛ-ТРАНС , м. Біляївка Одеської області 74 540 грн. 50 коп. боргу та 2 128 грн. судових витрат по справі.

Судове рішення мотивоване наявністю в матеріалах справи доказів невиконання відповідачем належним чином своїх зобов`язань за договором оренди автотранспортних засобів з екіпажем № 01/06-19 від 10.06.2019 року, внаслідок чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БЄЛ-ТРАНС , м. Біляївка Одеської області про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 74 540 грн. 50 коп. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДРАЙВ» , м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТ ДРАЙВ , м. Одеса до розгляду; скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 року у справі №916/254/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що матеріалами справи не підтверджено та позивачем не доведено сам факт передачі автотранспорту в оренду та відповідно, виконання п. 3.1 спірного договору.

Разом з тим, апелянт наголошує, що між позивачем та відповідачем було укладено саме договір оренди автотранспорту, а не договір перевезення, тому надані позивачем ТТН в даному випадку не можуть слугувати доказом на підтвердження виконання умов договору оренди. При цьому, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не довів, яким чином наявні в матеріалах справи ТТН відносяться саме до Договору оренди автотранспортних засобів з екіпажем №01/06-19 від 10.06.2019 року.

Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять Додаток №2 до договору, який регулює термін і порядок оплати орендної плати за користування транспортом, таким чином, не зрозуміло на підставі яких сум позивачем здійснений розрахунок заборгованості, оскільки вказані розрахунки, на думку скаржника, повинні здійснюватися на підставі первинних документів (в даному випадку - актів виконаних робіт).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю СМАРТ ДРАЙВ , м. Одеса, крім іншого, вирішено розглядати апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТ ДРАЙВ , м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 року у справі № 916/254/20 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення грошової суми у розмірі 74 540 грн. 50 коп., розмір яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідач, згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДРАЙВ» , м. Одеса не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 року у справі № 916/254/20 не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

10.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БЄЛ-ТРАНС , м.Біляївка Одеської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СМАРТ ДРАЙВ , м. Одеса (орендар) був укладений договір оренди автотранспортних засобів з екіпажем № 01/06-19 від 10.06.2019 року, відповідно до якого орендодавець зобов`язується надати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування автотранспортні засоби (транспорт). Специфікація транспорту, переданого в оренду, визначена в додатку №1 до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2, 1.3 договору транспорт передається орендодавцем в оренду орендарю разом з екіпажем. Транспорт належить орендодавцю на праві власності.

У відповідності до розділу 2 договору метою оренди транспорту є використання його у виробничих цілях орендаря по їх звичайному прямому призначенню - перевезення світлих нафтопродуктів для сторонніх організацій. Орендар не має права здавати транспорт в суборенду.

За п.п. 3.1, 3.2 договору транспорт повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами договору по акту прийому-передачі. По закінченню терміну оренди орендар зобов`язаний повернути транспорт орендодавцю протягом 3 робочих днів з актом прийому-передачі.

Відповідно до розділу 4 договору розмір орендної плати за користування транспортом, терміни і порядок оплати за домовленістю сторін встановлюється в додатку №2 до цього договору. Орендодавець є платником податку на прибуток на загальних підставах. Нарахування сум амортизаційних відрахувань здійснюється орендодавцем. У разі зміни розміру орендної плати, що сплачується орендарем орендодавцю за користування транспортом, сторони зобов`язуються підписати відповідну додаткову угоду. Орендна плата підлягає перерахунку не раніше 90 календарних днів з моменту підписання договору.

Пунктом 5.1.3 договору передбачено надавати орендарю послуги з управління і технічної експлуатації транспорту із забезпеченням його нормальної і безпечної експлуатації відповідно до цілей Договору.

Відповідно до п. 5.1.11 договору орендар зобов`язаний забезпечити перевезення вантажу з дотриманням вимог Закону України Про перевезення небезпечних вантажів , Закону України Про автомобільний транспорт , Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України , затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008 року (надалі - Інструкція №281), Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ №822 від 26.07.2004 року (надалі по тексту - Правила ), у редакціях, чинних на момент укладання цього Договору, а також інших чинних нормативних актів України, умов даного Договору.

Пунктом 5.1.12 договору визначено, що приймання вантажу та його транспортування, а також передача вантажу одержувачу вантажу підтверджується видатковими документами на перевезення вантажу (товарно-транспортними накладними, оформленими відповідно до Інструкції №281).

Згідно з п. 5.2.2 договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до умов договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю БЄЛ-ТРАНС , м. Біляївка Одеської області до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0002664 на суму 66424 грн. 16 коп. з ПДВ, №ОУ-0002710 на суму 67596 грн. з ПДВ, №ОУ-0002861 на суму 51148 грн. 50 коп. з ПДВ, №ОУ-0002942 на суму 23392 грн. з ПДВ, загальна сума яких складає 208 560 грн. 66 коп. з ПДВ; рахунки-фактури, виставлені відповідачу на загальну суму 208560 грн. 66 коп., а саме: №СФ-0002664 від 03.09.2019 року на суму 66424 грн. 16 коп. з ПДВ, №СФ-0002710 від 06.09.2019 року на суму 67596 грн. з ПДВ, №СФ-0002861 від 12.09.2019 року на суму 51148 грн. 50 коп. з ПДВ, №СФ-0002942 від 17.09.2019 року на суму 23392 грн. з ПДВ.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем сплачено позивачу 05.09.2019 року грошові кошти у сумі 66424 грн. 16 коп. та 09.09.2019 року у сумі 67596 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку з 05.09.2019 року по 09.09.2019 року, актом звірки взаємних розрахунків від 30.11.2019 року, в якому є посилання на банківські виписки.

На підтвердження наданих послуг позивачем до суду подано також товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафта) №ПМ00-013451 від 02.09.2019 року , №ПМ00-013452 від 02.09.2019 року , №ПМ00-013449 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013450 від 02.09.2019 року , №ПМ00-013322 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013323 від 02.09.2019 року, №ПМ0-013325 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013324 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013288 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013300 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013307 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013297 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013257 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013260 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013258 від 02.09.2019 року , №ПМ00-013259 від 02.09.2019 року , №ПМ00-013514 від 03.09.2019 року, №ПМ00-013515 від 03.09.2019 року, №ПМ00-013512 від 03.09.2019 року, №ПМ00-013516 від 03.09.2019 року, №ПМ00-013513 від 03.09.2019 року, №26 від 11.09.2019 року, №27 від 11.09.2019 року, картку рахунку 361 за 03.09.2019-29.01.2020 роки та реєстри транспортних послуг.

В матеріалах справи наявні докази відправлення на адресу відповідача пакету документів, передбачених умовами договору, 20 вересня та 01 жовтня 2019 року з доказами їх отримання відповідачем.

06.12.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС» , м.Біляївка Одеської області надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДРАЙВ» , м. Одеса претензію № 159/01 про сплату заборгованості за отримані послуги на суму 74 540 грн. 50 коп., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Несплата відповідачем боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником у апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Предметом спору у даній справі є питання наявності підстав для стягнення заборгованості у розмірі 74 540 грн. 50 коп. за договором оренди автотранспортних засобів з екіпажем № 01/06-19 від 10.06.2019 року в частині повного розрахунку за надані послуги.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до приписів ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 760 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до статті 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу

У відповідності до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Поряд із цим, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 805 Цивільного кодексу України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

З огляду на вищезазначені положення законодавства, надавши оцінку укладеному між сторонами правочину, судова колегія встановила, що за своєю правовою природою він є змішаним, оскільки містить як елементи договору найму (оренди) транспортного засобу, так і договору про надання послуг(оренда автотранспортних засобів з екіпажем, які, у свою чергу, зобов`язані здійснювати перевезення світлих нафтопродуктів для сторонніх організацій), правове регулювання якого здійснюється за правилами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БЄЛ-ТРАНС , м. Біляївка Одеської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СМАРТ ДРАЙВ , м. Одеса (орендар) в добровільному порядку, без заперечень та зауважень був укладений договір оренди автотранспортних засобів з екіпажем №01/06-19 від 10.06.2019, відповідно до якого орендодавець зобов`язується надати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування автотранспортні засоби (транспорт). Специфікація транспорту, переданого в оренду, визначена в додатку №1 до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, транспорт повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами договору по акту прийому-передачі.

Пунктом 3.2 договору визначено, що по закінченню терміну оренди орендар зобов`язаний повернути транспорт орендодавцю протягом 3 робочих днів з актом прийому-передачі.

В матеріалах справи відсутні докази підписання сторонами будь-яких додатків у вигляді специфікації та акту прийому-передачі автотранспортних засобів.

Отже, судова колегія зазначає, що укладений між сторонами у справі договір оренди автотранспортних засобів з екіпажем №01/06-19 від 10.06.2019 року в частині виникнення саме орендних правовідносин його сторонами не виконувався, фактичної передачі автотранспорту в оренду на підставі цього договору за актом приймання-передачі згідно умов договору не відбулося, акт приймання-передачі майна, який є належним доказом передачі майна в оренду, сторонами не складався.

В даному випадку наявність між сторонами саме орендних правовідносин повинна була бути підтверджена позивачем належними письмовими засобами доказування.

Разом з тим наявні у матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0002664 на суму 66424 грн. 16 коп. з ПДВ, №ОУ-0002710 на суму 67596 грн. з ПДВ, №ОУ-0002861 на суму 51148 грн. 50 коп. з ПДВ, №ОУ-0002942 на суму 23392 грн. з ПДВ. відповідачем не підписані, що, у свою чергу також не підтверджує виникнення між сторонами орендних правовідносин за укладеним між ними договором оренди автотранспортних засобів з екіпажем №01/06-19 від 10.06.2019.

При цьому, як вже зазначалось вище колегію суддів, укладений між сторонами правочин є змішаним за своєю правовою природою, оскільки містить як елементи договору найму (оренди) транспортного засобу, так і договору про надання послуг(оренда автотранспортних засобів з екіпажем, які, у свою чергу, зобов`язані здійснювати перевезення світлих нафтопродуктів для сторонніх організацій), та відповідно до умов договору щодо надання орендарю послуг з управління і технічної експлуатації транспорту із забезпеченням його нормальної і безпечної експлуатації відповідно до цілей договору, належними та допустимими доказами в обґрунтування позову в цій частині є товарно-транспортні накладні: №ПМ00-013451 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013452 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013449 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013450 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013322 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013323 від 02.09.2019 року, №ПМ0-013325 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013324 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013288 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013300 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013307 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013297 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013257 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013260 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013258 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013259 від 02.09.2019 року, №ПМ00-013514 від 03.09.2019 року, №ПМ00-013515 від 03.09.2019 року, №ПМ00-013512 від 03.09.2019 року, №ПМ00-013516 від 03.09.2019 року, №ПМ00-013513 від 03.09.2019 року, №26 від 11.09.2019 року, №27 від 11.09.2019 року, свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення, реєстри транспортних засобів, якими були надані послуги відповідачу тощо.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, в редакції, чинній у період надання спірних послуг (серпень - грудень 2017 року), (далі по тексту - Положення) визначається, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, надання позивачем послуг з перевезення світлих нафтопродуктів для сторонніх організацій є господарською операцією в розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів також визначений у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У підпункті 2.5 пункту 2 Положення передбачається, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

За змістом пункту 2.7. Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Разом з цим документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Отже документ не може вважатися первинним документом якщо він не містить достатньої інформації про господарську операцію або взагалі не містить такої. Саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції та містять усі необхідні реквізити, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Тобто без наявності первинного документу бухгалтер не має права відображати господарську операцію в бухгалтерському обліку.

За висновком суду апеляційної інстанції у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами з приводу надання послуг, первинними документами є саме товарно-транспортні накладні, які фіксують факт здійснення господарської операції: надання позивачем послуги з перевезення світлих нафтопродуктів для сторонніх організацій.

Разом з тим, з наявної у матеріалах справи виписки по особовому рахунку з 05.09.2019 по 09.09.2019 року (а.с.37) та акту звірки взаємних розрахунків від 30.11.2019 року (а.с.64), вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача 09.09.2019 року грошові кошти у розмірі 67 596 грн. з ПДВ та 05.09.2019 року - у розмірі 66 424 грн.16 коп. відповідно з посиланням у банківських виписках на перерахування цих коштів на виконання умов укладеного сторонами договору.

Тобто, своїми конклюдентними діями з часткової оплати наданих позивачем послуг, відповідач фактично підтвердив факт отримання послуг з організації перевезення за договором, що визначений в якості підстави позову, з огляду на що в останнього виник безумовний обов`язок з повної оплати наданих послуг.

При цьому, судова колегія зазначає, що для правильного вирішення спору по суті суд повинен дослідити всі докази у справі в їх сукупності, при цьому в даному випадку сукупність наявних у матеріалах судової справи доказів свідчить про наявність, як фактів відповідних перевезень, так і про факт їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, а тому посилання скаржника на відсутність у нього обов`язку оплачувати борг за оренду транспортних засобів не можуть свідчити про відсутність обов`язку Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДРАЙВ» , м. Одеса з оплати наданих послуг з перевезення за цим же договором.

За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вказує, що на підставі умов укладеного договору, вищезазначених товарно-транспортних накладних, часткової оплати наданих послуг, доведення позивачем - Товариства з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС» , м. Біляївка Одеської області факту надання у період з 03.09.2019 року по 18.09.2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДРАЙВ» , м. Одеса послуг з перевезення світлих нафтопродуктів для сторонніх організацій автомобільним транспортом на суму 74 540 грн. 50 коп., які наразі залишились неоплаченими, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача основного боргу в повному обсязі є вірним, але за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування вірного висновку суду, але рішення суду підлягає зміні в його мотивувальній частині з її викладенням в редакції даної постанови.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДРАЙВ» , м. Одеса не підлягає задоволенню, але мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 року у справі № 916/254/20 слід змінити, виклавши її в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДРАЙВ» , м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 року у справі №916/254/20 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 року у справі № 916/254/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

судді Н.М. Принцевська

Г.П. Разюк