Рішення

від 18.11.2020 по справі 902/488/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" листопада 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/488/20

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Сичук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаівська аграрно-промислова компанія", вул. Заводська, 4, с. Михайлин, Козятинський район, Вінницька область, 22162, код - 31187853

до: Фермерського господарства "Грушківецьке", вул. Перемоги, буд. 15 А, с. Грушківці, Калинівський район, Вінницька область, 22431, код - 39365961

про стягнення 139 780,10 грн

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: Крижанівський Володимир Петрович, ордер серія АМ № 1002283 від 03.06.2020 року

В С Т А Н О В И В :

13.05.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаівська аграрно-промислова компанія" до Фермерського господарства "Грушківецьке" про стягнення 139 780,10 грн заборгованості з яких 105 239,61 грн основного боргу, 32 435,69 грн пені, 2 104,80 грн штрафу за договором № 20.04.16-01 від 20.04.2016 року.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Фермерським господарством "Грушківецьке" зобов`язань за договором № 20.04.16-01 від 20.04.2016 року, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 139 780,10 грн.

З метою захисту своїх прав та законних інтересів Товариство з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаівська аграрно-промислова компанія" звернулось з позовом до суду про стягнення з Фермерського господарства "Грушківецьке" 105 239,61 грн основного боргу, 32 435,69 грн пені, 2 104,80 грн штрафу.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року відкрито провадження у справі № 902/488/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

19.06.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 15.06.2020 року), в якому останній не погоджується з заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

24.06.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача (б/н від 23.06.2020 року).

01.07.2020 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача (б/н від 23.06.2020 року), в якій останній вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що спрямовані на уникнення погашення заборгованості.

23.07.2020 року на адресу суду від представника відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив (б/н від 20.07.2020 року), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою суду від 04.08.2020 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 26.08.2020 року.

26.08.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 25.08.2020 року), в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

В судове засідання 26.08.2020 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/488/20 на 06.10.2020 року об 10:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 01.09.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

07.09.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/7866/20 від 07.09.2020 року) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, визначивши Богунський районний суд м. Житомира відповідальним за її проведення.

Ухвалою суду від 10.09.2020 року задоволено клопотання представника Фермерського господарства "Грушківецьке" та забезпечено проведення судового засідання призначеного на 06.10.2020 року в режимі відеоконференції у приміщенні Богунського районного суду м. Житомира.

06.10.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 06.10.2020 року, в якому останній в зв`язку з відсутністю можливості бути присутнім в судовому засіданні просить суд відкласти судове засідання на іншу дату.

Ухвалою суду від 08.10.2020 року визначено наступну дату підготовчого зсідання на 29.10.2020 року, а також витребувано відомості з відділення ДП "Укрпошта".

09.10.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення (б/н від 01.10.2020 року).

23.10.2020 року від представника позивача до суду надійшов лист № 649 від 20.10.2020 року, щодо усунення недоліків до письмових пояснень та надання доказів направлення заяви засобами поштового зв`язку.

27.10.2020 року до суду від представника позивача надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду ( б/н від 27.10.2020 року), в якості додатків до листа додано ряд документів.

В судовому засіданні 29.10.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/488/20 для судового розгляду по суті на 18.11.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Також, враховуючи не надання АТ "Укрпошта" витребуваних судом відомостей, судом, керуючись ч. 5 ст. 74 ГПК України, постановлено витребувати їх повторно.

При цьому, з метою оперативності судового провадження, судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання 18.11.2020 року в режимі відеоконференції з Житомирським районним судом Житомирської області, за участю представника Фермерського господарства "Грушківецьке".

Ухвалою суду від 29.10.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

03.11.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява (б/н від 02.11.2020 року), в якій останній просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 18.11.2020 року представник відповідача не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Судом при неявці відповідача в судове засідання враховується наступне.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/488/20 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ними.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"), це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки у судове засідання представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаівська аграрно-промислова компанія" та Фермерським господарств "Грушківецьке" договору № 20.04.16-01 від 20.04.2016 року.

В зв`язку з неналежним виконанням Фермерським господарством "Грушківецьке" зобов`язань за договором № 20.04.16-01 від 20.04.2016 року утворилась заборгованість в сумі 139 780,10 грн.

З метою захисту своїх прав та законних інтересів Товариство з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаівська аграрно-промислова компанія" звернулось з позовом до суду про стягнення з Фермерського господарства "Грушківецьке" 105 239,61 грн основного боргу, 32 435,69 грн пені, 2 104,80 грн штрафу за вказаним договором.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, зазначаючи про те, що дійсно 20.04.2016 року між ТОВ "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" та ФГ "Грушківецьке" було укладено Договір поставки №20.04.16-01.

Відповідно до п.3.1 Договору, сторонами було досягнуто домовленості, що кінцевий розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в термін до 03.04.2017 року.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що при порушені строків оплати, встановлених в п.3.1, п.3.2. даного Договору, Покупець оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Однак, позивачем пропущено строк позовної давності щодо нарахування пені та розмір пені розраховано з порушенням приписів ч.6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до поштового конверту, яким було надіслано позовну заяву до Господарського суду Вінницької області, позивач звернувся з позовом до суду 06.05.2020 року.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже, за твердженнями відповідача з урахуванням позовної давності, встановленої для стягнення пені в один рік, позивачем пропущено позовну давність, а тому у частині стягнення пені слід відмовити у зв`язку із пропуском такого строку позовної давності.

Крім того, відповідач зобов`язаний був здійснити кінцевий розрахунок за поставлений товар в термін до 03.04.2017 року, а тому з 03.04.2017 року за твердженнями відповідача, у позивача виникло право на звернення до суду за захистом свої прав, проте позивач звернувся з позовом до суду 06.05.2020 року тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови від позову.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача, вказуючи на те, що до позовної заяви додано опис вкладення встановленої форми, на якому працівником поштового відділення зроблено відбиток календарного штемпеля - 03.04.2020 року.

Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що і вдається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер, поштового підправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вважає зазначені твердження позивача безпідставними та надуманими, просить суд відмовити в задоволенні позову в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Фактом звернення позивача до суду із позовом є дата відправлення позовної заяви з додатками до Господарського суду Вінницької області, а саме 06.05.2020 року, а не дата відправлення позовної заяви відповідачу.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 20.04.2016 року між між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" (Продавець) та Фермерським господарством "Грушківецьке" (Покупець) укладено Договір поставки №20.04.16-01(а.с. 5-7, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати Покупцю насіння цукрових буряків (товар) в кількості зазначені в специфікації, для забезпечення посіву цукрового буряка на визначеній ділянці ріллі орієнтовною площею 40 га, а Покупець зобов`язується прийняти вище перераховане і оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно п. 1.2 Договору Покупець зобов`язаний провести всі необхідні заходи, пов`язані з посівом цукрового буряка в раніше підготовлений ґрунт, в оптимальні строки виконувати механізовані роботи по вирощуванню, збиранню, попередньої очистки, транспортуванні до місця, кінцевого доведення вирощеної продукції до відповідних кондицій вказаного Продавцем і раніше узгодженому сторонами, за свій рахунок.

Ціна за одиницю товару кожного найменування та її еквівалент в Євро/Доллар США наводяться у Додатках до цього Договору (п. 2.1 Договору).

Загальна вартість товару (в тому числі ПДВ) та її еквівалент в Євро/Доллар США визначаються у Додатках до цього Договору (п. 2.2 Договору).

За замістом п. 2.3 Договору Покупець зобов`язаний, окрім здійснення оплати за товар, у день здійснення платежу за товар сплатити проіндексовану /скориговану/ вартість товару у разі збільшення курсу Євро/Доллар США на 3% (три відсотка) на міжбанківському валютному ринку України. Індексація /коригування/ вартості товару здійснюється Покупцем самостійно без будь-яких додатково отриманих рахунків на оплату такої індексації /коригування/ з боку Постачальника. Виникнення зобов`язання по оплаті індексації /коригування/ вартості товару виникає у Покупця у день оплати за товар Постачальнику відповідно до умов договору. Сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості товару, визначається Покупцем самостійно за наступною формулою:

X2=X1*Y2/Y1, де

XI - вартість товару у національній валюті України, зазначена у відповідній Специфікації,

Y1 - курс Євро/Доллар США до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання Специфікації,

Y2 - курс Євро/Доллар США до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати, що передує даті оплати,

Х2 - кінцева вартість у гривнях неоплаченої частини товару.

Сторони домовились, що у якості курсу Євро/Доллар США до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, використовується середнє значення курсу продажу Євро/Доллар США, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню зміни ціни. Сторони домовились, що курс Євро/Доллар США до гривні визначається згідно інформації, опублікованій на сайті: http://minfin.com.ua/currency/mb/.

Згідно п. 2.4.2 Договору у випадку, якщо Покупцем не виконані грошові зобов`язання за цим договором в повному обсязі або частково, сторони узгодили, що для індексації (коригування) вартості товару відповідно до умов п. 2.4. Договору, датою або днем оплати вважається дата складання та підписання Постачальником позовної заяви до суду відповідної юрисдикції, в якій Покупець буде виступати відповідачем.

Кінцевий розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в термін до 03.04.2017 року (п. 3.1 Договору).

Моментом передачі товару вважається дата зазначена у накладній, або акті прийому - передачі товару (п. 3.2 Договору).

Кожна поставка товару у рамках цього договору здійснюється на підставі узгодженого письмового замовлення, завіреного Покупцем (п. 4.1 Договору).

Отримання товару здійснюється Покупцем у пункті, вказаному Продавцем, за власні кошти, власними силами та власним транспортом (в межах Вінницької області) (п.4.2 Договору).

Відповідно п. 5.1 Договору при порушенні строків оплати, встановлених в п. 3.1, п.3.2 даного Договору, Покупець оплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

У випадку несплати у строк платежів за даним договором Покупець виплачує Продавцю штраф у розмірі 2 % від вартості неоплаченого товару (п. 5.2 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення всіх розрахунків або взаємної згоди сторін, вираженої в письмовій формі (п. 9.1 Договору).

Також, до укладеного договору між сторонами підписано Додаток № 1 Специфікація, за умовами якої сторонами погоджено асортимент товару, кількість, ціну та загальну вартість, а саме насіння ц/б "Борута" в кількості 40 мішків на загальну суму 93 930,00 грн та насіння ц/б "Сілента" в кількості 20 мішків на загальну суму 46 965,00 грн. Загальна вартість товару за Специфікацією становить 140 895,00 грн (а.с. 8, т. 1).

20.04.2016 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 140 895,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ЮМ-0000435 від 20.04.2016 року на суму 140 895,00 грн, довіреністю на отримання товару № 3 від 20.04.2016 року та товарно-транспортною накладною № 435від 20.04.2016 року (а.с.9-11, т. 1).

Відповідачем за поставлений товар проведено частково розрахунок.

19.04.2019 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №10 з вимогою сплатити заборгованість за товар в сумі 105 239, 61 грн (а.с. 13-14, т. 1).

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 105 239,61 грн.

При цьому, в підтвердження заборгованості до матеріалів справи додано обопільно підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.12.2016 року (а.с. 12, т. 1).

Несплата відповідачем заборгованості за поставлену продукцію слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не спростовано наявності основної суми боргу.

Також, відповідачем 05.12.2016 року підписано акт звірки розрахунків (а.с. 12), чим підтверджено наявність заборгованості.

Верховним Судом надано правовий висновок, що підписання акту звірки, в якому відзначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, і підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (постанова від 03.07.2019 року у справі №187/789/17).

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем продукції відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриману продукцію в сумі 105 239,61 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування заходів відповідальності ґрунтуються на погоджених сторонами положеннях договору.

У випадку порушення своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 6.1 Договору).

Відповідно п. 6.3 Договору за необґрунтовану відмову або ухилення від оплати продукції Покупець виплачує Продавцю штраф у розмірі 10,0 % суми, від оплати, від якої він відмовився або ухилився.

За прострочення в оплаті продукції Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 6.4 Договору).

Сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих порушенням Стороною своїх зобов`язань, не звільняє відповідну сторону від необхідності виконання зобов`язань в натурі (п. 6.5 Договору).

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, вимоги позивача про нарахування штрафу в сумі 2 104,80 грн є правомірними.

Водночас, позивачем нараховано пеню в сумі 32 435,69 грн за період з 03.04.2019 по 03.04.2020 року.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, позивачем при здійсненні розрахунку пені невірно визначено період її нарахування, зокрема позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

Позивачем помилково ототожнено строк нарахування пені, який є строком існування акцесорного зобов`язання, зі строком позовної давності, який до вимог про стягнення пені встановлено тривалістю в один рік (п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України).

Тобто, вірним строком нарахування пені є період з 04.04.2017 (перший день прострочення, оскільки 03.04.2017 року є останнім строком виконання грошових зобов`язань) по 04.10.2017 року.

Судом самостійно обчислено пеню за вказаний період та встановлено її розмір на рівні 13 470,67 грн.

Однак, на підставі ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Питання формулювання підстав та предмету позову віднесено до виключної компетенції позивача.

Враховуючи, що позивачем обчислено пеню всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, самостійно визначено період нарахування пені та не змінено позовні вимоги, позов в частині позовних вимог про стягнення пені не підлягає задоволенню.

Встановивши правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором № 20.04.16-01 від 20.04.2016 року в сумі 105 239,61 грн та 2 104,80 грн штрафу, суд вважає за доцільне вирішити питання стосовно задоволення позову в цій частині з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем письмово заявлено про застосування строків позовної давності у відзиві (а.с. 35-39) на позов та запереченнях на відповідь на відзив (а.с. 52-54).

Відповідач наполягав на обчислення строків позовної давності з 04.04.2017 року, вважав наданий позивачем опис вкладення до цінного листа неналежним доказом звернення до суду.

Позивач наполягав на своєчасному зверненню до суду з посиланням на ч. 2 ст. 255 ЦК України та наданий опис вкладення до цінного листа від 03.04.2017 року.

Судом оцінено доводи сторін з урахуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До звернення в суд з вимогою про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальну позовну давність тривалістю в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Судом встановлено, що за умовами підписаного сторонами договору кінцевий розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в термін до 03.04.2017 року (п. 3.1 Договору).

Оскільки, відповідачем не сплачено суму основного боргу у повному обсязі, то з 04.04.2017 року мало місце порушення виконання зобов`язання, тобто з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності.

За вимогами про стягнення штрафу скорочений строк позовної давності спинув 04.04.2018 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки, позивач звернувся до суду у 2020 році, зі спливом річного строку позовної давності, то позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 2 104,80 грн не підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На підставі ч.1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Тому, загальний строк позовної давності до вимог про стягнення основного боргу тривав з 04.04.2017 року до 04.04.2020 року включно.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ч. 2 ст. 255 ЦК України).

Суд виходить з того, що обов`язок з доведення факту своєчасного звернення до суду покладено саме на позивача.

На підтвердження даних обставин, а саме звернення до суду з позовом з дотриманням вимог ч. 2 ст. 255 ЦК України, позивачем надано опис вкладення у: "не зазначено виду поштового відправлення"; з підписом Начальника Михайлинецького відділення зв`язку (без зазначення прізвища, ім`я, по-батькові), без підпису відправника та зазначення підсумку предметів і оголошеної цінності, зі штампом відділення поштового зв`язку, датованого 03.04.2017 року (а.с. 15).

Також, матеріали справи містять засвідчений підписом представника позивача копію опису вкладення до цінного листа, який уже містить відомості про вид поштового відправлення та підпис відправника.

Суду не доведено у який спосіб за наявності у матеріалах справи оригіналу опису від 03.04.2020 року (а.с. 15), відповідачем надано засвідчену копію опису від цієї ж дати з іншими реквізитами.

Судом також встановлено, що поштовий конверт з документами, які надійшли до суду як позов з додатками містить штамп відділення поштового зв`язку датований 06.05.2020 року.

Ухвалами суду від 08.10.2020 року та 29.10.2020 року зобов`язано Відділення поштового зв`язку с. Михайлин Вінницької дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" та Акціонерне товариство "Укрпошта" не пізніше 13.11.2020 року надати до суду: відомості чи направлялись Товариством з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" на адресу Господарського суду Вінницької області поштові відправлення 03.04.2020 року та 06.05.2020 року, якщо так то надати відомості про вид відправлення та № відстеження на сайті ДП Укрпошта, відомості про оплату.

Відділенням поштового зв`язку с. Михайлин Вінницької дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" не виконано вимоги ухвал суду.

19.11.2020 року АТ "Укрпошта" надано відповідь про неможливість надання запитуваної інформації. водночас наголошено, що пошук поштових відправлень здійснюється за тринадцяти значним номером (штрихованим кодом ідентифікатором).

Відповідно до п. 60 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, внутрішні поштові відправлення з позначкою "Звіт" (листи та бандеролі з оголошеною цінністю, посилки), а також поштові відправлення з вкладенням дорогоцінних металів, ювелірних виробів і нумізматичних монет та їх колекцій подаються для пересилання лише з описом вкладення.

Згідно п. 61 Правил, приймання поштових відправлень, поштових переказів, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Суд наголошує, що на конверті, який надійшов до суду наявний номер поштового відправлення: 2216200012259.

Крім того, відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку;

Суд враховує, що надання здійснення поштових пересилань є послугою. яка підлягає оплаті її замовником.

Однак, позивачем не надано суду відповідного розрахункового документа, який підтвердив би замовлення поштових послуг саме 03.04.2017 року та містить номер поштового відправлення, який дозволив би відслідкувати пересилання та підтвердити правомірність доводів позивача.

Таким чином, надісланий позивачем опис вкладення до цінного листа від 03.04.2017 року:

- наданий до суду у кількох примірниках,

- не містить номеру поштового відправлення,

- не містить виду поштового відправлення;

- складений без зазначення прізвища, ім`я, по-батькові Начальника Михайлинецького відділення поштового зв`язку,

- не містить підпису відправника;

- не зазначено підсумку предметів і оголошеної цінності;

- не надано розрахунковий документи про направлення до суду позову з додатками 03.04.2017 року.

Отже, суд критично оцінює наданий позивачем доказ на підтвердження факту звернення до суду.

Підсумовуючи суд доходить висновку, що відповідно до поштового конверту (а.с. 17) позовну заяву надіслано до Господарського суду Вінницької області саме 06.05.2020 року.

Тому, саме ця календарна дата є юридичним фактом звернення до суду.

Крім того пересилання поштових відправлень згідно п.1 Розділу II нормативних строків затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.1 1.2013 року, складає місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

П. 2 При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Відповідачем надано відомості з сайту АТ "Укрпошта" за штриховим кодом, зазначеним на конверті від 06.05.2020 року, з якого вбачається прийняття відправлення 07.05.2020 року та його вручення 08.05.2020 року.

Зазначені відомості не спростовано позивачем.

Таким чином, позивач звернувся до суду після закінчення строку позовної давності, який сплинув 04.04.2020 року.

Надані позивачем докази на підтвердження переривання строків позовної давності (акт звірки розрахунків від 05.12.2016 року, поставка товару за іншим договором з подальшим зарахуванням вимог) не приймаються судом до уваги, оскільки складені до початку перебігу строку позовної давності (до 04.04.2017 року).

Позивачем також не надано доказів на підтвердження наявності поважних причин пропущення позовної давності (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Отже, відсутні правові підстави для судового захисту порушених прав позивача.

Враховуючи викладене, позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 105 239,61 грн основного боргу за Договором № 20.04.16-01 від 20.04.2016 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, у розмірі 2 102,00 грн слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаівська аграрно-промислова компанія" до Фермерського господарства "Грушківецьке" про стягнення 139 780,10 грн заборгованості за Договором № 20.04.16-01 від 20.04.2016 року, з яких 105 239,61 грн основного боргу, 32 435,69 грн пені, 2 104,80 грн штрафу.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102,00 грн - залишити за позивачем.

3. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне рішення складено 30 листопада 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Заводська, 4, с. Михайлин, Козятинський район, Вінницька область, 22162)

3 - відповідачу (вул. Перемоги, буд. 15 А, с. Грушківці, Калинівський район, Вінницька область, 22431)