Рішення

від 01.12.2020 по справі 903/817/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 грудня 2020 року Справа № 903/817/20

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/817/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЙВЕР до Комунального підприємства "Луцьке" в особі ліквідаційної комісії (Голова ліквідаційної комісії Ткачик О.В.) про зобов`язання визнати та включити вимоги до проміжного ліквідаційного балансу,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙВЕР" направило на адресу суду позов до Комунального підприємства "Луцьке" в особі ліквідаційної комісії (Голова ліквідаційної комісії Ткачик О.В.), в якому просить зобов`язати Комунальне підприємство "Луцьке" в особі ліквідаційної комісії, включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙВЕР" у розмірі 244986,00 грн., що становить заборгованість по постачання №13 від 01.08.2018, як визнану, та судових витрат на суму 3674,79 грн.

Крім того, в матеріалах позовної заяви міститься клопотання позивача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотання про витребування у Ліквідаційної комісії Комунального підприємства "Луцьке" інформації чи був сформований проміжний ліквідаційний баланс, якщо так, то надати проміжний ліквідаційний баланс.

Ухвалою суду від 03.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

01.12.2020 представник позивача подала заяву, в якій просить суд розглядати справу без участі представника, вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

У визначений судом день та час сторони своїх уповноважених представників в засідання суду не направили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (ухвала суду від 03.11.2020 була направлена сторонам на їх офіційні електронні адреси, які визначені позивачем у позовній заяві, а саме: позивача-ІНФОРМАЦІЯ_1 , адвокат Бриковська Д.О. -ІНФОРМАЦІЯ_3 ; відповідача- ІНФОРМАЦІЯ_2).

Ухвалою суду від 03.11.2020 була направлена на адресу місцезнаходження ліквідаційної комісії (вул.Ковельська, 53, м.Луцьк, 43016), однак остання повернута об`ктом пощтового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідач своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву не скористався, відзиву суду не подав. Також відповідачем не було виконано вимоги ухвали суду від 03.11.2020 в частині надання інформації про формування проміжного ліквідаційного балансу/проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

В силу положень ч. 6 наведеної статті днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, беручи до уваги те, що сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду даної справи по суті, зважаючи на розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, необхідність розгляду справи впродовж розумного строку, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу по суті, за наявними у справі матеріалами.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як встановлено судом та вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство "Луцьке" (код ЄДРПОУ 36716814) з 30.07.2019 перебуває в стані припинення (а.с. 33).

В графі "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у т.ч. підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи" зазначено ОСОБА_2 , як керівника та голову комісії з припинення підприємства.

В графі "Відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог" зазначено граничну дату пред`явлення вимог - 01.10.2019.

Рішенням Луцької районної ради Волинської області №41/16 від 26.07.2019 "Про припинення діяльності шляхом ліквідації Комунального підприємства "Луцьке"" визначено, зокрема, припинити діяльність Комунального підприємства "Луцьке" шляхом ліквідації юридичної особи, створити ліквідаційну комісію з припинення Комунального підприємства "Луцьке" у складі ОСОБА_2-голови комісії, ОСОБА_3 -заступника голови комісії, ОСОБА_4 (за згодою) - члена комісії, ОСОБА_5 -члена комісії, ОСОБА_6 -члена комісії, визначити місцезнаходження ліквідаційної комісії: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, 53 (а.с. 16-17).

11.09.2019 ТзОВ Айвер звернувся з заявою-вимогою до Голови та членів ліквідаційної комісії з припинення Комунального підприємства "Луцьке" щодо погашення КП Луцьке заборгованості в сумі 244986,00 грн. за отримані металопластикові вікна та двері за договором постачання №13 від 01.08.2018 (а.с.18).

02.10.2019 Ліквідаційна комісія Комунального підприємства Луцьке прийняла рішення №3 про розгляд вимоги ТОВ Айвер (а.с.19), згідно з яким, вирішила: не визнавати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Айвер до Комунального підприємства Луцьке на суму 244986,00 грн. за Договором постачання №13 від 01.08.2018 та не включати таку суму до проміжного ліквідаційного балансу підприємства. Оскільки, стягнення заборгованості за вищезазначеним договором є предметом судового розгляду по справі №903/879/18. Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.04.2019 в позові відмовлено. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 вищезазначене рішення Господарського суду Волинської області від 04.04.2019 залишено без змін, а отже, рішення набрало законної сили 25.06.2019.

Таким чином, вимоги ТОВ Айвер до КП Луцьке щодо заборгованості в сумі 244986,00 грн. за Договором постачання № 13 від 01.08.2018 не підлягають визнанню ліквідаційною комісією, оскільки питання стягнення вищезазначеної заборгованості розглядалось в судовому порядку в рамках справи №903/879/18, у якому прийнято рішення про відмову у позові, яке набрало законної сили 25.06.2019.

Разом з тим, Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2019 касаційну скаргу ТзОВ Айвер задоволено частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та рішення Господарського суду Волинської області від 04.04.2019 у справі №903/879/18 скасовано, справу №903/879/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2020 Господарським судом Волинської області прийнято рішення про стягнення з Комунального підприємства Луцьке на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Айвер 244986,00 грн. заборгованості та 3674,79 грн. витрат по судовому збору (а.с.20-29). Рішення набрало законної сили 19.03.2020.

30.03.2020 Господарським судом Волинської області видано наказ на примусове виконання рішення по справі №903/879/18 (а.с.30).

27.05.2020 державним виконавцем Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бенещук Л.В. розглянута заява про примусове виконання наказу №903/879/18-1 виданого 30.03.2020, та винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №62182006 (а.с.31).

19.06.2020 державним виконавцем Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бенещук Л.В., при примусовому виконанні наказу №903/879/18-1 виданого 30.03.2020 винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувану у зв`язку з неможливістю виконання (а.с.32).

10.07.2020 ТОВ Айвер звернувся до Ліквідаційної комісії Комунального підприємства Луцьке з заявою-вимогою (а.с.32-35) про визнання грошових вимог ліквідаційною комісією та включення до проміжного ліквідаційного балансу. Заяву-вимогу було надіслано через відділ поштового зв`язку 10.07.2020, що підтверджується квитанцію поштового відправлення (а.с.36).

10.09.2020 головою Ліквідаційної комісії Ткачик О.В. отримано заяву-вимогу, що підтверджується інформацією про отримання поштового відправлення (трекінг поштового? відправлення Укрпошта (а.с.37), проте станом на день розгляду справи відповіді від Ліквідаційної комісії не надходило.

16.09.2020 через відділ поштового зв`язку було надіслано адвокатський запит вих. №20/115 від 15.09.2020 про надання інформації, а саме: надати відповідь на заяву-вимогу ТОВ Айвер про визнання грошових вимог ліквідаційною комісією та включення до проміжного ліквідаційного балансу, якщо такої відповіді не надавалось або/чи не виготовляли, просили надати пояснення, на підставі чого з посиланням на норми права, Ліквідаційною комісією було проігноровано дану заяву (а.с.38-38).

18.09.2020 головою Ліквідаційної комісії Ткачик О.В, отримано адвокатський запит про надання інформації, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.39). Проте, станом на день розгляду справи відповіді від Ліквідаційної комісії не надходило.

15.10.2020 до Ліквідаційної комісії комунального підприємства Луцьке надіслано адвокатський запит про надання проміжного ліквідаційного балансу комунального підприємства Луцьке , та надати інформацію якщо ліквідаційний баланс комунального підприємства Луцьке не складався, просили повідомити про це письмово у визначений законом строк. (40-41), проте, головою ліквідаційної комісії даний запит залишено без відповіді та протягом встановленого 5-ти денного терміну, - відповіді не надано.

Разом з цим, суд засвідчує, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.11.2020 витребувано у Ліквідаційної комісії Комунального підприємства "Луцьке" інформацію про формування проміжного ліквідаційного балансу та зобов`язано надати суду проміжний ліквідаційний баланс до 24.11.2020, чого відповідачем здійснено не було, проміжного ліквідаційного балансу та інформації про формування останнього суду надано не було.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Айвер з вимогами про визнання грошових вимог та включення останніх до проміжного ліквідаційного балансу до Ліквідаційної комісії Комунального підприємства "Луцьке" звернулося вчасно - 11.09.2019, проте Ліквідаційною комісією рішенням №3 від 02.10.2019 було відмовлено позивачу у визнанні грошових вимог та включенні останніх до проміжного ліквідаційного балансу у зв`язку з тим, що станом на день звернення з вимогою не була розглянута судова справа №903/879/18.

Як встановлено судом, постанова у справі №903/879/18 ухвалена Північно-західним апеляційним господарським судом 25.06.2019, набрала законної сили 25.06.2019. Однак, Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2019 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та рішення Господарського суду Волинської області від 04.04.2019 у справі №903/879/18 скасовано, справу №903/879/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області. 24.02.2020 прийнято рішення про стягнення з Комунального підприємства Луцьке на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Айвер 244986,00 грн. заборгованості та 3674,79 грн. витрат по судовому збору (а.с.20-29). Рішення набрало законної сили 19.03.2020.

Відповідно, 10.07.2020 позивач повторно надіслав на адресу відповідача заяву-вимогу про визнання грошових вимог та включення останніх до проміжного ліквідаційного балансу, яка була залишена останнім без відповіді та належного реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушуваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 11 ЦК України зазначено що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства. Згідно ст. 59 Господарського кодексу України припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 5, 6 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Статтею 105 цього Кодексу передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади. Якщо з позовом про ліквідацію юридичної особи звернувся орган державної влади, ліквідатором може бути призначений цей орган, якщо він наділений відповідними повноваженнями. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Статтею 111 ЦК України визначено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства. Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється. Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором). Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання податковим органам та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи (ч. 9 ст. 111 ЦК України). До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання податковим органам. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Документи, що підлягають обов`язковому зберіганню, передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

За змістом положень статті 112 цього Кодексу у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів); у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.02.2020 у справі №903/879/18, яке набрало законної сили 19.03.2020 встановлено, що заборгованість Комунального підприємства "Луцьке" перед Товариством з обмеженою відповідальністю Айвер за договором №13 від 01.08.2018 становить 244986,00 грн., а судові витрати по справі-3674,79грн., а відтак розмір основного боргу та судових витрат є обґрунтованим та доведеним.

Відповідно до частини 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від у 03.07.2018 у справі № 917/1345/17: "преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення".

Суд засвідчує, що несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

Частиною 5 статті 112 ЦК України унормовано, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

У свою чергу, відповідно до частини 6 статті 105 зазначеного Кодексу кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

В силу положень ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Відтак, положення цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права відмовляти або залишати вимоги кредиторів без розгляду.

Таким чином, кредиторські вимоги позивача, які виникли після прийняття рішення про ліквідацію Комунального підприємства "Луцьке", є зобов`язаннями ліквідаційної маси та можуть бути заявлені до відповідача протягом усієї ліквідаційної процедури.

Дана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №910/9052/18.

Таким чином, суд критично відноситься до ухилення відповідачем від включення кредиторських вимог позивача до ліквідаційного балансу та залишення в подальшому таких вимог без розгляду.

Крім того, суд засвідчує, що відзиву на позов, а також жодних відомостей, доказів та пояснень з приводу обставин затвердження/незатвердження проміжного ліквідаційного балансу відповідач не надав, позовні вимоги не спростував, доказів включення чи відмови у включенні заявлених вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу не надав. Докази повної або часткової оплати на користь позивача суми, стягнутої за рішенням Господарського суду Волинської області від 24.02.2020 у справі № 903/879/18, відповідачем також до матеріалів справи надані не були.

Враховуючи вищевикладене, вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Комунальне підприємство "Луцьке" в особі ліквідаційної комісії (вул.Володимирська, 5, с.Великий Омеляник, Луцький р-н, Волинська обл., 45624, код ЄДРПОУ 36716814) включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю АЙВЕР (вул.Лесі Українки,82, с.Коршів, Луцький р-н, Волинська обл., 45061, код ЄДРПОУ 39785524) у розмірі 244986,00 грн., що становить заборгованість по постачання №13 від 01.08.2018, як визнану, та судових витрат на суму 3674,79 грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Луцьке" в особі ліквідаційної комісії (вул.Володимирська, 5, с.Великий Омеляник, Луцький р-н, Волинська обл., 45624, код ЄДРПОУ 36716814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЙВЕР (вул.Лесі Українки,82, с.Коршів, Луцький р-н, Волинська обл., 45061, код ЄДРПОУ 39785524) 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.12.2020.

Суддя І. О. Гарбар