Рішення

від 27.11.2020 по справі 136/1576/20

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1576/20

провадження № 2/136/414/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2020 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЇ СВЯТОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДИМИТРІЯ СОЛУНСЬКОГО СМТ. ТУРБІВ ЛИПОВЕЦЬКОГО РАЙОНУ ВІННИЦЬКО-ТУЛЬЧИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА УКРАЇНИ) до Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Представник РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЇ СВЯТОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДИМИТРІЯ СОЛУНСЬКОГО СМТ. ТУРБІВ ЛИПОВЕЦЬКОГО РАЙОНУ ВІННИЦЬКО-ТУЛЬЧИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА УКРАЇНИ) (далі - позивач) звернувся до суду із вищевказаним позовом до Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області (далі - відповідач), з вимогою визнати за позивачем право власності на будівлю церкви, що значиться в технічній документації під літ. А , загальною площею 86,4 м. кв., що складається з: притвору - А-1 , загальною площею 21,09 м. кв.; середнього храму - А-2 , загальною площею 36,5 м. кв.; вівтарю - А-3 , загальною площею 13,6 м. кв.; ризниці - А-4 , загальною площею 14,4 м. кв.; ганку; козирку; огорожі - №1 ; воріт - №2 ; хвіртки - №3 ; криниці - №4 , місце розташування: АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує свою вимогу наступними обставинами.

21.12.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1662 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій. На вказаній земельній ділянці протягом 2003-2004 р.р. було здійснено будівництво будівлі церкви А , ганку, козирку, огорожі №1, воріт №2, хвіртки №3, криниці №4. Однак, позивач не має змоги здійснити державну реєстрацію права власності на вказану будівлю, оскільки на початку здійснення будівництва не отримав у відповідача дозвіл на проведення будівництва, в результаті чого дана будівля є самочинною забудовою. Поряд з тим, згідно документації, встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації будівлі, а місце її розташування відповідає вимогам державних будівельних норм. Таким чином позивач, будучи власником самочинно збудованої будівлі церкви, не має змоги набути на неї права власності, що послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач на підтвердження вказаних обставин наводить наступні документи: копії статуту Релігійної організації; виписки з ЄДРПОУ; Указу №56 від 26.10.2005; технічного паспорту; витягу з ДРРП від 17.06.2020; інформаційної довідки №01-17/80 від 10.07.2020; звіту технічного обстеження від 30.07.2020; звіту про оцінку майна від 18.08.2020.

Ухвалою суду від 26.10.2020 відкрито провадження у даній справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого судового засідання та встановлено строк для подання відповідачем відзиву.

Відповідачем відзиву до суду не подано, однак 06.11.2020 канцелярією суду було одержано заяву представника відповідача з проханням розглянути справу за його відсутності, а також про визнання позову проти задоволення якого він не заперечує.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак ще у позовній заяві представник просив суд про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на те, що у підготовче судове засідання сторонни не з`явились, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і безпосередньо оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки б/н від 03.10.2007, з кадастровим номером 0522255500:01:003:1972, площею 0,1662 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, державна реєстрація якого проведена 21.12.2007, що підтверджується витягом з ДРРП від 17.06.2020 (а.с. 25). Згідно технічного паспорту, виготовленого Липовецьким РСП КП ВООБТІ від 10.12.2019, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , протягом 2003-2004 р.р., було здійснено будівництво будівлі церкви літ. А , загальною площею 86,4 м. кв., що складається з: притвору - А-1 , загальною площею 21,09 м. кв.; середнього храму - А-2 , загальною площею 36,5 м. кв.; вівтарю - А-3 , загальною площею 13,6 м. кв.; ризниці - А-4 , загальною площею 14,4 м. кв.; ганку; козирку; огорожі - №1 ; воріт - №2 ; хвіртки - №3 ; криниці - №4 (а.с. 15-17). Відповідно до звіту №11-20-ТЗ про проведення технічного обстеження від 30.07.2020 встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації зазначеної будівлі (а.с. 18-23). Згідно інформаційної довідки Відділу ЖКГ Липовецької РДА Вінницької обл. №01-17/80 від 10.07.2020 місце розташування будівлі відповідає вимогам державних будівельних норм (а.с. 24). Позивач не має змоги здійснити державну реєстрацію права власності на вказану будівлю, оскільки на початку здійснення будівництва не отримав у відповідача дозвіл на проведення будівництва, в результаті чого дана будівля є самочинною забудовою, що послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд, вирішуючи питання про визнання за позивачем право власності на будівлю церкви, що значиться в технічній документації під літ. А , загальною площею 86,4 м. кв., що складається з: притвору - А-1 , загальною площею 21,09 м. кв.; середнього храму - А-2 , загальною площею 36,5 м. кв.; вівтарю - А-3 , загальною площею 13,6 м. кв.; ризниці - А-4 , загальною площею 14,4 м. кв.; ганку; козирку; огорожі - №1 ; воріт - №2 ; хвіртки - №3 ; криниці - №4 , місце розташування: АДРЕСА_1 , виходить з наступних мотивів та норм права.

Як визначено ч. 1 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За приписами ст. 1 Першого протококу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За змістом ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

У відповідності з ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, яка відведена для цієї мети.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати зміст ч. 1 ст. 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

З урахуванням зазначеного та встановлених судом обставин, доказами підтверджується, що з 21.12.2007 за позивачем закріплена на праві користування земельна ділянка з кадастровим номером 0522255500:01:003:1972, що розташована на території відповідача. На зазначеній земельній ділянці, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, протягом 2003-2004 р.р. здійснено будівництво церкви без істотних порушень будівельних норм та правил.

Разом з тим, представник відповідача подав до суду заяву про визнання позову, а у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 Про судове рішення у цивільній справі ).

З огляду на обґрунтованість позовних вимог, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 331, 376 ЦК України, ст.ст. 12-13, 81, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити у повному обсязі позов РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЇ СВЯТОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДИМИТРІЯ СОЛУНСЬКОГО СМТ. ТУРБІВ ЛИПОВЕЦЬКОГО РАЙОНУ ВІННИЦЬКО-ТУЛЬЧИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА УКРАЇНИ) (місцезнаходження: вул. Миру, 64, смт. Турбів, Липовецький р-н, Вінницька обл., код ЄДРПОУ - 42446537) до Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Миру, 44, смт. Турбів, Липовецький р-н, Вінницька обл., код ЄДРПОУ - 04326230) про визнання права власності на нерухоме майно.

Визнати за РЕЛІГІЙНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЇ СВЯТОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДИМИТРІЯ СОЛУНСЬКОГО СМТ. ТУРБІВ ЛИПОВЕЦЬКОГО РАЙОНУ ВІННИЦЬКО-ТУЛЬЧИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА УКРАЇНИ) право власності на будівлю церкви, що значиться в технічній документації під літ. А , загальною площею 86,4 м. кв., що складається з: притвору - А-1 , загальною площею 21,09 м. кв.; середнього храму - А-2 , загальною площею 36,5 м. кв.; вівтарю - А-3 , загальною площею 13,6 м. кв.; ризниці - А-4 , загальною площею 14,4 м. кв.; ганку; козирку; огорожі - №1 ; воріт - №2 ; хвіртки - №3 ; криниці - №4 , місце розташування: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Д.Т. Кривенко