Рішення

від 23.11.2020 по справі 484/3069/20

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/3069/20

Провадження № 2/484/1316/20

Рішення

іменем України

23.11.2020 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Максютенко О.А.

за участю секретаря судового засідання - Завірюха В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про стягнення коштів за користування земельною ділянкою без правових підстав

встановив:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", про стягнення коштів за користування земельною ділянкою без правових підстав в розмірі 3731,24грн.

Мотивуючи позовні вимоги, представник позивача вказала, що позивачу на праві власності належить земельні ділянки, які знаходяться в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, розміром 3,0343 га , з кадастровим номером 4825481800:01:000:0113, розміром 0,02 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:0427, розміром 0,2558 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:0307, розміром 1,2959 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:0150 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Відповідач користувався вказаними земельними ділянками на підставі договору оренди, який було укладено 10 червня 2009 року та, в подальшому, розірвано. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.07.2019 року, зобов`язано відповідача передати зазначені земельні ділянки позивачу. Однак, дане рішення суду було виконане відповідачем лише 14.02.2020 р., на підставі акту прийому-передачі земельної ділянки. Тобто, в 2019 році відповідач використовував вищевказані земельні ділянки без правової підстави, позбавивши позивача можливості самостійно їх обробляти і отримувати дохід. Отже, позивачка звернулась для захисту свого порушеного права до суду з вказаним позовом.

Представник позивачки, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила справу слухати без її участі.

Представник відповідача, Іванченко О.О. , в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: розміром 3,0347 га кадастовий номер 4825481800:01:000:0113, розміром 0,02 га кадастовий номер 4825481800:01:000:0427, розміром 0,2558 га кадастовий номер 4825481800:01:000:0307, розміром 1,2959 га кадастовий номер 4825481800:03:000:0150, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Дані земельні ділянки перебували в оренді ТОВ Агрофірма Корнацьких , відповідно до договору оренди землі від 10.06.2009 року, укладеного між ТОВ Агрофірма Корнацьких та ОСОБА_1 .

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 17.05.2018 року, було розірвано договір оренди землі від 10.06.2009 року , за яким в оренду була передана замельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,6 га в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області у зв`язку з істотним порушенням ТОВ Агрофірма Корнацьких умов договору. (а.с.7-12).

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.07.2019 року справа № 484/1461/19 року зобов`язано ТОВ Агрофірма Корнацьких , передати земельні ділянки:розміром 3,0347 га кадастовий номер 4825481800:01:000:0113, розміром 0,02 га кадастовий номер 4825481800:01:000:0427, розміром 0,2558 га кадастовий номер 4825481800:01:000:0307, розміром 1,2959 га кадастовий номер 4825481800:03:000:0150, які розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області власнику ОСОБА_1 (а.с.13-14).

Однак, ТОВ Агрофірма Корнацьких в 2019 році продовжувало незаконно користуватися земельними ділянками, ігноруючи звернення позивача про їх повернення.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 14.02.2020р., на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.10.2019 року № 60290886, винесеної при примусовому виконанні виконавчого листа № 484/1461/19 від 04.10.2019 року, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області кадастровий номер 4825481800:01:000:0113, площею 3,0347 га, кадастровий номер 4825481800:03:000:0150, площею 1,2959 га., кадастровий номер 4825481800:01:000:0307, площею 0,2558 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:0427, площею 0,02 га повернуті власнику - позивачу ОСОБА_1 (а.с.15).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України(висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондиційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Оскільки після розірвання договору оренди земельної ділянки відпали передбачені законом підстави для їх використання відповідачем, останній зобов`язаний повернути їх позивачеві.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, яка є обов`язковою для судів.

Тобто, в 2019 році відповідач використовував вищевказані земельні ділянки без правової підстави, позбавивши позивача можливості самостійно їх обробляти і отримувати дохід.

Відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 23.05.2017року за № 262, та листа відділу у Первомайському районі Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області № 384/118-19 від 18.12.2019р., нормативно грошова оцінка одиниці площі ріллі Миколаївської області складає 27 038 грн.(а.с.16)

Згідно Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток/паїв/ одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки, забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки/паю/ та поступового збільшення цієї плати, залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Виходячи із зазначеного, у зв`язку із відсутністю домовленості сторін дохід за користування земельною ділянкою складає 3731 грн. 24 коп. (27 038 грн. х 4,6 га. х 3%).

Таким чином, сума доходу за користування земельною ділянкою за 2019 рік, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 3731 грн. 24 коп.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3500 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеного в ухвалі від 06 квітня 2016 року по справі № 6-32389ск15 при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розміри витрат, пов`язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10 грудня 2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на професійну правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 01 вересня 2020 року, додатковий договір до даного договору від 01 вересня 2020 року, та акт приймання - передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 01 вересня 2020 року на загальну суму 3 500 грн.

Згідно квитанції від 16.09.2020 року, яка міститься в матеріалах справи, позивач, на виконання вищевказаних документів, сплатила адвокату Сотській С.О. кошти за надання правової допомоги, в розмірі 3500 грн.(а.с.2)

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про стягнення коштів за користування земельною ділянкою без правових підстав - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" ( ЄДРПОУ 31929340, місцезнаходження якого вул. Молодіжна,24 с. Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області, р/р НОМЕР_1 , МФО 380805 Банк - Друге Первомайське Відділення МОД "Райффайзен Банк Аваль") на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає по АДРЕСА_1 кошти за користування земельними ділянками в сумі 3731 грн. 24 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких"," ( ЄДРПОУ 31929340, місцезнаходження якого вул. Молодіжна,24 с. Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області, р/р НОМЕР_1 , МФО 380805 Банк - Друге Первомайське Відділення МОД "Райффайзен Банк Аваль") на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає по АДРЕСА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3500 грн. та витрати по сплаті судового збору , в сумі 840 грн. 80 коп.,а всього стягнути 4340 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.12.2020 року.

Суддя: