Рішення

від 01.12.2020 по справі 766/5894/19

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/5894/19

н/п 2/766/2272/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Прохоренко В.В.,

секретар Кравченко А.М.,

розглянувши в поряду спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Електромаш про розірвання трудового договору , стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

встановив :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Електромаш про розірвання трудового договору, стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що з 03.10.2011 року перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Електромаш (далі - ТОВ Авто-Електромаш ).

У зв`язку з не виконанням відповідачем законодавство про працю та умов трудового договору він звернувся до керівника підприемства ОСОБА_2 із заявою про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України. Про своє бажання звільнитися 17 грудня 2018року повідомив начальника цеху ОСОБА_3 12 грудня 2018 року, про що свідчить його підпис у відповідному розділі заяви.

Керівництво підприємства відмовилося прийняти у нього заяву про звільнення, не здійснило віповідний запис у трудовій книжці та не здійснило розрахунок.

13.12.2018 року охорона (за усним розпорядженням керівництва) не пустила його на підприємство для виконання роботи, тому того ж дня він направив заяву про звільнення поштою рекомендованим листом з описом вкладення на юридичну адресу підприємства, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань м.Херсон, вул. Стрітенська, 10/36, лист відповідачем не отримано. Поштове повідомлення повернулось з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Тоді він знову направив заяву про звільнення відповідачу на поштову адресу: м.Херсон, пр. Ушакова, 57.

Станом на дату подання позовної заяви жодної відповіді від ТОВ Авто-Електромаш не отримав.

17.12.2018 року звернувся з заявою до Управління Держпраці у Херсонській на протизаконні дії керівництва відповідача (про затримку заробітної плати, відмову в прийомі заяви про звільнення).

Листом від 18.01.2019 року Управління Держпраці у Херсонській області повідомило, що за його заявою було здійснено спробу інспекційного відвідування ТОВ Авто-Електромаш , за адресою, зазначеною в ЄДРПОУ (вул. Стрітенська. 10/36) та за адресою зазначеною у зверненні м.Херсон, пр. Ушакова, 57), але за результатами інспекційного відвідування складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої особи за місцем знаходження.

29.01.2019 року він звернувся до Херсонського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Херсонській області з проханням перевірити факт невидачі трудової книжки та не виплати заробітної плати керівництвом ТОВ Авто-Електромаш Листом від 03.02.2019 року №36/482 Херсонський ВП ГНП в Херсонській області повідомлено, що за результатми розгляду даної події встановлено відсутність ознак кримінального правопорушення та вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим рекомендовано звернутися до суду.

08.02.2019 року він звернувся до ГУ ДФС у Херсонський області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополь із проханням провести контрольні заходи у відповідності п. 18.1.13, 80.2.7 Податкового кодексу України щодо перевірки факту порушень роботодавцем трудового законодавства, відповіді не отримав.

Крім того, зазначав, що за період роботи з вересня 2018року по 12.12.2018року (останній день виконання ним трудових обов`яжків) підприємством не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата, не сплачувався до бюджету єдиний соціальний внесок.

У березні, травні, червні, липні, серпні 2018р, йому безпідставно занизили розмір заробітної плати, оскільки умови трудового договору передбачали роботу на умовах повного робочого часу. За вказані періоди робочий час ним відпрацьовано повністю за графіком, проте у березні 2018р. замість відпрацьованих 21 робочих днів йому нараховано за - 19, у травні замість 20 робочих днів - 13, в червні замість 20 робочих днів -19, у липні замість 22 робочих днів - 21, у серпні замість 22 робочих днів -12.

Таким чином, за вказані місяці нарахована заробітна плата становить менше, між гарантований законом мінімум у 2018 році (3723,00 грн.), за період з вересня 2018р. по 12 грудня 2018р. йому взагалі заробітну плату не нараховано, розрахункові листи не надавалися, хоча він продовжував виконувати трудові обов`язки, трудові відносини тривали, оскільки відповідач зі свого боку не ініціював, ані припинення трудового договору, ані прийняття рішення щодо скороченого робочого часу, простою тощо.

На підстані наданих йому бухгалтерією ТОВ Авто-Електромаш розрахункових листів з грудня 2017р. по серпень 2018р. заборгованість підприємства по нарахованій заробітної платі становить 8351,00грн., Згідно його розрахунків розмір заборгованості по заробітній платі станом на 17.12.2018року становить 15 721,99 грн., яка визначена за вирахуванням податку та військового збору, а загальна сума заборгованості становить 24 072,99 грн(8351,00+15721,99=24072,99).

Вважає, що відповідачем завдано йому моральну шкоду, яку оцінює у 30 000 грн., та пов`язує з тим, що в період з вересня по теперішній час неправомірні дії відповідача призвели до моральних страждань, які підсилювалися також, внаслідок моральних страждань членів його сім`ї, почуттям приниження людської гідності, порушенням нормальних життєвих зв`язків через неможливість достойного працевлаштування і продовження активного громадського життя. Ці обставини вимагають від нього додаткових зусиль для організації нормального способу життя.

На підставі викладеного та ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України позивач просив: зобов`язати відповідача розірвати трудовий договір за ч.3 ст. 38 КЗпП України від 17.12.2018 року та внести відповідний запис у трудову книжку; стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 24 072,99 грн.; моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.03.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 26.03.2019 року витребувано в ТОВ Авто-Електромаш копію наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 ; довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , складену відповідно постанови КМУ №100 Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року; рішення ТОВ Авто-Електромаш , прийняте по заяві ОСОБА_1 про звільнення від 12.12.2018 року ; довідки про борг підприємства по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 .

Відповідачем вимоги суду залишені без відповіді. Відзив відповідача на позов також до суду не надходив.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило .

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно зі ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 03.10.2011року по 12.12.2018року включно, перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Електромаш .

12.12.2018 року ОСОБА_1 подав заяву, у якій просив звільнити його з посади з 17.12.2018року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з тим, що керівництвом підприємства не виконується законодавство про працю, порушуються строки виплати заробітної плати, протиправно зменшується її розмір і не проводяться відрахування до Пенсійного фонду та інші податки.

Заява про звільнення погоджена начальником цеху 12.12.2018року, що підтверджується його підписом на заяві.

13.12.2018 року ОСОБА_1 службою охорони не було допущено на підприємство для виконання трудових обов`язків, проте звільнення позивача не відбулося, належні при звільненні працівника суми виплачені не були.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем на вимогу суду від 26.03.2019 року не надано витребуваних документів, а тому судом установлено факт роботи позивача, розмір його заробітної плати на підставі розрахункових листів та відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.

Згідно інформації з Державного реєстру юридичних осіб та фізичих осіб -підприємців юридичну особу ТзОВ Авто-Електромаш не перебуває в процесі провадження у справі про банкрутство, в процесі припинення, відомості про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутні.

За змістом ст.38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за угодою сторін без посилання на частину третю статті 38 КЗпП України.

Для визначення правової підстави розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постановах №6-120цс12 від 31.10.2012року, №6-34цс13 від 22.05.2013року, №741/1128/17 від 13.06.2018 року, який суд у відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 зазначав про порушення відповідачем законодавства про працю, зокрема, невиплату заробітної плати у строк, передбачений статтею 115 КЗпП України та безпідставність зменьшення її розміру.

Матеріалами справи, а саме індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застархованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування підтверджена заборгованість ТОВ Авто-Електромаш по виплаті позивачеві заробітної плати, що виникла за період з вересня 2018року включно по грудень 2018 року.

Згідно зі статтею 24 Закону України Про оплату праці № 108/95-ВР(з послідуючими змінами) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За встановленими судом обставинами справи підтверджено порушення ТОВ Авто-Електромаш вимог ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України Про працю , а саме, невиплату позивачеві заробітної плати з вересня 2018 року, що стало підставою подачі ним 12.12.2018року заяви про розірвання трудового договору за ініціативою працівника за ч.3 ст.38 КЗпП України, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача за ч.3 ст.38 КЗпП України з 17.12.2018року.

Згідно зі ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З огляду на викладене, наведені вище норми матеріального права суд вважає, що відповідач не вправі був не допускати позивача до роботи 13.12.2018року, а прийняти до розгляду його заяву та розірвати трудовий договір за інціативою працівника, а тому дії відповідача про відмову у звільнення позивача за ч.3 ст.38 КЗпП України не відповідають чинному законодавству України.

Оскільки, позивач не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, суд вважає вимоги позивача, щодо зобов`язання відповідача про розірвання трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП України з 17.12.2018року та внесення відповідного запису до трудової книжки такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припинення трудового договору з підстав, зокрема, внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору(статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі передбаченого колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

За таких обставин, при звільненні працівника за ч.3 ст.38 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний виплатити позивачу вихідну допомогу у відповідності до приписів ст.44 КЗпП України.

При розрахунку середнього заробітку суд виходить із Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995року(зі послідуючими змінами) про те, що обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п. 5 розділу ЙV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно зі пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

Згідно зі п. 4 розділу III Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсації за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога, тощо) (підпункт б ).

При визначені середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить із середньоденної заробітної плати в розмірі 129,81, яка визначена із заробітної плати ОСОБА_1 за два останні місяці роботи 2018 року: липень - 3627,27грн., серпень - 2084,57грн.= 5911,84грн. (липень - 22 робочих днів, серпень 22 робочих днів, 5711,84 : 44= 129,81грн.).

Отже, на користь позивача підлягає стягненню тримісячний заробіток в сумі 7918,41 (129,81 ?61= 7 918,41грн), а також заборогованість по заробітній платі за період вересень - грудень 2018 року включно в розмірі 10 904,04грн. (129,41 *84 =10 904,04грн.)

При цьому, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 8351,00грн, у зв`язку з безпідставним зменшенням розміру заробітної плати за період з грудня 2017 року по серпень 2018 року задоволенню не підлягають, оскільки позивач отримуючи за вказаний період заробітну плату не вирішував дане питання з відповідачем у передбачений законом спосіб, а звертаючись із даним позовом до суду не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, що відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України є його обов`язком.

Відповідно до статті 237 -1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Отже, позивач, якому з вини власника або уповноваженого ним органу не виплачено своєчасно заробітну плату та не вирішено у встановлений законом строк питання про звільнення з роботи згідно поданої 12.12.2018року заяви про звільнення має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

Із матеріалів справи вбачається, що негативні явища в житті позивача, пов`язані з невиплатою йому товариством заробітної плати, яка мала місце з вересня 2018 року по грудень 2018 року, а також не вирішення питання щодо звільнення згідно з поданою 12.12.2018 року заявою, тривають більше одного року.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який розмір може мати суто умовний вираз.

При цьому, суд враховує тривалість невиплати заробітної плати та не вирішення питання про звільнення, вимушені зміни в житті позивача, страждання завдані неможливістю працевлаштування і з урахуванням вимог розумності і справедливості, вважає необхідним визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку(ч.1 ст. 117 КЗпП України).

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 204,00 грн., з яких: 2 102,00 грн. - за вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі та 2 102,00 грн. - за вимогою про стягнення моральної шкоди.

На підставі викладеного, ст.ст. 21, 38, 44, 115, 237-1 КЗпП України, Закону України Про оплату праці , керуючись ст.ст. 3-7, 9-13, 141,178, 258-259, 263-265, 279ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Електромаш код ЄДРПОУ 32125274 звільнити ОСОБА_1 з роботи з 17.12.2018року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України та внести відповідний запис про звільнення до його трудової книжки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Електромаш код ЄДРПОУ 32125274 м. Херсон на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.08.2018року по 17.12.2018року в сумі 10 904,04грн.(що визначена без врахування податків та обов`язкових платежів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Електромаш код ЄДРПОУ 32125274 м. Херсон на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 7918,41грн.(що визначений без врахування податків та обов`язкових платежів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Електромаш код ЄДРПОУ 32125274 м. Херсон на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Електромаш код ЄДРПОУ 32125274 м. Херсон в дохід держави судовий збір в сумі 4 204,00 грн.

В решті частини позовних вимог відмовити.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя В.В.Прохоренко