Рішення

від 16.11.2020 по справі 240/10996/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/10996/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Скорик С.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Медведовський Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Житомирській області, в якому просила:

- стягнути з Державної екологічної інспекції у Житомирській області середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 у справі № 240/3894/19 про поновлення на роботі за період з 10.09.2019 по 09.01.2020;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 10 січня 2020 року № 2-ОС про звільнення її з посади начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області 10 січня 2020 року відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу ;

- поновити її на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області Державної екологічної інспекції у Житомирській області;

- стягнути з Державної екологічної інспекції у Житомирській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 в справі № 240/3894/19, яке набрало законної сили 16.10.2019, її поновлено на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції у Житомирській області. Проте відповідачем судове рішення виконано лише 09.01.2020, шляхом винесення наказу №1-ОС від 09.01.2020. Несвоєчасне поновлення на посаді, на переконання позивача, є виною відповідача, тому останній зобов`язаний провести оплату її вимушеного прогулу за затримку виконання рішення про поновлення на роботі.

Також позивач не погоджується із наказом відповідача від 10.01.2020 № 2-ОС про звільнення її з посади начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції у Житомирській області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу , тобто припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення - ліквідація державного органу. Вважає, що вказаний наказ є протиправним, оскільки суперечить вимогам ч. 2 ст. 47 та ст. 49-2 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою суду від 09.07.2020 у справі №240/1269/20 задоволено заяву ОСОБА_1 про роз`єднання позовних вимог, роз`єднано позовні вимоги, виділивши вимоги ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення від 10 січня 2020 року № 2-ОС, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в самостійне провадження.

Під час автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №240/10996/20 визначено головуючого - суддю Романченка Є.Ю.

Ухвалою суду прийнято до провадження адміністративну справу №240/10996/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 09.09.2020.

Державною екологічною інспекцією у Житомирській області подано до суду відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову відповідач указав, що Державна екологічна інспекція Поліського округу створена 29.05.2018, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань. Державна екологічна інспекція у Житомирській області в свою чергу в стадії припинення. Враховуючи вказане, відповідач вважає звільнення проведено відповідно до чинного законодавства.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем у відзиві не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Вказав, що посилання відповідача щодо реформування органів державного нагляду в сфері охорони навколишнього середовища, а саме припинення юридичної особи - Державної екологічної інспекції у Житомирській області, не позбавляє відповідача обов`язку виконувати вимоги Закону України "Про державну службу", Кодексу законів про працю України з метою недопущення порушення права на продовження проходження державної служби, гарантії забезпечення права на працю.

09 вересня 2020 року розгляд підготовчого засідання відкладено, у зв`язку з клопотанням представника відповідача про відкладення. Наступне судове засідання призначено на 30 вересня 2020 року.

30 вересня 2020 року підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з клопотанням позивача про відкладення у зв`язку з хворобою. Наступне судове засідання призначено на 19 жовтня 2020 року.

19 жовтня 2020 року підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою представника відповідача. Наступне судове засідання призначено на 02 листопада 2020 року.

02 листопада 2020 року у судовому засіданні, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу, занесену секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, якою закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 16 листопада 2020 року.

16 листопада 2020 року, у судовому засіданні, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу, занесену секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, якою у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи- Державної екологічної інспекції Поліського округу відмовлено.

Позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов і відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала з 2015 року в органах державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами небезпечними хімічними речовинами - старшого держінспектора з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області Державної екологічної інспекції у Житомирській області.

Наказом ДЕІ у Житомирській області від 25.02.2019 №15-ОС звільнено ОСОБА_1 - начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області із займаної посади у зв`язку з ліквідацією державного органу 25 лютого 2019 року.

Не погодившись із звільненням, ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції Поліського округу, Державної екологічної інспекції у Житомирській області, про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання поновити на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 в справі № 240/3894/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції Поліського округу, Державної екологічної інспекції у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання поновити на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди 15000,00 грн задоволено частково.

Вказаним судовим рішенням, зокрема, визнано протиправними та скасовано накази Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 24 січня 2019 року №7-ОС та від 25 лютого 2019 року №15-ОС "Про звільнення ОСОБА_1 ". Зобов`язано Державну екологічну інспекцію у Житомирській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого держінспектора з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області з 26 лютого 2019 року.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого держінспектора з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області допущено до негайного виконання.

Рішення суду від 10.09.2019 у справі 240/3894/19 набрало законної сили 16.10.2019.

10.09.2019 Житомирським окружним адміністративним судом видано позивачу виконавчий лист № 2648/19 про зобов`язання Державну екологічну інспекцію у Житомирській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого держінспектора з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області з 26 лютого 2019 року.

Як видно із матеріалів справи, 09 січня 2020 року Державною екологічною інспекцією у Житомирській області, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 № 240/3894/19, винесено наказ № 1-ОС "Про поновлення ОСОБА_1 ". Вказаним наказом скасовано наказ Держекоінспекції у Житомирській області від 24.01.2019 № 7-ОС та наказ від 25.02.2019 № 15-ОС "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області з 26 лютого 2019 року.

10 січня 2020 року Державною екологічною інспекцією у Житомирській області винесено наказ № 2-ОС "Про звільнення ОСОБА_1 ". Вказаним наказом звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами-старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області 10 січня 2020 року відповідно пункту 1.1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Вказаний наказ направлено листом від 10.01.2020 №6/01-16 та отримано позивачем 15.01.2020.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а оскаржуваний наказ незаконним та таким, що грубо порушують її трудові права та створюють перешкоди у реалізації прав на продовження державної служби, позивач звернулась до суду з даним позовом.

З`ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний нею спосіб, суд ураховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом".

Пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу; встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що питання звільнення працівника у разі ліквідації державного органу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на належне працевлаштування та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України) передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Згідно з ст. 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників".

Суд зазначає, що при розгляді спору про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №102 про "Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища" (далі - Постанова №102) в структурі Державної екологічної інспекції України відбувається реформування, в рамках якого деякі територіальні органи інспекції об`єднуються і утворюються міжтериторіальні.

В додатку 1 постанови вказуються інспекції, що підлягають ліквідації, в додатку №2 - які створюються.

Таким чином, відповідно до Постанови №102 підлягають ліквідації Державна екологічна інспекція у Житомирській області з утворенням - Державної екологічної інспекції Поліського округу.

Державною екологічною інспекцією України прийнято наказ від 29.10.2018 №227 "Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Житомирській області".

Відповідно до положень частини першої статі 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов`язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Таким чином, у випадку ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, обов`язок щодо працевлаштування (пропозиції про працевлаштування згідно статті 49-2 КЗпП України) працівників ліквідованої установи (організації) поширюється не лише на цю установу (організацію), а й на відповідну новостворену установу (організацію), оскільки, як зазначено Верховним Судом України, роботодавцем у такому випадку є держава, а не окрема установа, що діє від імені держави.

Варто також відмітити, що законодавством передбачена можливість роботодавця виконання наведених вимог.

Так, у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення працівника на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті).

Таким чином, обов`язок роботодавця щодо працевлаштування працівника державної установи, що ліквідується із утворенням нової установи, що буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, може бути виконаний шляхом пропозиції працівникові роботи в утвореній установі та, у випадку згоди, переведення працівника.

Варто зазначити, що власник або уповноважений ним орган вважаються такими, що належно виконали вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України стосовно працевлаштування працівника, якщо запропонували йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду або роботу за відповідною професією, спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У справі, що розглядається, позивачеві не пропонувались будь-які вакантні посади чи інша робота ні в органі,що ліквідується ні у новоствореній Державній екологічній інспекції Поліського округу та не було повідомлено про наступне вивільнення в передбаченому законом порядку та строки.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем порушено порядок звільнення позивача, а тому наказ Державної екологічної інспекції ту Житомирській області від 10 січня 2020 року №2-ОС про звільнення ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір.

Враховуючи, що звільнення позивача визнано судом протиправним, то суд поновлює позивача на посаді в установі, з якої його було звільнено.

Стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку у даному випадку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами та доповненнями).

За змістом п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами та доповненнями) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами та доповненнями), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом установлено, що період затримки з 10 січня 2020 року до 16 листопада 2020 року складає 194 робочих дні.

Згідно із довідками про доходи, яка міститься в матеріалах справи, заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2018 року (за 20 робочих днів) становила 16387,55 грн. Відповідно до розрахункового листа у січні 2019 року, позивачу нараховано 26887,27 грн, в тому числі вихідна допомога - 14438,99 грн, компенсація за невикористану відпустку - 6105,46 грн. Крім того, в лютому 2019 року здійснено перерахунок за січень 2019 року і з заробітної плати ще слід відняти 168,38 грн (125,71 грн + 23,81 грн + 18,86 грн) та додати надбавку за вислугу років за січень 2019 року у розмірі 2098,29 грн. Тому, з вирахуванням вказаних сум заробітна плата за 17 робочих днів у січні 2019 року становить 8272,17 грн.

Таким чином, зміст довідки про доходи та розрахункових листів свідчить, що за 37 фактично відпрацьованих днів за останні два місяці перед звільненням позивач отримала 24660,32 грн заробітної плати, а тому середньоденна заробітна плата позивача становить 666,50 грн (24660,32 грн/37днів).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 січня 2020 року до 16 листопада 2020 року, який необхідно стягнути на її користь, становить 129 301,00 грн (194 робочих дні * 666,50 грн)

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача обґрунтованими, а позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 255, 292 - 293, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції у Житомирській області (вул. Леха Качинського, 12-А, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 38035679) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 10 січня 2020 року № 2-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами-старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області 10 січня 2020 року відповідно пункту 1.1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами-старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області Державної екологічної інспекції у Житомирській області.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 січня 2020 року до 16 листопада 2020 року у сумі 129301 грн (сто двадцять дев`ять тисяч триста одну гривню).

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області та стягнення з Державної екологічної інспекції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 30 листопада 2020 року