Рішення

від 30.11.2020 по справі 400/1368/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 р. № 400/1368/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 до відповідача:Публічного акціонерного товариства "Ніконд", вул. Електронна, 81/8, м. Миколаїв, 54031 про:стягнення заборгованості в сумі 115 408,82 грн, ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Ніконд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, у сумі 115 408,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на понесення органами Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату та доставку пенсій колишнім працівникам відповідача, призначених їм на пільгових умовах, та невідшкодування відповідачем зазначених витрат, у порушення приписів пункту другого Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-ІV).

Ухвалою від 24.04.2020 суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі 13.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням до поштового відправлення № 54001403050398. В установлений судом строк відповідач відзиву та доказів на його підтвердження не подав, позовних вимог не заперечив.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності за наявними у справі матеріалами, за відсутності відзиву, суд виходить з такого.

Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин (пункт 1 цієї постанови).

Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав законної сили 02.04.2020 (далі - Закон № 540-ІХ), розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, серед іншого, статтею 162 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо, в тому числі, подання відзиву на позовну заяву були продовжені на строк дії такого карантину. За приписами цієї норми, строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

На цій підставі у пункті 3 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі № 400/1368/20 суд установив відповідачу строк для подання відзиву та доказів на його підтвердження - п`ятнадцять днів з дати закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Законом України від 18.06.2020 № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 731-ІХ), який набрав чинності з 17.07.2020, пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладений у новій редакції, що вже не передбачає автоматичного продовження строків на період дії карантину.

Згідно з пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 731-ІХ, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 540-ІХ, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом № 731-ІХ. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Іншими словами, на підставі положень Закону № 731-ІХ строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву, продовжений в силу положень пункту розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України у редакції до 17.07.2020, закінчився через 20 днів з дати набрання чинності Законом № 731-ІХ, тобто 07.08.2020 (17.07.2020 + 20 днів).

Станом на день розгляду справи відповідач відзиву на позовну заяву не подав, так само як і заяви про продовження процесуального строку для його подання.

Суд також вважає, що навіть за умови запровадження карантину, відповідач (розташований у м. Миколаєві) мав достатньо часу з 13.05.2020 для підготовки та подання до суду відзиву та доказів на його підтвердження.

За таких умов відсутність відзиву суд розцінює як відсутність інтересу відповідача до предмету спору та відсутність заперечень проти позовних вимог.

У зв`язку з відсутністю клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 напрацювали у ПрАТ Ніконд стаж, який надав їм право на призначення пенсії на пільгових умовах, що підтверджується копіями їхніх трудових книжок та довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у зв`язку з чим цим громадянам органами Пенсійного фонду призначена пенсія за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - ОСОБА_7 , а позивачем - решті зазначених вище громадян).

Органами Пенсійного фонду понесені фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах колишнім працівникам відповідача, а саме: позивачем - з грудня 2019 року по лютий 2020 року громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - з грудня 2010 року по лютий 2020 року громадянці ОСОБА_7 , що підтверджується наявними у справі списками, довідками та витягами з підсистеми призначення та виплати пенсій.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувало розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій щодо ОСОБА_7 з 2011 року, 2012 року, 2013 року, 2014 року, 2015 року, 2016 року, 2017 року, 2018 року, 2019 року, датовані 29.10.2019, та направило їх позивачу як органу Пенсійного фонду, на обліку в якому перебуває відповідач, для подальшого направлення відповідачу та здійснення нарахувань.

У відповідь на запит позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 15.11.2019 № 1474/05-03/5.7-16/2 надало позивачу пояснення щодо відсутності інформації по ОСОБА_7 до відшкодування фактичних витрат протягом попередніх років, а саме: зазначило, що в програмному комплексі АСОПД/КОМТЕХ був відсутній розподіл пільгового стажу та неправильно зазначено код підприємства в особовому рахунку ОСОБА_7

03.12.2019 позивач направив відповідачу отримані від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розрахунки по ОСОБА_7 із супровідним листом від 02.12.2019 № 13160/05-02 рекомендованим поштовим відправленням із зворотним повідомленням, які були отримані відповідачем 06.12.2019.

Крім того, позивач надіслав відповідачу до сплати рекомендованими поштовими відправленнями з повідомленням про вручення також розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій іншим вказаним вище пенсіонерам, які відповідач також отримав.

Отримані розрахунки відповідач не оскаржив, але і не оплатив у повному обсязі.

Загальна сума невідшкодованих позивачу фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, нарахованих за період з грудня 2019 року по лютий 2020 року, становить, згідно із розрахунком позивача, з урахуванням проведених оплат та наявної суми переплати, - 115 408,82 грн.

Отже, спір між сторонами виник у зв`язку з невідшкодуванням відповідачем позивачу понесених органами Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної колишньому працівнику відповідача, на пільгових умовах.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 2 Розділу XV „Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про пенсійне забезпечення до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

Зокрема, стаття 4 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 400/97-ВР) визначає, що на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону - 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону, а саме: фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до пункту 6.2 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція №21-1), витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Пункти 6.3, 6.4 Інструкції № 21-1 передбачають, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники. Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.7 розділу 6 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції № 21-1 у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона Крим ). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Отже, чинне законодавство покладає на відповідача обов`язок з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених його колишнім працівникам на пільгових умовах за Списком № 2.

Позивач виконав обов`язок з направлення відповідачу розрахунків відповідно до Інструкції № 21-1, натомість відповідач не відшкодував фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених його колишнім працівникам на пільгових умовах.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, позову не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 2, 9, 12, 19, 77, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) до Публічного акціонерного товариства "Ніконд" (вул. Електронна, 81/8, м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 14308240) задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ніконд" (вул. Електронна, 81/8, м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 14308240) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, у сумі 115 408,82 грн. (сто п`ятнадцять тисяч чотириста вісім гривень 82 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна