Постанова

від 27.11.2020 по справі 521/17003/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/17003/20

Номер провадження 3/521/8312/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Черевко С.П., за участі секретаря судового засідання Табарчук Н.С., представника Одеської митниці Держмитслужби Цвеляк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу, що надійшла з Одеської митниці Держмитслужби, за протоколом складеним відносно громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої директором ТОВ Лейтенс , (ЄДРПОУ 43314404), проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України , -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол № 0967/50000/20 від 24.09.2020 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами, у відношенні гр. ОСОБА_1 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

З протоколу про порушення митних правил № 0967/50000/20 вбачається, що 12.08.2020 в зону діяльності ВМО-3 м/п Одеса Одеської митниці Держмитслужби з Китаю до Одеського морського торговельного порту на т/з BACH в контейнері GAOU6358266 надійшов вантаж батарейки, суперклей .

З метою пропуску через митний кордон України 19.08.2020 директором ТОВ ЛЕЙТЕНС гр. України ОСОБА_1 до Київської митниці була подана митна декларація типу ІМ 40 ЕЕ № UA100000/2020/893419.

Разом із митною декларацією до митного органу було подано наступні документи: коносамент № ZIMUNGB9595354 від 07.07.2020, інвойс № UA02_2020 від 09.06.2020, наряд №15552 від 13.08.2020.

Відповідно до наданих до митниці документів від фірми-відправника YOYAO ZHONGYING IMPORT& EXPORT CO.LTD (MACAOTOU VILLAGE, MAZHU TOWN, YUYAO, ZHEJIANG, CHINA) на адресу одержувача ТОВ ЛЕЙТЕНС (Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Будівельників, буд 125, код ЄДРПОУ 43314404) прямував вантаж:

-первинні елементи живлення, батарейки: батарейки артикул 9V - 43000 шт.,1042,02 кг.; батарейки артикул АА -• 598000 шт., 13853,14 кг; батарейки артикул ААА - 320000 шт.; батарейки артикул D2 (LR20, R20) - 45600 шт. Загальна кількість батарейок - 1006600 шт., 14895,16 кг.

-клеїльні препарати (супер клей): клей артикул С-046 (супер клей lg) - 345600 шт., 191,5 кг; клей артикул С-041 (супер клей 3g) - 80000 блістерів, 1776 кг.

Під час здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби за участю посадових осіб Координаційно- моніторингової митниці Держмитслужби, керуючись ч. 2 ст. 338 МК України, проведено частковий митний огляд товару, який переміщено в контейнері GAOU6358266.

В ході митного огляду товарів було виявлено суттєві розбіжності між кількістю товарів, наявних в контейнері GAOU6358266 та відомостями в товаросупровідних документах. Фактично встановлено наявність вантажу:

-первинні елементи живлення, батарейки: батарейки артикул 9V - 33000 шт.,1443 кг.; батарейки артикул АА - 595000 шт., 12370 кг; батарейки артикул ААА - 421000 шт., 4577 кг; батарейки артикул D2 (LR20, R20) - 38560 шт., 5600 кг. Загальна кількість батарейок - 1087640 шт., 23990 кг.

-клеїльні препарати (супер клей): клей артикул С-046 (супер клей lg) - 34560 шт., 191,5 кг; клей артикул С-041 (супер клей 3g) - 14400 блістерів, 1776 кг.

Про проведення вказаного митного огляду складено акт № UA500040/2020/3098 від 12.09.2020.

Таким чином митним органом встановлено, що товару батарейки артикул ААА більше, ніж зазначено в товаросупровідних документах (інвойсі № ІІА02 2020 від 09.06.2020) на 101 000 шт.

Отже, на думку митного органу зазначені товари було переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для їх переміщення документів, що містять неправдиві відомості про кількість цих товарів.

Оскільки директором TOB ЛЕЙТЕНС є громадянка України ОСОБА_1 , яка як керівник підприємства організує, визначає, формулює, планує, здійснює і координує діяльність підприємства, вона відповідає за фінансово-господарську діяльність підприємства і зобов`язана забезпечити надання до митного контролю і оформлення документи з достовірною та правдивою інформацією.

Таким чином, згідно з позицією митного органу, директором ТОВ ЛЕЙТЕНС ОСОБА_1 було вчинено дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів, шляхом надання до Одеської митниці Держмитслужби документу необхідного для переміщення товарів через митний кордон України (інвойс № UA02 2020 від 09.06.2020), що містить неправдиві відомості щодо кількості товару, у зв`язку з чим в діях особи наявні ознаки порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.

Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти стягнення відповідно до санкції статті.

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, а також її представник до судового засідання не з`явились.

Разом з цим, на адресу суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адвоката Портного М.І., згідно якої представник не заперечував проти розгляду справи у відношенні його підзахисної, без його та її участі.

Також представником особи щодо якої складено протокол про ПМП були надані до суду докладні письмові пояснення і заперечення на протокол, згідно з якими представник просив суд закрити справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові пояснення представника особи, щодо якої складений протокол про ПМП, оцінивши в сукупності зібрані докази, суд не знаходить достатніх підстав для визнання особи винною у порушені митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, виходячи з наступного.

Так судом встановлено, що 19.08.2020 року Директором ТОВ Лейтенс ОСОБА_1 було подано митну декларацію IM 40 EE , № UA 100000/2020/893419. Разом із митною декларацією до митного органу було подано: коносамент № ZIMUNGB9595354 від 07.07.2020, інвойс № UA02_2020 від 09.06.2020 та наряд №15552 від 13.08.2020.

В ході проведення перевірки контейнеру, співробітниками митниці було виявлено неспівпадіння кількості товару виявленого у контейнері по кількості зазначеній у декларації, при цьому у самому протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що товари знаходилися без використання спеціально виготовлених сховищ та інших засобів, що утруднюють виявлення .

Згідно з пунктами 1.1., 2.1. та 3.1. контракту продавець продає, а покупець купляє товари, згідно з інвойсами, в яких фіксується вид, кількість, вартість товарів.

На підставі контракту, та враховуючи вимоги МК України, щодо відсутності обмежень та наявності можливості застосування визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Тобто, митну вартість товару визначено саме ту, яка зазначена в інвойсі і такий метод визначення митної вартості узгоджується з приписами, передбаченими Митним кодексом України.

Дана обставина, на думку суду, має суттєве значення для правильної кваліфікації дій особи, стосовно якої складено протокол, оскільки як визначено в ч. ч. 1, 2 ст. 268 МК України - допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Враховуючи, що згідно з матеріалами справи митним органом не було надано будь яких достовірних даних про зменшення митних платежів, можна прийти до висновку, що працівниками митниці дана кваліфікація діям гр. ОСОБА_2 на підставі припущень, які були зроблені передчасно, не беручи до уваги застосування положень ст. ст. 268 та 460 МК України, зокрема, можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Разом з тим, в матеріалах справи немає жодних доказів щодо фіктивності або недійсності контракту, тобто, не спростовано його легітимність. Тому, жоден з документів, що подавалися митному органу при митному оформлені товару, як підстави для переміщення товарів, підробленими або одержаними незаконним шляхом, або такими, що містять неправдиві відомості, не визнавалися.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що на момент декларування товарів їх кількість та найменування відповідали зазначеним в товаросупровідних документах, зокрема, в інвойсі та пакувальному листі, оскільки на момент огляду вантажу та декларування товару законність наданих документів, які стали підставою для митного оформлення, перевірялися митним органом та не викликали жодних сумнівів, фактично встановивши автентичність наявного та заявленого товару, який був випущений у вільний обіг після закінчення митного оформлення.

Крім того, слід також зазначити, що товари знаходилися без використання спеціально виготовлених сховищ та інших засобів, що утруднюють його виявлення, що свідчить про відсутність зі сторони ОСОБА_1 будь якого протиправного наміру та мети на скоєння порушень митних правил.

Зазначене свідчить про те, що гр. ОСОБА_1 добросовісно виконала свої обов`язки і вжила всіх можливих на той час заходів для внесення до ЕМД достовірних відомостей про товар.

Відповідно до принципу поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі Кобець проти України від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 було заповнено митну декларацію на підставі представлених компанією продавцем комерційних документів, в яких з вини відправника не було внесено коригування, про що декларант не знав та не міг знати, що в сукупності вказують на відсутність наміру особи на вчинення недекларування декількох позицій товарів із загальної товарної партії у митній декларації, що свідчить про відсутність суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що митним органом не надано жодних даних про зміну розміру митних платежів, а лише зазначено про кількісну невідповідність даним, заявленим у товаросупровідних документах. Також, митним органом не надано інформації стосовно того, чи призвела вказана різниця у кількості товару до звільнення від митних платежів або зменшення їх розміру. Отже, посилання митного органу ґрунтуються лише на припущеннях, без підтвердження належними доказами.

Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Посадова особа, яка здійснює провадження оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі Тейксейра де Кастор проти Португалії від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 483 МК України, дане правопорушення характеризується діями, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Суб`єктивна сторона правопорушення за статтею 483 МК України, передбачає наявність в діях особи вини у скоєному правопорушенні у формі прямого умислу.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Однак, жоден з документів, що подавалися митному органу при митному оформлені товару, як підстави для переміщення товарів, підробленими або одержаними незаконним шляхом, або такими, що містять неправдиві відомості, не визнавалися.

Тому, за результатами розгляду справи, судом встановлена відсутність умислу і необережності в діях особи, що є відсутністю суб`єктивної сторони правопорушення і свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Склад правопорушення, це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до принципу поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі Кобець проти України від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Європейський суд уже визнавав кримінально - правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (див. рішення по справах Надточій проти України та Гурепка проти України ).

Виходячи з положень ст. 8 , ст. 62 Конституції України , дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У рішенні по справі Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) суд визначив, що …адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень .

Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вини особи, що виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 483 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 487 Митного Кодексу України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 1 частиною 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, аналізуючи вищевикладені обставини та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, визначеної ст. 62 Конституції України, яка полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), суд вважає, що митним органом не було надано достовірних доказів на підтвердження вини особи та її винність матеріалами справи не доведена, а тому це є підставою для закриття провадження по справі, через відсутність складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 483, 527, 528, 529 МК України, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його (її) діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Черевко С.П.