Рішення

від 20.11.2020 по справі 519/358/16-ц

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №519/358/16-ц

2/519/56/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

20.11.20 року

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Барановської З.І., секретаря - Гнатюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Страхова група "ТАС", ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, витрат на лікування, витрат на поховання та відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, за участю третіх осіб ОСОБА_3 , ТОВ "Одеська паляниця"

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ПАТ "Страхова група "ТАС", ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, витрат на лікування, витрат на поховання та відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 , працюючи водієм ТОВ „Одеська паляниця" 25.05.2014 о 08.00 год., керуючи службовим автомобілем ГАЗ-33021 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , для відвантаження продукції підприємства під`їхав по тротуару до торговельного кіоску „Одеська паляниця", який розташований біля будинку № 22 по вул. Хіміків в м. Южне Одеської області. Після відвантаження хлібо-булочних виробів водій ОСОБА_2 , при русі автомобіля заднім ходом, для забезпечення безпеки руху не скористався допомогою інших осіб, при русі тротуаром не надав перевагу пішоходу ОСОБА_4 , внаслідок чого скоїв на неї наїзд. В результаті дорожньо-транспорної пригоди - наїзду на пішохода, ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження, внаслідок яких вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За фактом ДТП СВ Южненського МВ ГУМВС України в Одеській області відкрите 25.04.2014 кримінальне провадження №12014160200000384 за ознаками ч.2 ст.286 КК України. З померлою ОСОБА_4 позивач проживала однією сім`єю та є її спадкоємцем. В ході розслідування кримінального провадження позивач була залучена до справи як потерпіла. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №213, смерть ОСОБА_4 настала в результаті тілесних ушкоджень: (мовою оригіналу) „закрытой травмы таза с переломами левой лонной кости и левой седалищной кости, разрыва левого крестцово-повздошного сочленения, закрытые переломы 3 и 4 левых ребер и пр. Смерть ОСОБА_4 находится в прямой причинной связи с полученной закрытой травмой таза и наступила в результате развившегося осложнения - тромбоэмболии легочной артерии. Відповідно до висновку комісійної СМЕ №314 (мовою оригіналу) повреждения на трупе ОСОБА_4 причинены действием тупых предметов, какими могли быть части движущегося автомобиля при контактировании с телом пешехода и дорожное покрытие. На это указывает характер, множественность, массивность образовавшихся телесных повреждений. При этом карманообразная отслойка мягких тканей левого бедра и левой повздошной области у пострадавшей характерна для образования в результате перекатывания через тело (область бедра) пострадавшей колеса транспортного средства. Наиболее вероятно, что поэтому механизму образовались и переломы костей таза . Дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 наступних пунктів Правил дорожнього руху, які затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001 №1306: п.10.9. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб, п.11.13. Забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил, п.26.1. Пішоходам дозволяється рухатися у житловій та пішохідній зоні як по тротуарах, так і по проїзній частині. Пішоходи мають перевагу перед транспортними засобами, але не повинні створювати безпідставних перешкод для їхнього руху. В необережних діях ОСОБА_2 містяться ознаки злочину, передбаченого частиною 2 статі 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. Розслідування кримінального провадження знаходиться на неналежному рівні і в позивача вже тривалий час не має відомостей щодо рішення, яке прийняте у справі, що вимушує її звернутись до суду з цивільним позовом. На лікування потерпілої ОСОБА_4 позивачем витрачені кошти в розмірі 5 383,49 грн. На поховання ОСОБА_4 позивачем витрачені кошти в розмірі 3 749,77 грн. Потерпіла ОСОБА_4 була членом сім`ї позивача, якою вона піклувалась в ході тривалого терміну, та звикла до неї як до рідної. Внаслідок спричинення шкоди здоров`ю ОСОБА_4 та її смертю позивачу спричинена моральна шкода. Позивач була вимушена витрачати значний час та кошти на лікування померлої, змінити розпорядок свого щоденного життя, прикладати додаткових зусиль для допомоги постраждалої ОСОБА_4 , а після її смерті прикладати зусиль на організацію її поховання. Спричинену моральну шкоду позивач оцінюю в розмірі 50 000 грн. Позивач просить суд стягнути з ПАТ „Страхова група „ТАС" на її користь витрати на лікування в розмірі 5 383,49 грн., витрати на поховання в розмірі 3 749,77 грн., шкоду, заподіяну смертю потерпілого в розмірі 43 848 грн., стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Представник відповідача ПАТ "Страхова група "ТАС" надав до суду письмові заперечення на позовну заяву, згідно станом на 14.06.2016 Позивач не подав до AT СГ ТАС (приватне) заяву про виплату страхового відшкодування встановленого зразка та не надавав документи передбачені п.35.2 ст.35 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Виходячи з вищенаведеного для отримання страхового відшкодування, Позивачу необхідно звернутися до AT СГ ТАС (приватне) в пере дбаченому законодавством порядку, та надати необхідні документи для визначення розміру шкоди. В разі звернення Позивачем в передбаченому законодавством порядку до AT СГ ТАС (приватне), було б розглянуте дане питання при наявності необхідних документів та прийняте рішення про здійснення виплати страхового відшкодування. Позивач станом на 14.06.2016 не звертався до AT СГ ТАС (приватне) для отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому законодавством, внаслідок чого, питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося, а отже звернення Позивача до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів є безпідставним, оскільки факту порушення, невизнання, або оспорювання прав, свобод чи інтересів з боку AT СГ ТАС (приватне) не було. На даний час AT СГ ТАС (приватне), відповідно до чинного законодавства України, не має підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки Позивачем не дотриманий передбачений законодавством порядок отримання страхового відшкодування. Позивач вимагає відшкодувати витрати на лікування у розмірі 5 383,49 грн. Зазначені в пункті п.24.1 ст.24 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Виходячи з вищенаведеного, витрати понесені Позивачем у зв`язку з лікуванням повинні бути обґрунтовані та документально підтверджені медичним закладом, а саме кожна витрата повинна підтверджуватися чеками, та згідно Витягу з історії хвороби за період лікування в медичному закладі, засвідченим належним чином медичним закладом, в якому повинно зазначатися про призначення даних лікарських препаратів потерпілому. AT СГ ТАС (приватне) на підставі отриманих з позовною заявою документів не може здійснити розрахунок витрат на лікування, оскільки відсутні медичні документи (лист лікарських призначень та/ або виписний епікриз з карти стаціонарного хворого ). Таким чином, згідно законодавства відшкодуванню страховиком підлягають лише обґрунтовані та документально підтверджені медичним закладом витрати на лікування, після звернення Позивача в установленому законом порядку. Позивач у своїй позовній заяві вимагає відшкодувати витрати на поховання на загальну суму 3 749,77 грн. Таким чином, враховуючи вимоги п.27.4 ст.27 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ст.2 ЗУ Про поховання та похоронну справу особи, які взяли на себе витрати на поховання, мають право на отримання страхового відшкодування від AT СГ ТАС (приватне) в межах документально підтверджених витрат, які були понесені ними з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу, або калумбарну нішу, а також ті витрати, які пов`язані з облаштуванням та утриманням місця поховання, а отже інші витрати, які не відповідають не підлягають відшкодуванню, зокрема витрати на поминальний обід та інші непрямі збитки. Згідно наданих Позивачем документів щодо витрат на поховання, то дані витрати будуть компенсовані за умови надання фінансових документів щодо витрат на поховання (чеків, платіжних доручень, і т.д.), бо в наявності тільки лист замовлення та після звернення Позивача до AT СГ ТАС (приватне) в установленому законом порядку. Позивач у своїй позовній заяві вимагає стягнути з АТ СГ ТАС (приватне) моральну шкоду у розмірі 14 616 грн. Таким чином, AT СГ ТАС (приватне) може бути відшкодована моральна шкода заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим), розмір якої не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) загиблої особи. Оскільки ОСОБА_1 не являється особою, яка має право на відшкодування моральної шкоди, відповідно до п.27.3 ст.27 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому AT СГ ТАС (приватне) у відповідності до чинного законодавства України не має законних підстав для виплати моральної шкоди. Позивач у своїй позовній заяві вимагає відшкодувати шкоду заподіяну смертю потерпілого у розмірі 36 мінімальних заробітних плат. Оскільки ОСОБА_1 не є особою, яка має право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої, відповідно до п.27.2, ст.27 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ст.1200 ЦК України, тому АТ СГ ТАС у відповідності до чинного законодавства України не має законних підстав для виплати шкоди, завданої смертю потерпілого.

Представник позивача надав письмовий відзив на заперечення відповідача АТ СГ ТАС на позовну заяву, згідно якого моральна шкода, заподіяна смертю потерпілого, стягується позивачем з іншого відповідача - водія ОСОБА_2 , а тому заперечення ПАТ Страхова компанія ТАС в зазначеній частині є безпідставними. Правовою підставою для стягнення моральної шкоди, як зазначено в позовній заяві, є ч.2 ст.1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування її особам, які проживали з померлим однією сім`єю. Враховуючи вимоги ст.24 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик не звільняється від обов`язку відшкодування витрат на лікування і випадку не подання взагалі ніяких документів потерпілим. Відповідно до відомостей зазначених у висновку СМЕ №213, який доданий до позовної заяви, строк лікування померлої ОСОБА_4 в Южненській міській лікарні складає з 02.06.2014 по день смерті, тобто - ІНФОРМАЦІЯ_2 , і складає 12 днів. Таким чином, розрахунок мінімального відшкодування на лікування буде наступним: 1218 / 30 Х 12 = 487, 2 грн. Виписний епікриз з історії хвороби ОСОБА_4 буде витребуваний та представлений додатково. Витрати на поховання, які стягуються позивачем, не передбачають витрат на проведення поминального обіду, а тому заперечення відповідача в зазначеній частині є безпідставними. Як свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом смерті ОСОБА_4 відкрите кримінальне провадження №12014160200000440 від 13.06.2014. Відповідно до частини 1 статті 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, до якого не відноситься Закон України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким регулюються виключно цивільно-правові відносини страхування відповідальності. Право особи на судовий захист своїх прав закріплене ч.1 ст.55 Конституції України, ч.1 ст.3 ЦПК України, та не може бути обмежене будь-якими заходами досудового врегулювання спору, про що зазначено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя . Відповідно до вимог частини 1 статті 2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України „Про міжнародне приватне право". Наявність спору між позивачем та ПАТ Страхова компанія ТАС підтверджена змістом наданих до суду заперечень відповідача. Стаття 1194 ЦК України, містить тільки одну умову покладання цивільно-правової відповідальності на особу, яка застрахувала свою відповідальність, це недостатність страхової виплати. Інших підстав, Законом не передбачено, а тому залучення ПАТ Страхова компанія ТАС , як співвідповідача у справі повністю ґрунтується на нормах матеріального права.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 01.06.2016 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначене попереднє судове засідання.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 22.09.2016 дана справа прийнята до провадження суддею Барановською З.І.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 17.10.2016 дана справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 28.11.2016 витребувано у КЗ Южненська міська лікарня завірена копія історії хвороби (медична картка стаціонарного хворого) ОСОБА_4 , яка знаходилась на лікування з 02.06.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, надали заяву, згідно якої позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять розглядати справу у їх відсутність.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі, заяви про розгляд справи у їх відсутність до суду не надходили.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.05.2014 водій автомобіля ГАЗ 33021 , державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 , рухаючись заднім ходом по пішохідній зоні біля будинку №22 по вул. Хіміків в м. Южне Одеської області для обслуговування КП Одеська паляниця допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 , отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до КЗ Южненська міська лікарня .

За вказаним фактом ДТП 25.04.2014 СВ Южненського МВ ГУМВС України в Одеській області відкрите кримінальне провадження №12014160200000384 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, що підтверджується копією витягу з ЄРДР (а.с.23).

Пішохід ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про смерть, лікарського свідоцтва про смерть (а.с.9-10зв).

Відповідно до висновку експерта №213 від 11.07.2014 смерть ОСОБА_4 знаходиться в прямому причинному зв`язку з отриманою внаслідок ДТП травмою тазу та наступила в результаті розвиненого ускладнення - тромбоемболії легеневої артерії (а.с.16-16зв.)

Під час досудового розслідування позивачу вручена пам`ятка про процесуальні права потерпілого та 14.06.2014 вона була допитана в якості потерпілої, що підтверджується листом Комінтернівської місцевої прокуратури від 04.01.2019 №16-41-19.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 26.09.2019 кримінальне провадження №12014160200000384 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, так як в діях водія автомобіля ГАЗ 33021 , державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 відсутні порушення Правил дорожнього руху України та будь-який склад кримінального правопорушення, оскільки останній не міг будь-яким чином вплинути на ситуацію, що склалася під час керування ним транспортним засобом.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3355671 від 31.07.2013, цивільно-правова відповідальність власника ГАЗ 33021 , державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ „Страхова група „ТАС" з лімітом відповідальності життю та здоров`ю потерпілого в розмірі 100 000 грн. та майну потерпілого в розмірі 50 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Таким чином, враховуючи норми вказаної статті ДТП відбулось внаслідок діяльності пов`язаної з використанням транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки, що дає підстави вважати, що спричинена позивачу шкода завдана саме джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 8 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ст.3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачає, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно п.21.1 ст.21 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

У п.22.1 ст.22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно із частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

При цьому суду не надано доказів, що на момент смерті ОСОБА_4 позивач перебувала на її утриманні або мала право на одержання утримання.

Отже, позивач не належить до переліку осіб, які мають право на відшкодування шкоди відповідно до ст.1200 ЦК України.

Таким чином позовні вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого не підлягають задоволенню, в зв`язку з їх безпідставністю в цій частині.

У статті 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно п.27.4 ст.27 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та непред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовного одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно ст.2 ЗУ Про поховання та похоронну справу поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Таким чином, відповідно до законодавства, особи, які взяли на себе витрати на поховання, мають право на отримання страхового відшкодування в межах документально підтверджених витрат, які були понесені ними з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу, або калумбарну нішу, а також ті витрати, які пов`язані з облаштуванням та утриманням місця поховання.

Позивач понесла витрати на поховання у розмірі 3749,77 грн., що підтверджується копією договору на організацію та проведення поховання та накладної (а.с.23зв-24), тому позовні вимоги про відшкодування витрат на поховання підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до п.24.1 ст.24 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності , у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

На підтвердження розміру витрат на лікування ОСОБА_4 позивачем надані квитанції про купівлю ліків, а також ухвалою суду витребувана копія медичної картки ОСОБА_4 , таким чином позовні вимоги про відшкодування витрат на лікування у розмірі 5383,49 грн, документально підтверджені і підлягають задоволенню (а.с.25-27зв,96-107).

Що стосується стягнення моральної шкоди, то суд дійшов до наступного висновку.

За правилами частин 1 та 2 ст.1167 ЦК України відшкодуванню підлягає і моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заподіювача.

Сам по собі факт не притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності не може бути підставою для звільнення від цивільної відповідальності в даному випадку.

За змістом ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) (далі Постанова від 31 березня 1995 року) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач ОСОБА_2 на час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "Одеська паляниця" на посаді водія, що підтверджується копією протоколу свідка (а.с.12-13) та не заперечувалось сторонами.

Власником транспортного засобу ГАЗ 33021 , державний номерний знак НОМЕР_1 є фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та його цивільно-правова відповідальність на день події була застрахована у ПАТ "Страхова група "ТАС".

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Отже, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, то особами, у яких виник обов`язок з відшкодування шкоди, є ОСОБА_3 та роботодавець ТОВ "Одеська паляниця". Але позов до ОСОБА_3 пред`явлений не був, а його відповідальність була застрахована у ПАТ "Страхова група "ТАС". Зазначене доводить, що належними відповідачами у справі є ПАТ "Страхова група "ТАС" (у межах ліміту страхової виплати) та роботодавець ТОВ "Одеська паляниця".

Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19

Таким чином вимоги про відшкодування моральної шкоди заявлені позивачем до неналежного відповідача, тому у задоволенні даних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Встановлено, що позивач взагалі не зверталась до страховика із заявою про страхове відшкодування та не надавала страховій компанії документи, перелік яких визначений у ст.35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Водночас суд з врахуванням висновку, викладеного в рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 констатує, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Таким чином, позивач реалізувала право на страхове відшкодування, звернувшись до суду з позовом в межах трирічного строку.

Ч.1 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.ст.137, 141 ЦПК України з відповідача ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до суми задоволених позовних вимог, в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст.3, 12, 81, 141, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ "Страхова група "ТАС", ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, витрат на лікування, витрат на поховання та відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, за участю третіх осіб ОСОБА_3 , ТОВ "Одеська паляниця" - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_1 витрати на поховання в розмірі 3749,77 грн.

Стягнути з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_1 витрати на лікування в розмірі 5383,49 грн.

Стягнути з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ПАТ "Страхова група "ТАС", місцезнаходження за адресою: 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243.

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП суду не відомий, паспорт НОМЕР_3 , виданий 23.03.2001 Приморським РВ м. Одеси 26.05.2016.

Третя особа ТОВ "Одеська паляниця", місцезнаходження за адресою: 65031, м. Одеса, вул. М.Боровського, 41/43, код ЄДРПОУ 32933489.

Третя особа ОСОБА_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ та паспортні дані суду не відомі.

Суддя Южного міського суду

Одеської області З.І.Барановська