Рішення

від 23.11.2020 по справі 161/15323/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/15323/20

Провадження № 2/161/3771/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Денисюка І.В .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Ремедікал про розірвання трудового договору та звільнення з роботи ,-

В С Т А Н О В И В:

23 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ТзОВ Ремедікал про розірвання трудового договору та звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07 березня 2014 року вона була прийнята на роботу до ТзОВ Ремедікал на посаду заступника завідувача аптеки за основним місцем роботи в м. Луцьк, аптека Ківі №4 . З 19 жовтня 2016 року вона перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що на початку серпня 2019 року, ще до завершення вищевказаної відпустки, вона прийшла за адресою аптеки, в якій працювала, однак виявила, що такої більше не існує. В подальшому вона з`ясувала, що всі аптеки ТзОВ Ремедікал зачинились. З допомогою адвоката вона з`ясувала, що наразі вона продовжує працювати в ТзОВ Ремедікал , але саме товариство не здійснює господарської діяльності на території Волинської області, юридична адреса відповідача: вул. Центральна, 4, смт. Згурівка, Згурівський район, Київська область. 23 грудня 2019 року нею було надіслно на юридичну адресу відповідача та додатково на адресу керівника (засновника) підприємства заяву про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника та видачу трудової книжки. Вказані листи повернулись без вручення адресату з відміткою про закінчення строку зберігання та відсутністю адресата . Зазначає, що на теперішній час грубо порушуються її права як працівника на вільний вибір роботи, адже вона позбавлена можливості реалізувати своє право на працю та отримання заробітку. Трудова книжка не повернута їй з вини роботодавця, внаслідок чого вона перебуває у вимушеному прогулі, за час затримки видачі трудової книжки з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за вказаний час. Наведені вище обставини зумовлюють необхідність звернення до суду з цим позовом. Здійснюючи розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач зазначає період стягнення з 06 січня 2020 року по 21 вересня 2020 року та середньоденну заробітну плату 243,90 грн.

Враховуючи наведене, просить: припинити трудові відносини між нею та ТзОВ Ремедікал , трудовий договір вважати розірваним з ініціативи працівника (за власним бажанням) на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; ОСОБА_1 ввжати звільненою з посади заступника завідувача аптеки за основним місцем роботи в місті Луцьк Волинської області, аптека Ківі №4 ТзОВ Ремедікал з 06 січня 2020 року; стягнути з ТзОВ Ремедікал на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 43 414,20 грн; судові витрати - покласти на відповідача.

Ухвалою судді від 25 вересня 2020 року ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Відповідно до ч.2 ст.279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Станом на день розгляду справи відзив на позовну заяву від відповідача до Луцького міськрайонного суду Волинської області не надійшов.

Ухвалою суду від 23 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача ТзОВ Ремедікал в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без її участі, позов в частині вимог про розірвання трудового договору та звільнення з роботи підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача ТзОВ Ремедікал в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з ТзОВ Ремедікал , дата прийому на роботу - 07 березня 2014 року, відомості про звільнення позивача з роботи - відсутні. Наведене підтверджується відповіддю Головного управління ДПС у Волинській області №1752/ФОП/03-20-33-01-06 від 28 жовтня 2019 року на відповідний адвокатський запит (а.с. 8).

Крім того, з відповіді Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області №21796/04-10-39 від 30 жовтня 2019 року, наданої на адвокатський запит, встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 січня 2015 року перебувала у трудових відносинах з ТзОВ Ремедікал . У звіті за березень 2014 року є інформація про прийняття на роботу з 07 березня 2014 року ОСОБА_1 , у звіті за жовтень 2016 року ТзОВ Ремедікал відобразило завершення перебування ОСОБА_1 у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами та надання їй з 19 жовтня 2016 року відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Іншої інформації щодо трудових відносин між ОСОБА_1 та ТзОВ Ремедікал у складі звітності до Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області не надходило (а.с.10).

Право на працю - одне з пріоритетних соціальних прав, закріплених в Конституції України. У ст. 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін .

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ТзОВ Ремедікал зареєстровано за адресою: 07600, м. Київ, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Центральна, 4.

Також встановлено, що 23 жовтня 2019 року представник позивача адвокат Куденьчук О.А. засобами поштового зв`язку звернувся до керівника ТзОВ Ремедікал з адвокатським запитом, яким просив надати відомості про те чи перебувала ОСОБА_1 з ТзОВ Ремедікал у трудових відносинах, в разі якщо ОСОБА_1 вважається звільненою з роботи - повідомити підстави звільнення. Крім того цим запитом адвокат просить надати належним чином завірені копії документів, що стосуються прийняття на роботу працівника ОСОБА_1 та копії документів, що стосуються її звільнення (а.с. 12). Відповіді на вказаний запит позивач не отримала в зв`язку з тим, що такий лист повернувся не врученим адресату з відміткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.11).

23 грудня 2019 року ОСОБА_1 надіслала на юридичну адресу відповідача та додатково на адресу керівника (засновника) ТзОВ Ремедікал заяву про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника та видачу трудової книжки. Вказані листи повернувся їй без вручення адресату.

Таким чином відповідач заяву позивача ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням не розглянув, питання про припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України залишається не вирішеним. Наведене свідчить про порушення трудових прав позивача, які підлягають захисту.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні. За встановлених у цій справі обставин, положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях правової визначеності та належного здійснення правосуддя як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); Ефстатіу та та інші проти Греції (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); Ешим проти Туреччини (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем та ТзОВ Ремедікал , суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як визнання припиненими трудових відносин за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених ОСОБА_1 вимог і на підставі поданих доказів.

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ТзОВ Ремедікал про розірвання трудового договору та звільнення з роботи підлягає до задоволення.

Згідно положень ч.6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч.1 .п.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , то судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 89, 263, 265, 226 ЦПК України, суд,-, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між товариством з обмеженою відповідальністю Ремедікал та ОСОБА_1 у зв`язку з звільненням за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України, з 06 січня 2020 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Ремедікал в дохід держави 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Ремедікал (місцезнаходження: 07600, м. Київ, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Центральна, 4.; код ЄДРПОУ 36606364).

Дата складення повного тексту заочного рішення 24 листопада 2020 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк