Рішення

від 25.11.2020 по справі 189/772/19

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/772/19

2/189/28/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2020 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Степанової О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма Дніпро-М про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП Агрофірма Дніпро-М про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. В обґрунтування позовних вимог позивач зіслався на те, що 19.11.2013 року він уклав з ФОП ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки. Земельна ділянка площею 5,6761 га, кадастровий номер 1224283400:01:001:0608, яка розташована на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, належить йому на праві приватної власності згідно державного акту II-ДП № 124541 від 28 листопада 2001 року та зареєстрована в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 545, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 258632912242. Вказаний договір оренди земельної ділянки було укладено строком до 31 грудня 2018 року. У вересні 2018 року від представника ПП Агрофірма Дніпро - М , йому стало відомо, що між ним та відповідачем укладений договір оренди належної йому земельної ділянки від 22.11.2017 року, який він нібито підписав. Наявність договору підтвердилось інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.04.2019 року. Речове право оренди за відповідачем по договору оренди земельної ділянки від 22.11.2017 року, було зареєстровано державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Каско О.В., номер запису про інше речове право 38947574 від 26.12.2017 року. Вказаного Договору оренди земельної ділянки він не підписував і волевиявлення на укладення цього правочину у нього не було. Відповідач користуючись на підставі не існуючого договору оренди належної йому земельною ділянкою, порушує його право власника земельної ділянки (кадастровий номер 1224283400:01:001:0608), тобто право володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою. У зв`язку з чим, позивач просить визнати недійним Договір оренди земельної ділянки серія та номер б/н, площею 5,6761, кадастровий номер 1224283400:01:001:0608, яка розташована на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, укладений між ПП Агрофірма Дніпро - М та ОСОБА_1 від 22.11.2017 року, зареєстрований державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Каско О.В., номер запису про інше речове право 38947574 від 26.12.2017 року недійсним та стягнути з відповідача витрати по справі.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Неодноразово надсилав заяви про перенесення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантину на території України та перебуванням працівника відповідача на карантині. Крім того, 07.06.2019 року направив до суду відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначив, що 22.11.2017 року між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Дніпро - М , був укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1224283400:01:001:0608, загальною площею 5,6761 га, терміном на 10 років. З того часу розпочались договірні відносини обома сторонами, які діють на теперішній час. Договір укладений у письмовій формі, містить всі істотні умови (об`єкт оренди, строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків), тобто відповідає вимогам ст. ст. 14,15 Закону України Про оренду Землі та ст. 626 ЦКУ. Право оренди земельної ділянки зареєстроване в законний спосіб. Ніяких заперечень з приводу не дійсності договору позивач не виказував, ніяких заяв не подавав. У зв`язку з чим, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до п.п. 1,3 частини 1 ст. 129 Конституції України , основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1). чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2). чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3). які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4). яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5). чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6). як розподілити між сторонами судові витрати; 7). чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8). чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає право на суд , одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону .

У відповідності до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України Загальними засадами цивільного законодавства є:- свобода договору .

Свобода договорів полягає у визнанні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватися від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

У відповідності до ст. 2 Закону України Про оренду землі Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст.1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності .

Відповідно до ст.3 Закону України Про оренду землі , об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно зі ст.4 Закону України Про оренду землі , орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи .

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст.14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про оренду землі , укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №457/97 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів №2,7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на землю, серії II-ДП № 124541 від 28.11.2001 року, на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 5.680 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області.

Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 18514177 від 03.03.2014 року, 19.11.2013 року ОСОБА_1 уклав з ФОП ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1224283400:01:001:0608, яка розташована на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області. Строком дії до 31.12.2018 року (а.с. 5).

Крім того, 22.11.2017 року ОСОБА_1 уклав з ПП Агрофірма Дніпро-М договір оренди земельної ділянки, площею 5,6800 га (кадастровий номер 1224283400-01-001-0608), яка розташована на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області. Строком дії на 10 (десять) років (а.с. 93-94);

Як вбачається з копії довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.05.2019 року, речове право оренди по договору оренди земельної ділянки від 22.11.2017 року, між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Дніпро-М , було зареєстровано державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Каско О.В., номер запису про інше речове право 38947574 від 26.12.2017 року (а.с. 7).

Відповідно до висновку експерта Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 3628-19 від 26.12.2019 року, підпис від імені ОСОБА_1 - в графі Орендодавець у Договорі оренди земельної ділянки № б/н від 22.11.2017 року (укладений між Приватним підприємством Агрофірма Дніпро - М та ОСОБА_1 , щодо оренди землі площею 5,6761 га, кадастровий номер 1224283400:01:001:0608, яка розташована на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, зареєстрований державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Каско Оксаною Валеріївною, номер запису про інше речове право 38947574 від 26.12.2017 року) - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжньому підпису (а.с. 78-85).

Так, згідно частини другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи із змісту вимог ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Відповідно до змісту вимог ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутнє волевиявлення позивача ОСОБА_1 на встановлення його цивільних прав та обов`язків щодо укладання договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у його власності, на умовах, що були визначені в договорі оренди земельної ділянки від 22.11.2017 року, оскільки висновком експерта № 3628-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 26.12.2019 року підтверджено, що позивач не підписував договір оренди земельної ділянки від 22.11.2017 року.

При вирішенні даного цивільного позову суд керувався висновком Великої Палати Верховного Суду України в справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року.

В змісті якого чітко зазначено, що у разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, що узгоджується із висновками викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц(пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

За таких обставин, договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Дніпро - М від 22 листопада 2017 року, зареєстрований Державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Каско О.В. 26.12.2017 року є неукладеними і не може визнаватися недійсними. Тому у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 12, 13, 79-84, 89, 263, 264 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 204, 204, 207 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма Дніпро-М про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Степанова