Рішення

від 30.11.2020 по справі 580/4111/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року справа № 580/4111/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області (далі - відповідач) в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Яворівської сільської ради від 03 вересня 2020 року № 45-20/VІІ "Про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель державної власності, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту в адміністративних межах Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Яворівську сільську раду Драбівського району Черкаської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту в адміністративних межах Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства місце розташування якої визначено згідно графічних матеріалів (викопіровки земельної ділянки та схеми розміщення земельної ділянки на публічній кадастровій карті), доданих до заяви ОСОБА_1 від 22 липня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка викладена в оскаржуваному рішенні, є протиправною, та такою, що не відповідає вичерпному переліку підстав встановленому ст. 118 ЗК України для відмови в наданні такого дозволу, оскільки подані позивачем документи відповідають вимогам чинного законодавства, а єдиною підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою. Відповідно зазначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, в зв`язку з чим оскаржуваний наказ підлягає скасуванню.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У строк встановлений судом як і станом на дату прийняття рішення у даній справі, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, позивач 22.07.2020 року (вхідний номер Яворівської сільської ради №151 від 22.07.2020р.) звернувся до відповідача із заявою в якій просив надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки 2.00 га у власність в адмінмежах Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області для ведення особистого селянського господарства, як учаснику АТО.

До клопотання додано наступні документи: копія паспорту та ідентифікаційного номера; копія посвідчення учасника АТО; довідку форми 6 зем викопіювання.

Відповідно до витягу з рішення від 03 вересня 2020 року №45-20/VІІ "Про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель державної власності» , Яворівською сільською радою Драбівського району Черкаської області відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за межами населеного пункту в адміністративних межах Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області так, як дані земельні ділянки ніколи не були в користуванні вищевказаних громадян. Заявники не зареєстровані і не проживають на території Яворівської сільської ради, ні пенсіонерами чи працівниками державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що розташовані на території села не являються, за рахунок податків яких формується місцевий бюджет. Зазначено, що на сьогодні є проблемним не вирішеним питання надання земельних ділянок працівникам соціальної сфери та учасникам антитерористичної операції, що проживають на території сільської ради.

Позивач, вважаючи зазначене рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, п. а ч.3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 27.05.1997р. №280/97-ВР, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п.п. а , б ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма повністю кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №18-23-0.240-482/162-20 від 21.07.2020р., земельна ділянка кадастровим №відсутній орієнтовною площею 6,0 га розташована в адміністративних межах Яворівської сільської ради (за межами населеного пункту), за рахунок якої позивач мав намір отримати у власність земельну ділянку площею 2,00 га, належить до пасовищ, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Обмеження: відомості відсутні. Земельна ділянка не передана у власність та не надана у користування.

Таким чином, за рахунок вказаної земельної ділянки позивачу може бути передана у власність земельна ділянка площею до 2,00 га для ведення особистого селянського господарства відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗК України.

Із матеріалів справи судом вбачається, що позивач, при зверненні до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подав всі необхідні та належні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Так, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Отже, рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою повинен бути мотивованим.

Суд зазначає, що підставами для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у відповідності до спірного рішення слугувало те що дана земельна ділянка ніколи не була в користуванні позивача. Заявник не зареєстрований і не проживає на території Яворівської сільської ради, ні пенсіонером чи працівником державного та комунального сільськогосподарського підприємства, установи та організації, що розташовані на території села, за рахунок податків яких формується місцевий бюджет, не являється. Зазначено, що на сьогодні є проблемним не вирішеним питання надання земельних ділянок працівникам соціальної сфери та учасникам антитерористичної операції, що проживають на території сільської ради.

Суд зазначає, що названому критерію мотивованості спірне рішення відповідача не відповідає, оскільки не містить підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, вичерпний перелік підстав яких визначений в частині 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 у справі №545/808/17.

У рішенні від 01.07.2003 у справі Суомінен проти Фінляндії Європейський Суд з прав людини зазначив, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи вищеперелічені обставини, відповідач хоча і прийняв рішення, проте дане рішення не відповідає вимогам вмотивованості, що визначені в частині 7 ст. 118 Земельного кодексу України, що є підставою для його скасування.

При цьому, суд також звертає що спірним рішення окрім позивача також відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ще трьом особам, в зв`язку із чим спірне рішення належить скасувати в частині відмови позивачу.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту в адміністративних межах Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, орієнтовною площею 2,00 га, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 цього Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Цією ж статтею передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Так, згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частинами 1 та 2 ст.59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Таким чином, орган місцевого самоврядування наділений виключними повноваженнями щодо вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва на пленарних засіданнях ради шляхом прийняття розпорядчого індивідуального правового акта - рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.09.2019р. в адміністративній справі №320/5699/15-а та від 10.09.2019р. в адміністративній справі №820/2632/17.

Таким чином, в даному випадку належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.07.2020р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту в адміністративних межах Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, орієнтовною площею 2,00 га.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги є частково обгрунтованими з огляду на що належать до часткового задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем ані в строки встановлені судом для подачі відзиву а ні станом на час розгляду даної справи судом, відзиву на адміністративний позов не подано.

При цьому у відповідності до ч.4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 23.09.2020р. №1015630530, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення частини понесених позивачем судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 420,40 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Яворівської сільської ради від 03 вересня 2020 року № 45-20/VІІ "Про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель державної власності» в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту в адміністративних межах Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

Зобов`язати Яворівську сільську раду (19820, Черкаська область, Драбівський район, с. Яворівка, вул. Центральна, 123, код ЄДРПОУ - 35261296) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 22.07.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту в адміністративних межах Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Яворівської сільської ради (19820, Черкаська область, Драбівський район, с. Яворівка, вул. Центральна, 123, код ЄДРПОУ - 35261296) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко