Рішення

від 01.12.2020 по справі 620/4916/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 року Чернігів Справа № 620/4916/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації (далі - Управління) та вважаючи, що суб`єктом владних повноважень порушені її права, свободи та законні інтереси, просить:

- визнати відмову відповідача щодо компенсації вартості квитків на проїзд за 2020 рік, - протиправною;

- зобов`язати відповідача виплатити їй компенсацію за квитки на проїзд у 2020 році згідно Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 692,60 грн.

В обґрунтування свої позовних вимог позивач посилається на те, що вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та відповідно до положень Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи має право на 100% відсоткову знижку вартості проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним, або повітряним, або залізничним, або водним транспортом. З врахуванням наведеного, вона завернулася до відповідача із заявою про компенсацію витрат на проїзд в м.Свалява, однак у вказаній виплаті їй було відмовлено, оскільки видатки на такі цілі в місцевому бюджеті не передбачено. Позивач вважає, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання гарантій, взятих на себе державою по відношенню до визначеної категорії осіб.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) і встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про відсутність підстав надання компенсації та просив у позові відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, про що Чернігівською обласною державною адміністрацією видано посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.5).

У 2020 році позивачем було понесено витрати на оплату проїзду залізничним транспортом до м.Свалява у розмірі 692,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитків (а.с.4).

Позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації із заявою про компенсацію вартості проїзду. Втім, листом від 05.10.2020 №05-10/3469 відповідач повідомив, що вказана компенсація не може бути виплачена, оскільки видатки на такі цілі в місцевому бюджеті не передбачено. (а.с.3).

Вважаючи, що Управлінням неправомірно відмовлено у виплаті вищевказаної компенсації, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

В силу прямої дії ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 28.02.1991 №796-XII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення..

Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 1.

Так, відповідно до п.19 ч.1 ст.20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особам, віднесеним до категорії 1, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, у тому числі, безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.

Підпунктом 13 п.3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 №936 (який діяв до того, як його було виключено постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №759 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 №936 і від 14.04.2015 №285 ) було передбачено, що відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку здійснюється за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом та за місцем реєстрації громадян на підставі проїзних квитків, пред`явлених управлінню (відділу) праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, виконкому міських, районних у містах рад.

Однак, виключення вищевказаного положення із п.3 Порядку, що передбачав механізм відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду міжміським транспортом, на думку суду, не може бути підставою для не проведення виплати компенсації вартості квитків на проїзд за 2020 рік з огляду на положення ст.22 Конституції України та є невиправданим втручанням в право позивача, передбачене ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, гарантоване право осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи на компенсацію безплатного проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад в повному обсязі визначено п.19 ч.1 ст.20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , який має вищу юридичну силу ніж вищевказаний Порядок.

Отже, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, суд дійшов до висновку, що чинним законодавством України гарантовано право осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, на компенсацію в повному обсязі, за рахунок державного бюджету, вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку один раз на рік, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

При цьому, посилання відповідача на відсутність виділених коштів як на причину невиконання покладеного на нього обов`язку по проведенню компенсації вартості квитків за проїзд за 2020 рік суд вважає необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов`язків, що узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення в справах Кечко проти України , Бурдов проти Росії ).

Враховуючи викладене, суд вважає що позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати відмову Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації щодо компенсації вартості квитків на проїзд за 2020 рік ОСОБА_1 протиправною.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 компенсацію за квитки на проїзд у 2020 році згідно Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ' в сумі 692,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 )

Відповідач - Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації (вул.Святомиколаївська, 114, смт.Ріпки, Чернігівська область, 15000, код ЄДРПОУ 03196127).

Повне рішення суду складено 01.12.2020.

Суддя Л.О. Житняк