Рішення

від 30.11.2020 по справі 640/9974/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/9974/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ (надалі - позивач), адреса: 01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 3-Б, офіс 197 до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 20 лютого 2020 року № 00003250502, № 00003260502.

Підставами позову вказано порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП та ТОВ АСФУД КОМПАНІ є хибними та не підтверджені належними доказами. Посилався на реальність господарських операцій з вказаними контрагентами у період, що перевірявся. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, і посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до відповідних показників податкової звітності з податку на додану вартість.

При цьому, відповідач також зазначає, що ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП та ТОВ АСФУД КОМПАНІ знаходяться поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

За таких обставин, контролюючий орган просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На підставі наказу від 27 січня 2020 року № 846, виданого Головним управлінням ДПС у місті Києві, уповноваженими особами, а саме:

- Морозовою Аллою Михайлівною, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління перевірок у сфері торгівлі та послуг Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у м Києві, державним службовцем V рангу;

- Крижанівською Ольгою Миколаївною, головним державним ревізором- інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління перевірок у сфері торгівлі та послуг Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у м Києві, державним службовцем VI рангу, відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), на підставі наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 27 січня 2020 року № 846, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ (код 34980719) (далі ТОВ ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ ) з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ (код 34980719) при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ АСФУД КОМПАНІ (код 41857126), ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП (код 41849508) за квітень 2018 року показників декларацій з податку на додану вартість. Перевірка проводилась у період з 07 лютого 2020 року по 13 лютого 2020 року.

В ході проведення перевірки ТОВ ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ по взаємовідносинах з контрагентом постачальником ТОВ АСФУД КОМПАНІ (код 41857126), податковим органом було встановлено наступне.

ТОВ АСФУД КОМПАНІ перебуває на обліку в ГУ ДПС у місті Києві (Дніпровський р-н м. Києва) з 10 січня 2018 року;

Вид діяльності: 46.90-неспеціалізована оптова торгівля; Згідно з данмих ІС Податковий блок податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, за II квартал 2018 року не подавався та відсутнє будь-яке інше декларування форм трудових взаємовідносин (взаємовідносини з фізичними особами підприємцями, взаємовідносини за цивільно-правовим договором). Відсутня штатна чисельність працівників свідчить про неможливість провадження фінансово-господарської діяльності підприємством.

З пояснень податкового органу вбачається, що ТОВ АСФУД КОМПАНІ не було подано до органів ДПС фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, декларацію з податку на прибуток з додатками за 2018 рік, що свідчить про відсутність основних фондів та виробничих потужностей необхідних для провадження господарської діяльності. Остання звітність по податку на додану вартість подана за грудень 2018, не звітують з січня 2019.

Керуючись вищевикладеним податковий орган прийшов до висновку, що відсутність подання декларацій до органів ДПС, свідчить про не здійснення господарської діяльності.

Одноосібним засновником, директором та головним бухгалтером є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 лютого 2018 року по теперішній час.

З Акту перевірки податкового органу вбачається, що згідно з Реєстому облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва ІС Податковий блок ГУ ДПС у місті Києві, ТОВ АСФУД КОМПАНІ (код 41857126) внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва.

Податковий орган зазначає, що відповідно до ІС Суб`єкти фіктивного підприємництва підсистеми Реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва по контрагенту-постачальнику ТОВ АСФУД КОМПАНІ значиться наступна інформація.

ОУ ДПІ у Печерському р-ні ГУ ДФС у місті Києві до облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва: № 2369/8/26-55-21-03 від 16 серпня 2018 внесено наступну інформацію:

- ознаки фіктивності: зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. Допитано гр. ОСОБА_1 , яка повідомила про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства .

Від ОУ ГУ ДФС у місті Києві отримано податкову інформацію від 16 серпня 2018 року № 2367/8/26-55-73 (вх. до ГУ ДФС у місті Києві від 21 серпня 2018 року № 40961/7). Зокрема надано протокол допиту свідка гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 16 серпня 2018 року, яка значиться одноосібним засновником, головним бухгалтером та директором ТОВ АСФУД КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 41857126) про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ АСФУД КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 41857126).

Крім того, податковий орган зазначає, що листом від 16 серпня 2018 року № 2367/8/26-55-21-03 (вх. до ГУ ДФС у місті Києві від 21 серпня 2018 року № 40961/7) слідчим надано дозвіл на використання матеріалів досудового розслідування при здійснені заходів контрольно - перевірочної роботи.

В поясненнях зазначено, що гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до реєстрацій ведення фінансово-господарської діяльності підприємства не мала жодного відношення. Договорів, первинних документів не складала та не підписувала. Звітність до ДПІ не складала та не подавала, довіреностей, пов`язаних із представництвом інтересів підприємства у державних органах, а також інших організаціях та установах не видавала та не підписувала.

Керуючись вищевикладеним податковий орган прийшов до висновку, що від імені підприємства ТОВ АСФУД КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 41857126) діяла особа, яка не мала законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не була наділена такими повноваженнями засновника/директора підприємства, яка, крім того, не мала ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства.

Також, податковий орган зазначає, що за даними інформаційних джерел Єдиний державний реєстр судових рішень наявна ухвала Печерського районного суду від 30 жовтня 2018 року по справі № 757/50763/18-к, в якій зазначено про здійснення Шостим слідчим відділом РКП СУ ФР ГУ ДФС у місті Києві досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017101060000189, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 вересня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частино 3 статті 212 КК України.

В вищевказаній ухвалі зазначено: ...В ході досудового розслідування кримінального провадження, встановлені слідством особи, в період 2013-2018 років, розробили та втілили у життя злочинний механізм, діяльність якого направлена на створення (придбання) ряду суб`єкті підприємницької діяльності (юридичних осіб), з мстою прикриття незаконної діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництво ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами реального сектору економіки, шляхом документального оформлення безтоварних операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) без реального товарообігу від підприємств, які мають ознаки фіктивності, службові особи яких не мають жодного відношення до ведення господарської діяльності підприємствами, безпосередньо: .... ТОВ АСФУД КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 41857126) ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП (код ЄДРПОУ 41849508)... .

Податковий орган зазначає, що в результаті дослідження діяльності ТОВ АСФУД КОМПАНІ (код 41857126), було проаналізовано ланцюг постачання товарів, відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних та встановлено наступне.

ТОВ АСФУД КОМПАНІ реалізувало на користь ТОВ ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ послуги з монтажу системи кондиціювання в магазині PULL&BEAR , по АДРЕСА_1 та здійснило підрядні роботи системи димовидалення в магазині PULL&BEAR , по вул. Героїв праці, 9, м. Харків. При цьому, з висновків податкового органу вбачається, що ТОВ АСФУД КОМПАНІ з моменту реєстрації в органах ДПС зазначені послуги не придбавало у інших контрагентів - постачальників.

Натомість, протягом всього періоду з моменту реєстрації в органах ДПС ТОВ АСФУД КОМПАНІ декларувало придбання наступних товарів (робіт, послуг): Сало свине морожене без шкіри хребтове, М`ясо бройлера, Тушка курчат бройлерів, Оселедці атлантичні (Clupea Harengus)400+ та Салака морожена II сорт.

Виходячи з встановлених вище обставин, податковий орган в Акті перевірки прийшов до висновку, що перевіркою не було підтверджено ланцюг придбаних послуг, які в подальшому ТОВ АСФУД КОМПАНІ реалізувало на користь ТОВ ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ .

Також, в ході проведення перевірки ТОВ ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ по взаємовідносинах з контрагентом постачальником ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП (код 41849508) податковим органом було встановлено наступне.

На запит ГУ ДФС у місті Києві від 12 червня 2019 року № 112766/10/26-15-14-02-01 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по взаємовідносинам з ТОВ АСФУД КОМПАНІ (код 41857126) за квітень 2018 року, ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП (код 41849508) за квітень 2018 року, ТОВ ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ відповіді не надало.

З Акту перевірки податкового органу вбачається, що ТОВ ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ до перевірки не було надано документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП (код 41849508), про що податковим органом було складено Акт про ненадання до перевірки документів, пов`язаних з предметом перевірки від 13 лютого 2020 року № 125/26-15-05-02-01.

В свою чергу, податковим органом встановлено, що ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП перебуває на обліку в ГУ ДПС у місті Києві (Шевченківський р-н м. Києва) з 04 січня 2018 року; Вид діяльності: 46.90-неспеціалізована оптова торгівля; Згідно з даними ІС Податковий блок податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, за II квартал 2018 року не подавався та відсутнє будь-яке інше декларування форм трудових взаємовідносин (взаємовідносини з фізичними особами підприємцями, взаємовідносини за цивільно-правовим договором). Відсутня штатна чисельність працівників свідчить про неможливість провадження фінансово-господарської діяльності підприємством.

Крім того, податковий орган зазначає, що ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП не було подано до органів ДПС фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, декларацію з податку на прибуток з додатками за 2018 рік, що, на думку податкового органу свідчить про відсутність основних фондів та виробничих потужностей необхідних для провадження господарської діяльності. Остання звітність по податку на додану вартість подана за грудень 2018, не звітують з січня 2019.

Керуючись викладеним, податковий орган прийшов до висновку, що відсутність подання декларацій до органів ДПС, свідчить про не здійснення господарської діяльності.

Також, податковим органом встановлено, що одноосібним засновником, директором та головним бухгалтером є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 31 січня 2018 року по теперішній час.

В ході проведення перевірки по взаємовідносинах з ТОВ ШДТРЕЙД ГРУП (код 41849508) податковим органом було встановлено, що згідно з Реєстром облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва 1С Податковий блок ГУ ДФС у м. Києві, ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП (код 41849508) внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва.

Відповідно до ІС Суб`єкти фіктивного підприємництва підсистеми Реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва по контрагенту-постачальнику ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП значиться наступна інформація.

ОУ ДПІ у Печерському р-ні ГУ ДФС у м. Києві до облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва: № 2388/8/26-55-21-03 від 16 серпня 2018 року внесено наступну інформацію:

- Ознаки фіктивності: зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Від ОУ ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію від 16 серпня 2018 року № 2352/8/26-15- 21-03 (вх. до ГУ ДФС у м. Києві від 16 серпня 2018 року № 40956/7). Зокрема надано протокол допиту свідка гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 16 серпня 2018 року, який значиться одноосібним засновником, головним бухгалтером та директором ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП (код 41849508) про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП .

Крім того, податковий орган зазначає, що листом від 13 травня 2019 року № 2491/26-15-23-1019 слідчим надано дозвіл на використання матеріалів досудового розслідування при здійснені заходів контрольно-перевірочної роботи.

В Протоколі зазначено, що гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до реєстрації, ведення фінансово-господарської діяльності підприємства не мав жодного відношення. Договорів, первинних документів не складав та не підписував. Звітність до ДПІ не складав та не подавав, довіреностей, пов`язаних із представництвом інтересів підприємства у державних органах, а також інших організаціях та установах не видавав та не підписував.

Таким чином, на думку податкового органу, від імені підприємства ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП (код 41849508) діяла особа, яка не мала законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не була наділена такими повноваженнями засновника/директора підприємства, яка, крім того, не мала ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства.

Також, податковий орган зазначає, що за даними інформаційних джерел Єдиний державний реєстр судових рішень наявна ухвала Печерського районного суду від 30 жовтня 2018 року по справі № 757/50763/18-к, в якій зазначено, про здійснення Шостим слідчим відділом РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017101060000189, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 вересня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України.

В Ухвалі зазначено: ...В ході досудового розслідування кримінального провадження, , встановлені слідством особи, в період 2013-2018 років, розробили та втілили у життя злочинний механізм, діяльність якого направлена на створення (придбання) ряду суб`єкті підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництво ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами реального сектору економіки, шляхом документального оформлення безтоварних операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) без реального товарообігу від підприємств, які мають ознаки фіктивності, службові особи яких не мають жодного відношення до ведення господарської діяльності підприємствами, безпосередньо: .... ТОВ АСФУД КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 41857126)... ТОВ ІНДГРЕЙД ГРУП (код ЄДРПОУ 41849508)... .

Крім того, податковий орган зазначає, що в результаті дослідження діяльності ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП (код 41849508), проаналізовано ланцюг постачання товарів, відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних та встановлено наступне.

ТОВ ШДТРЕЙД ГРУП реалізувало на користь ТОВ ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ послуги з монтажу систем вентиляції в магазині PULL&BEAR , по вул. Героїв праці, 9, в м. Харкові. При цьому, ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП з моменту реєстрації в органах ДПС. зазначені послуги не придбавало у інших контрагентів - постачальників.

Натомість, протягом всього періоду з моменту реєстрації в органах ДПС ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП декларувало придбання наступних товарів (робіт, послуг): Одяг вживаний І, ІІ, ІІІ категорії, SECOND HAND, взуття вживане І, ІІ, ІІІ категорії, SECOND HAND, Тушка курчат бройл., Скумбрія ціла. Розмірний ряд: 400-600 гр/шт., Мойва (Mallotus villosus), Оселедець 400+ с/м Ісландія, Скумбрія с/г 400-600, с/м, ціла, Ісландія.

Таким чином, керуючись вищевикладеним податковий орган прийшов до висновку, що перевіркою не було підтверджено ланцюг придбаних послуг, які в подальшому ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП реалізувало на користь ТОВ ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ .

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 20 лютого 2020 року № 00003250502, № 00003260502, оскільки акт перевірки (за наслідками якого прийняті оскаржувані ППР) не містить належних та допустимих доказів вчинення податкового правопорушення, а викладений в акті перевірки висновок Головного управління ДПС у м. Києві базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ПК України та інших норм законодавства, отже є помилковим.

Позивач вважає, що контролюючий орган здійснив вказані висновки без належного обґрунтування правової позиції та, відповідно, діяв в всупереч принципам податкового законодавства, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На думку позивача дії податкового органу суперечать матеріальному інтересу, котрий має платник податків у податкових правовідносинах, і який полягає у належній фіксації податковим органом обставин господарської діяльності платника податків, неухильному дотриманні органом управління визначених законом процедур реалізації владних управлінських функції, здійснення таких процедур лише в разі наявності визначених законом підстав тощо.

Таким чином, отримана відповідачем інформація не може бути належним доказом порушення позивачем податкової дисципліни, оскільки остання не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом а ні в розумінні процесуального закону, а ні в розумінні ПК України.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості наведених обставин в Акті перевірки зазначає, що пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були досліджені в ході проведення перевірки, та покладені в основу висновку Акта документальної позапланової перевірки ТОВ ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ , тобто, контролюючий орган, посилається на інформацію яка використана в межах здійснення податкового контролю, а згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Окрім цього, податковий орган зазначає, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь - яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Контролюючий орган зазначає, що ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП та ТОВ АСФУД КОМПАНІ знаходяться поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Оскільки реальність та можливість вчинення господарських операцій ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ з його контрагентами відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у Позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Також, податковий орган звертає увагу, що позивачем не було надано будь - яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі контрагентів, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП , АСФУД КОМПАНІ .

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

Під час розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача з боку відповідача.

НОРМИ ПРАВА

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ); Податкового кодексу України (далі - ПК України ); Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88 ) ; Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 січня 2016 року за № 137/28267 (далі - Порядок № 1307 ), у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Приписами пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36); дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно (14.1.54); продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України , для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Об`єктом оподаткування, згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (абз. 1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами 1 - 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому у статті 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року (надалі - Положення № 88).

За вимогами пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 Положення № 88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Між тим, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4 Положення №88).

Отже, системний аналіз наведених вище норм свідчить, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування показників податкового обліку платника податків. При цьому за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 820/11856/13-а, від 31 січня 2018 року у справі № 826/245/14, від 06 лютого 2018 року у справі № 810/6695/14, від 04 квітня 2018 року у справі № 808/2519/15.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи , які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не надавалися, то, відповідно, придбання таких послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання послуг (товарів) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета , тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень суду не вдалось встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами , мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, та спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарських операцій.

Крім того, по всім вищевказаним господарським операціям позивачем жодним чином не обґрунтовано ділової мети замовлення вказаних послуг, не підтверджено доказами рух коштів, що ці послуги були дійсно оплачені.

Фактично надано лише копії договорів на замовлення послуг, специфікацій, акти надання послуг, платіжні доручення, акти звірки взаєморозрахунків, податкові накладні, які частково не відповідають вимогам щодо оформлення.

З огляду на наведене та з аналізу матеріалів справи в сукупності, суд дійшов висновку, що контрагентами позивача здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій на користь позивача і складено первинні бухгалтерські документи всупереч норм частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підпункту. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання послуг.

Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Сам факт наявності документів, складених з посиланням на надання послуг не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № №910/4994/18.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач наполягав на нереальності вказаних господарських операцій, в тому числі у зв`язку з наявністю матеріалів кримінальних проваджень та допитів директорів контрагентів позивача.

Так, з наявних в матеріалах справи матеріалів та, що в свою чергу було встановлено судом вбачається, що за даними інформаційних джерел Єдиний державний реєстр судових рішень наявна ухвала Печерського районного суду від 30 жовтня 2018 року по справі № 757/50763/18-к, в якій зазначено про здійснення Шостим слідчим відділом РКП СУ ФР ГУ ДФС у місті Києві досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017101060000189, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 вересня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частино 3 статті 212 КК України.

В вищевказаній ухвалі зазначено: ...В ході досудового розслідування кримінального провадження, встановлені слідством особи, в період 2013-2018 років, розробили та втілили у життя злочинний механізм, діяльність якого направлена на створення (придбання) ряду суб`єкті підприємницької діяльності (юридичних осіб), з мстою прикриття незаконної діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництво ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами реального сектору економіки, шляхом документального оформлення безтоварних операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) без реального товарообігу від підприємств, які мають ознаки фіктивності, службові особи яких не мають жодного відношення до ведення господарської діяльності підприємствами, безпосередньо: .... ТОВ АСФУД КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 41857126) ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП (код ЄДРПОУ 41849508)... .

Також, судом встановлено, ОУ ДПІ у Печерському р-ні ГУ ДФС у місті Києві до облікової картки контрагентів позивача було внесено інформацію про ознаки фіктивності, а саме зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

В наданих під час проведення перевірки та під час розгляду судом даної справи протоколах зазначено, що гр. ОСОБА_2 , який зареєстрований керівником ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП та гр. ОСОБА_1 , яка зареєстрована керівником ТОВ ІНДТРЕЙД ГРУП до реєстрації, ведення фінансово-господарської діяльності підприємства не мав жодного відношення. Договорів, первинних документів не складав та не підписував. Звітність до ДПІ не складав та не подавав, довіреностей, пов`язаних із представництвом інтересів підприємства у державних органах, а також інших організаціях та установах не видавав та не підписував.

Оскільки наявні в матеріалах справи документи щодо здійснення господарських операцій позивача з контрагентами щодо яких відкрито кримінальні провадження, суд вважає, що вказані документи не є належним чином оформленими та не містять ознак первинних документів у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що такі документи не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОВЕНТ-ПРАЙМ відмовити.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова