Постанова

від 01.12.2020 по справі 520/3383/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 р. Справа № 520/3383/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: М.Д. Кухар, м. Харків по справі № 520/3383/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) , звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 19.02.2020 №3461-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2.0000 га розташованої за межами населених пунктів на території Шевченківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 19.02.2020 №3461-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2.0000 га розташованої за межами населених пунктів на території Шевченківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Позивач, з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у позову, не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року по справі № 520/3383/2020 - скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідач мав надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або відмову в наданні такого дозволу з підстав, вказаних в законі. Проте в вищевказаному наказі від 19.02.2020 року № 3461-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області при відмові у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення не наведено будь-якої з підстав для такої відмови, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Позивач вказує, що судом першої інстанції необгрунтовано зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і вказує на необхідність задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення викладена в наказі від 19.02.2020 року № 3461-СГ є обгрунтованою та відповідає діючим законодавчим нормам. Також зазначає, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, дане положення відповідає нормам Кодексу адміністративного судочинства України та вказано в постанові Верховного суду України від 07.06.2016 року по справі № 806/2256/15.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.01.2020 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в які просив відповідно до статей 118, 121 Земельного кодексу України, Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту надати, як учаснику антитерористичної операції (бойових дій), дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Шевченківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, КОАТУУ НОМЕР_1 , зона 01, квартал НОМЕР_2 , для ведення особистого селянського господарства. Опис розташування: на півдні від земельної ділянки розташована земельна ділянка кадастровий номер 6324887000:01:000:1044.

До заяви позивачем надані копії паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, посвідчення учасника бойових дій, довідки про участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, графічний матеріал розташування земельної ділянки, довідка про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки.

Наказом від 19.02.2020 вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Шевченківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

Згідно змісту наказу, на сьогоднішній день здійснюються заходи щодо проведення у 2020 році державної інвентаризації земель орієнтовною площею 33400,0 га, у тому числі земель сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка, яку гр. ОСОБА_1 планує отримати у власність, не сформована та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Не погодившись із вказаною відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про його оскарження, зобов`язання відповідача видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Шевченківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного наказу, оскільки в ньому відсутнє посилання на підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, передбачені ч.7 ст.118 ЗК України, а відсутність погодження сільської ради на надання дозволу не є такою підставою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги в порядку, визначеному статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пп.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Зі змісту наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 19.02.2020 № 3461-СГ вбачається, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою стало недопущення невиконання заходів щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення.

Судова колегія звертає увагу на те, що чинне земельне законодавство України не передбачає такої умови відмови у отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність із земель державної власності, як проведення інвентаризації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 по справі №819/1430/17, від 27.02.2018 по справі № 545/808/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, вказані підстави відмови, є необґрунтованими та такими, що суперечать положенням ст. 118 Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 по справі № 2040/6320/18.

Разом з тим, у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не встановив у клопотанні позивача та наданих ним документах наявності або відсутності обставин, які у розумінні ч.7 ст.118 ЗК України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Колегія суддів зауважує, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, в даному випадку, є необґрунтованим та може призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням певних фактичних обставин справи.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку належнім та достатнім способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 разом з наданими документами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року, по справі № 520/3383/2020 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 по справі № 520/3383/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко