Постанова

від 01.12.2020 по справі 160/5644/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5644/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В., повний текст рішення складено 07.08.2020) в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства АГРОСАН

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Приватного підприємства АГРОСАН , в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.02.2020: № 0003910501, № 0003920501, № 0003930501.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року позов задоволено повністю. Крім того стягнуто на користь Приватного підприємства АГРОСАН судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16800,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції вірно встановлено, матеріалами справи підтверджується, що посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства АГРОСАН за період діяльності з 01.07.2016 по 30.06.2019, за результатами якої складено Акт від 02.01.2020 № 14/04-36-05-01/37150881.

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивачем порушено: п.п. 44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 43904,00 грн.; абз. в пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, абз. б п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 251191,00 грн. та зменшено від`ємне значення у червні 2019 року у сумі 102272,00 грн.; п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України - відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою застосування штрафної санкції у розмірі 153346,00 грн.; ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині несвоєчасної сплати суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1569,22 грн.

Внаслідок виявлених порушень відповідачем 11.02.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003910501, згідно з яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 293578,75 грн., з якого 234 863,00 грн. - основне зобов`язання, 58715,75 грн. - штрафна санкція; № 0003920501, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 102272,00 грн.; № 0003930501, згідно з яким застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 168567,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності наведених податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції встановив, що ПП АГРОСАН за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 задекларовано дохід у розмірі 393810984 грн. від здійснення операцій, пов`язаних з реалізацією зернових культур.

Податковий орган вважає, що ПП АГРОСАН у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 занижено показники на загальну суму 243914 грн., оскільки у відповідних періодах підприємством було отримано дохід від реалізації надлишку товару (ріпак, соя, ячмінь, кукурудза, пшениця) контрагентам-покупцям: ТОВ АДМ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА , ТОВ СП НІБУЛОН , ДП САНТРЕЙД , ТОВ ІНТЕРСТАРЧ УКРАЇНА , ТОВ ПТАХОКОМПЛЕКС ДНІПРОВСЬКИЙ , ТОВ АГРОВІТА ТРЕЙД у загальному об`ємі продукції 34,82 тон на загальну суму 243914,00 грн. (без ПДВ), проте не відображено у деклараціях з податку на додану вартість (відсутність зареєстрованих податкових зобов`язань відповідно до Додатку 5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у відповідних періодах та не виписано/зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.

Також податковий орган стверджує про неможливість контрагента - ТОВ Адемір , здійснити переробку зернових культур в продукцію (шрот, корм, кормові добавки, жмих та інше) через відсутність основних засобів, трудових ресурсів та інших необхідних активів для виконання робіт, внаслідок чого господарські операції з цим контрагентом не мають реальний характер, а тому позивач мав обов`язок по реєстрації податкових накладних, що не було здійснено останнім.

Виявлені порушення, за висновком відповідача, призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати ПДВ на загальну суму 48782, 00 грн. і внаслідок не складання та не здійснення реєстрації податкових накладних платник податків має сплатити штрафну санкцію відповідно до приписів статті 120-1 Податкового кодексу України.

Перевіряючи правильність висновків податкового органу, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно з п. 6 Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Підпунктом 9.4 пункту 9 Положення визначено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів зазначає, що первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. При цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством АГРОСАН (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Адемір (виконавець) було укладено договір від 23.12.2015 №23/12, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботу з переробки, давальницької сировини - сої, кукурудзи, пшениці, ріпака, ячміню, гороху та іншої сировини, у готову продукцію, а замовник зобов`язується прийняти готову продукцію та оплатити проведену роботу.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано, відповідачем під час перевірки досліджувалися: акти приймання-передачі сировини у переробку, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт приймання-передачі сировини з переробки, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжне доручення. Копії вказаних документів також містяться у матеріалах справи.

Позивачем на рахунку 719 Інші доходи від операційної діяльності відображено відомості, які виникли внаслідок розбіжностей між вагою товару на момент його відправлення на переробку та вагою в момент надходження до контрагента. Надлишки запасів були оприбутковані за чистою вартістю реалізації, що відповідає вимогам п. 2.14, 2.15 наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів від 10.01.2007 № 2, відповідно до якого виявлені у процесі інвентаризації надлишки запасів оприбутковуються за чистою вартістю реалізації запасів, якщо вони реалізуються, або в оцінці можливого використання запасів, якщо вони використовуються на самому підприємстві; для оцінки запасів при їх вибутті (відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продажу, іншому вибутті) застосовують методи, зокрема, ціни продажу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Статтею 187 податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ЗІР за кодом 101.4 міститься роз`яснення податкового органу, відповідно до якого операція по оприбуткуванню надлишків товарно-матеріальних цінностей не відповідає визначенню терміну постачання товарів , а тому така операція не підпадає під об`єкт оподаткування ПДВ.

Вказане спростовую висновок відповідача про не визначення ПП Агросан податкових зобов`язань з податку на додану вартість на операції з відображення надлишків товару, які виникли під час перевезення таких зернових культур.

Як наслідок, необґрунтованим є й висновок податкового органу про обов`язок позивача скласти в цьому випадку та зареєструвати податкові накладні.

Щодо доводів апелянта про недостатність трудових та матеріальних ресурсів у контрагента на вчинення господарської операції, не відображення останнім у податковій звітності операцій, пов`язаних з виконанням умов вищенаведеного договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що факт постачання товару на адресу контрагента та відображення подальшого руху у бухгалтерському обліку позивача підтверджується належно складеними первинними документами, до яких відсутні будь-які зауваження з боку контролюючого органу.

Доводи апеляційної скарги та висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими та розцінює як припущення, адже відповідач не довів належними доказами, що вищезазначені договори було визнано недійсними в судовому порядку. Жодних недоліків щодо оформлення первинних бухгалтерських документів в ході виконання правочину судом апеляційної інстанції не встановлено.

Суд апеляційної інстанції також не знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо неможливості здійснення господарської операції контрагентом позивача, адже такі доводи ґрунтуються на підставі інформаційних баз даних ДПС і не підтверджені належними доказами. Висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарської операції не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагента платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічної звірки контрагента позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у контрагента позивача, не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентом позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Сукупність викладених обставин свідчить про необґрунтованість висновків, здійснених за результатами перевірки, що потягло за собою прийняття протиправних податкових повідомлень-рішень, наслідком чого є їх скасування.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року в адміністративній справі № 160/5644/20 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 01 грудня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 01 грудня 2020 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров